Рішення № 139941433, 21.09.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/8300/26

Справа №754/6412/26

РІШЕННЯ

Іменем України

21 вересня 2026 року м. Київ

Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Коваленко І.І.

за участю секретаря судового засідання Гуцул Д.Г.,

за участю Позивача ОСОБА_1 ,

за участю представниці Позивача - адвоката Луньової Н.Ю.,

за участю представниці органу опіки та піклування Алєксійчук Н.В.,

за участю прокурора - Деснянської окружної прокуратури міста Києва, Здрак Г.Л.,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю органу опіки та піклування - Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, за участю прокурора, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

ухвалив рішення про таке:

I. Вступ

1.06.04.2026 Позивач через свою представницю - адвоката Луньову Н.Ю. звернувся до суду з позовом до Відповідачки про позбавлення батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнення аліментів на утримання дитини.

2.Відповідачка у судове засідання не з`явилась, позовних вимог не визнала, подала письмовий відзив, у якому просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

3.Вирішуючи цей спір, Суд має надати належну правову оцінку доводам Позивача про тривале й винне самоусунення Відповідачки від виховання та утримання малолітнього сина, зіставити їх із запереченнями Відповідачки щодо існування перешкод у спілкуванні та, з урахуванням висновку органу опіки та піклування й висновків Верховного Суду щодо крайнього характеру позбавлення батьківських прав, визначити, чи наявні підстави для задоволення позову про позбавлення батьківських прав і стягнення аліментів у найкращих інтересах дитини.

II. Короткий зміст позовних вимог

Позов обґрунтований так:

1)08.08.2014 між сторонами укладено шлюб, який розірвано рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 23.03.2017 у справі № 754/12794/16-а; від шлюбу мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

2)з 2016 року, коли дитині виповнилося близько двох років, у зв`язку з тим, що Відповідачка систематично зловживала алкогольними напоями, вела аморальний спосіб життя, не ночувала вдома та не піклувалася про сина, Позивач змушений був забрати дитину та переїхати проживати до своїх батьків;

3)протягом дев`яти років малолітній ОСОБА_3 безперервно проживає разом із батьком, бабусею та дідусем, перебуває на їхньому повному матеріальному, духовному та фізичному забезпеченні;

4)Відповідачка від виконання батьківських обов`язків щодо виховання, навчання, медичного догляду та утримання сина повністю самоусунулася, його здоров`ям та навчанням не цікавиться, матеріально не допомагає, дитину зі святами та днями народження не вітає;

5)Відповідачка до органів опіки та піклування чи до суду щодо визначення порядку участі у вихованні дитини, встановлення графіку спілкування чи усунення перешкод у спілкуванні ніколи не зверталася;

6)Відповідачка неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених статтями 173, 178, 183, 185 КУпАП.

З огляду на викладене Позивач просив позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також стягнути з неї аліменти на утримання сина в розмірі 1/4 частини з усіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з дати подання позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття.

III. Короткий зміст відзиву Відповідачки

14.07.2026 Відповідачка подала до суду відзив на позовну заяву, у якому просила відмовити у задоволенні позову. Відзив обґрунтований так:

1)Відповідачка не погоджується з позовними вимогами та вважає їх необґрунтованими, зазначаючи, що тривалий час їй невідоме фактичне місце проживання сина, з огляду на те, що Позивач приховує від неї відповідну інформацію та перешкоджає спілкуванню;

2)з метою встановлення місця перебування дитини 07.05.2026 вона зверталася до Деснянського УП ГУНП у м. Києві із заявою про розшук дитини (ЄО № 30532), де їй було роз`яснено цивільно-правовий порядок вирішення спору;

3)Позивач використовує бажання побачити дитину як засіб тиску на неї, висуваючи вимоги щодо розпорядження належною їй на праві приватної власності квартирою;

4)між сторонами існує спір щодо порядку участі матері у вихованні дитини, а не ситуація свідомого ухилення від виконання батьківських обов`язків, у зв`язку з чим підстави для застосування такого виняткового заходу, як позбавлення батьківських прав, відсутні.

IV. Клопотання учасників справи та процесуальні дії у справі

20.04.2026 ухвалою Деснянського районного суду м. Києва відкрито провадження у справі № 754/6412/26 (провадження № 2/754/8300/26), ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження з викликом сторін, залучено Деснянську районну в місті Києві державну адміністрацію як орган опіки та піклування для подання письмового висновку.

05.05.2026 Відповідачка особисто з`явилася до суду, де під розписку отримала копію позовної заяви з доданими документами, ухвалу про відкриття провадження у справі та судову повістку. Того ж дня вона подала письмову заяву про надання згоди на надсилання судових викликів у формі SMS-повідомлень на її мобільний номер телефону ( НОМЕР_1 ) та процесуальних документів на її електронну адресу ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), а також заяву про ознайомлення з матеріалами справи.

За клопотанням Відповідачки Суд неодноразово відкладав розгляд справи з метою забезпечення їй можливості реалізувати процесуальні права, подати відзив і докази, у тому числі докази перебування на лікуванні, про що вона зазначала. За її заявою Суд повідомляв Відповідачку про дату, час і місце судових засідань шляхом надсилання текстових SMS-повідомлень та електронних листів на вказані нею реквізити.

Належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин неявки (зокрема довідок про перебування на стаціонарному лікуванні) Відповідачка Суду не надала.

09.06.2026 за результатами підготовчого засідання суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

З огляду на те, що Відповідачка була належним чином повідомлена про розгляд справи, скористалася правом на подання відзиву, проте в судове засідання повторно не з`явилася без поважних причин, клопотань про відкладення не подала, Суд на підставі частини першої статті 223 ЦПК України розпочав розгляд справи по суті за відсутності Відповідачки.

V. Фактичні обставини, встановлені судом

08.08.2014 між Позивачем та Відповідачкою (дошлюбне прізвище - ОСОБА_4 ) було зареєстровано шлюб Відділом реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 1158.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син ОСОБА_3 , що підтверджується повторним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 05.05.2021, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві.

Сімейне життя сторін не склалося. 23.03.2017 рішенням Деснянського районного суду м. Києва у справі № 754/12794/16-а (провадження № 2/754/1270/17) шлюб між Позивачем та Відповідачкою розірвано.

З 2016 року і по теперішній час (протягом дев`яти років) малолітній ОСОБА_3 безперервно проживає разом із батьком, бабусею та дідусем за адресою: АДРЕСА_1 . Реєстрація місця проживання малолітньої дитини за зазначеною адресою здійснена 26.02.2026 за заявою його законного представника (батька) ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з Реєстру територіальної громади від 27.03.2026 № 2026/0049202.

12.02.2024 розпорядженням Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації № 141 "Про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 " визначено місце проживання дитини разом з батьком ОСОБА_1 .

Відповідно до Акта обстеження умов проживання від 11.01.2024 року, складеного за результатами перевірки житлово-побутових умов при визначенні місця проживання дитини (що передувало винесенню розпорядження Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 12.02.2024 № 141), а також згідно з матеріалами повторного обстеження, проведеного спеціалістами Служби у справах дітей та сім`ї разом із фахівцем із соціальної роботи Деснянського районного в місті Києві центру соціальних служб під час підготовки висновку органу опіки та піклування та засідання Комісії з питань захисту прав дитини від 07.05.2026 (протокол № 09), Позивач разом з дитиною, бабусею та дідусем проживають у чотирикімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . У житлі створили всі належні умови для проживання, навчання та всебічного розвитку малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : дитина має окрему облаштовану кімнату, спальне ліжко, письмовий стіл, полички для книжок, комп`ютерну техніку, необхідну літературу, іграшки, а також одяг та взуття відповідно до сезону.

Згідно з характеристикою учня 5-А класу школи І-ІІІ ступенів № 119 Деснянського району м. Києва ОСОБА_5 навчається у вказаному закладі з першого класу, має високий рівень навчальних досягнень, зарекомендував себе як старанний, дисциплінований та вихований учень. Усі питання щодо виховання, навчання, розвитку та утримання дитини вирішує виключно батько, який систематично відвідує батьківські збори, спілкується з педагогами, забезпечує сина необхідним шкільним приладдям та відвідуванням додаткових занять з репетиторами. Матір дитини за всі роки навчання жодного разу до школи не з`являлася, педагогічний колектив її не бачив, станом здоров`я та успіхами сина вона ніколи не цікавилася.

Відповідно до листа КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 4" Деснянського району м. Києва від 24.02.2026 № 260 малолітній ОСОБА_3 має укладену декларацію з лікарем-педіатром, за даними Електронної системи охорони здоров`я законним представником дитини є батько, який особисто супроводжує сина на медичні огляди та повністю виконує всі медичні зобов`язання. Також Позивач надав до суду чеки та акти виконаних робіт зі стоматологічної клініки за 2023-2025 роки, які підтверджують забезпечення ним систематичного медичного догляду за дитиною.

Суд встановив, що Позивач працює на посаді головного спеціаліста відділу з питань інспектування, аналізу благоустрою та збереження природного середовища Управління благоустрою та підприємництва Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації. Відповідно до службової характеристики характеризується позитивно, за сумлінну працю має подяку голови Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації. Надані довідки про заробітну плату за період з 2021 по березень 2026 року підтверджують наявність у Позивача стабільного доходу для належного утримання та забезпечення дитини.

Суд також дослідив відомості щодо поведінки та способу життя Відповідачки.

Відповідно до листа Деснянського управління поліції ГУ НП у м. Києві від 06.05.2026 № 154914-2026 Відповідачка, ОСОБА_2 , не проживає за адресою своєї реєстрації: АДРЕСА_2 .

Згідно з інформацією Деснянського управління поліції ГУ НП у м. Києві від 31.03.2026 № 106953-2026 Відповідачку неодноразово притягували до адміністративної відповідальності, зокрема: за статтею 183 КУпАП (завідомо неправдивий виклик спеціальних служб) накладено штраф 3400 грн; за статтею 185 КУпАП (злісна непокора законному розпорядженню працівника поліції) - штраф 170 грн; за частиною першою статті 178 КУпАП - попередження; за частиною другою статті 178 КУпАП (розпивання пива, алкогольних напоїв у заборонених місцях або поява у п`яному вигляді) - штраф 119 грн.

Крім того, 07.05.2026 Відповідачка подала до Деснянського УП ГУ НП у м. Києві заяву (ЄО № 30532) про те, що Позивач у 2025 році нібито самовільно забрав дитину та не повідомляє місце її перебування. За результатами перевірки працівники поліції встановили відсутність події кримінального правопорушення, роз`яснили Відповідачці, що зазначене питання належить до цивільно-правових відносин, та рекомендовано звернутися до Служби у справах дітей та сім`ї для вирішення питань щодо спілкування з дитиною.

При цьому суд встановив, що з 2016 року і до моменту розгляду справи Відповідачка жодного разу не зверталася ні до органів опіки та піклування, ні до суду з позовами чи заявами про визначення порядку участі у вихованні дитини чи усунення перешкод у спілкуванні.

07.05.2026 відбулося засідання Комісії з питань захисту прав дитини Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, на яке Відповідачку повідомляли належним чином, проте вона не з`явилася та причин неявки не повідомила. За результатами розгляду Комісія одноголосно прийняла рішення (протокол № 09) рекомендувати надати висновок про доцільність позбавлення Відповідачки батьківських прав.

18.05.2026 Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація, як орган опіки та піклування, надала висновок № 102-3073, яким вважає за доцільне позбавити Відповідачку, ОСОБА_2 , батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з огляду на те, що мати повністю самоуунулася від виховання та утримання сина, не цікавиться його життям та розвитком.

