Ухвала суду № 139941488, 06.08.2026, Оболонський районний суд міста Києва

06.08.2026 Справа № 756/6068/23

Унікальний номер 756/6068/23

Провадження номер 4-с/756/62/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Белоконної І.В.

секретаря судового засідання - Погорелової В.П.

|розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження: Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця

УСТАНОВИВ:

Скаржник ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця, у якій просить скасувати постанову про арешт майна боржника від 03.11.2025 та постанову про арешт коштів боржника від 06.06.2024, винесені у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, а також визнати протиправною бездіяльність державного виконавця, яка полягала у не надісланні скаржнику копій матеріалів виконавчого провадження.

В обґрунтування поданої скарги зазначає, що постанову від 03.11.2025 отримав через електронний кабінет 03.11.2025 о 22:35, у зв`язку з чим вона вважається одержаною 04.11.2025, і саме з цієї постанови йому вперше стало відомо як про відкриття виконавчого провадження, так і про накладений з 06.06.2024 арешт на його карткові рахунки. Скаржник вказує, що в порушення вимог ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець не надіслала йому копій матеріалів виконавчого провадження, що позбавила його участі у провадженні та користування його процесуальними правами передбаченими статтею 19 цього закону. Постанова від 03.11.2025 та постанова від 06.06.2024 не відповідають вимогам законодавства, оскільки арешт майна накладається після виявлення конкретного майна або коштів на рахунках із зазначенням у відповідній постанові специфікації майна, на який накладається арешт. Крім того, в постанові від 03.11.2025 через стилістичні помилки в її тексті неможливо встановити кінцевий зміст постанови.

Скаржник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду скарги повідомлений судом належним чином.

Представник Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явився, про розгляд скарги повідомлені судом належним чином, надали витребувані судом матеріали виконавчого провадження № НОМЕР_1.

Заперечення на скаргу до суду не надходило.

Зважаючи на положення частини другої статті 450 ЦПК України, суд ухвалив розглянути справу за відсутності вказаних осіб, оскільки їх неявка не є перешкодою для розгляду скарги.

Суд, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи та у витребуваних матеріалах виконавчого провадження № НОМЕР_1, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення скарги по суті, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим

Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу. ОСОБА_1 як боржник у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 є стороною цього провадження, а отже належним суб`єктом звернення зі скаргою в порядку зазначеної статті.

Судом встановлено, що на виконанні Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1, відкрите постановою головного державного виконавця Бабенко О.О. від 05.06.2024 з примусового виконання виконавчого листа № 756/6068/23, виданого 15.05.2024 Оболонським районним судом міста Києва у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Дослідний експериментально-механічний завод» Науково-технологічного алмазного концерну «Алкон» Національної академії наук України про стягнення заборгованості по заробітній платі, яким з ОСОБА_1 на користь зазначеного підприємства стягнуто 20000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

05.06.2024 у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 винесено постанову про арешт коштів боржника на банківських рахунках.

Дату постанови суд встановлює за постановою та супровідним листом Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві від 05.06.2024, яким ця постанова направлялася для виконання (наявний у витребуваних судом матеріалах виконавчого провадження). Скаржник у скарзі помилково зазначив дату 06.06.2024, не маючи точних реквізитів документа.

03.11.2025 головним державним виконавцем Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бабенко О.О. винесено постанову про арешт майна боржника, резолютивна частина якої обмежується вказівкою «що належить боржнику» з наведенням анкетних даних ОСОБА_1 (прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, адреса) і не містить переліку чи опису конкретного рухомого, нерухомого майна, коштів на визначених рахунках або інших активів, які підлягають арешту.

02.12.2025 постановою державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бабенко О.О. виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем розшукові заходи виявилися безрезультатними.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, а також рішеннями, які підлягають примусовому виконанню.

За змістом частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до положень статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно ч. 1, 2 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення . Документи виконавчого провадження надсилаються органам та особам, які мають електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в електронній формі.

На підтвердження виконання вимог ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець надав суду супровідні листи Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві від 05.06.2024, якими постанову про відкриття виконавчого провадження та постанову про арешт коштів боржника нібито направлено за адресою боржника: АДРЕСА_1 .

Разом з тим жодних доказів фактичної здачі цієї кореспонденції до оператора поштового зв`язку (опису вкладення, поштової накладної з трек-номером, повідомлення про вручення) чи доказів направлення відповідних постанов в електронний кабінет боржника в підсистемі автоматизованої системи виконавчого провадження до матеріалів справи не долучено.

Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Судом встановлено, що постанова про арешт майна боржника від 03.11.2025 винесена через сімнадцять місяців після відкриття виконавчого провадження (05.06.2024).

Дослідивши зміст цієї постанови, суд встановив, що вона не містить жодного переліку, опису чи інших ідентифікуючих ознак майна боржника, обмежуючись відтворенням його анкетних даних, унаслідок чого встановити, яке саме майно, кошти на яких рахунках або в якому обсязі підлягають арешту, неможливо.

