Єдиний державний реєстр судових рішень
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А
22 вересня 2026 року Київ справа 320/35870/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Саса Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
Київський окружний адміністративний суд рішенням від 24.11.2025 у справі № 320/35872/25 ухвалив:
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в проведенні індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірах 1,197, 1,0796 та 1,115.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити індексацію пенсії ОСОБА_1 з 08.01.2025 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірах 1,197, 1,0796 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,197), у зв`язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити індексацію пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2025 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірах 1,115 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,197, 1,0796), у зв`язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії за період з 01.03.2023 по 07.01.2025 залишити без розгляду.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код 42098368; адреса: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16).
Представником позивача подано заяву щодо встановлення судового контролю, стосовно зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення по справі № 320/35870/25.
В обґрунтування заяви про встановлення судового контролю позивач зазначив, що рішенням суду від 24.11.2025, яке набрало законної сили 29.01.2026, відповідача зобов`язано здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача. На виконання рішення 05.02.2026 відповідач здійснив перерахунок пенсії та визначив її розмір: з 08.01.2025 - 7802,24 грн, а з 01.03.2025 - 8699,50 грн. Зазначені розміри пенсії відповідач підтвердив листом від 07.04.2026 № 2600-0202-8/54538.
Водночас, фактична виплата пенсії у визначеному відповідачем розмірі не здійснюється. Згідно з банківською випискою, у березні-липні 2026 року позивачу фактично виплачувалося по 6 700,55 грн на місяць замість визначених 8 699,50 грн.
Крім того, листом від 06.07.2026 № 47710-71195/К-05/8-2600/26 відповідач фактично визнав неповне виконання рішення суду, зазначивши, що заборгованість за період з 08.01.2025 по 31.07.2026 становить 38 981,16 грн, з яких виплачено лише 18 587,03 грн, а невиплачений залишок становить 20 394,13 грн. Отже, сам відповідач підтверджує наявність невиконаного грошового зобов`язання за судовим рішенням.
Посилання відповідача на відсутність бюджетних асигнувань та положення постанови Кабінету Міністрів України № 821 не можуть бути підставою для невиконання або відстрочення виконання судового рішення. При цьому постанову № 821 рішенням суду визнано протиправною та нечинною, а рішення набрало законної сили 08.06.2026.
Таким чином, незважаючи на проведення формального перерахунку, рішення суду не виконано у повному обсязі: поточна пенсія виплачується у меншому розмірі, ніж визначено відповідачем за результатами перерахунку, а визнана відповідачем заборгованість залишається непогашеною. За таких обставин наявні об`єктивні та документально підтверджені підстави для встановлення судового контролю відповідно до статті 382 КАС України з метою забезпечення повного та фактичного виконання судового рішення, зобов`язання відповідача надати звіт про його виконання та підтвердити здійснення перерахунку, виплату пенсії у визначеному розмірі й погашення всієї заборгованості.
Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 03.08.2026 заяву про встановлення судового контролю призначив до розгляду в порядку письмового провадження без виклику сторін, зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві протягом трьох днів з дня отримання цієї ухвали суду надати до суду:
- інформацію стосовно стану виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 у справі № 320/35870/25,
- копію картки в підсистемі РСР з відображенням відомостей щодо виконання рішення суду;
- чіткі розрахунки недостатності бюджетних асигнувань для виконання рішення суду, зокрема, із покликанням на план доходів і видатків Головного управління на 2025-2026 роки/ щомісячний розпис доходів і видатків Головного управління на 2025-2026 роки;
- заперечення щодо поданої заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду (за наявності).
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подало письмові пояснення, в яких вказало, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 у справі № 320/35870/25 виконано в частині проведення передбаченого судом перерахунку та індексації пенсії. На виконання рішення 05.02.2026 здійснено відповідний перерахунок, за результатами якого розмір пенсії визначено з 08.01.2025 у сумі 7802,24 грн, а з 01.03.2025 - 8699,50 грн.
Водночас відповідач визнає наявність заборгованості, що виникла внаслідок виконання судового рішення. За його розрахунком, заборгованість за період з 08.01.2025 по 31.08.2026 становить 40 980,11 грн, з яких виплачено 18 587,03 грн, а залишок невиплачених коштів 22 393,08 грн.
Відповідач посилається на відсутність необхідного бюджетного фінансування та зазначає, що відомості про нараховану заборгованість внесені до підсистеми «Реєстр судових рішень» ІКІС Пенсійного фонду України, а інформація про відповідну фінансову потребу передається до головного розпорядника бюджетних коштів.
Таким чином, відповідач вважає, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для виконання судового рішення, а невиплата залишку заборгованості зумовлена відсутністю відповідного фінансування, що, на його думку, перебуває поза межами повноважень Головного управління.
При цьому відповідач зазначає, що у діях керівника Головного управління відсутні умисел, недобросовісність чи умисне ухилення від виконання судового рішення.
У запереченнях на письмові пояснення, заявник зазначає, що доводи відповідача про повне виконання рішення суду спростовуються його ж запереченнями та наданими суду розрахунками. Оскільки, відповідач підтверджує, що на виконання рішення суду від 24.11.2025 ним проведено перерахунок пенсії та визначено її розмір з 01.03.2025 у сумі 8 699,50 грн. Однак одночасно відповідач визнає, що заборгованість, яка виникла внаслідок такого перерахунку, становить 40 980,11 грн, з яких виплачено лише 18 587,03 грн, а 22 393,08 грн залишаються невиплаченими.
