Рішення № 139940547, 22.09.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/4752/26

Провадження № 2/711/2851/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Булгакової Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Кошубінської Л.В.,

представника позивача за довіреністю Давиденка В.Ю., представника відповідача за довіреністю Науменка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг,-

ВСТАНОВИВ:

Представник ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» за довіреністю Блізнецов М.Є. звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за абонентське обслуговування (ГВП), опалення місць загального користування (МЗК) та внесків у розмірі 14 242,23 грн., а також інфляційних втрат у розмірі 2 526,85 грн. та 3% річних у розмірі 753,58 грн.

Позов обґрунтував тим, що ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» на підставі відповідної ліцензії та рішення Черкаського міськвиконкому № 520 від 24.05.2000 забезпечує тепловою енергією населення, організації та підприємства всіх форм власності у м. Черкаси, зокрема надає послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та гарячого водопостачання (постачання гарячої води) в будинку АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 у зазначеному будинку протягом всього спірного періоду. Вказана квартира від`єднана від загальнобудинкової системи централізованого опалення та теплопостачання, оскільки в ній встановлено автономне опалення, у зв`язку з чим плата за індивідуальне споживання теплової енергії відповідачу не нараховується. Разом з тим, позивач здійснює нарахування плати за опалення місць загального користування (МЗК), абонентське обслуговування з постачання гарячої води (ГВП), а також внески за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку (Внески). Правомірність та порядок таких нарахувань позивач обґрунтовує пунктом 24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 р. № 830 та пунктом 26 Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1182 від 11.12.2019. Згідно з вказаними нормами, розподіл спожитих у будівлі послуг та обсягів теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем здійснюється відповідно до Методики розподілу, затвердженої Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22.11.2018, пропорційно опалюваній площі приміщення споживача (за відсутності вузлів розподільного обліку). Відповідач належним чином не виконував обов`язки щодо оплати житлово-комунальних послуг, у зв`язку з чим за період з січня 2013 року за його особовим рахунком № НОМЕР_1 утворилася заборгованість, яка станом на 01.03.2026 складає 14 242,23 грн. Крім того, на підставі частини 2 статті 625 ЦК України за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано інфляційні втрати у розмірі 2 526,85 грн. та 3% річних у розмірі 753,58 грн. за період прострочення до січня 2022 року включно (до введення воєнного стану в Україні). На підставі викладеного, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за опалення МЗК, абонентське обслуговування ГВП, Внески у розмірі 14 242,23 грн., інфляційні втрати у розмірі 2 526,85 грн., 3% річних у розмірі 753,58 грн. та судовий збір у розмірі 3 328,00 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.05.2026 вказану справу передано для розгляду судді Булгаковій Г.В.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.05.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Сторонам встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

16.06.2026 представник відповідача за довіреністю Науменко В.В. подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних та застосувати наслідки спливу строку позовної давності. Заперечення проти позову обґрунтував тим, що позивач пропустив строк позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості, а також нарахованих на неї інфляційних втрат і 3% річних, у зв`язку з чим просив застосувати наслідків спливу позовної давності. Крім того, представник відповідача вказав, що відповідач не проживає за адресою: АДРЕСА_3 . Протягом тривалого часу нарахування за опалення місць загального користування (МЗК) в особистому кабінеті споживача на офіційному вебсайті позивача були відсутні, а наявна в особистому кабінеті інформація охоплює лише період з 2022 року та суперечить сумам, зазначеним у позовній заяві, що позбавило відповідача можливості своєчасно дізнатися про наявність боргу, перевірити його, подати заперечення або здійснити оплату. Також представник відповідача наголошував на недоведеності розміру заборгованості та необґрунтованості наданого позивачем розрахунку з тих підстав, що лист-розрахунок є одностороннім документом, який містить лише кінцеві суми без розшифрування вихідних даних, застосованих тарифів, показників загальнобудинкового вузла комерційного обліку, обсягів спожитої будівлею теплової енергії, загальної площі приміщень і конкретного алгоритму розподілу теплової енергії між співвласниками. Крім того, на думку сторони відповідача, позивач не довів факт акцептування відповідачем публічного договору приєднання, оскільки квартира АДРЕСА_2 від`єднана від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання з улаштуванням автономного опалення ще у 2013 році, будь-яких послуг відповідач не отримував, заяв-приєднання чи сплати рахунків не здійснював, а позивач не надав доказів дати оприлюднення відповідних типових договорів на своєму вебсайті.