Суд також враховує, що постановою від 02.12.2025, тобто менш ніж через місяць після постанови від 03.11.2025 державний виконавець дійшла висновку про відсутність у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, що додатково підтверджує відсутність у державного виконавця на момент винесення постанови від 03.11.2025 відомостей про конкретне майно, яке могло б бути предметом арешту.

За таких обставин суд доходить висновку, що постанова про арешт майна боржника від 03.11.2025 не відповідає вимогам статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» та підлягає скасуванню.

Постанова про арешт коштів боржника від 05.06.2024, на відміну від постанови від 03.11.2025, винесена в один день з постановою про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 (05.06.2024), тобто одночасно з його відкриттям.

Відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», якщо в заяві стягувача зазначені рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника на таких рахунках.

Отже, на відміну від постанови про арешт майна від 03.11.2025, яка мала відповідати вимогам частини другої статті 56 цього Закону щодо конкретизації майна, постанова про арешт коштів боржника від 05.06.2024 винесена на іншій правовій підставі - частині сьомій статті 26 Закону, яка на цій стадії не вимагає конкретизації рахунків чи суми. Підстав для скасування цієї постанови з мотивів невідповідності її змісту вимогам закону судом не встановлено, у задоволенні скарги в цій частині слід відмовити.

Стаття 19 цього Закону України «Про виконавче провадження» надає сторонам право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця.

Обов`язок доведення факту і дати належного повідомлення сторони виконавчого провадження покладається на державного виконавця. У цій справі державний виконавець на підтвердження виконання вимог статті 28 Закону надав суду лише тексти супровідних листів від 05.06.2024, тоді як жодних доказів здачі цієї кореспонденції до оператора поштового зв`язку, її вручення боржнику особисто чи під розписку, повернення з відміткою про невручення, або направлення в електронний кабінет боржника в підсистемі автоматизованої системи виконавчого провадження до матеріалів справи не подано. Сам факт складення супровідного листа без доказів його подальшого фактичного надсилання не є доказом виконання обов`язку, встановленого ст. 28 Закону, і не спростовує пояснень скаржника про те, що про відкриття виконавчого провадження та накладений арешт коштів він довідався лише 03-04.11.2025, тобто через сімнадцять місяців після відкриття провадження. Таке тривале ненадсилання (або недоведення факту надсилання) боржнику процесуальних документів виконавчого провадження суд кваліфікує як бездіяльність державного виконавця, що не відповідає вимогам ст. 28 Закону та фактично позбавила боржника можливості своєчасно реалізувати права, надані статтею 19 Закону, зокрема право добровільно виконати рішення, ознайомитися з матеріалами провадження, своєчасно оскаржити відповідні постанови.

Суд відхиляє можливий довід про відсутність предмета спору у зв`язку з поверненням виконавчого документа стягувачу постановою від 02.12.2025.

Відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» арешт з майна боржника знімається автоматично лише в разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених пунк 1, 3, 11 частини першої цієї статті - письмова заява стягувача, відмова стягувача від нереалізованого майна, запровадження тимчасової адміністрації банку-боржника. Повернення виконавчого документа 02.12.2025 відбулося на іншій підставі - пункті 2 частини першої статті 37 Закону (відсутність майна, на яке може бути звернено стягнення), яка до наведеного переліку не входить.

Суд відрізняє цей випадок від порядку, передбаченого ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з яким у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

У цій справі виконавче провадження № НОМЕР_1 не закінчено в порядку ст. 39-40 Закону, а виконавчий документ повернуто стягувачу в порядку ст. 37 Закону, що передбачає право стягувача на повторне пред`явлення виконавчого документа до виконання у встановлений законом строк. Таким чином, автоматичного зняття арешту, накладеного постановою про арешт коштів боржника від 05.06.2024, законом не передбачено, а сам факт повернення виконавчого документа стягувачу не позбавляє боржника правового інтересу в оскарженні раніше вжитих заходів примусового виконання, які продовжують обмежувати його права. За таких обставин предмет спору не відпав, а скарга підлягала розгляду по суті в повному обсязі.

Відповідно до ст. 451 ЦПК України за результатами скарги суд постановляє ухвалу, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, відомості, що містяться в матеріалах справи, суд вважає необхідним скаргу задовольнити частково.

Керуючись ст. 4-5, 12-13, 81, 447-453 ЦПК України, на підставі ст. 18, 19, 26, 28, 37, 40, 56 Закону України «Про виконавче провадження», суд

|УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бабенко Ольги Олександрівни від 03.11.2025 про арешт майна боржника, винесену у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.

Визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бабенко Ольги Олександрівни, яка полягала у ненадісланні ОСОБА_1 копій постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.06.2024 та постанови про арешт коштів боржника від 05.06.2024 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.

У задоволенні скарги в частині скасування постанови про арешт коштів боржника від 05.06.2024 - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідного тексту ухвали суду.

Суддя І.В. Белоконна