При цьому проведення перерахунку та відображення відповідних сум у пенсійній справі саме по собі не свідчить про фактичне виконання обов`язку щодо виплати пенсії.
Крім того, банківською випискою підтверджується, що у червні та липні 2026 року позивачу фактично виплачувалося по 6 700,55 грн щомісяця, тобто на 1 998,95 грн менше від розміру 8 699,50 грн, визначеного самим відповідачем за результатами виконання судового рішення. При цьому відповідач не навів належного правового обґрунтування виплати поточної пенсії у меншому розмірі.
Таким чином, невиконання рішення має триваючий характер: поряд із непогашенням раніше нарахованої заборгованості щомісячно виникає нова недоплата пенсії. Посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування не спростовує факту невиконання судового рішення та не усуває обов`язку забезпечити його повне виконання.
При цьому питання наявності умислу чи недобросовісності посадових осіб не є визначальним для встановлення судового контролю, оскільки предметом розгляду є не притягнення відповідача до відповідальності, а забезпечення фактичного та повного виконання рішення суду.
За таких обставин, з урахуванням того, що відповідач сам визнає наявність невиплаченої заборгованості та не забезпечує виплату пенсії у визначеному ним розмірі, наявні достатні підстави для встановлення судового контролю відповідно до статті 382 КАС та зобов`язання відповідача подати звіт про повне виконання рішення суду.
Оцінка аргументів сторін та висновки суду.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Відповідно до частин другої-третьої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з частиною першою статті 370 КАС судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб.
Конституційний Суд України, аналізуючи приписи Основного Закону України щодо обов`язковості виконання судових рішень, неодноразово наголошував на потребі визначити на законодавчому рівні належні й дієві національні юридичні механізми здійснення судочинства та виконання судових рішень, які засновані на основних засадах судочинства, що їх установлено в Конституції України, та які уможливлюють забезпечення судового захисту, поновлення порушених прав і свобод особи.
Так, Конституційний Суд України вказував, що виконання судового рішення охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання (рішення від 15.05.2019 № 2-р (II)/2019).
Крім того, в рішенні від 01.03.2023 №2-р (II)/2023 Конституційний Суд України вказав на те, що судовий контроль за виконанням судового рішення є щонайпершим елементом у юридичному механізмі забезпечення виконання судового рішення; держава для забезпечення виконання судового рішення має насамперед запровадити дієвий, а не ілюзорний юридичний механізм здійснення судового контролю за виконанням судового рішення, який дасть змогу особі, на користь якої ухвалено судове рішення, домогтися його виконання, щоб реально захистити та поновити права, свободи та інтереси.
Для належного та своєчасного виконання судових рішень в адміністративних справах суд повинен здійснювати контроль за їх виконанням, про що детально зазначено в розділі IV «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах» КАС України, у якому визначено повноваження адміністративного суду з питань контролю за виконанням судових рішень.
Судовий контроль за виконанням судового рішення, метою якого є забезпечення своєчасного захисту та охорони прав і свобод людини та громадянина, окрім розв`язання судом низки процесуальних питань, охоплює також і контроль, під час якого оцінюється законність дій суб`єкта владних повноважень, який зобов`язаний виконати рішення суду, тобто він спрямований на недопущення зловживань з боку такого суб`єкта владних повноважень чи його посадової особи під час вчинення дій (прийняття відповідних рішень) на виконання рішення суду. Брак визначених на законодавчому рівні належних і дієвих національних юридичних механізмів, які засновані на основних засадах судочинства й здатні забезпечити судовий захист, поновлення порушених прав і свобод кожної особи, може призвести до невиконання державою позитивного обов`язку виконати судове рішення (як невіддільного складника права кожного на судовий захист) з огляду на ускладнення або унеможливлення такого процесу, обов`язковості судових рішень, які набрали законної сили, чим спричинить порушення права особи на доступ до суду, знівелює дієвість судочинства, що є несумісним із принципом верховенства права, що його встановлено частиною першою статті 8 Конституції України.
Згідно з частиною першою статті 382 КАС суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду заяви (ч. 4 ст. 382 КАС).
Частиною другою статті 382-1 КАС визначено, що за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 382-1 КАС встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Як встановлено частиною шостою статті 382-1 КАС ухвала суду про задоволення заяви та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є остаточною і оскарженню не підлягає. Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 382-3 цього Кодексу.
Враховуючи, що спір у даній справі стосується одержання пенсійних виплат, підтверження матеріалами неповного виконання рішення, імперативність норми абз. 2 ч. 1 ст. 382 КАС, а також позицію заявника, суд доходить висновку подану заяву належить задовольнити та зобов`язати відповідача надати звіт про виконання судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись положеннями статей 243, 248, 382-1 КАС України, суд,
П О С Т А Н О В И В:
1. Заяву представника позивача про встановлення судового контролю, зобов`язання відповідача подати до суду звіт про виконання судового рішення - задовольнити.
2. Встановити судовий контроль за виконанням рішення Київського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 у справі № 320/35872/25.
3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області у десятиденний строк з моменту отримання цієї ухвали подати до суду звіт про виконання рішення у цій справі з відповідними доказами.
4. Копію ухвали надіслати (надати) учасникам справи (їх представникам).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремому оскарженню не підлягає.
Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 382-3 цього Кодексу.
Суддя Сас Є.В.
Судове рішення № 139943768, Київський окружний адміністративний суд було прийнято 22.09.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 320/35870/25. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: