Рішення № 139940803, 22.09.2026, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 711/8036/26

Провадження № 2/712/5540/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого/судді - Троян Т.Є.

при секретарі Чумак Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 18 квітня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про споживчий кредит № 103775328, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 10 000 грн. зі сплатою процентів та інших платежів, передбачених договором.

Позивач зазначає, що кредитний договір укладено в електронній формі шляхом використання відповідачем електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Після прийняття відповідачем пропозиції про укладення договору кредитні кошти були перераховані на зазначену нею платіжну картку, у зв`язку із чим первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі.

Натомість, відповідач належним чином зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати передбачених договором платежів не виконала, унаслідок чого виникла заборгованість.

29 серпня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 111-МЛ/Т, відповідно до якого позивач набув права грошової вимоги до боржників первісного кредитора, у тому числі до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 103775328 від 18 квітня 2024 року.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань, позивач просить стягнути з неї заборгованість у загальному розмірі 96 240 грн, яка складається з: 10 000 грн. заборгованості за тілом кредиту; 80 470 грн. заборгованості за процентами; 770 грн заборгованості за комісією; 5 000 грн. заборгованості по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов`язання.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2 662,40 грн. судового збору та 8 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Соснівського районного суду міста Черкаси від 01.09.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання.

Представник позивача у позовній заяві розгляд справи просив проводити без його участі, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, повідомлялась про розгляд справи. У встановлений судом строк відповідач відзиву на позовну заяву не подала, доказів належного виконання зобов`язань або власного розрахунку заборгованості суду не надала.

На підставі ст. ст. 223, 280, 281 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника позивача та відповідача в порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку письмовим доказам щодо їх належності, допустимості та достатності в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 ЦК України передбачено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором.

Судом встановлено, що 18 квітня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 103775328, відповідно до якого відповідачу надано кредит у сумі 10 000 грн.

Договір укладно в електронній формі з використанням відповідачем одноразового ідентифікатора.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною.

За змістом статті 12 цього Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання, зокрема, є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Отже, укладення кредитного договору в електронній формі саме по собі не впливає на його дійсність та не звільняє позичальника від виконання взятих на себе зобов`язань.

Факт надання відповідачу кредитних коштів у сумі 10 000 грн. підтверджується наявними у матеріалах справи доказами перерахування коштів на визначену відповідачем платіжну картку. Доказів повернення основної суми кредиту відповідачем суду не надано.

За таких обставин вимога про стягнення основної суми кредиту в розмірі 10 000 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Аналізуя доводи позивачаа про стягнення процентів за користування кредитом, суд приходить до наступних висновків.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що заборгованість відповідача за процентами за користування кредитними коштами станом на 29 березня 2025 року становить 80 470 грн.

Оцінюючи обґрунтованість цієї складової заборгованості, суд виходить зі змісту погоджених сторонами умов кредитування, установленого договором порядку нарахування процентів, фактичного виконання відповідачем зобов`язань та періоду, протягом якого кредитодавцем здійснювалося їх нарахування.

Відповідно до пунктів 1.3, 1.4 договору кредит надано загальним строком на 345 днів, за умови виконання позичальником Графіка платежів, а кінцевою датою повернення кредиту визначено 29 березня 2025 року.

Пунктом 1.5.2 договору передбачено, що проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 383,25 % річних, що становить 1,05 % від фактичного залишку кредиту за кожний день користування кредитом.

Відповідно до пункту 1.5.3 договору протягом решти строку кредитування проценти нараховуються за стандартною процентною ставкою 912,50 % річних, що становить 2,5 % від фактичного залишку кредиту за кожний день користування кредитом.

Цим же пунктом договору зазначено, що проценти за користування кредитом за весь строк кредитування становитимуть 66 750 грн.

Разом із тим указана сума визначена кредитодавцем при укладенні договору виходячи з передбаченого договором Графіка платежів та за умови його належного виконання позичальником. Дотримання такого графіка передбачало періодичне погашення частини основної суми кредиту та, відповідно, поступове зменшення фактичного залишку кредиту, на який згідно з пунктом 1.5.3 договору нараховуються проценти.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач погодженого сторонами Графіка платежів належним чином не виконувала, внаслідок чого фактичний залишок основної суми кредиту не зменшувався відповідно до закладеного при укладенні договору графіка.

За таких обставин зазначення у договорі розрахункової суми процентів у розмірі 66 750 грн. не встановлює абсолютного граничного розміру процентів незалежно від фактичного виконання позичальником зобов`язань, оскільки умовами договору безпосередньо передбачено їх нарахування за встановленою процентною ставкою на фактичний залишок кредиту за кожний день користування ним.

Із наданої кредитором відомості про щоденні нарахування та погашення, а також розрахунку заборгованості вбачається, що проценти нараховувалися на фактичний непогашений залишок основної суми кредиту та виключно в межах погодженого сторонами строку кредитування - до 29 березня 2025 року включно.

Після закінчення установленого договором строку кредитування подальше нарахування договірних процентів позивачем не здійснювалося.

Станом на 29 березня 2025 року непогашена заборгованість відповідача за процентами за користування кредитом становила 80 470 грн.

При цьому судом перевірено відповідність погоджених сторонами умов кредитування вимогам законодавства щодо максимального розміру денної процентної ставки. Визначена договором денна процентна ставка становить 1,96 %, що не перевищувало встановленого законом максимального розміру денної процентної ставки для договорів, укладених у відповідний перехідний період.

Таким чином, перевищення фактично нарахованої суми процентів над сумою 66 750 грн, визначеною при укладенні договору виходячи з передбаченого Графіка платежів, у даному випадку зумовлене невиконанням відповідачем такого графіка та, як наслідок, збереженням більшого фактичного залишку кредиту, на який відповідно до умов договору продовжували нараховуватися проценти протягом погодженого сторонами строку кредитування.

Доказів здійснення відповідачем платежів, не врахованих кредитором, власного контррозрахунку заборгованості або інших доказів, які спростовували б наданий позивачем розрахунок, матеріали справи не містять.

За таких обставин суд доходить висновку, що вимога про стягнення 80 470 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом є обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення комісії за надання кредиту суд зазначає наступне.

Пунктом 1.5.1 кредитного договору передбачено одноразову комісію за надання кредиту в розмірі 805 грн., що становить 8,05 % від суми кредиту.

Вказана комісія була визначена при укладенні договору, її розмір доведений до відома позичальника та врахований кредитодавцем при визначенні загальних витрат за кредитом.

З наданої первісним кредитором виписки з особового рахунку вбачається, що 18 квітня 2024 року відповідачу нараховано комісію в сумі 805 грн., а 06 травня 2024 року в рахунок її погашення зараховано 35 грн.

Таким чином, непогашений залишок комісії становить 770 грн., що відповідає сумі, заявленій позивачем до стягнення.

Ураховуючи, що відповідний платіж прямо передбачений умовами договору, мав одноразовий характер, його розмір визначений при укладенні договору та включений до загальних витрат за споживчим кредитом, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог у цій частині та наявність підстав для стягнення 770 грн.

Окремою складовою заявленої до стягнення заборгованості позивач визначив 5 000 грн. як заборгованість по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов`язання.

З наданої виписки вбачається, що первісним кредитором у зв`язку з порушенням відповідачем строків виконання зобов`язань здійснювалися нарахування штрафів відповідно до пункту 4.1 договору, а також процентів за порушення грошового зобов`язання відповідно до пункту 4.2 договору.

Отже, зазначені нарахування за своєю правовою природою не є платою за правомірне користування кредитними коштами, а пов`язані саме з простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем.

Спірний кредитний договір укладено 18 квітня 2024 року, а всі заявлені позивачем нарахування, пов`язані з порушенням відповідачем грошового зобов`язання, здійснені у період дії воєнного стану.

За таких обставин правові підстави для стягнення з відповідача 5 000 грн. неустойки та/або процентів за порушення грошового зобов`язання відсутні, а тому в задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

29 серпня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 111-МЛ/Т. Належність права вимоги за договором № 103775328 від 18 квітня 2024 року до переданого портфеля підтверджується наданим позивачем витягом із реєстру боржників.

Таким чином, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимагати від відповідача виконання зобов`язань за кредитним договором в тому обсязі та на тих умовах, які належали первісному кредитору, однак саме відступлення права вимоги не може збільшувати обсяг грошового зобов`язання боржника порівняно з обсягом, визначеним договором та законом.

Ураховуючи наведене, позов підлягає частковому задоволенню, а з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» слід стягнути заборгованість у загальному розмірі 77 520 грн., яка складається з: 10 000 грн заборгованості за основною сумою кредиту, 66 750 грн заборгованості за процентами за користування кредитом та 770 грн заборгованості за комісією.

У задоволенні вимог про стягнення 13 720 грн процентів понад визначену договором суму та 5 000 грн неустойки та/або процентів за порушення грошового зобов`язання слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено майнові вимоги на загальну суму 96 240 грн., з яких судом визнано обґрунтованими вимоги на суму 91 240 грн., що становить 94,80 % від заявленої суми.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, тому з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог підлягає стягненню 2 524,08 грн. судового збору.

Крім того, позивач просить стягнути 8 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження таких витрат надано договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року та акт наданих послуг № Д/28782 від 15 липня 2026 року.

За змістом статей 133, 137 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних із розглядом справи. При визначенні суми їх відшкодування суд виходить із критеріїв реальності та необхідності адвокатських витрат, а також розумності їх розміру з урахуванням конкретних обставин справи, складності виконаної адвокатом роботи, її обсягу та значення справи для сторони.

Суд враховує, що спір стосується стягнення заборгованості за типовим договором про споживчий кредит, не характеризується винятковою фактичною або правовою складністю, розглядається у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін, обсяг доказів та характер спірних правовідносин не вимагали значного обсягу юридичної роботи.

Погодження адвокатом та клієнтом певного розміру гонорару не зумовлює обов`язку іншої сторони компенсувати його у повному обсязі, оскільки при розподілі судових витрат суд має оцінити їх необхідність, розумність та співмірність.

З огляду на характер спору, обсяг наданих послуг, ціну позову та принципи пропорційності і розумності суд вважає обґрунтованим розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2 500 грн.

Водночас, ураховуючи часткове задоволення позову та положення статті 141 ЦПК України, зазначені витрати підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 370,12 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 15,16, 141, 268, 280-289 ЦПК України; ст.ст. 512, 526, 612, 625, 629, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_2 , банк отримувача АТ «КредіАгріколь Банк», місце реєстрації: 79029 м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4-й поверх, заборгованість за договором про споживчий кредит № 103775328 від 18 квітня 2024 року в загальному розмірі 91 240 гривень, витрати на сплату судового збору в розмірі 2 524,08 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 370,12 гривень, а всього стягнути 96 134, 20 гривень (дев`яносто шість тисяч сто тридцять чотири грн. 20 коп.).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду через місцевий суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлений 22.09.2026 року.

Головуючий Т.Є.Троян