Рішення № 139939854, 16.09.2026, Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 635/1162/26

провадження № 2/619/2732/26

РІШЕННЯ

іменем України

16 вересня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської областіу складіголовуючого суддіБолибока Є.А.за участюсекретаря судового засіданняЛоманової І.А.

Справа № 635/1162/26

Ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС»;

відповідач: ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження позов про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стислий виклад позиції сторін.

05 лютого 2026 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», в особі представника Романенка М.Е., через систему «Електронний суд», звернулося до Харківського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 2033150411_CARD від 06.09.2020 у розмірі 56 372,20 грн. В обґрунтування позову посилалося на те, що відповідач уклав Кредитний договір № 2033150411_CARD від 06.09.2020 року із АТ «ОТП БАНК» та йому надано кредитні кошти, відповідно до умов та згідно порядку, визначеному кредитним договором, в сумі 31000 грн. 15.03.2024 між АТ «ОТП БАНК» ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу №15/03/24, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 2033150411_CARD від 06.09.2020. Згідно Договору факторингу сума боргу перед Новим кредитором (ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») є обґрунтованою та документально підтвердженою, що становить 56372,2 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 31 000,00 грн; заборгованість за відсотками становить 25 372,2 грн. Разом з тим, ОСОБА_1 не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені Кредитним договором. Отже, позивач просить стягнути з відповідача заборгованості за Кредитним договором у розмірі 56 372,20 грн, а також понесені судові витрати.

У відзиві на позовну заявупредставник відповідача адвокат Бабич Ю.В. просить відмовити в задоволенні позову ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 в повному обсязі посилаючись на те, що відповідач не погоджується із нарахованими сумами заборгованості, адже такі апріорі не могли виникнути, у відповідному розмірі. Як вбачається із наданого Позивачем Кредитного договору №2033150411 від 06.09.2020 банк надав Позивачу кредит у сумі 8 837,00 грн на придбання товару, а саме смартфону. Інших визначень діючого розміру кредиту для відповідача Кредитний договір № 2033150411 не містять, отже такий є фіксованим і становить 8 837,00 грн. Заяв відповідача скерованих до банку про збільшення кредитного ліміту позивач не надав. Вказане свідчить, що відповідач як споживач кредиту вважав та був переконаний, що може використовувати кредит у сумі 8 837,00 грн, а не більше, оскільки більша сума апріорі не може бути доступною та відповідно використаною, а тому він не може відповідати за односторонні дії банку, що полягали у збільшенні суми кредиту. Зважаючи, що на вказану суму основного боргу то слід констатувати, що відсотки за користування кредитом позивачем розраховані теж невірно, що доводиться таким. Згідно Кредитного договору №2033150411 процентна ставка після завершення пільгового періоду становить 5% річних. Відповідно до поданого позивачем розрахунку заборгованості остання операція після якої почалось нарахування відсотків відбулась 25.02.2022, отже нарахування відсотків починається із вказаної дати може стосуватись лише 13 463,9 грн. (різниця між використаними та внесеними коштами). За таких обставин якщо взяти період з 25.02.2022 по 24.03.2026 (дата подання позову) то 5% річних на заборгованість у сумі 13 463,9 грн буде становити 2 742,59 грн (569,91 грн. за 2022 рік, 673,20 грн. за 2023 рік, 673,20 грн за 2024 рік, 673,20 грн за 2025 рік, 153,08 за частину 2026 року.) Однак, звертає увагу, що відповідач на теперішній час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України. Таким чином, звернення позивача із позовом про стягнення коштів (боргу та процентів із захищеної категорії споживачів є передчасним і не підлягає задоволенню. Щодо витрат на правову допомогу, то договірні відносини між позивачем та ФОП ОСОБА_2 не є правничою допомогою ні в розумінні ЦПК України ні в розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що унеможливлює стягнення заявлено вартості у розмірі 7 000,00 грн.