22.06.2026 представник позивача за довіреністю Нянько А.І. подала відповідь на відзив, у якій просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Зазначила, що строк позовної давності позивач не пропустив, оскільки його перебіг був зупинений та продовжений на підставі пунктів 12 та 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у зв`язку з запровадженням на території України карантину та введенням воєнного стану. Крім того, представник позивача зазначила, що твердження відповідача про ненадання інформації про нарахування не відповідають дійсності, оскільки споживачу щомісяця надсилалися рахунки на оплату послуг із відповідним інформуванням. Долучений до позову лист-розрахунок за особовим рахунком № НОМЕР_1 підписаний уповноваженою посадовою особою (економістом), відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і є належним та допустимим доказом на підтвердження розміру заборгованості. При цьому відповідач, у порушення вимог статей 12 та 81 ЦПК України, власного контррозрахунку або належних доказів на спростування розрахунку позивача суду не надав. Щодо наявності між сторонами договірних відносин представник позивача зазначила , що типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води (які є публічними договорами приєднання) були опубліковані на офіційному вебсайті позивача 13.10.2021, а тому відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та статті 642 ЦК України вважаються укладеними. Зауважила, що факт відключення квартири АДРЕСА_2 від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання відповідно до пунктів 14, 38 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019, пункту 39 Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1182 від 11.12.2019, та правових висновків Верховного Суду не звільняє власника майна від обов`язку сплачувати за опалення місць загального користування (МЗК), функціонування внутрішньобудинкових систем та плату за абонентське обслуговування.

29.06.2026 представник відповідача за довіреністю Науменко В.В. подав заперечення на відповідь на відзив, у яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Заперечення обґрунтував тим, що доводи позивача щодо не пропущення строку позовної давності є помилковими, оскільки не враховують усіх змін законодавства. Зокрема, норми щодо продовження строку позовної давності під час карантину набрали чинності лише 02.04.2020, а з 04.09.2025 перебіг строків позовної давності було поновлено, що свідчить про сплив трирічного строку за частиною позовних вимог. Крім того, представник відповідача вказав, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт повідомлення відповідача про виникнення спірних грошових зобов`язань, як і факт приєднання відповідача до умов індивідуального договору приєднання, оскільки квартира АДРЕСА_2 була від`єднана від мереж ЦО та ГВП ще у 2013 році, будь-яких послуг відповідач не отримував, а заяв-приєднання чи сплати рахунків не здійснював. Звертав увагу суду на істотні суперечності в розрахунках позивача, оскільки розрахунок № 24/4168 від 15.06.2026 (наданий на запит) та дані в особистому кабінеті споживача суттєво відрізняються від сум, зазначених у позовній заяві (зокрема, починаючи з листопада 2021 року). Також наголошував на незрозумілості методики нарахувань, безпідставному застосуванні Методики № 359 після втрати нею чинності 25.01.2019, відсутності первинних бухгалтерських документів, показань вузла комерційного обліку та інформації про приміщення з індивідуальними приладами обліку. Зауважив, що в особистому кабінеті нарахування за опалення МЗК тривалий час були відсутні, а станом на 26.06.2026 особовий рахунок № НОМЕР_1 взагалі видалено з особистого кабінету, що позбавило відповідача можливості перевірити нарахування.

Представник позивача за довіреністю Давиденко В.Ю. у судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача за довіреністю Науменко В.В. у судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяві.

Заслухавши вступне слово представників сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об`єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив такі обставини та дійшов до відповідних висновків.

Судом встановлено, що ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» на підставі ліцензії Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.11.2012 № 374 та рішень Черкаської міської ради № 520 від 24.05.2000 та № 1480 від 31.10.2007 надає послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та гарячого водопостачання (постачання гарячої води) в будинку АДРЕСА_1 .

13.10.2021 на офіційному вебсайті ВП «Черкаська ТЕЦ» ПрАТ «Черкаське хімволокно» опубліковано Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання гарячої води.

Відповідач ОСОБА_1 до 24.03.2026 був власником квартири АДРЕСА_2 у вказаному будинку, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (витяг № 469878171 від 25.03.2026). 24.03.2026 право власності відповідача на вказану квартиру припинено у зв`язку з її відчуженням.

Квартира АДРЕСА_4 від`єднана від системи централізованого опалення (теплопостачання) та гарячого водопостачання (встановлена «заглушка»). У зв`язку з цим ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» нараховувало відповідачу плату за абонентське обслуговування (ГВП), опалення місць загального користування (МЗК) та функціонування внутрішньобудинкової системи опалення, а також внески за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку.

Розмір внесків за обслуговування вузлів комерційного обліку теплової енергії та постачання гарячої води для співвласників будівель, приєднаних до інженерних мереж ВП «Черкаська ТЕЦ» ПрАТ «Черкаське хімволокно», встановлений рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради № 1021 від 17.09.2019.

З наданого позивачем розрахунку за особовим рахунком № НОМЕР_1 вбачається, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати житлово-комунальних послуг, станом на 01.03.2026 за адресою: АДРЕСА_3 , утворилася заборгованість за опалення місць загального користування, абонентське обслуговування та внески у загальному розмірі 14 242,23 грн.