Відповідно до витягу з протоколу № 09 засідання комісії від 07.05.2026 ОСОБА_5 був особисто присутнім на засіданні разом із батьком та виступив перед членами комісії. Дитина повідомила, що його вихованням повністю займається батько, якого він дуже любить та поважає. Щодо матері дитина зазначила, що її взагалі не пам`ятає та знає про неї лише зі слів батька, що її ім`я ОСОБА_6 .

Крім усної думки, висловленої безпосередньо на засіданні комісії, 07.05.2026 ОСОБА_3 також надав письмові пояснення до Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської РДА. У них хлопчик підтвердив, що фактично проживає з батьком, який опікується ним, забезпечує всім необхідним, приводить до школи та проводить із ним увесь відпочинок. Він додатково підкреслив, що мати не бере жодної участі в його житті, ніколи не приходила до школи та не дарувала подарунків.

Суд відповідно до вимог статті 171 СК України та статті 12 Конвенції про права дитини за участю представниці органу опіки та піклування і адвоката заслухав у судовому засіданні думку малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (11 років, учень 6-го класу) у присутності представниці органу опіки та піклування. Дитина повідомила суду, що проживає разом із батьком, бабусею та дідусем на АДРЕСА_3 , навчається на відмінно, любить математику, а також має всі належні умови для навчання та розвитку. Говорячи про свій побут та турботу з боку батька, дитина зазначила, що батько "молодець" і повністю його забезпечує: "мені оце телефон покупали, а це планшет купив".

Щодо матері малолітній пояснив, що взагалі її не пам`ятає і що не має намір спілкуватися з нею ("взагалі ні, не спілкуюся, не хочу"), додавши, що "вона до мене ні на день народження ніколи не приїжджала... подарунки вона мені не дарила".

Дитина сприймає матір як чужу та негативну постать ("як сказочний якийсь персонаж... поганий").

На запитання головуючої судді про те, чи знає він, навіщо прийшов до суду і що саме розглядається, хлопчик чітко відповів: "прошу, щоб я уже точно жив... тільки з татом".

У судовому засіданні допитано свідків. Свідок ОСОБА_8 (мати Позивача, бабуся дитини) показала, що Позивач забрав малолітнього сина у віці близько двох років через те, що Відповідачка систематично зловживала алкогольними напоями, не ночувала вдома, залишала дитину без догляду та вела безпорядний спосіб життя. Останні дев`ять років хлопчик проживає разом з батьком, бабусею та дідусем, де йому створено всі умови для розвитку. Відповідачка за ці дев`ять років жодного разу не цікавилася сином, не приходила і не телефонувала, дитина її не знає і сприймає як чужу людину. Батько повністю присвятив себе вихованню та забезпеченню сина;

Свідок ОСОБА_9 (член батьківського комітету школи № 119, мати однокласника) показала, що її син навчається разом з ОСОБА_3 з першого класу. Усі роки у шкільному житті, батьківських зборах, позакласних заходах та шкільних чатах участь брав виключно батько. Матері Відповідачки ніхто з батьків та вчителів ніколи не бачив і не чув про неї. Дитина є дуже вихованою, стриманою, вчиться на відмінно та отримала похвальний лист;

Свідок ОСОБА_10 (колега Позивача) показав, що працює разом із Позивачем протягом п`яти років у Деснянській районній в місті Києві державній адміністрації, постійно бачить ОСОБА_1 разом із сином, батько щодня зустрічає та забирає хлопчика зі школи, піклується про нього. Матір дитини свідок жодного разу за всі роки не бачив;

Свідок ОСОБА_12 (сусід) показав, що проживає поруч з Позивачем понад 40 років. Останній раз бачив Відповідачку близько 2017-2018 років у стані сильного алкогольного сп`яніння, коли вона вночі влаштувала скандал. З того часу її більше ніколи не бачив. Вихованням дитини займається виключно батько, хлопчик росте уважним, ввічливим та вихованим.

Представниця органу опіки та піклування в судовому засіданні висновок про доцільність позбавлення Відповідачки батьківських прав підтримала в повному обсязі.

Прокурор у судовому засіданні надав усний висновок щодо розгляду справи, зазначивши, що на підставі досліджених у справі доказів, показань свідків, думки малолітньої дитини та висновку органу опіки та піклування, позовні вимоги є повністю законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в інтересах малолітнього сина.

VI. Позиція та оцінка суду

Згідно з частинами другою і четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років (стаття 165 СК України).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої цієї статті визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29.01.2024 у справі № 185/9339/21 (провадження № 61-8918сво23) вказано, що: "тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає можливість зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України)".

Таке поняття є оціночним і підлягає дослідженню в кожному конкретному випадку з урахуванням цілої сукупності чинників і факторів (постанова Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 758/727/16-ц). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків (постанови Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 553/2563/15-ц, від 23.01.2020 у справі № 755/3644/19, від 23.06.2021 у справі № 953/17837/19).

У справах про позбавлення батьківських прав закріплено стандарт "достатніх та переконливих доказів", який означає, що докази, надані стороною, повинні бути достатніми для переконання суду у наявності підстав для позбавлення батьківських прав (постанова Верховного Суду від 18.02.2026 у справі № 757/33649/24-ц, постанова Верховного Суду від 30.09.2025 у справі № 594/837/24).

Оцінюючи доводи відзиву Відповідачки про те, що між сторонами існує спір щодо порядку виховання дитини, а не ситуація свідомого ухилення, Суд зазначає, що Позивач надав достатні та переконливі докази систематичної винної поведінки Відповідачки та її свідомого самоусунення від батьківських обов`язків протягом дев`яти років.

Твердження Відповідачки про перешкоджання з боку Позивача повністю спростовуються тим, що за всі дев`ять років окремого проживання Відповідачка жодного разу не зверталася до суду чи органів опіки та піклування з позовами чи заявами про усунення перешкод у спілкуванні з сином, визначення порядку участі у його вихованні або встановлення графіку побачень. Звернення до поліції 07.05.2026 було здійснене Відповідачкою лише після відкриття судом провадження у цій справі з метою створення штучних доказів протистояння.

Відповідно до статей 1, 9, 12 Конвенції про права дитини, статті 171 СК України, право дитини бути заслуханою є базовою гарантією правосуддя, дружнього до дитини. Думка дитини може бути висловлена, зокрема, показаннями самої дитини, присутньої в залі судового засідання (постанова Верховного Суду від 18.02.2026 у справі № 757/33649/24-ц, постанова Верховного Суду від 31.07.2024 у справі № 752/13450/22).

Заслухана в судовому засіданні думка малолітнього ОСОБА_3 , який у силу свого віку та розвитку повністю усвідомлює ситуацію, свідчить про повну відсутність емоційного зв`язку з матір`ю та її категоричне неприйняття. Його думка є послідовною, не викликає сумнівів у відсутності стороннього тиску та повністю відповідає його найкращим інтересам.

Згідно зі статтею 19 СК України та сталою практикою Верховного Суду висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та підлягає оцінці на основі всіх наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності (постанова Верховного Суду від 18.02.2026 у справі № 757/33649/24-ц, постанова Верховного Суду від 01.09.2026 у справі № 127/33308/24).

Суд, дослідивши висновок Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 07.05.2026 № 09, визнає його обґрунтованим, підтвердженим належними доказами та таким, що відповідає найкращим інтересам дитини.

Визначаючи зміст принципу якнайкращих інтересів дитини, Суд враховує підхід Європейського суду з прав людини (рішення від 16.07.2015 у справі "Мамчур проти України", заява № 10383/09, рішення від 11.07.2017 у справі "М. С. проти України", заява № 2091/13), згідно з яким у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Суд, оцінюючи всі обставини справи в їх сукупності, дійшов висновку про доцільність та необхідність позбавлення Відповідачки батьківських прав відносно малолітнього сина з таких підстав: (1) Відповідачка протягом дев`яти років свідомо та систематично ухиляється від виконання своїх базових батьківських обов`язків щодо виховання, навчання, медичного догляду та утримання дитини; (2) Відповідачка веде неналежний спосіб життя, неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності за правопорушення, пов`язані з розпиванням алкогольних напоїв, появою у п`яному вигляді та порушенням громадського порядку, не створила жодних умов для виховання сина; (3) малолітній ОСОБА_3 особисто в судовому засіданні підтвердив, що матері не знає, не пам`ятає, спілкуватися з нею не бажає та вважає її чужою людиною; (4) позбавлення батьківських прав не завдасть дитині психологічної травми чи додаткових страждань, з огляду на те, що у нього повністю відсутній емоційний зв`язок із матір`ю, а його вихованням та оточенням турботою забезпечує батько разом з дідусем та бабусею; (5) зміна поведінки Відповідачки в кращу сторону є неможливою, адже за дев`ять років вона не вчинила жодної дії для відновлення стосунків із сином. Відповідачка затягувала розгляд справи, жодного разу не з`явилась в судове засідання з метою надання особистих пояснень у справі про позбавлення батьківських прав.

Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів, Суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно з частиною другою статті 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Частиною третьою статті 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, з яким проживає дитина.

Відповідно до частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності майна, а також інші обставини, що мають істотне значення. Згідно з частиною першою статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка стягується як аліменти на дитину, визначається судом. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (частина друга статті 182 СК України).

Усі заперечення Відповідачки у відзиві стосувалися виключно вимоги про позбавлення батьківських прав. Жодних аргументів щодо обов`язку утримувати сина, заперечень проти розміру аліментів (1/4 частини доходу) чи посилань на свій матеріальний/майновий стан у відзиві немає.

Враховуючи, що малолітній ОСОБА_3 проживає з Позивачем та перебуває на його утриманні, а Відповідачка є працездатною особою, відомостей про наявність у неї інших утриманців матеріали справи не містять, Суд вважає за необхідне стягнути з Відповідачки на користь Позивача аліменти на утримання сина в розмірі 1/4 частини з усіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з дати звернення до суду (06.04.2026) і до досягнення дитиною повноліття.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 2 частини другої статті 6 Закону України "Про судовий збір" визначено, що у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. Окрім того, вказаною нормою закону встановлено, що у разі якщо розмір позовних вимог збільшено або пред`явлено нові позовні вимоги, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення до суду з відповідною заявою.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

У цій справі Позивач звернувся до суду з позовними вимогами, у яких об`єднано вимогу немайнового характеру про позбавлення батьківських прав та вимогу про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини.

На підставі пункту 3 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" Позивач повністю звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду з вимогою про стягнення аліментів.

Суд встановив, що Позивач при поданні позовної заяви ураховуючи вимоги Закону України "Про судовий збір" був зобов`язаний сплатити судовий збір за вимогу немайнового характеру про позбавлення батьківських прав у розмірі 1 331,20 грн (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2026).

Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

З огляду на повне задоволення позовних вимог, судовий збір за вимогу немайнового характеру про позбавлення батьківських прав у розмірі 1 331,20 грн та вимогу про стягнення аліментів у розмірі 1 331,20 грн підлягає стягненню з Відповідачки на користь держави.

Керуючись статтями 150, 155, 164, 165, 166, 171, 180-183 СК України, статтями 4, 12, 13, 19, 76-81, 141, 223, 258, 259, 263-265 ЦПК України, Законом України "Про судовий збір", Суд

УХВАЛИВ:

1.Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю органу опіки та піклування - Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, за участю прокурора, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів задовольнити повністю.

2.Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав щодо малолітньої дитини, сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

3.Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з 06.04.2026 і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення суду щодо стягнення аліментів у межах платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

4.Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ), в дохід держави судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

5.Надіслати рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили державному органу реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

6.Роз`яснити, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини (частини перша та четверта статті 169 СК України).

7.Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

8.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідачка: ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).

Орган опіки та піклування: Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація (місцезнаходження: м. Київ, просп. Червоної Калини, 29; код ЄДРПОУ 37415088).

Рішення підписано 21.09.2026.

Суддя Інна КОВАЛЕНКО