Ухвала суду № 139943623, 22.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про поновлення строку звернення до суду

22 вересня 2026 року справа № 320/27828/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , в якій з урахуванням з уточненої позовної заяви від 05.09.2024 просить суд:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, компенсації за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рік, з 09.03.2022 по 09.09.2022 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01.01.2022 у розмірі 2481 грн;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 09.03.2022 по 09.09.2022 грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військове звання, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, компенсацію за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України Про Державний бюджет України на відповідний календарний рік, який Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" установлено у 2022 році у місячному розмірі: з січня 2022 - 2481 грн, з врахуванням проведених раніше виплат;

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, компенсації за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, з 09.09.2022 по грудень 2023 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01.01.2022 у розмірі 2481 грн та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 01.01.2023 у розмірі 2684 грн;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 09.09.2022 по грудень 2023 року грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військове звання, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, компенсацію за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рік, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України Про Державний бюджет України на відповідний календарний рік, який Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" було встановлено у 2023 році у місячному розмірі: з 1 січня - 2684 грн, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" було встановлено у 2022 році у місячному розмірі: з січня - 2481 грн, з врахуванням проведених раніше виплат.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.06.2024 (суддя ОСОБА_2 ) відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

22.10.2024 відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_2 з посади справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Кушновій А.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.01.2025 прийнято адміністративну справу №320/27828/24 до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Кушнової А.О. Ухвалено здійснювати адміністративної справи №320/27828/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

28.07.2025 канцелярією суду зареєстровано відзив на позовну заяву, поданий до суду Військовою частиною НОМЕР_2 .

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.07.2026 позовну заяву залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позову протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, протягом якого позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви, а саме надати обґрунтовану заяву про поновлення строку звернення до суду з даним позовом в частині позовних вимог, які охоплюють період з 19.07.2022 по 31.12.2023, та належні докази поважності причин його пропуску.

14.07.2026 через підсистему "Електронний Суд" від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви та поновлення строку звернення до суду. Позивач вважає, що строк звернення до суду з позовними вимогами за період з 19.07.2022 по 31.12.2023 ним пропущено не було, а у разі якщо суд дійде висновку про його пропущення, просить поновити цей строк з огляду на поважність причин пропуску.

В обґрунтування цієї позиції заявник зазначає, що Рішенням Великої Палати Конституційного Суду України № 1-р/2025 від 11.12.2025 положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України (в редакції після 19.07.2022) у частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних виплат визнано неконституційними. Спираючись на правовий висновок Верховного Суду у справі № 640/7102/20, позивач вказує, що припис акта, визнаний неконституційним, не може застосовуватися судами, а судові рішення мають ґрунтуватися на чинному законодавстві, яке відповідає Конституції України.

Крім того, позивач зауважує, що відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України, пунктів 11 та 14 розділу ІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особа, затвердженого наказом МОУ № 260, статей 110, 116 КЗпП України та статті 30 Закону України «Про оплату праці», перебіг тримісячного строку звернення до суду починається саме з дати одержання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні або за період служби, яке містить розшифровку за видами виплат. На підтвердження цього позивач посилається на правові висновки Верховного Суду у справах № 460/21394/23, № 420/33039/24, № 380/3598/24, № 340/5261/24, № 460/10140/24, № 260/1955/24, № 580/9085/24, № 340/2828/24. Заявник стверджує, що під час проходження служби йому письмово не повідомлялося про всі виплати, грошовий атестат при звільненні з Військової частини НОМЕР_1 він не отримував і з ним не був ознайомлений. Деталізовану інформаційну довідку про складові грошового забезпечення його представник отримав лише після направлення адвокатських запитів від Військової частини НОМЕР_2 (лист-відповідь № 1671//3267). Відтак, на думку позивача, лише з моменту отримання письмових розрахунків він набув можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Позивач також наголошує на принципі «належного врядування» та презумпції добросовісності відповідачів: зарахування коштів на банківську картку без детальної розшифровки не давало йому змоги визначити співвідношення складових виплат та розрахунку посадового окладу виходячи з прожиткового мінімуму станом на 2018 рік. Для виявлення порушення свого права військовослужбовець мав не лише знати законодавство, а й аналізувати актуальну судову практику, зокрема у справі № 826/6453/18 щодо визнання нечинними змін до Постанови КМУ № 704. Заявник зауважує, що тлумачення формулювання «повинна була дізнатися» не може покладати на нього обов`язок постійної перевірки законності дій держави.

Окремо позивач вказує на поважність причин у разі визнання строку пропущеним, зазначаючи, що проходження ним військової служби за мобілізацією в умовах воєнного стану, постійне перебування за місцем дислокації та залучення до виконання обов`язків із захисту Батьківщини створювали об`єктивні, незалежні від його волі перешкоди для своєчасного звернення до суду за захистом своїх майнових прав. Додатково заявник посилається на постанову Верховного Суду у справі № 500/1912/22 щодо зупинення перебігу позовної давності на час перебування у складі ЗСУ та необхідності уникнення надмірного формалізму при застосуванні процесуальних строків стосовно військовослужбовців у період воєнного стану, що відповідає приписам статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці ЄСПЛ.