Крім того, у зв`язку з простроченням виконання грошових зобов`язань позивачем нараховано відповідачу інфляційні втрати в розмірі 2 526,85 грн. та 3 % річних у розмірі 753,58 грн. за період прострочення до січня 2022 року включно.

Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин, врегульовані ЦК України, Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019, Правилами надання послуги з постачання гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1182 від 11.12.2019, Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22.11.2018, та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005, які на час розгляду справи по суті втратили чинність, проте період, за який виникла заборгованість у відповідача, підпадає під їх правове регулювання.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (стаття 14 ЦК України).

Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 2 статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат. Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

До житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами (пункт 2 частини 1 статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ).

Споживачем житлово-комунальних послуг являється фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Пунктом 11 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що плата за абонентське обслуговування - це платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).

Статтями 7, 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обов`язки споживачів й виконавця комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є одержання своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно з законодавством і умовами договорів, а обов`язком споживача - є укладення договору про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, а також оплата наданих житлово-комунальних послуг за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Обов`язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Згідно з частинами 1, 3 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Положеннями статей 633, 634, 642 ЦК України встановлено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Пунктом 14 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019, визначено, що відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону № 315 від 22.11.2018.

Споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) (пункту 38 Правил № 830).

У підпункті 13 пункту 45 Правил № 830 зазначено, що у разі відключення його приміщення від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).

Згідно з пунктом 28 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005, споживачі, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, квартирні засоби обліку теплової енергії, оплачують послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Таким чином, співвласники квартир у багатоквартирному будинку повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення (відокремлення) окремих квартир такого будинку від мережі централізованого опалення не є підставою для звільнення мешканців від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Частинами 1 та 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналізуючи встановлені обставини у сукупності з наведеними нормами права, суд дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_1 як власник квартири АДРЕСА_4 , яка відокремлена від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, у період перебування майна у його власності (до 24.03.2026) був зобов`язаний нести витрати на утримання спільного майна багатоквартирного будинку. Зокрема, відповідач мав обов`язок своєчасно та в повному обсязі сплачувати плату за послугу з опалення місць загального користування (МЗК), функціонування внутрішньобудинкових систем, внески за обслуговування вузлів комерційного обліку та плату за абонентське обслуговування з постачання гарячої води та теплової енергії.

Суд зауважує, що відсутність між сторонами оформленого у письмовій формі договору про надання житлово-комунальних послуг за наявності опублікованого типового договору приєднання та фактичного надання послуг не звільняє відповідача від обов`язку їх оплати. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично надавалися для забезпечення загальнобудинкових потреб. Зазначена правова позиція є сталою та послідовно викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15, Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 751/3840/15-ц, а також у постановах Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/2625/16-ц та від 15.03.2023 у справі № 757/20237/20-ц.

Факт відокремлення (від`єднання) квартири АДРЕСА_4 від систем централізованого опалення та гарячого водопостачання звільняє відповідача лише від оплати за обсяги теплової енергії, спожитої безпосередньо всередині належного йому приміщення. Проте це не є підставою для звільнення його від обов`язку з відшкодування витрат теплової енергії на опалення місць загального користування, забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем, сплати внесків за обслуговування вузлів комерційного обліку та плати за абонентське обслуговування.

Розрахунок заборгованості проведено позивачем відповідно до встановлених тарифів (внесків) та вимог Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22.11.2018.

Доводи відповідача щодо недоведеності розміру заборгованості, ненадання позивачем первинних бухгалтерських документів та суперечливості даних в особистому кабінеті суд відхиляє як безпідставні з огляду на таке. Наданий позивачем розрахунок заборгованості за особовим рахунком № НОМЕР_1 підписаний уповноваженою посадовою особою підприємства, містить деталізацію нарахувань по місяцях та складових послуг, та є належним і допустимим доказом у розумінні статей 77, 78 ЦПК України, який узагальнює первинні дані обліку постачальника послуг.

У відповідності до вимог статей 12, 81 ЦПК України, відповідач належними, допустимими та достовірними доказами наданий позивачем розрахунок не спростував, альтернативного контррозрахунку суду не надав, як і не надав доказів проведення часткової або повної оплати за спірний період.

Доводи представника відповідача про фактичне непроживання відповідача у квартирі, відсутність відомостей про заборгованість в особистому кабінеті та ненадходження платіжних квитанцій суд відхиляє з огляду на таке.

Відповідно до статті 322 ЦК України обов`язок утримувати майно покладається на його власника. Цей обов`язок є безумовним і не залежить від того, чи проживає особа у приміщенні та чи користується ним безпосередньо. Факт непроживання у квартирі, як і неотримання паперових квитанцій не є законними підставами для звільнення від сплати комунальних платежів. Як добросовісний власник, відповідач зобов`язаний самостійно цікавитися станом розрахунків за утримання належного йому майна та забезпечувати їх вчасне погашення.

