Рішення № 139939909, 21.09.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/195/26

н/п 2/953/1492/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова в складі: головуючого судді Кіндера В.А., за участі секретаря судового засідання Паша С.А, позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Івахненка А.І., розглянувши в загальному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Харківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державна казначейська служба про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом, в якому просив стягнути з Державного бюджету України на свою користь 519168,00 грн відшкодування моральної шкоди, спричиненої тривалою бездіяльністю органу державної влади та його посадових осіб.

В обґрунтування позову зазначається, що ОСОБА_1 є потерпілим у кримінальному провадженні № 12012220010000068, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, тобто за фактом крадіжки майна, що вчинена у травні 2011 року, з належної позивачу квартири.

Провадження № 12012220010000068 закрито ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 28.03.2024 у справі № 643/1601/24, залишеною без змін ухвалами Харківського апеляційного суду від 01 травня 2024 року і Верховного Суду від 14 травня 2024 року, у зв`язку із невстановленням особи, яка вчинила злочин та закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Прийняттю вказаного рішення суду передувало тривале багаторічне зволікання з розслідуванням злочину проти власності. Слідчим та оперативним підрозділом порушені розумні строки досудового розслідування. Вказівки прокурора в повному обсязі не виконано, чим спричинено тривалу протиправну бездіяльність та тяганину при розслідуванні тяжкого злочину, наслідком чого стало уникнення злочинцями відповідальності, а спричинена позивачу шкода винуватими особами не відшкодована. Зволікання органу поліції із розслідуванням злочину відбувалось протягом тринадцяти років, у наслідок чого позивач відчув себе беззахисним, психо-емоційний стан погіршився, на власному досвіді відчув, що таке поліцейська байдужість.

Відповідно до відзиву на позов від 02 лютого 2026 року, представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити, оскільки позивач не надав належних, допустимих, достовірних, достатніх доказів, які б підтвердили заподіяння позивачу моральної шкоди, протиправність діяння заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправним діянням заподіювача, та відповідно розмір її компенсації.

Представник третьої особи через систему «Електронний суд» надав 21 січня 2026 року письмові пояснення, відповідно до яких стверджується, що позовна заява не містить відомостей, щодо будь-яких порушень з боку працівників казначейства, які могли спричинити шкоду позивачу, чи порушити його права. Докази, надані позивачем, не підтверджують розмір визначеної шкоди, а її розмір визначений всупереч загальних засад цивільного законодавства про справедливість, добросовісність та розумність.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 16 січня 2026 року прийнято цю позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, розгляд якої постановлено проводити в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 25 лютого 2026 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі з підстав зазначених у позові. Зазначив, відсутність в матеріалах справи відомостей, що б свідчили про його зацікавленість ходом досудового розслідування, пов`язане із тим, що на момент вчинення крадіжки працював на посаді слідчого, а згодом на посадах прокурора, в тому числі відділу нагляду за досудовим розслідуванням. З метою усунення виникнення підстав розцінення будь-яких дій як втручання в досудове розслідування, не подавав будь-яких заяв або скарг на дії правоохоронних органів під час досудового розслідування.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими. Зазначає, що органом досудового розслідування проведено ряд слідчих дій.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні фактичні обставини.

01 червня 2011 року слідчим СВ Московського РВ ГУ МВС України в Харківській області Тереховським Д.І. винесена постанова про порушення кримінальної справи за ч. 3 ст. 185 КК України, тобто за фактом крадіжки 31 травня 2011 року з квартири за адресою: АДРЕСА_1 , майна, належного ОСОБА_1 , зокрема: ігрової відеоприставки «Sony Playstation 2», відеокамери «Самсунг», золотого нагрудного кулона «Тризуб» та алкогольних напоїв.

ОСОБА_1 визнаний потерпілим в цій справі відповідно до постанови від 02 червня 2011 року.

12 грудня 2012 року за фактом крадіжки до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № 12012220010000068 та розпочато кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, що підтверджується копією витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Органом досудового розслідування здійснено ряд слідчих дій у справі: зокрема, огляд місця події відповідно до протоколу від 31 травня 2011 року; судово-товарознавча експертиза відповідно до висновку від 15 червня 2011 року; судово-дактилоскопічні експертизи відповідно до висновків від 03 червня 2011 року; судово-трасологічні експертизи відповідно до висновків від 03 червня 2011 року; допит свідків, останній допит проведений у березні 2019 року.

Постановами слідчого від 01 серпня 2011 року, від 13 грудня 2011 року, від 26 березня 2012 року, 10 листопада 2012 року досудове розслідування по справі зупинялося у зв`язку з тим, що всі необхідні та можливі слідчі дії виконанні, проте осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, не встановлені, а тому подальше досудове розслідування за відсутності таких осіб є неможливим.

Постановами заступника прокурора від 25 серпня 2011 року, від 25 грудня 2011 року постанови слідчого про зупинення досудового слідства скасовані як такі, що складені незаконно та передчасно. Вказівки прокуратури району, зокрема, від 02 червня 2011 року та від 25 серпня 2011 року у повному обсязі не виконанні.

Органами прокуратури неодноразово було надано органам досудового розслідування вказівки (в порядку ч. 2 ст. 36 КПК України), які слідчі дії необхідно виконати з метою забезпечення швидкого, повного, всестороннього та об`єктивного розслідування обставин справи.

В матеріалах справи наявні численні доручення оперативному підрозділу у порядку ст. 40 КПК України та рапорти щодо неможливості виконання доручень з тих чи інших підстав.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 28 березня 2024 року у справі № 643/1601/24 задоволено клопотання прокурора Салтівської окружної прокуратури м. Харкова від 16 лютого 2024 року про закриття кримінального провадження № 12012220010000068 від 12.12.2012 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, у зв`язку з невстановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення та закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Кримінальне провадження № 12012220010000068 від 12.12.2012 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, закрито на підставі п.3-1 ч. 1ст. 284 КПК України у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності невстановленою особою. Зазначена ухвала залишена без змін в результаті апеляційного та касаційного оскарження.

Отже, предметом спору у цій справі є вимога позивача про стягнення з держави моральної шкоди, заподіяної бездіяльністю органів досудового розслідування, які протягом тривалого часу не завершили ефективно розслідування у кримінальному провадженні щодо розшуку викраденого майна позивача, чим завдали йому моральної шкоди.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Стаття 16 ЦК України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами, діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Відповідно до норм ч. 1 ст. 1173, ч. 1 ст. 1174 ЦК України обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається на державу.

Наведеними правовими нормами передбачено, що для покладення відповідальності за дії посадових осіб та органів державної влади чи місцевого самоврядування наявність їх вини не є обов`язковою.

Отже, для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди обов`язковою є сукупність трьох умов: дії органу (посадових або службових осіб) повинні мати протиправний характер, шкода та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Вина посадових осіб органів державної влади не є обов`язковою. Тягар доведення наявності зазначених трьох умов покладається на позивача, який звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (Постанова Верховного Суду від 12.02.2026 у справі № 201/2129/24).

У цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді. У справах про відшкодування шкоди державою вона бере участь як відповідач через той орган, діяннями якого завдано шкоду. Хоча наявність такого органу для того, щоб заявити відповідний позов до держави, не є обов`язковою. Участь у вказаних справах Державної казначейської служби України чи її територіальних органів не є необхідною (п. 59 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2026 року у справі № 757/38039/17-ц).

Позивач обґрунтовує свої вимоги не тільки окремими фактами бездіяльності в ході розслідування, а його неефективністю в цілому, оскільки протягом більш як 13 років після початку кримінального провадження, винні у вчинення кримінального порушення особи не знайдені і не притягнуті до кримінальної відповідальності, що зумовило закриття кримінального провадження № 12012220010000068 від 12.12.2012 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення невстановленої особи до кримінальної відповідальності.

Розумність тривалості провадження повинна визначатись у контексті відповідних обставин справи та з огляду на критерії, передбачені прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема складність справи, поведінку заявника, а також органів влади, пов`язаних зі справою (див. mutatis mutandis $ 67 рішення Європейського суду з прав людини від 25 березня 1999 року у справі "Пелісьє і Сассі проти Франції" (Pelissier and Sassi v France); $ 35 рішення Європейського суду з прав людини від 27 червня 1997 року у справі "Філіс проти Греції" (№ 2, Philis v. Greece), заява № 19773/92). Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не вимагає надання спеціального засобу правового захисту від надмірної тривалості провадження; достатніми можуть бути загальні конституційні та судові позови, наприклад, про встановлення позадоговірної відповідальності з боку держави.

Судом встановлено, що досудове розслідування органом поліції здійснювалося більше 13 років, за наслідком якого кримінальне провадження закрито ухвалою суду у зв`язку із закінченням строків давності притягнення невстановленої особи до кримінальної відповідальності. Постановами заступника прокурора від 25 серпня 2011 року, від 25 грудня 2011 року постанови слідчого про зупинення досудового слідства скасовані як такі, що складені незаконно та передчасно. Матеріали кримінального провадження містять численні доручення, за результатом виконання яких наявні рапорти щодо неможливості отримання позитивних результатів без зазначення відомостей щодо вчинення фактичних дій на виконання зазначених доручень. Окрім того, з квітня 2019 року до дня звернення із клопотанням про закриття провадження у лютому 2024 року в кримінальному провадженні жодних слідчих (розшукових) дій не проводилось.

Під час розгляду даної справи відповідачем не надано доказів, які б свідчили про те, що тривалість досудового розслідування та не вчасне здійснення в повному об`ємі процесуальних дій, направлених на всебічне та повне розслідування справи, обумовлено надмірною складністю чи іншими винятковими обставинами. Суд також погоджується з тим, що наведені позивачем факти свідчать про надмірну тривалість неефективного досудового розслідування у кримінальному провадженні, в якому позивач є потерпілим.

Психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчити про завдання моральної шкоди (п. 56 постанови Верховного Суду від 26 січня 2024 року у справі справа № 607/7296/22).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про доведеність позивачем факту тривалої бездіяльності посадових осіб щодо проведення досудового розслідування про вчинення кримінального правопорушення за фактом крадіжки та надмірної тривалості неефективного досудового розслідування у кримінальному провадженні, що було закрите у зв`язку із закінченням строків давності притягнення невстановленої особи до кримінальної відповідальності, а тому суд вважає, що позивачу заподіяно моральної шкоди.

Суд враховує той факт, що у справі відсутні докази на підтвердження такої глибини душевних страждань та немайнових втрат потерпілої особи, які заслуговують на відшкодування у розмірі 519168,00 грн. Водночас, з урахуванням загальних засад цивільного законодавства, справедливості, добросовісності, розумності суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з державного бюджету України на користь позивача моральної шкоди в розмірі 15000,00 гривень.

Керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Харківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державна казначейська служба про відшкодування моральної шкоди, - задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), компенсацію моральної шкоди в розмірі 15 000,00 грн.

В решті вимог відмовити.

Учасник справи має право оскаржити рішення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 21.09.2026.

Суддя Кіндер В.А.