Рішення № 139940510, 22.09.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/8922/26

Провадження № 2/711/4504/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді Булгакової Г.В.,

за участю секретаря судового засідання - Кошубінської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Бізпозика», в особі представника за довіреністю Дармограй А.Т., звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором № 487361-КС-002 про надання кредиту від 06.02.2024 у розмірі 8 951,45 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 06.02.2024 між ТОВ «Бізпозика» та ОСОБА_1 укладено Договір № 487361-КС-002 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до пункту 1 Договору кредиту, ТОВ «Бізпозика» зобов`язалося надати ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 3 000,00 грн., на засадах строковості, поворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язалася повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит. Сторони узгодили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1,15016667 % за кожен день користування. Позивач свої зобов`язання за Договором виконав у повному обсязі, перерахувавши 06.02.2024 грошові кошти в сумі 3 000,00 грн. на вказану відповідачкою банківську картку № НОМЕР_1 . Проте відповідачка належним чином зобов`язання за Договором не виконувала, здійснивши лише часткову оплату на загальну суму 2 620,62 грн. Вчинення відповідачкою часткових платежів позивач розцінює як конклюдентні дії, що свідчать про визнання нею боргу та правомірності вимог за Договором. У зв`язку з неналежним виконанням умов Договору, станом на 23.07.2026 утворилася заборгованість у загальному розмірі 8 951,45 грн., яка складається з: 2 814,41 грн. - сума прострочених платежів за тілом кредиту; 6 137,04 грн. - сума прострочених платежів за процентами. Позивач також наголошує, що нарахування процентів здійснювалося в межах строку дії кредитного договору. Розмір денної процентної ставки відповідає вимогам частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування». Крім того, позивач заявив клопотання про витребування у АТ КБ «ПриватБанк» доказів, що містять банківську таємницю (виписок про рух коштів та підтвердження випуску картки), просив розглядати справу за відсутності представника позивача, а також вирішити питання про розподіл судових витрат, які складаються зі сплаченого судового збору у розмірі 2 662,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2026 вказану справу передано для розгляду судді Булгаковій Г.В.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14.05.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Сторонам встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи. Витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» докази, які становлять банківську таємницю, а саме: докази, які б підтверджували або спростовували факт випуски банківської картки № НОМЕР_1 (та відкриття під неї відповідного банківського рахунку) на ім`я ОСОБА_1 ; виписку про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_1 за період з 06.02.2024 (дата видачі кредиту) по 23.07.2024 (дата закінчення терміну кредитування).

07.09.2026 на виконання вимог ухвали суду від АТ КБ «ПриватБанк» надійшли витребувані письмові докази.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином; у позовній заяві ОСОБА_2 просила розглядати справу за відсутності представника позивача.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки не повідомила; відзив на позовну заяву не подала; клопотань про відкладення розгляду або про розгляд справи за її відсутності до суду не надходило.

Відповідно до частини 8 статті 178, частини 4 статті 223 та частини 1 статті 280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 06.02.2024 ОСОБА_1 (далі за договором - позичальник), пройшовши ідентифікацію в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства відповідно до вимог частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», уклала з ТОВ «Бізпозика» Договір № 487361-КС-002 про надання кредиту. Укладення договору та акцепт оферти здійснено шляхом підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором «UA-7307» (надісланим на номер телефону НОМЕР_2 ).

Відповідно до пунктів 2.1., 2.3. Договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 3 000,00 грн.на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів. Строк, на який надається кредит - 24 тижнів.

Згідно з пунктами 2.4., 2.5., 2.7., 2.8., 2.9. Договору стандартна процентна за кредитом - 2,00000000% в день, фіксована. Знижена процентна ставка за кредитом - 1,5016667% в день, фіксована. Комісія за надання кредиту - 450,00 грн. Нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту. Строк дії договору - до 23.07.2024. Орієнтована загальна вартість наданого кредиту - 7 800,00 грн.

ТОВ «Бізпозика» свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі, перерахувавши ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 3 000,00 грн. на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується листом ТОВ «ПрофітГід».

Належність відповідачці платіжної картки № НОМЕР_1 та фактичне зарахування на неї кредитних коштів у розмірі 3 000,00 грн. підтверджується також письмовими доказами, наданими АТ КБ «ПриватБанк» на виконання вимог ухвали суду.

Згідно з розрахунком заборгованості за Договором № 487361-КС-002 від 06.02.2024, у зв`язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов`язань щодо своєчасного повернення кредиту та сплати нарахованих відсотків, у відповідачки утворилася заборгованість у загальному розмірі 8 951,45 грн., яка складається з: 2 814,41 грн. - заборгованість за кредитом; 6 137,04 грн. - заборгованість по відсотках.

Станом на час розгляду справи судом відповідача не надала доказів погашення вказаної заборгованості.

Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі встановлених обставин справи, регулюються наведеними нижче нормами права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин 1, 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктами 5, 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (пункт 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено порядок підписання правочинів у сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладення договору в електронній формі через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису за умови використання відповідного засобу усіма сторонами правочину. В іншому випадку електронний правочин підписується сторонами з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором та/або аналога власноручного підпису за наявності письмової згоди сторін зі зразками таких аналогів.

Згідно з частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статями 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Згідно з статтями 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтями 12, 13, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналізуючи встановлені обставини у сукупності з наведеними нормами матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що між ТОВ «Бізпозика» та ОСОБА_1 в електронній формі з дотриманням вимог Закону України «Про електронну комерцію» та ЦК України укладено Договір № 487361-КС-002 про надання кредиту від 06.02.2024. На виконання умов вказаного правочину позивач перерахував відповідачці кредитні кошти в розмірі 3 000,00 грн., тим самим повністю виконавши свої зобов`язання. У свою чергу, відповідачка у порушення умов договору та вимог статтей 526, 530, 1049, 1054 ЦК України зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту та сплати нарахованих відсотків не виконала, суму кредиту у визначений строк не повернула.

З огляду на наведене, враховуючи порушення відповідачкою умов договору та вимог статей 526, 530, 1049, 1054 ЦК України, а також відсутність у матеріалах справи доказів повного погашення суми боргу, позовні вимоги ТОВ «Бізпозика» підлягають задоволенню в повному обсязі шляхом стягнення зі ОСОБА_1 заборгованості за Договором № 487361-КС-002 від 06.02.2024 у розмірі 8 951,45 грн., з яких: 2 814,41 грн. - заборгованість за кредитом; 6 137,04 грн. - заборгованість по відсотках.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 133 ЦК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

При зверненні до суду з позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. З огляду на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатом розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. (частина 4, 5 статті 137 ЦПК України).

Частиною 6 статті 137 ЦПК України визначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витратна оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, обсягом та витраченим часом.

Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. позивачем надано: договір про надання професійної правничої допомоги від 15.05.2026, укладений між ТОВ «Бізпозика» та АБ «Правовий баланс» в особі керуючого партнера, адвоката Глуховецького О.С.; рахунок-фактуру № 05-487361-КС-002 від 15.05.2026 на суму 10 000,00 грн. за підготовку позовної заяви про стягнення заборгованості зі Штипи І.К.; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ТР № 000217 від 31.08.2017; витяг з Єдиного реєстру адвокатів України відносно адвоката Глуховецького О.С.

Надаючи оцінку вищезазначеним доказам, суд враховує позицію Великої Палати ВС, висловлену у справі № 904/4507/18, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата) підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю.

Водночас, у постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 211/3113/16-ц та від 06.11.2020 у справі № 760/11145/18 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У даному випадку, враховуючи складність справи (справа є типовою для позивача у відносинах із боржниками, розгляд справи у суді здійснювався в спрощеному порядку, адвокат участі у судовому засіданні не приймав, обсяг наданих послуг у вигляді професійної правничої допомоги не є значним), виходячи з критерію реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, а також беручи до уваги, що позовну заяву задоволено частково, суд вважає, що обґрунтованим та співмірним в даному випадку є стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-81, 141, 259, 265, 268, 273, 274, 277, 279, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: вул. Лесі Українки, буд. 26, оф. 411, м. Київ) заборгованість за Договором № 487361-КС-002 про надання кредиту від 06.02.2024 у розмірі 8 951,45 грн., судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн., а всього 13 613,85 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а відповідачем - в той же строк з дня залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: Г. В. Булгакова