Ухвала суду № 139942249, 22.09.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

22 вересня 2026 р. Справа № 120/1977/26

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Крапівницької Н. Л.,

розглянувши в письмовому провадженні заяву про відвід судді в справі

за позовом: ОСОБА_1

до: Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України

про: визнання протиправною, скасування постанови

В С Т А Н О В И В :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною, скасування постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника, складену 05.02.2026 року ВП НОМЕР_1.

Ухвалою від 09.03.2026 відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) з урахуванням особливостей, визначених ст. 287 КАС України.

Ухвалою від 11.06.2026 адміністративну справу №120/1977/26 за позовом ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною, скасування постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника, складену 05.02.2026 року ВП № НОМЕР_1, передано на розгляд до Вищого антикорупційного суду (проспект Берестейській, 41, м. Київ).

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.09.2026 ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 11.06.2026 скасовано, а справу направлено для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 14.09.2026 справу №120/1977/26 прийнято до свого провадження.

21.09.2026 до суду від представника позивача надійшла заява про відвід судді. Вказана заява мотивована тим, що суддя Вінницького окружного адміністративного суду Крапівницька Н.Л. сформувала власну позицію та висловила її в ухвалі від 11.06.2026 про те, що дана справа підлягає розгляду Вищим антикорупційним судом. Вказав, що дана позиція судді Крапівницької Н.Л. може мати наслідком прийняття нею рішення про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України. Також вказав, що з моменту відкриття провадження у справі 09.03.2026 і до моменту ухвалення про передачу справи 11.06.2026 пройшло 74 дні, що є значним порушенням строків, передбачених ч. 4 ст. 287 КАС України. На думку представника позивача, викладені обставини свідчать про можливі обставини упередженості та необ`єктивності судді Крапівницької Н.Л. при розгляді даного позову, що є підставою для відводу судді від розгляду даної справи на підставі п. 4 ч. 1 ст. 36 КАС України.

Відповідно до ч. 11 ст. 40 КАС України питання про відвід вирішується невідкладно.

Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

Розглянувши заяву про відвід судді, суд зважає на таке.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтями 36 та 37 КАС України.

Водночас особливості вирішення заявленого відводу та самовідводу врегульовані ст. 40 КАС України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (ч. 2 ст. 36 КАС України).

Згідно з ч. 3 ст. 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження по справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Ч. 3 ст. 40 КАС України передбачено, що питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід (ч. 4 ст. 40 КАС України).

Відтак, аналіз наведених приписів свідчить про те, що законодавцем визначено вичерпний перелік підстав для відводу судді; при цьому відвід повинен бути вмотивованим та заявленим у строк, що визначений ч. 3 ст. 39 КАС України; у разі, якщо суд дійде висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про відвід надійде до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного судового засідання, в такому випадку питання про відвід вирішується суддею, який не входить до складу суду.

Зі змісту поданої заяви про відвід судді слідує, що передумовою для виникнення сумнівів у об`єктивності та неупередженості судді слугувало недотримання строків розгляду адміністративної справи та припущення сторони позивача щодо прийняття рішення про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Водночас посилання позивача на недотримання суддею строків розгляду справи та неприйняття рішення по суті у встановлений процесуальним законом строк не може свідчити про упередженість та заінтересованість судді, а лише вказує про незгоду з тривалістю розгляду справи.

Суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 36 КАС України суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка визначає випадки недопустимості повторної участі судді в розгляді адміністративної справи. Обставин, передбачених статтею 37 КАС України, у цій справі заявником не наведено та судом не встановлено.

Головною метою інституту відводу є гарантування безсторонності суду та запобігання упередженості судді під час розгляду справи. При цьому сама по собі суб`єктивна думка учасника справи про можливу упередженість судді не є достатньою для його відводу. Вирішальним є те, чи можуть відповідні побоювання вважатися об`єктивно обґрунтованими.

Заявником не наведено жодних обставин, які б свідчили про пряму чи опосередковану заінтересованість судді у результаті розгляду справи, її особисту прихильність до будь-якого з учасників справи, наявність родинних чи інших зв`язків із ними, порушення порядку визначення судді або інші обставини, передбачені частиною першою статті 36 КАС України.

При цьому сам факт ухвалення суддею певних процесуальних рішень, з якими не погоджується учасник справи, не може свідчити про упередженість судді.

Таким чином, на переконання суду, заява про відвід судді є необґрунтованою.

Водночас при вирішенні питання щодо наявності/відсутності підстав для відводу суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово вказував на те, що існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (див., серед іншого, рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, рішення «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96); у контексті об`єктивного критерію у цій справі окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (див. вищевказане рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), п. 44; та рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії» (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), від 7 серпня 1996 poку, п. 58).

Отже, при наданні оцінки об`єктивності судді під час здійснення правосуддя необхідно розрізняти два критерії: 1) об`єктивна безсторонність, яка полягає у встановленні фактів, які можуть ставити під сумнів незалежність судді; 2) суб`єктивна безсторонність, яка полягає у відсутності упередженості або тенденційності в поведінці судді при розгляді конкретної справи.

При цьому особиста безсторонність судді презюмується поки не надано доказів протилежного (згадане вище рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), п. 42).

Відтак, не може бути підставою для відводу заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, не підтверджена жодними належними і допустимими доказами.

Натомість, заявляючи відвід судді, позивач не надав доказів на підтвердження обставин, які б об`єктивно викликали обґрунтовані сумніви в його неупередженості.

Наведена позивачем підстава для відводу судді не свідчить про наявність підстав для відводу, передбачених у п. 4 ч. 1 ст. 36 КАС України.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу.

Зважаючи на приписи ч. 4 ст. 40 КАС України, розгляд заяви про відвід слід здійснити суддею, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, який визначається у порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 КАС України.

Керуючись ст.ст. 36, 39, 40, 248, 256 КАС України, -

У Х В А Л И В :

Визнати заяву представника ОСОБА_1 про відвід судді необґрунтованою.

Заяву представника позивача у справі №120/1977/26 про відвід передати до відділу документального забезпечення і діловодства (канцелярії суду) для здійснення автоматизованого розподілу відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду з метою визначення складу суду для вирішення питання про відвід судді у порядку, встановленому частиною першою статті 31 КАС України.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Суддя Крапівницька Н. Л.

підпис

Згідно з оригіналом Суддя

Секретар: