Рішення № 139944484, 22.09.2026, Іваничівський районний суд Волинської області

справа № 156/344/26

Провадження № 2/156/353/26

рядок статзвіту 38

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

22 вересня 2026 року сел. Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області

в складі головуючого судді Малюшевської І. Є.,

за участю секретаря судового засідання Киці Л. Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду смт. Іваничі цивільну справу № 156/344/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

учасники справи не з`явилися

в с т а н о в и в :

І. Короткий виклад обставин справи

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 57 700гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01 серпня 2023 року між первісним кредитором ТОВ «Аванс Кредит» та відповідачем у безготівковій формі було укладено кредитний договір № 00473-08/2023 на суму 12 000 грн, який відповідач підписала електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора. Первісний кредитор повністю виконав свої зобов`язання, перерахувавши кредитні кошти на банківську картку позичальника. Однак відповідач належним чином не виконувала умови договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків.

27 грудня 2023 року ТОВ «Аванс Кредит» відступило право вимоги за цим договором на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» на підставі Договору факторингу № 27122023. За реєстром боржників сума переданої заборгованості відповідача склала 50 700 грн, яка включає 12 000 грн основного боргу та 38 700 грн заборгованості за відсотками. Новий кредитор не нараховував додаткових штрафних санкцій після відступлення права вимоги, проте відповідач так і не здійснила жодних платежів для погашення боргу ні на рахунки нового кредитора, ні на рахунки попереднього.

У зв`язку з цим позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у сумі 50 700 грн (12 000 грн тіла кредиту та 38 700 грн накопичених відсотків), а також стягнути з неї понесені судові витрати, включаючи сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

ІІ. Позиція учасників процесу

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у своєму позові просив розгляд справи проводити за його відсутності, позов задовольнити, щодо ухвалення заочного рішення не заперечує (п. 4 прохальної частини позову).

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи неодноразово повідомлялася у встановленому законом порядку, шляхом направлення на адресу її зареєстрованого місця проживання судових повісток, конверти з якими щоразу поверталися на адресу суду із відмітками: «адресат відсутній». Також ОСОБА_1 викликався в судове засідання шляхом розміщення на сайті Судової влади України відповідного оголошення. Причин неявки ОСОБА_1 суду не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи та відзиву на позовну заяву не подала.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Іваничівського районного суду Волинської області Бєлоусова А. Є. від 07.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, проведення розгляду справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом осіб. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву, заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

На підставі Указу Президента України від 02 червня 2026 року № 464/2026 «Про призначення судді» наказом голови суду від 03.06.2026 № 10/02-09 «Про відрахування судді ОСОБА_2 зі штату суду» 22 червня 2026 року суддю ОСОБА_2 відраховано зі штату Іваничівського районного суду Волинської області у зв`язку із призначенням на посаду судді Житомирського апеляційного суду.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2026 року матеріали кримінального провадження передано для розгляду судді Іваничівського районного суду Волинської області Малюшевській І. Є.

30.06.2026 суддєю Малюшевською І. Є. прийнято прийнято цивільну справу № 156/344/26 до провадження.

У судове засідання, призначене на 20.08.2026 року сторони не з`явилися, у зв`язку з чим суд продовжив строк розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження у справі № 156/ 344/26 до 30.09.2026 та відклав розгляд справи на 22 вересня 2026 року.

У судове засідання, призначене на 22.09.2026 сторони та учасники справи не з`явилися.

Про час і місце розгляду справи відповідачка неодноразово повідомлялася у встановленому законом порядку, шляхом направлення на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача судових повісток, конверти з якими щоразу поверталися на адресу суду із відмітками: «адресат відсутній». Також ОСОБА_1 викликалася в судове засідання шляхом розміщення на сайті Судової влади України відповідного оголошення.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Таким чином з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Відзив на позовну заяву відповідачем не подано. Також відповідачем не було подано на адресу суду клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

У зв`язку із неявкою ОСОБА_1 , у відповідності до вимог ст.ст. 280, 281 ЦПК України, 22.09.2026 суд ухвалив провести заочний розгляд справи, без участі відповідача, оскільки представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи, постановивши заочне рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин суд вирішує справу на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

ІV. Встановлені судом фактичні обставини справи

Судом встановлено, що 01 серпня 2023 року між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та відповідачем ОСОБА_1 у безготівковій формі було укладено договір про надання фінансового кредиту № 00473-08/2023.

Сума кредиту: 12 000,00 грн. Строк кредитування: 360 днів. Кредит надано 01.08.2023 року, а дата повного погашення визначена як 25.07.2024 року. Процентна ставка: Фіксована ставка становить 2,50% на день, що дорівнює 912,50% річних. Реальна річна процентна ставка: 185 488,02% річних. Спосіб надання коштів: Безготівковий переказ на платіжну картку Клієнта № 5168-74xx-xxxx-9090. Кредит є незабезпеченим (надається без застави). Нараховані проценти сплачуються кожні 20 днів. Графік передбачає 18 платежів по 6 000,00 грн (сплата відсотків за відповідний розрахунковий період).

Тіло кредиту в розмірі 12 000,00 грн повертається в останній день строку кредитування (25.07.2024). Відповідно, останній (19-й) платіж за графіком становить 18 000,00 грн (12 000,00 грн тіла кредиту + 6 000,00 грн відсотків).

Загальна вартість кредиту: 120 000,00 грн, яка складається з: 12 000,00 грн суми кредиту (тіло); 108 000,00 грн загальних витрат за кредитом (нараховані відсотки за весь строк).

У разі несвоєчасної сплати кредиту чи відсотків нараховується пеня в розмірі 0,2% від суми заборгованості за кожен день прострочення. Оскільки сума кредиту перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, загальний розмір неустойки не може перевищувати половини суми кредиту.

Клієнт має право відмовитися від кредитного договору протягом 14 календарних днів з дня його укладення без пояснення причин, повернувши отримані кошти та сплативши відсотки за фактичні дні користування.

Договір укладено в електронній формі та підписано клієнтом за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (код W8503).

Первісний кредитор ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» повністю виконав свої зобов`язання, перерахувавши кредитні кошти у розмірі 12 000,00 грн на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою платіжного сервісу iPay.ua (ТОВ «Універсальні платіжні рішення») вих. № 3466_250612151016 від 12.06.2025 про успішний безготівковий переказ 12 000,00 грн на вказану картку 01.08.2023 о 13:25:03 (транзакція № 268421266).

Позичальник належним чином не виконувала умови договору, не сплачувала щомісячні платежі та відсотки.

За розрахунком заборгованості станом на 27.12.2023 утворилася заборгованість у сумі 50 700,00 грн, з яких: 12 000,00 грн тіло кредиту та 38 700,00 грн накопичені відсотки.

27 грудня 2023 року між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено Договір факторингу № 27122023, згідно з яким право вимоги заборгованості з відповідача перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ». Новий кредитор повністю сплатив кошти за відступлені права вимоги. Такі обставини підтверджуються: копією витягу з Договору факторингу № 27122023 від 27.12.2023; копією Акту прийому-передачі Реєстру Боржників від 27.12.2023; копією витягу з Реєстру боржників від 27.12.2023, де зазначено дані відповідача та суму її боргу; платіжною інструкцією № 20652 від 28.12.2023 про оплату ТОВ «ФК «ЄАПБ» за відступлення прав вимоги згідно з договором факторингу.

Боржника було належним чином повідомлено про зміну кредитора, а також їй було надіслано копію позовної заяви з усіма додатками.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав. Будь-яких доказів на спростування обставин, викладених у позовній заяві чи контррозрахунку від відповідача не надходило. Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором або контррозрахунок, відповідачем не надано. Також на час розгляду справи судом відповідачем не надано жодних даних, які б свідчили про погашення заборгованості у добровільному порядку.

V. Застосоване судом законодавство

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. А згідно з ч. 3 цієї статті, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положенням статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у ст. 8 Конституції України.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України, держава захищає права споживачів.

Згідно з ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч. 1 ст. 3 ЦК України. Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч.1 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Згідно з пунктом 22 ч. 1 ст. 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч.4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Приписами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків … має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зокрема, у п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

У п. 26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п.23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Міра, до якої суд має виконати обв`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа "Серявін та інші проти України" № 4909/04 §58 ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

Відповідно до ст.ст. 1080, 1084 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.

Згідно з ст. 514, ч.1 ст.516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

VI. Висновки суду

Розглянувши та оцінивши подані учасниками справи обґрунтування та заперечення позовних вимог, пояснення та докази, суд дійшов висновку, що спір у справі виник у сфері договірних правовідносин, а саме щодо виконання грошових зобов`язань за кредитним договором.

Дослідженими судом доказами підтверджено, що відповідач на підставі укладеного кредитного договору отримав кредит, однак в обумовлений договором строк його не повернув. Відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов`язань, які б спростовували суму заборгованості перед позивачем та позовні вимоги у цілому. За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов`язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача.

Долучені до позовної заяви матеріали містять належні і допустимі докази на підтвердження того, що до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 00473-08/2023 від 01.08.2023.

Враховуючи викладене, позов в частині вимог про стягнення заборгованості за тілом кредита в розмірі 12 000,00 грн підлягає до задоволення.

Суд перевірив розрахунок позивача в частині нарахованих процентів, та враховуючи розмір процентної ставки, строк кредитування та інші умови договору виснував, що проценти за користування кредитом, які позивач просить стягнути в судовому порядку, нараховані протягом строку дії кредитного договору, а тому вимога про стягнення заборгованості по процентах у розмірі 38 700,00 грн також підлягає до задоволення.

Таким чином, позовні вимоги товариства до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають до повного задоволення.

VІІ. Судові витрати

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.

Пунктом 1 ч. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача судові витрати у справі; судовий збір за подання позову у даній справі у розмірі 2 662,40 гривень.

При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в сумі 2 662,40 гривні, що підтверджується відповідною платіжною інструкцією. Зазначена сума судового збору була сплачена враховуючи те, що позовна заява позивачем була подана до суду в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», то відповідно до ЗУ «Про судовий збір», застосовується понижуючий коефіцієнт 0,8, що узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом в ухвалах від 14.12.2021 р. у справі № 9901/454/21, від 31.01.2022 р. у справі № 316/356/20, від 03.02.2022 р. у справі № 300/1617/21, від 14.02.2022р. у справі № 560/4216/21, від 15.02.2022 р. у справі № 560/8629/21.

Оскільки позовні вимоги позивача підлягають до повного задоволення, то з урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути 2 662,40 грн документально підтверджених судових витрат позивача на сплату судового збору.

Керуючись ст.ст. 11, 252-257, 267, 512-514, 626, 639, 1046, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 247, 259, 263, 264, 265, ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» заборгованість за кредитним договором № 00473-08/2023 від 01.08.2023 в загальному розмірі 50 700 (п`ятдесят тисяч сімсот) гривень 00 коп., яка складається з наступного: 12 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 38 700,00 грн - заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» понесені позивачем судові витрати на сплату судового збору в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 коп.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ", код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: вул. Лісова, б 2, м. Бровари, Броварський р-н, Київська обл.;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя І. Є. Малюшевська