З`ясовуючи питання щодо дотримання позивачем строку на звернення до суду з даним позовом, суд зазначає таке.

Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються КАС України.

Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Аналіз положень статті 5 КАС України дозволяє дійти висновку, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, який повинен бути реалізований у встановлений законом строк.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту 6 частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку звернення до суду насамперед обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22 23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява № 23436/03).

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне подання позовної заяви. Тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо звернення за захистом у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку звернення до суду з поважних причин (подібний висновок викладено в ухвалі Верховного Суду від 20.02.2025 у справі № 420/11229/24).

Крім того, при вирішенні питання про поновлення строку звернення до суду надається оцінка обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення, у взаємозв`язку інтервалів часу з моменту закінчення встановленого законом строку до дати звернення до суду.

Надаючи оцінку поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду та підставам для його поновлення, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. При цьому реалізація права на судовий захист, гарантованого статтями 55, 124 Конституції України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, перебуває у зв`язку з дотриманням процесуальних строків.

Згідно з частиною першою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши аргументи позивача, наведені у заяві про усунення недоліків позовної заяви, суд зауважує, що право на належне грошове забезпечення є державною соціальною гарантією військовослужбовців, які виконують конституційний обов`язок із захисту Батьківщини.

Суд бере до уваги, що під час проходження військової служби позивач не отримував щомісячних розрахункових листів чи довідок, які б містили інформацію про складові нарахованого та виплаченого грошового забезпечення із зазначенням окремих видів виплат, а також не був ознайомлений із грошовим атестатом при виключенні зі списків особового складу, що унеможливлювало встановлення ним факту порушення своїх майнових прав у спірний період.

Враховуючи приписи статей 110, 116 Кодексу законів про працю України, обов`язок щодо належного та повного письмового інформування особи про суми, нараховані та виплачені їй при проходженні служби та звільненні, покладається саме на відповідача. Реальна можливість дізнатися про складові грошового забезпечення виникла у позивача лише після отримання відповіді на адвокатський запит з інформаційною довідкою від відповідача.

Крім того, суд враховує правову позицію Конституційного Суду України, викладену в Рішенні від 11.12.2025 № 1-р/2025 у справі № 1-3/2024, згідно з якою обмеження права особи на судовий захист щодо виплати належних сум заробітної плати (грошового забезпечення) часовими рамками в умовах відсутності письмового повідомлення з боку працедавця є невиправданим звуженням змісту конституційних прав.

Також суд вважає за необхідне врахувати специфіку проходження позивачем військової служби за мобілізацією в умовах введення в Україні воєнного стану, що пов`язано з особливим правовим статусом військовослужбовця, перебуванням у місцях дислокації військової частини та пріоритетністю виконання бойових завдань із захисту суверенітету та територіальної цілісності України. Зазначені обставини об`єктивно створювали істотні перешкоди для своєчасного звернення позивача за юридичною допомогою та до суду.

Застосування адміністративним судом надмірного формалізму при оцінці строків звернення до суду щодо військовослужбовців у період дії воєнного стану може становити невиправдане обмеження права на доступ до суду, що є неприпустимим у світлі практики Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення у справах «Ашингдейн проти Сполученого Королівства», «Мірагалл Есколано та інші проти Іспанії»).

Враховуючи викладене, виходячи з принципів пропорційності, верховенства права та забезпечення права на справедливий суд, суд доходить висновку, що причини пропуску позивачем строку звернення до суду з позовними вимогами за період з 19.07.2022 по 31.12.2023 є об`єктивними, поважними та не залежали від волевиявлення позивача.

За таких обставин, з метою забезпечення права позивача на ефективний судовий захист та доступ до правосуддя, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтею 5 КАС України, наявні правові підстави для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та його поновлення в частині відповідних позовних вимог. З огляду на викладене, суд вважає за можливе поновити позивачеві строк звернення до суду з даним позовом.

У той же час, суд звертає увагу на те, що частиною четвертою статті 123 КАС України визначено, що якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Отже, позивачем в установлений судом строк та спосіб усунуто недоліки позовної заяви.

Визнавши подані матеріали достатніми для продовження розгляду адміністративної справи, керуючись статтями 171, 243, 248, 257, 259-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Заяву представника ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду з позовом в частині позовних вимог, які охоплюють період з 19.07.2022 по 31.12.2023 - задовольнити.

2. Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії в частині позовних вимог, які охоплюють період з 19.07.2022 по 31.12.2023.

3. Продовжити розгляд адміністративної справи № 320/27828/24 за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Суддя Кушнова А.О.