Рішення № 139943742, 21.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року м. Київ справа №320/50684/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві,

Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

І. Зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області (далі відповідач 2), в якому просить суд

- визнати незаконним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (ЄДРПОУ: 21108013) № 930080871379 від 03 липня 2024 року про відмову у переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ: 42098368) перевести ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за віком з урахуванням довідки про заробітну плату № 235.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що він є пенсіонером та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію по інвалідності ІІ група загальне захворювання.

Як вказує позивач, йому виповнилося 65 років та на даний момент він має 38 років 9 місяців стажу, у зв`язку з чим має бажання перейти на пенсію за віком, розмір якої, на його переконання, може бути обчислено з урахуванням заробітної плати, яку він отримував у період з 1984 року по 1988 року.

З огляду на вищевикладене, як зазначено у позовній заяві, позивач звернувся з відповідною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, проте, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області № 930080871379 від 03 липня 2024 року йому відмовлено у переведенні з одного виду пенсії на інший у зв`язку зі зменшенням розміру пенсії за рахунок додаткового стажу з 2 980,00 грн на 2 361,61 грн.

Позивач з вказаним рішенням не погоджується, оскільки, на його думку, при переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, з урахуванням кількості його стажу 38 років 9 місяців 4 дні та коефіцієнт заробітної плати за роки роботи з 1984 по 1988 роки, розмір його пенсії без надбавок має становити 9 368,00 грн.

Вважаючи рішення відповідача 2 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Відповідачі будь-яких письмових пояснень, відзиву або заперечень проти позову до суду не надали.

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Копія ухвали суду від 11 листопада 2024 року разом з копією позовної заяви та копіями доданих до неї документів отримані уповноваженою особою відповідача 1 безпосередньо в приміщенні суду 13 грудня 2024 року, а відповідачу 2 направлені на юридичну адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на адресу суду 07 січня 2025 року надійшли належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 .

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Пунктом 2 частини першої статті 263 КАС України передбачено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Враховуючи вимоги статті 263 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно з частиною другою статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, з 18 листопада 2008 року отримував пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», розмір якої станом на 01 березня 2024 року становив 2 980,00 грн, а врахований страховий стаж 38 років 9 місяців 4 днів (додатковий 10 років 2 місяці 12 днів).

15 червня 2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою, в якій просив перевести його з пенсії по інвалідності на пенсію за віком та при обчисленні розміру його пенсії врахувати заробітну плату, яку він отримував у період з 1984 року по 1988 рік.

До вказаної заяви позивачем у тому числі додано довідку про заробітну плату для обчислення пенсії № 235 (з якої неможливо встановити інформацію, наявну в зазначеній довідці).

З наданого суду рішення № 930080871389 Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (Святошинський район) від 02 липня 2024 року вбачається, що позивача, як працюючого пенсіонера, з 25 червня 2024 року переведено з пенсії по інвалідності на інший вид пенсії пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Розмір пенсії обчислено у сумі 2 361,61 грн. Страховий стаж 28 років 6 місяців 22 дні.

Водночас, 03 липня 2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області прийнято рішення № 930080871379, який відмовлено у переведенні ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, з тих підстав, що станом на дату звернення загальний розмір пенсії по інвалідності складає 2 980,00 грн, при переході на пенсію за віком її розмір зменшується за рахунок додаткового стажу та становить 2 361,61 грн.

Не погоджуючись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 03 липня 2024 року, позивач звернувся до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов таких висновків.

Згідно статті 44 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: інвалідам I групи - 100 відсотків пенсії за віком; інвалідам II групи - 90 відсотків пенсії за віком; інвалідам III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.

У статті 45 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV зазначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду (частина перша статті 45 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV).

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії (частина друга статті 45 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV).

Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати і набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії (попереднього перерахунку пенсії без урахування перерахунку, передбаченого абзацом п`ятим частини четвертої статті 42 цього Закону) незалежно від перерв у роботі, під час переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена (визначений) частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії (частина третя статті 45 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV).

Абзацом 2 частини першої статті 24 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV встановлено, що до страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Частиною першою статті 26 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

У частині третій статті 45 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV зазначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати і набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії (попереднього перерахунку пенсії без урахування перерахунку, передбаченого абзацом п`ятим частини четвертої статті 42 цього Закону) незалежно від перерв у роботі, під час переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена (визначений) частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Так, як вже зазначалось судом, позивач 15 червня 2024 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про переведення його з пенсії по інвалідності на пенсію за віком з урахуванням заробітної плати, зазначеної у довідці про заробітну плату для обчислення пенсії № 235.

За принципом екстериторіальності, Головне управління Пенсійного фонду України у Сумській області прийняло рішення від 03 липня 2024 року про відмову у переведенні позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, а Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві 02 липня 2024 року прийняло протилежне рішення, яким позивача переведено з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, що підтверджується наданими суду копіями матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 .

Суд вважає за необхідне звернути особливу увагу на те, що спірним в даній адміністративній справі є саме рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області від 03 липня 2024 року, яким позивачу відмовлено у переведенні з одного виду пенсії на інший, а похідною позовною вимогою від основної про визнання протиправним та скасування рішення є зобов`язання вже Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві перевести його з пенсії по інвалідності на пенсію за віком з урахуванням довідки про заробітну плату № 235.

Зважаючи на встановлені судом обставини, зокрема, те, що позивача вже переведено з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 02 липня 2024 року № 930080871379, на переконання суду, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Щодо урахування при обчисленні пенсії за віком довідки про заробітну плату № 235, суд зазначає, що позивачем не доведено, а судом не встановлено, що відповідачем 2 не було зараховано при прийнятті рішення про переведення позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, даних про заробітну плату, зазначених у довідці № 235.

Більш того, суд повторно вважає за необхідне зазначити й про те, що надана суду копія вказаної довідки не є читабельною.

Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, враховуючи, що право позивача на перехід на інший вид пенсії було реалізовано, що підтверджено матеріалами справи, суд доходить висновку про безпідставність позовних вимог, відповідно, про відмову у їх задоволенні.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що у разі незгоди з обчисленням розміру пенсії за віком, позивач не позбавлений права на звернення до суду в загальному порядку з відповідними позовними вимогами.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно частини другої статті 2 КАС України справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

VI. Судові витрати.

Щодо вимог позивача про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 19 000,00 грн, суд виходить з такого.

Положеннями статті 59 Конституції України, передбачено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до приписів частин першої-п`ятої статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, з аналізу наведених правових норм вбачається, що до судових витрат відносять витрати саме на професійну правничу допомогу, надану адвокатом, а не іншими особами, у тому числі, фахівцями у галузі права.

Так, з наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що позивач уклав з фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 договір про надання юридичних послуг, відповідно до умов якого остання зобов`язалася надати юридичні послуги, а позивач оплатити такі послуги.

Тобто, між позивачем та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 в результаті укладення вказаного вище договору, виникли договірні зобов`язання, що не суперечить вимогам діючого законодавства.

В той же час, суд наголошує, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_2 має статус адвоката.

При цьому, витрати, пов`язані з наданням юридичних послуг іншими особами, окрім осіб, які мають статус адвоката, не належать до судових витрат, зокрема, до витрат на професійну правничу допомогу у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, що, в свою чергу, свідчить про відсутність правових підстав для задоволення вимог щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат у розмірі 19 000,00 грн.

Також, оскільки у задоволенні позову відмовлено, а позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для стягнення з відповідачів на користь позивача судових витрат та компенсації судових витрат за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, відсутні.

Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ42098368), Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області (40009, місто Суми, вулиця Степана Бандери, будинок 43, код ЄДРПОУ 21108013) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жук Р.В.