Ухвала суду № 139944370, 22.09.2026, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

22 вересня 2026 р. № 400/7447/26 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши питання щодо зупинення провадження в адміністративній справі

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Людмилівський елеватор", вул. Привокзальна, 1 ,с-ще Людмилівка, Вознесенський р-н, Миколаївська обл., 55423, до відповідачаГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, 54005, провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.04.2026 № 501314290702,

УХВАЛИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Людмилівський елеватор» (далі Товариство або позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом, що містить вимоги:

визнати протиправним та скасувати прийняте 03.04.2026 Головним управлінням ДПС у Миколаївській області (далі Управління або відповідач) податкове повідомлення-рішення № 501314290702 (далі спірне ППР).

У підготовчому засіданні представник позивача подав заяву про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 400/212/25.

Управління подало письмові заперечення проти заяви.

Судове засідання, що було призначено на 15.09.2026, не відбулося з технічних причин.

Розгляд заяви суд здійснив у письмовому провадженні.

Як встановлено судом, ППР було прийнято на підставі акта про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства (від 16.03.2026 № 3310/14-29-07-02/34355917, далі Акт від 16.03.2026).

Спірним ППР Управління зокрема збільшило суму податкового зобов`язання Товариства з податку на прибуток на 1 399 537 грн (ІІІ квартал 2019 року 1 023 528 грн, І квартал 2020 року 152 883 грн, IV квартал 2020 року 223 126 грн).

Базою для нарахування цих сум є не визнані Управлінням задекларовані витрати Товариства за результатами придбання товарів у:

ТОВ «МАСЛОДАР 2019» - 5 686 257,50 грн (сума податку - 1 023 528 грн);

ТОВ «ФІНАНС-ГРУП ЛТД» - 849 352 грн (сума податку 152 883 грн);

ПрАТ «СГ НАДІЯ НОВА» - 1 239 583,33 грн (сума податку 223 126 грн).

Ці господарські операції досліджувалися контролюючим органом під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства щодо дотримання податкового вимог податкового законодавства з податку на додану вартість, результати якої оформлені актом від 09.09.2024 № 14784/14-29-07-03/34355917, далі Акт від 09.09.2024). За результатами цієї перевірки Управління не визнало задекларовані Товариством суми податкового кредиту (стор. 78 Акта від 09.09.2024):

ТОВ «МАСЛОДАР 2019 1 137 253,50 грн (база 5 686 257,50 грн);

ТОВ «ФІНАНС-ГРУП ЛТД» - 169 870,14 грн (база 849 352 грн);

ПрАТ «СГ НАДІЯ НОВА» - 247 916,67 грн (база - 1 239 583,33 грн).

Контролюючий орган 08.10.2024 прийняв податкові повідомлення-рішення № 2072714290703 (про зменшення від`ємного значення з податку на додану вартість) і № 2072814290703 (про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість), далі ППР від 08.10.2024.

Правомірність ППР від 08.10.2024 є предметом розгляду у справі № 400/212/25.

На думку позивача, з урахуванням положень частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, є підстави для зупинення провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечуючи проти заяви, Управління послалося на частину сьому статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду, а також на те, що у висновках Акта від 09.09.2024 вказано про заниження податку на додану вартість, а у висновках Акта від 16.03.2026 про заниження податку на прибуток, і для оцінки судом в межах цієї (№ 400/7447/26) справи висновків Акта від 16.03.2026 не має значення оцінка судом в межах справи № 400/212/25 висновків Акта від 09.09.2024.

Суд встановив таке.

Акт від 16.03.2026 є носієм доказової інформації, у тому числі щодо порушень, вчинення яких стало підставою для прийняття спірного ППР.

В Акті від 16.03.2026 і в Акті від 09.09.2024 причиною невизнання витрат і податкового кредиту є висновок про «… про непідтвердження факту реального здійснення господарських операції …» (стор. 32 Акта від 16.03.2026) та про «… безтоварність операцій …» (стор. 78 Акта від 09.09.2024).

