Рішення № 139943514, 21.09.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2026 р. справа № 300/7507/25

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Главач І.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення боргу на суму 13599,36 гривень,

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (надалі, також позивач, ГУ ДПС в Івано-Франківській області) звернулося в суд з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі, також відповідачка, ФОП ОСОБА_1 ) про стягнення в дохід бюджету податкового боргу на суму 13599,36 гривень.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що згідно довідки про суми податкового боргу платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) станом на 03.10.2025 року, за відповідачкою обліковується податкова заборгованість перед бюджетом, яка виникла у зв`язку з несплатою самостійно задекларованих податкових зобов`язань з:

податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 8009,31 гривень, згідно: податкової декларації про майновий стан та доходи № 9428333401 за 2024 рік від 07.04.2025 року на суму 16794,00 гривні. В зв`язку з частковою сплатою, сума до стягнення складає 8009,31 гривень;

військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 397,77 гривень, згідно: податкової декларації про майновий стан та доходи № 9428333401 за 2024 рік від 07.04.2025 року на суму 1399,50 гривень. В зв`язку з частковою сплатою, сума до стягнення складає 397,77 гривень;

орендної плати з фізичних осіб на суму 5192,28 гривні, згідно:

податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) № 10810227 за 2024 рік від 17.02.2024 року: вересень 2024 року 241,06 гривня, жовтень 2024 року 410,95 гривень, листопад 2024 року 410,95 гривень, грудень 2024 року 410,89 гривень.

податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) № 9022009564 за 2025 рік від 09.02.2025 року: січень 2025 року 460,26 гривень, лютий 2025 року 460,26 гривень, березень 2025 року 460,26 гривень, квітень 2025 року 460,26 гривень, травень 2025 року 460,26 гривень, червень 2025 року 460,26 гривень, липень 2025 року 460,26 гривень, серпень 2025 року 460,26 гривень.

пеня в розмірі 36,35 гривень, нарахована на підставі статті 129 Податкового кодексу України (а.с. 1-20).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.10.2025 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с. 24-25).

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував на лікарняному з 30.10.2025 по 07.11.2025, у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк періоду непрацездатності.

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував на лікарняному з 19.01.2026 по 30.01.2026, у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк періоду непрацездатності.

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 17.03.2026 по 20.03.2026 згідно наказу від 11.03.2026 № 19-В, у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував на лікарняному з 18.05.2026 по 22.05.2026, у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк періоду непрацездатності.

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 14.08.2026 по 28.08.2026 згідно наказу від 27.07.2026 № 153-В, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання (а.с. 29), у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.

Ухвала суду була надіслана на адресу відповідачки і була їй вручена 28.10.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № R067025940293 (а.с. 28). Заяв чи клопотань відповідачка суду не подала, правом на подання відзиву на позов, у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, не скористалася. Також відповідачкою не повідомлено суд про поважність причин ненадання такого відзиву.

Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними у ній матеріалами.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у позовній заяві, встановив наступне.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань31.03.2006 державний реєстратор здійснив державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1 ), про що зробив запис про включення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань відомостей про фізичну особу-підприємця за № 21040000000001267 (а.с. 23).

04.04.2006 ФОП ОСОБА_1 взята на податковий облік як платник податків ГУ ДПС в Івано-Франківській області, Івано-Франківська ДПІ (м. Івано-Франківськ) за № 210400000000 (а.с. 23).

Згідно довідки про суми податкового боргу платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) станом на 03.10.2025 року, за відповідачкою обліковується податкова заборгованість перед бюджетом, яка виникла у зв`язку з несплатою самостійно задекларованих податкових зобов`язань з:

податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 8009,31 гривень, згідно: податкової декларації про майновий стан та доходи № 9428333401 за 2024 рік від 07.04.2025 року на суму 16794,00 гривні. В зв`язку з частковою сплатою, сума до стягнення складає 8009,31 гривень;

військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 397,77 гривень, згідно: податкової декларації про майновий стан та доходи № 9428333401 за 2024 рік від 07.04.2025 року на суму 1399,50 гривень. В зв`язку з частковою сплатою, сума до стягнення складає 397,77 гривень;

орендної плати з фізичних осіб на суму 5192,28 гривні, згідно:

податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) № 10810227 за 2024 рік від 17.02.2024 року: вересень 2024 року 241,06 гривня, жовтень 2024 року 410,95 гривень, листопад 2024 року 410,95 гривень, грудень 2024 року 410,89 гривень.

податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) № 9022009564 за 2025 рік від 09.02.2025 року: січень 2025 року 460,26 гривень, лютий 2025 року 460,26 гривень, березень 2025 року 460,26 гривень, квітень 2025 року 460,26 гривень, травень 2025 року 460,26 гривень, червень 2025 року 460,26 гривень, липень 2025 року 460,26 гривень, серпень 2025 року 460,26 гривень.

пеня в розмірі 36,35 гривень, нарахована на підставі статті 129 Податкового кодексу України (а.с. 4).

07.04.2025 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подала до ГУ ДПС в Івано-Франківській області податкову декларацію про майновий стан і доходи, в якій визначила суму податку на доходи фізичних осіб, яка полягає сплаті до бюджету в розмірі 16794,00 грн (розділ ІV, код рядка 20.1) та суму військового збору, який полягає сплаті до бюджету в розмірі 1399,50 грн (розділ ІV, код рядка 21.1) (а.с. 9-11).

17.02.2024 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подала до ГУ ДПС в Івано-Франківській області податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), в якій визначила суму орендної плати з фізичних осіб, яка полягає сплаті до бюджету в розмірі 4931,34 грн за рік, а саме вересень 2024 року 410,95 гривень, жовтень 2024 року 410,95 гривень, листопад 2024 року 410,95 гривень, грудень 2024 року 410,89 гривень (а.с. 12-13).

09.02.2025 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подала до ГУ ДПС в Івано-Франківській області податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), в якій визначила суму орендної плати з фізичних осіб, яка полягає сплаті до бюджету в розмірі 5523,17 грн за рік, а саме січень 2025 року 460,26 гривень, лютий 2025 року 460,26 гривень, березень 2025 року 460,26 гривень, квітень 2025 року 460,26 гривень, травень 2025 року 460,26 гривень, червень 2025 року 460,26 гривень, липень 2025 року 460,26 гривень, серпень 2025 року 460,26 гривень (а.с. 14-15).

Також відповідачці було проведено нарахування пені:

в розмірі 36,35 гривні за платежем "Орендна плата з фізичних осіб".

Внаслідок виникнення податкового боргу, Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області надіслало фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 податкову вимогу форми "Ф" № 0003487-1309-0919 від 11.07.2023 на суму 14152,11 гривень (а.с. 7). Дана податкова вимога була надіслана відповідачці 11.07.2023 рекомендованим листом з повідомленням про вручення № 7740103584123, який було вручено відповідачці 15.07.2023 (а.с. 8).

У зв`язку з тим, що нараховані грошові зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій та пені) відповідачкою добровільно та в повному обсязі не сплачено, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд встановив таке.

Згідно з частиною першою статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пунктів 6.1, 6.2, 6.3 статті 6 ПК України податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. Збором (платою, внеском) є обов`язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій. Сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України.

Відповідно пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Пунктом 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Усталеною є практика Верховного Суду про те, що предметом доказування у справах про стягнення податкового боргу є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку: наявність узгодженого грошового зобов`язання; складові основної суми боргу, штрафних (фінансових) санкцій, пені; підстави виникнення боргу; момент його виникнення; встановлення факту сплати податкового боргу в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених ПК України, тощо Дана позиція прослідковується в Постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 826/18379/14, від 19.02.2019 у справі № 807/495/17, від 03.02.2022 у справі № 560/4343/19, від 14.02.2022 у справі № 826/9711/17 та ін.

При цьому, Верховний Суд наголошує, що при вирішенні позову про стягнення податкового боргу у відповідний спосіб здійснюється перевірка дотримання контролюючим органом вимог, передбачених ПК України, які надають право контролюючому органу звернутися до суду з відповідним позовом.

