Рішення № 139942709, 22.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 рокуСправа №160/12891/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

14.05.2026 ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі відповідач), в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії за віком за Списком №2 ОСОБА_1 № 47050036032 від 26.03.2026;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13 березня 2026 року, зарахувати до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 відповідно до Довідки про підтвердження наявного трудового стажу № 28/65 від 18.02.2026, за Списком №2 періоди роботи з 01.07.1992 по 15.01.2003, з 16.01.2003 по 30.04.2004, з 01.03.2011 по 31.01.2014, для призначення пенсії, на пільгових умовах за Списком № 2, а також зарахувати до загального трудового стажу період роботи з 01.01.1992 по 29.02.1992.

В обґрунтування, позивач посилалася на те, що 19.03.2026 звернулася до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. Рішенням ГУ ПФУ в м. Києві від 26.03.2026 № 047050036032 позивачу відмовлено в призначенні пенсії через відсутність необхідного пільгового стажу. Так, до пільгового стажу за Списком № 2 не зараховано періоди роботи згідно пільгової довідки від 18.02.2026 № 28/65, оскільки копії переліків пільгових професій до наказів про атестацію робочих місць не завірено підписом відповідальної особи. А також, у переліках відсутні відомості, до яких наказів про атестацію робочих місць вони належать. Отримавши рішення позивач звернулася до підприємстві, яке надавало документи, і отримала додатковий перелік документів, з якими 08.04.2026 повторно звернулася до пенсійного органу та 16.04.2026 отримала знову рішення про відмову у призначенні пенсії. Посилаючись на протиправність рішення про відмову у призначенні пенсії, позивач звернулася до суду із позовом для захисту своїх порушених прав.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.05.2026 відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами з 03.06.2026 відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі та витребувано від ГУ ПФУ у м. Києві матеріали, які були на розгляді при прийнятті спірного рішення стосовно позивача.

Відповідач правом на подачу відзиву не скористався.

27.05.2026 в системі «Електронний суд» надійшли документи, що були на розгляді при прийнятті спірного рішення.

Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 19.03.2026 ОСОБА_1 звернулася до пенсійного органу щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом екстериторіальності заява позивача була розглянута ГУ ПФУ в м. Києві та рішенням від 26.03.2026 № 047050036032 позивачу відмовлено у призначенні пенсії через відсутність необхідного пільгового стажу.

Відповідно до наданих до заяви документів загальний страховий стаж складає 39 років 15 днів, а пільговий стаж за Списком № 2 відсутній.

До загального страхового стажу не зараховано період роботи в рф з 01.01.1992 по 29.02.1992, оскільки з 01.01.2023 Україна припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення з 13.03.1992, тому до страхового стажу зараховується період роботи та служби в рф по 31.12.1991.

До пільгового стажу за Списком № 2 не зараховано періоди роботи згідно пільгової довідки від 18.02.2026 № 28/65, оскільки копії переліків пільгових професій до наказів про атестацію робочих місць не завірено підписом відповідальної особи. А також, у переліках відсутні відомості, до яких наказів про атестацію робочих місць вони належать.

Отже, спір між сторонами виник з підстав протиправності рішення ГУ ПФУ в м. Києві щодо відмови в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон № 1058-IV) на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

Згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788-XII) в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року;

Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України за № 383 від 18.11.2005 року (далі Порядок № 383), передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.

Відповідно до п. 2 Порядку № 383 під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

Відповідно до положень ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній.

Даним Порядком (пункт 20) передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Отже, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17 та від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 520/15025/16-а в постанові від 19.02.2020 зробила висновок, що не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

З трудової книжки позивача серія НОМЕР_1 вбачаються наступні записи за спірні періоди:

- з 17.09.1990 по 29.02.1992 позивач працювала у лабораторії хімічного аналізу на Сланцевському цементному заводі та звільнена за власним бажанням відповідно до ст. 31 КЗпП РРФСР (записи № 1-2);

- 02.04.1992 позивач прийнята в Баглійський коксохімзавод м. Дніпродзержинська в ТЕЦ машиністом шарових млинів (запис № 3);

- 01.07.1992 переведена в ТЕЦ машиністом-обхідником по золовидаленню (запис № 4);

- 01.03.2011 переведена в ТЕЦ машиністом-обхідником з котельного устаткування де пропрацювала до 01.02.2014 (запис № 6,8);

- 04.05.2016 відбулося перейменування підприємства, де працювала позивача на ПрАТ «ЄВРАЗ « Южкокс», а 14.05.2018 в ПрАТ «Южкокс» ( записи №9,10).