При цьому на стор. 18-29 Акта від 16.03.2026 контролюючий орган послався на висновки Акта від 09.09.2024 (пряме цитування) і зазначив: «… отже, за результатами проведеного аналізу первинних документів, враховуючи результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЛЮДМИЛІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» (акт від 09.09.2024 …) встановлено наступне:

- документально не підтверджено фактичне отримання ТОВ «ЛЮДМИЛІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» насіння соняшника … від контрагента ТОВ «МАСЛОДАР 2019» … від контрагента ТОВ «ФІНАНС ГРУП ЛТД» … від контрагента ПрАТ «СГ НАДІЯ НОВА» … в місці, яке зазначено в первинних документах як місце поставки товару;

- видаткові накладні, виписані ТОВ «МАСЛОДАР 2019», ТОВ «ФІНАНС ГРУП ЛТД», ПрАТ «СГ НАДІЯ НОВА» на адресу ТОВ «ЛЮДМИЛІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» містять недостовірні відомості щодо отримання товару …

- не встановлено перерахування грошових коштів на адресу ТОВ «МАСЛОДАР 2019», ТОВ «ФІНАНС - ГРУП ЛТД», ПрАТ «СГ НАДІЯ НОВА» саме за товар, який був предметом укладених договорів поставок, та документально оформлений на адресу ТОВ «ЛЮДМИЛІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» в вересні 2019 року, січня, грудні 2020 року;

- не встановлено джерело походження насіння соняшнику, документально оформленого ТОВ «МАСЛОДАР 2019» у вересні 2019 року, ТОВ «ФІНАНС ГРУП ЛТД» у січні 2020 року, ПрАТ «СГ НАДІЯ НОВА» в грудні 2020 року на адресу ТОВ «ЛЮДМИЛІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» …».

Інших фактичних обставин щодо відповідних господарських операції, крім тих, про які вказано в Акті від 09.09.2024, Акт від 16.03.2026 не містить.

Згідно з частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішення у справі № 400/212/25 законної сили не набрало, тому спільні для обох справ обставини мають доказуватися при розгляді справи № 400/7447/26.

У пункті 3 частини першої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України вказано, що суд зупиняє провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, шо розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

У постанові від 20.11.2025 у справі № 620/5997/24 Верховний Суд вказав:

«… 18. Верховний Суд неодноразово наголошував, що під неможливістю розгляду справи до моменту вирішення іншої справи слід розуміти те, що обставини, які розглядаються у такій іншій справі, не можуть бути встановлені адміністративним судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справ, черговості розгляду вимог тощо.

19. Отже, поняття «інша справа» - це не будь-яке інше судове провадження, а лише те, результати якого мають визначальне значення для встановлення фактів чи застосування права у справі, що розглядається …».

У постанові від 04.12.2025 у справі № 600/2101/25-а Верховний Суд вказав:

«… 48. Питання застосування пункту 3 частини першої статті 236 КАС України вже було предметом неодноразового розгляду Верховним Судом (зокрема, але не виключно, постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі № 990/22/23, від 16 лютого 2022 року у справі № 9901/43/21, постанови Верховного Суду від 04 травня 2023 року у справі № 640/23621/19, від 16 вересня 2021 року у справі № 160/7139/20, від 13 травня 2021 року у справі № 813/2760/18, від 28 грудня 2020 року у справі № 826/20304/16), за наслідками розгляду якого було сформовано усталений підхід, що для вирішення питання про зупинення провадження у справі адміністративний суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати:

- чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається адміністративним судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства;

- чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи.

49. При цьому, об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої полягає в тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

50. Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

51. Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 236 КАС України, адміністративний суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати: чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається адміністративним судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку іншого провадження; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи.

52. Не існує об`єктивної неможливості розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду (речення друге пункту 3 частини першої статті 236 КАС України) …».

Суд встановив, що висновки Акта від 16.03.2026 та висновки Акта від 09.09.2024 обґрунтовані одними обставинами (змістом відповідних господарських операцій та позицією контролюючого органу щодо правомірності декларування позивачем результатів цих операцій).

Як в Акті від 16.03.2026, так і в Акті від 09.09.2024 контролюючий орган заперечив правомірність відображення результатів цих операцій при декларуванні позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість.

Але підстави для висновку про об`єктивну неможливість розгляду справи № 400/7447/26 до набрання законної сили рішенням у справі № 400/212/25 відсутні.

Підставою для прийняття Управлінням спірного ППР є результати Акта від 16.03.2026, в той час як у справі № 400/212/25 оцінці підлягає зміст іншого носія доказової інформації про податкові порушення Акта від 09.09.2024.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви.

Керуючись статтями 236, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви позивача про зупинення провадження у справі відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Птичкіна