Відповідно до пунктів 36.1-36.3 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Підпунктами 14.1.39, 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що грошове зобов`язання платника податків сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня; податкове зобов`язання це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Згідно пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено судом, відповідачка сформувала податкову декларацію про майновий стан і доходи та подала її до контролюючого органу 07.04.2025 (а.с. 9-11).

Відповідно до пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

За змістом пункту 179.7 статті 179 Податкового кодексу України, фізична особа зобов`язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

За змістом пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є, зокрема, особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування збором є для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Строки сплати військового збору платниками зазначеними у підпункті 1 підпункту 1.1 пункту16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України пунктом 1.11 не визначається. З огляду на це, застосуванню підлягає строк, передбачений пунктом 179.7 статті 179 Податкового кодексу України.

Підпунктами 14.1.39, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що грошове зобов`язання платника податків сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня; податковий борг сума узгодженого грошового зобов`язання не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 ПК України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

В даній ситуації, платником податків подано податкову декларацію за 2024 рік. Податковий період закінчився 31 грудня 2024 року. Враховуючи норми пункту 179.7, граничний строк сплати єдиного податку за 2024 рік 31 липня 2025 року.

В матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачкою податку на доходи фізичних осіб та військового збору у встановлений законодавством строк. Доказів сплати даних податків та зборів відповідачкою не надано.

За обставинами даної справи за відповідачкою такою обліковується податковий борг з орендної плати з фізичних осіб. З даного приводу суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 288.7 статті 288 ПК України, податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

За змістом положень пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Суд зауважує, що останньою датою сплати податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за серпень 2025 року є 30 вересня 2025 року. Строк всіх попередніх платежів є таким, що настав.

Доказів сплати позивачкою орендної плати з фізичних осіб у визначений законодавством строк матеріали справи не містять.

Зважаючи на те, що відповідачці належним чином повідомлено про наявність у неї податкового боргу, і з огляду на те, що відповідачка самостійно визначила суму даного податкового зобов`язання, то податковий борг, визначений у поданій податковій декларації, а потім відображений у податковій вимозі слід вважати узгодженим, відповідно до норм Податкового кодексу України.

Однак, у визначений в статті 287 Податкового кодексу України строк, відповідачкою не сплачено вказаної суми угоджених грошових зобов`язань.

Щодо нарахування пені позивачем, суд зазначає наступне.

Порядок нарахування пені регламентовано главою 12 Податкового кодексу України.

За змістом пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України, нарахування пені розпочинається: при нарахуванні контролюючим органом податкового зобов`язання у встановлених цим Кодексом випадках, не пов`язаних з проведенням перевірки, або при нарахуванні контролюючим органом грошового зобов`язання, визначеного за результатами перевірки, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків такого зобов`язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом; при нарахуванні контролюючим органом за результатами перевірки податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, у разі виявлення його заниження на суму такого заниження, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків цього зобов`язання за відповідний податковий (звітний) період, щодо якого виявлено заниження, та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу, після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання; при виявленні контролюючим органом за результатами перевірки заниження податковим агентом податкового зобов`язання при нарахуванні (виплаті) оподатковуваного доходу на користь нерезидентів або інших платників податків та/або несвоєчасної сплати, несплати (неперерахування) податковим агентом утриманих (нарахованих) податків до або під час виплати оподатковуваного доходу на користь нерезидента або іншого платника податків починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податковим агентом суми податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом; у випадку несвоєчасного повернення надміру/помилково сплачених платежів, а також несвоєчасного відшкодування сум податку на додану вартість починаючи з першого дня, наступного за останнім днем граничного строку повернення таких коштів.

Відповідно до пункту 129.4 статті 129 Податкового кодексу України, на суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, якщо її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день. На суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення його сплати, починаючи з 91 календарного дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання, включаючи день погашення, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Суд зазначає, що за обставинами даної справи пеня нараховувалася щодо податкового зобов`язання, визначеного податковими деклараціями з плати за землю.

При погашенні податкового боргу днем, коли у контролюючого органу відповідно до Податкового кодексу України виникло право нарахувати пеню є день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів на відповідний рахунок платника податків та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань (підпункт 1 пункт 3 статті 129 ПКУ) а не терміну впродовж якого погашене зобов`язання перебувало у статусі податкового боргу.

Враховуючи наведене вище позовна давність як і в розумінні статті 102 Податкового кодексу України для заявлення до стягнення даного податкового боргу, так і в розумінні пункту 9 статті 129 Податкового кодексу України для нарахування пені жодним чином не порушено.

Грошове зобов`язання платника податків це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (підпункт 14.1.39 ПК України).

У подібних правовідносинах Верховним Судом вже сформульовано правову позицію, яка відображена в постановах від 21.05.2024 (справа № 160/15166/22), від 27.06.2024 (справа № 160/538/23), від 15.06.2023 (справа № 160/13436/22).

Зокрема, у справі № 160/538/23 Верховним Судом зазначено, що у спорах за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягають, зокрема, факт узгодженості грошового зобов`язання, зокрема і пені, факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) визначеного грошового зобов`язання (що включає і нараховану пеню), чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше. Також констатовано, що з 01.01.2021 набрав чинності Закон України від 16.01.2020 № 466-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві". Відповідно до цього Закону до статті 129 Податкового кодексу України включено пункт 129.9.1., відповідно до якого, пеня не нараховується, а нарахована пеня підлягає анулюванню у випадку закінчення 1095 дня, що настає за днем, коли у контролюючого органу відповідно до цього Кодексу виникло право нарахувати пеню платнику податків. Колегія суддів звернула увагу, що Закон від 16.01.2020 № 466-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" не містить прямої вказівки про надання його нормам зворотної дії в часі, а отже його дія не розповсюджується на період до набрання ним чинності. Суд висновувався, що положення підпункту 129.9.1 пункту 129.9 статті 129 Податкового кодексу України щодо не нарахування пені чи анулювання нарахованої пені у разі проведення такого нарахування поза межами 1095 дня, що настає за днем, коли у контролюючого органу відповідно до цього Кодексу виникло право нарахувати пеню, розповсюджується виключно на правовідносини які виникли з 01.01.2021. Положення Податкового кодексу України, у тому числі статті 129, не містять прямої вказівки на те, коли у контролюючого органу виникає право нарахувати пеню платнику податків. Такі норми, зокрема пункти 129.1 та 129.3 статті 129 Податкового кодексу України, визначають лише початок нарахування пені (день, від якого слід проводити нарахування) та закінчення нарахування пені (останній день нарахування). Відтак, право на нарахування пені у контролюючого органу виникає з моменту (дня) початку строку, визначеного Податковим кодексом України, для нарахування пені у відповідному випадку. Тобто початок нарахування пені збігається в часі з правом (обов`язком) контролюючого органу здійснити таке нарахування пені. Отже, враховуючи, що положення підпункту 129.9.1 пункту 129.9 статті 129 Податкового кодексу України розповсюджується на правовідносини які виникли з 01.01.2021, то відповідно за вказаним підпунктом анулюванню підлягатиме пеня, право по нарахуванню якої виникло у контролюючого органу з 01.01.2021 та нарахування такої пені контролюючим органом проведено поза межами 1095 днів з дня виникнення такого права.

Також колегія суддів у зазначених справах дійшла висновку, що питання анулювання пені не може бути предметом спору у справі за позовом податкового органу про стягнення цього боргу, оскільки підпункт 129.9.1 пункту 129.9 статті 129 Податкового кодексу України передбачає анулювання пені за певних умов та при дотриманні певної процедури, дотримання чи не дотримання яких має бути перевірено судами у разі спірності правовідносин саме щодо анулювання пені, а не в межах спору щодо стягнення заборгованості.

Даний висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в ухвалі від 11.12.2025 у справі № 380/17146/23.

За визначеннями, наведеними у підпунктах 14.1.153, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкова вимога це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу; податковий борг це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Відповідно до пункту 59.4 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За правилами, визначеними пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Згідно з пунктом 59.3 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Верховний Суд вказує, що аналіз норм підпунктів 14.1.153, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 59.3 статті 59, пункту 95.2 статті 95 ПК України дає підстави для висновку, що за своєю юридичною природою та призначенням податкова вимога має на меті інформування платника податків про суму узгодженого грошового зобов`язання, яке не було ним сплачене у встановлений строк, та непогашеної пені, а також про обов`язок їх погасити, факт виникнення податкової застави та можливі негативні наслідки непогашення податкового боргу у встановлений пунктом 95.2 статті 95 ПК України строк у вигляді вжиття контролюючим органом примусових заходів з його погашення, передбачених главою 9 Розділу ІІ ПК України.

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що скерування податкової вимоги не свідчить про вжиття контролюючим органом заходів, спрямованих на погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу. Такі дії податкових органів призводять лише до формування та документального визначення податкового боргу. При цьому, вони об`єктивно передують процесу погашення податкових зобов`язань або стягненню податкового боргу. Дана позиція відображена в постановах Верховного Суду від 12.08.2021 у справі № 804/3642/16, від 14.07.2021 у справі № 815/2362/17, від 21.09.2018 у справі № 808/3046/16.

Як встановлено судом, податкова вимога форми "Ф" № 0003487-1309-0919 була сформована 11.07.2023 та надіслана відповідачці 11.07.2023 рекомендованим листом з повідомленням про вручення № 7740103584123, який було вручено відповідачці 15.07.2023. Суд зазначає, що дана податкова вимога була сформована і надіслана відповідачці до подання відповідачкою згаданих вище податкових декларацій, тобто ґрунтується на наявному попередньому податковому боргу відповідачки.

Відповідно до абзацу 2 пункту 59.5 статті 59 ПК України, у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Доказів погашення відповідачкою податкового боргу за надісланою їй податковою вимогою суду не надано, тому дії позивача в частині ненаправлення нової податкової вимоги слід вважати такими, що відповідають вимогам закону.

За змістом пункту 87.11 статті 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за рахунок платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Відповідно до пункту 95.2 статті 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Згідно з абзацом 1 пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Отже, положеннями пунктів 95.1-95.3 статті 95 ПК України встановлено, що контролюючий орган може звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу з платників податків із дотриманням відповідних умов, встановлених пунктом 95.2 статті 95 ПК України, які надають право на примусове стягнення податкового боргу. Так, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 30 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.

Системний аналіз змісту зазначених норм права свідчить про те, що органи Державної податкової служби України є органами виконавчої влади, їм надано право здійснювати контроль за правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів та здійснювати заходи погашення податкового боргу, зокрема, примусово шляхом звернення до суду.

Податкову вимогу форми "Ф" № 0003487-1309-0919 від 11.07.2023 було надіслано відповідачці 11.07.2023 рекомендованим листом з повідомленням про вручення № 7740103584123, який було вручено відповідачці 15.07.2023. Натомість, із позовом до суду ГУ ДПС в Івано-Франківській області звернулося 17.10.2025, тобто після спливу тридцятиденного строку, встановленого пунктом 95.2 статті 95 ПК України.

Суд зазначає, що питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань не охоплюється предметом даного позову, відповідне зобов`язання не є предметом позову у справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.

Наведене є однією із гарантій дотримання у податкових відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права.

Зважаючи на те, що відповідачкою сума податкового боргу станом на день звернення позивача з даним позовом добровільно не сплачена, доказів погашення наявного податкового боргу відповідачкою суду не надано, суд дійшов висновку, що податкова заборгованість відповідачки у сумі 13599,36 грн підлягає стягненню в судовому порядку.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про повне обґрунтування заявлених позовних вимог, тому позов підлягає задоволенню повністю.

Суд вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд користується повноваженнями, передбаченими частиною другою статті 9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: самостійно визначає формулювання резолютивної частини рішення суду, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.

Щодо судових витрат, суд звертає увагу, що позивачем у даній справі є Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області, яке, відповідно до пункту 27 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнене від сплати судового збору.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , с. Бабче, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 77771) в дохід державного бюджету податковий борг з сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування та орендної плати з фізичних осіб в загальному розмірі 13599 (тринадцять тисяч п`ятсот дев`яносто дев`ять) гривень 36 (тридцять шість) копійок.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Позивачу копію рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ ВП 43968084, вул. Незалежності, буд. 20, м. Івано-Франківськ, 76018);

відповідачка фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , с. Бабче, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 77771).

Суддя Главач І.А.