Відсутність відомостей про борг в особистому кабінеті також не скасовує грошового зобов`язання. Електронні сервіси є лише додатковим засобом інформування, а не підставою для виникнення чи припинення прав та обов`язків, установлених законом.

Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, суд зазначає таке.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 256, 257 ЦК України).

Згідно зі статтею 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частинами 1, 5 статті 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Оскільки заборгованість за абонентське обслуговування, опалення місць загального користування (МЗК) та внески нараховувалася позивачем щомісяця, то перебіг загальної позовної давності слід відраховувати від кожного щомісячного платежу окремо. Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17.

Заборгованість, яку позивач просить стягнути з відповідача, нарахована за період з 01.01.2013 по 01.03.2026, а позов подано до суду 07.05.2026, тобто поза межами трирічного строку від моменту порушення відповідачем права позивача на отримання плати за надані послуги.

Водночас суд звертає увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з 12.03.2020 на всій території України введено карантин. У подальшому термін дії карантину неодноразово продовжувався та тривав до 30.06.2023.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 02.04.2020, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Крім того, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Верховною Радою України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому, строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України № 596/2026 від 13.07.2026 строк дії воєнного стану в Україні продовжено до 31.10.2026.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який набрав чинності 17.03.2022, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 19 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

У подальшому, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (у редакції від 08.11.2023) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладено у наступній редакції: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», який набрав чинності 04.09.2025, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було виключено, що зумовило поновлення перебігу строків позовної давності.

Зважаючи на те, що обов`язок оплати комунальних послуг настає не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, враховуючи загальний трирічний строк звернення до суду, період зупинення та продовження строків під час дії карантину та воєнного стану, а також поновлення перебігу строків позовної давності з 04.09.2025 до часу звернення позивача до суду, суд дійшов висновку, що позовна давність за вимогами, починаючи з грудня 2017 року не спливла.

За таких обставин заява представника відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності підлягає частковому задоволенню. У задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за період з 01.01.2013 по 30.11.2017 слід відмовити у зв`язку зі спливом позовної давності.

Натомість стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість, нарахована в межах строку позовної давності за період з 01.12.2017 по 01.03.2026 у розмірі 12 334,72 грн.

Крім того, оскільки зобов`язання з оплати послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, абонентського обслуговування та відповідних внесків є грошовим, на нього поширюється дія частини 2 статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання, якою передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

Згідно з наданим розрахунком, позивачем на суму заборгованості нараховано інфляційні втрати у розмірі 2 526,85 грн. та 3% річних у розмірі 753,58 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд зазначає, що оскільки вимоги про стягнення основної заборгованості за період з 01.01.2013 по 30.11.2017 заявлені поза межами позовної давності, нараховані на цей період суми інфляційних нарахувань та 3% річних також не підлягають стягненню, оскільки є додатковими вимогами до основного зобов`язання.

Провівши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму заборгованості, яка виникла у межах строку позовної давності (за період з 01.12.2017 по 01.03.2026), суд дійшов висновку, що обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню з відповідача, є інфляційні втрати у розмірі 593,00 грн. та 3% річних у розмірі 241,06 грн. У задоволенні решти вимог у цій частині слід відмовити у зв`язку зі спливом позовної давності.

З огляду на викладене, позовні вимоги ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується вимогами статті 141 ЦПК України, згідно з якими судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 3 328,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 291 від 05.05.2026.

Судом встановлено, що згідно з пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 відповідач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю II групи.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», особи з інвалідністю I та II груп звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Враховуючи, що позовні вимоги ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» задоволено частково (на суму 13 168,78 грн., що складає 75,15% від загальної заявленої ціни позову 17 522,66 грн.), а відповідач ОСОБА_1 на підставі пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, сплачений позивачем судовий збір підлягає компенсації за рахунок держави пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 2 501,09 грн.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про житлово-комунальні послуги», статтями 256, 257, 261, 267, 526, 541, 625 ЦК України, статтями 4, 5, 12-13, 76-84, 89, 141, 164, 223, 259, 264-265, 268, 353, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в інтересах Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» (ЄДРПОУ 00204033, місцезнаходження: просп. Хіміків, 76, м. Черкаси) заборгованість за абонентське обслуговування (ГВП), опалення МЗК та внески у розмірі 12 334,72 грн., інфляційні втрати у розмірі 593,00 грн., 3% річних у розмірі 241,06 грн., а всього 13 168,78 грн.

Компенсувати Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в інтересах Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» (ЄДРПОУ 00204033, місцезнаходження: просп. Хіміків, 76, м. Черкаси) за рахунок державного бюджету 2 501,09 грн. судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: Г. В. Булгакова