Згідно наданої позивачем довідки ПрАТ «Южкокс» від 18.02.2026 № 28/65 позивач працювала повний робочий день на підприємстві з: 01.07.1992 по 15.01.2003 на посаді машиніста-обхідника по золовидаленню та її професія віднесена до Списку № 2 розділу ХІІІ підрозділу а позиції 2140000а-13927, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10 та Постанови Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.1994 (пільговий стаж становить 10 років 6 місяців 13 днів); 16.01.2003 по 30.08.2004 на посаді машиніста-обхідника по золовидаленню та її професія віднесена до Списку № 2 розділу ХІІІ підрозділу а позиції 13а, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003 (пільговий стаж становить 1 рік 7 місяців 15 днів); з 01.03.2011 по 31.01.2014 на посаді машиніста-обхідника з котельного устаткування та її професія віднесена до Списку № 2 розділу ХІІІ підрозділу а позиції 13а, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003 (пільговий стаж становить 2 роки 11 місяців).

Довідка відповідає додатку № 5 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, підписана уповноваженими особами та містить печатку підприємства.

Відмовляючи в зарахуванні до пільгового стажу роботи за Списком № 2 періодів згідно вказаної довідки відповідач посилався на те, що копії переліків пільгових професій до наказів про атестацію робочих місць не завірено підписом відповідальної особи. Разом з тим, відповідачем залишено поза увагою, що трудова книжка та довідка від 18.02.2026 № 28/65 містять всі необхідні записи для врахування стажу роботи позивача з 01.07.1992 по 30.08.2004 та з 01.03.2011 по 31.01.2014 до пільгового стажу за Списком № 2 і зауважень щодо оформлення трудової книжки та довідки відповідач в оскаржуваному рішенні не зазначив.

Окрім того, відповідач має право самостійно витребувати від ПрАТ «Южкокс» необхідну інформацію задля вирішення питання призначення позивачу пенсії та відсутність підпису на копіях переліків пільгових професій до наказів про атестацію суд вважає надмірним формалізмом, з огляду на відсутність зауважень до трудової книжки позивача.

Щодо періоду роботи позивача у Російській Федерації, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 24-1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності за межами України зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено цим Законом або міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави і неможливості документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди особа повідомляє про це органи Пенсійного фонду в заяві про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.

Відповідно до ст. 4 Угоди трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Відповідно до ст. 9 Угоди питання пенсійного забезпечення працівників і членів їхніх сімей регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року або (та) двосторонніми угодами.

Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, яка діяла на момент здобуття позивачем спірного періоду роботи, а також на дату виникнення спірних правовідносин, передбачено наступне.

Відповідно до ст. 1 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Відповідно до положень ст. 3 Угоди передбачено, що всі витрати, пов`язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.

Відповідно до ст. 6 Угоди призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.

Відповідно до ст. 11 Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав учасниць Співдружності без легалізації.

Відповідно до ст. 13 Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Отже, цією Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при визначенні розміру пенсії.

Зі змісту оскаржуваного рішення ГУ ПФУ в м. Києві від 26.03.2026 вбачається, що періоди роботи з 01.01.1992 по 29.02.1992 не зараховані позивачу до страхового стажу, оскільки Україна припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення.

Суд вважає неправомірним рішення в цій частині, оскільки набуття позивачем страхового стажу в означений період відбулося в період чинності Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року для України, а тому вихід з Угоди не може мати негативні наслідки на законне право позивача щодо призначення пенсії.

Крім того, в рішенні Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року №25-рп/2009 чітко зазначено, що конституційне право на соціальний захист не може бути поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення.

З наявних у справі доказів вбачається, що позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи та трудова книжка є належним, допустимим та достатнім доказом на підтвердження його страхового стажу.

Отже, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди враховується при встановленні права на пенсію.

Підводячи підсумок викладеному, суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві про відмову в призначенні пенсії за віком за Списком №2 ОСОБА_1 № 47050036032 від 26.03.2026; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13 березня 2026 року, зарахувавши до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 відповідно до Довідки про підтвердження наявного трудового стажу № 28/65 від 18.02.2026 за Списком №2 періоди роботи з 01.07.1992 по 15.01.2003, з 16.01.2003 по 30.04.2004, з 01.03.2011 по 31.01.2014, для призначення пенсії, на пільгових умовах за Списком № 2, а також зарахувавши до загального страхового стажу період роботи з 01.01.1992 по 29.02.1992.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 1331,20 грн, що документально підтверджується квитанцією №0740-8236-9351-3202 від 11.05.2026.

Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок) з урахуванням задоволення позовних вимог підлягає стягненню на користь позивача з відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві про відмову в призначенні пенсії за віком за Списком №2 ОСОБА_1 № 47050036032 від 26.03.2026.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13 березня 2026 року, зарахувавши до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 відповідно до Довідки про підтвердження наявного трудового стажу № 28/65 від 18.02.2026 за Списком №2 періоди роботи з 01.07.1992 по 15.01.2003, з 16.01.2003 по 30.04.2004, з 01.03.2011 по 31.01.2014, для призначення пенсії, на пільгових умовах за Списком № 2, а також зарахувавши до загального страхового стажу період роботи з 01.01.1992 по 29.02.1992.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, ЄДРПОУ 42098368) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець