Рішення № 139944339, 21.09.2026, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

Копія

154/1111/26

2/154/966/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Володимир

Володимирський міський суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Каліщука А.А.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук А.М.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні в залі судових засідань Володимирського міського суду Волинської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс»» (надалі ТзОВ « Факторинг Партнерс») звернулось в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 31.08.2021 між ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» та відповідачем укладено електронний договір позики № 555152435025002, який підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором та акцептований відповідачем в порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов договору, сторони домовились продовжити строк виконання зобов`язань відповідача по погашенню заборгованості за попереднім договором позики №555152435025001 в сумі 3000 грн на новий строк 30 днів.

Відповідач зобов`язався повернути позику та сплатити проценти за користування коштами.

Кредитодавець свої зобов`язання виконав в повному обсязі. Однак відповідач не виконав свої зобов`язання за договором, не повернув кошти та не сплатив проценти за користування кредитом.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за договором від 31.08.2021 утворилась заборгованість:

заборгованість за тілом кредиту 3000 грн;

заборгованість за процентам за користування кредитом 4684,80 гривень.

18.12.2023 ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» та ТзОВ «Факторинг Партнерс» уклали договір відступлення прав вимоги, згідно з якого ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» передає (відступає) ТзОВ «Факторинг Партнерс» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі і за договором № 555152435025002 від 31.08.2021.

Оскільки відповідач не виконав зобов`язання за договором позики, тому позивач просить стягнути із відповідача заборгованість за договором від 31.08.2021 в розмірі 7684,80 грн, 2662,40 грн судового збору та 9000 грн витрат на правничу допомогу.

Ухвалою суду від 26.03.2026 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд по суті за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

03.04.2026 відповідача подав заяву про невизнання позову. Зазначив, що кредитний договір був укладений 31.08.2021 і після чого вона не здійснювала жодних платежів, а тому сплив строк позовної давності. Просить застосувати наслідки спливу строку позовної давності. Крім того, позивач не надав суду жодних документів, котрі б підтверджували наявність та розмір заборгованості. Просить відмовити у задоволенні позову. У випадку, якщо суд дійде висновку про обгрунтованість вимог, то просить відмовити у стягненні необгрунтованих сум та зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вони є явно завищені, не відповідають складності справи.

08.04.2026 представник позивача подав відповідь на відзив, в якому просив позов задовольнити з підстав викладених у позовній заяві. Зазначив, що строк позовної давності не сплив, оскільки з 12.03.2020 по 01.07.2023 перебіг строків позовної давності продовжено, а з 24.02.2022 по 04.05.2025 перебіг строку позовної давності зупинявся. Таким чином, строки позовної давності не були пропущені позивачем.

В судове засідання представник позивача не з`явився, однак подав заяву в якій позовні вимоги підтримує повністю, просить проводити розгляд справи у відсутності представника позивача. Просить позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, у відзиві на позов просив розгляд справи проводити у його відсутності, відмовити у стягненні необгрунтованих сум та зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу.

Дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що 31.08.2021 між ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» та ОСОБА_1 укладено електронний договір позики № 555152435025002, який підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором та акцептований відповідачем в порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 1.1. умов договору, сторони домовились продовжити строк виконання зобов`язань відповідача по погашенню заборгованості за попереднім договором позики №555152435025001 від 02.08.2021 в сумі 3000 грн на новий строк 30 календарних днів, тобто до 30.09.2021.

Довідкою про погашення по договору №555152435025001 від 02.08.2021 підтверджується, що ОСОБА_1 погашено заборгованість по договору №555152435025001 від 02.08.2021 шляхом перерахування коштів згідно з умовами договору позики (пролонгації) № 555152435025002 від 31.08.2021, який укладено на підставі заявки на пролонгацію.

Відповідно до додатку № до договору позики №555152435025002 від 01.09.2021 ОСОБА_1 зобов`язалась до 30.09.20221 повернути 3000 грн суму кредиту та 1578 грн процентів за користування кредитом.

Згідно з п. 1.1. договору сторони визначили, що строк кредитування становить 30 календарних днів, тобто до 30.09.2021.

У п. 2.1. договору сторони погодили, що позика пролонгується на підставі заявки на пролонгацію та сплати позичальником заборгованості по процентах за користування попередньою позикою в сумі 1578 грн та оплати у повній сумі процентів за пролонгацію не пізніше 31.08.2021.

Однак у матеріалах справи відсутні докази, що між позивачем та відповідачем досягнуто домовленість про продовження строку кредитування (пролонгації), а тому строк надання кредиту не продовжений і закінчився 30.09.2021.

Судом встановлено, що 18.12.2023 ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» та ТзОВ «Факторинг Партнерс» уклали договір відступлення прав вимоги, згідно з якого ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» передає (відступає) ТзОВ «Факторинг Партнерс» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі і за договором № 555152435025002 від 31.08.2021.

Таким чином, ТзОВ «Факторинг Партнерс» має право вимоги до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики від 31.08.2021, укладеного між ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» та ОСОБА_1 .

Застосовані норми права та мотиви суду.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Однак відповідач не спростував належними та допустимими доказами заборгованість за договором № №555152435025002 від 31.08.2021 в розмірі: тіло кредиту 3000 грн; 1578 грн проценти, за користування кредитом. При цьому позивач належними, допустимими, достовірними, достатніми доказами довів наявність даної кредитної заборгованості.

Враховуючи, що ОСОБА_1 до 30.09.2021 не повернула кредит у розмірі 3000 грн, а також проценти за користування кредитом в період з 01.09.2021 по 30.09.2021 в розмірі 1578 грн, а тому з відповідача підлягає стягненню в користь позивача 4578 гривень.

Щодо правомірності нарахування та стягнення процентів після закінчення строку кредитування, то суд зазначає наступне.

Позивач має право нараховувати відсотки лише протягом строку кредитування. Після спливу строку користування кредитом, права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення грошового зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 справа №444/9519/12 провадження №14-10 цс 18).

Однак така вимога позивачем не заявлена.

Судом встановлено, що визначений кредитним договором строк кредитування (30 календарних днів) не продовжувався, а тому нарахування процентів після закінчення строку кредитування є неправомірним і такі проценти не підлягають стягненню з відповідача.

Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності, то суд зазначає наступне.

Законом України від 30.03.2020 №540-IX доповнено п. 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Відповідно до п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Даним законом призупинено строк позовної давності з 02.04.2020 по 30.06.2023.

«Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було доповнено п. 19 на підставі Закону України від 15.03.2022 №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану».

Відповідно до п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК, продовжуються на строк його дії.

Даним законом призупинено строк позовної давності з 17.03.2022 по 29.01.2024. Закон №4434 передбачає виключення з Цивільного кодексу України пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення». Саме цей пункт передбачав зупинення перебігу позовної давності, передбаченої ЦКУ, на період дії воєнного стану.

Закон №4434 набирав чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування. Закон був надрукований в офіційному виданні «Голос України» від 03.06.2025 №108. Тому, він набрав чинності з 04.09.2025, саме із цієї дати відновлено обчислення строків позовної давності.

Таким чином, з 02.04.2020 по 03.09.2025 строки позовної давності були зупинені.

Враховуючи, що позивач звернувся до суду із позовом 16.03.2026, а в період 02.04.2020 по 03.09.2025 строки позовної давності були зупинені, а тому позивач не пропустив строк позовної давності.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково (59,57%), а тому відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню в користь позивача судовий збір пропорційно розміру задоволених в розмірі 1586 грн (2662,40х59,57%:100%) судового збору.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року N 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон N 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону N 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону N 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу та інші, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, згідно зі ст. 137 ЦПК України несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання такої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правничу допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.

Розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає таку допомогу.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Із матеріалів справи вбачається, що наявність договірних відносин між адвокатом Адвокатським об`єднання «Лігал Ассістанс» та ТзОВ «Факторинг Партнерс» у справі, що розглядається, підтверджується договором про надання професійної правничої допомоги від 02.07.2024, актом про надання юридичної допомоги, детальним описом наданих послуг.

На думку суду, витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 9000 грн не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Згідно з ч.5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач у відзиві на позов просив суд звернути увагу на те, що розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із складністю даної справи та обсягом наданих адвокатом послуг.

Таким чином, відповідач не погодився із розміром витрат на професійну правничу допомогу та на підставі ч. 5 ст. 137 ЦПК України.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20, згідно з яким для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

При визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд бере до уваги складність справи, котра на думку суду не є складною, час витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, котрі є незначними, подання адвокатом заяви про розгляд справи без його участі та розгляд справи за відсутності адвоката в судових засіданнях, критерії розумності їхньої вартості, неминучості, обґрунтованості, а також думку відповідача про неспівмірність витрат із складністю справи та приходить до висновку про дійсну неспівмірність розміру витрат із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом витрачених адвокатом на виконання робіт, обсягом наданих послуг, тобто завищення їхнього розміру та необхідності зменшення розміру витрат та стягнення із відповідача в користь позивача 3000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 265 ЦПК України, ст.ст. 526, ст.610, ст. 611, 1049, 1054 ЦК України,суд,

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитним договором № 555152435025002 від 31.08.2021 в сумі 4578 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю Факторинг Партнерс» 1586 гривень судового збору та 3000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», ЄДРПОУ 42640371 м. Київ, вул. Гедройця Єжи 6 офіс 521.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Головуючий:/підпис/

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Суддя А.А. Каліщук