У відповіді на відзив представник позивача Звіздецька Д.І. просить позовні вимоги ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити в повному обсязі. Зазначила, що відповідач у заяві про перегляд заочного рішення не заперечує факт укладення договору про фінансовий кредит № 2033150411_CARD від 06.09.2020, що свідчить про визнання ним правовідносин з ПАТ «ОТП БАНК» щодо надання, отримання та повернення кредитних коштів, а отже, відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України, ці обставини не потребують доказування. 06.09.2020 між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2033150411_CARD (далі - Договір та/або Кредитний договір), відповідно до п. 1.1 якого Банк надав клієнту кредит у розмірі 8837 грн 00 коп. для придбання товару у продавця. При цьому представник позивача вважає за необхідне окремо звернути увагу суду на те, що кредитний договір № 2033150411_CARD від 06.09.2020 та Заява-анкета про надання банківських послуг АТ «ОТП БАНК» № 2033150411_CARD від 06.09.2020 фактично стосуються одного й того ж кредитного правовідношення та є взаємопов`язаними документами, укладеними в межах оформлення відповідачу кредиту. Так, відповідно до змісту Заяви-анкети № 2033150411_CARD від 06.09.2020, після попереднього ознайомлення з усіма умовами надання банківських послуг, правилами, тарифами, положеннями договорів та усіх додатків до них, які є її невід`ємною частиною та розміщені на офіційному сайті АТ «ОТП БАНК», відповідач виявив бажання оформити поточний (картковий) рахунок № НОМЕР_2 з наданням електронного платіжного засобу у вигляді картки MC GOLD у валюті гривня. При цьому у відповідному пункті вказаної Заяви-анкети міститься особистий підпис відповідача, що підтверджує факт отримання ним зазначеної банківської картки, через яку, у свою чергу, і було забезпечено можливість користування кредитними коштами за договором № 2033150411_CARD від 06.09.2020. Кредитний договір № 2033150411_CARD від 06.09.2020 містить Додаток № 1 орієнтовний графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту, з яким відповідач ознайомлений, що підтверджується його підписом. неодноразово здійснював часткову оплату в погашення заборгованості за кредитним договором № 2033150411_CARD від 06.09.2020. Сплачуючи кредит, відповідач вчинив конклюдентні дії, що свідчать про прийняття укладеного кредитного договору № 2032000593_CARD від 24.07.2020, який створив для нього певні цивільні права та обов`язки, частину з яких було реалізовано. При цьому представник позивача вважає за необхідне звернути увагу суду на те, що заборгованість відповідача виникла не лише внаслідок безготівкового перерахування кредитних коштів на придбання товару за кредитним договором № 2032000593_CARD від 24.07.2020, а й у зв`язку з подальшим користуванням відповідачем кредитною лінією, відкритою в межах договору № 2032000593_CARD від 24.07.2020. Тобто спірна заборгованість сформувалася як із суми кредитних коштів, наданих банком для оплати товару, так і з коштів, якими відповідач у подальшому користувався через наданий йому картковий рахунок та платіжну картку в межах встановленого кредитного ліміту. Однак відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання за Кредитним договором / Заявою-Анкетою № 2032000593_CARD від 24.07.2020, у зв`язку з чим станом на момент пред`явлення позову його заборгованість перед позивачем становить 56372,2 грн, з яких: 31000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 25372,2 грн - заборгованість за відсотками. Таким чином, зобов`язання відповідача перед кредитором охоплюють усю суму фактично отриманих та використаних ним кредитних коштів, а також нарахувань, передбачених умовами відповідних договірних правовідносин. Наданий банком розрахунок заборгованості, а також виписка з рахунку за кредитною карткою є належними та допустимими доказами фактичного користування відповідачем кредитними коштами. Із зазначеної виписки вбачається, що відповідач після укладення відповідних договірних документів активно користувався наданим йому кредитним лімітом, зокрема здійснював перекази грошових коштів та розрахунки за товари і послуги. Наведені обставини у своїй сукупності підтверджують не лише факт укладення кредитного договору, а й фактичне отримання, використання та часткове повернення відповідачем кредитних коштів, що, у свою чергу, свідчить про наявність між сторонами реальних кредитних правовідносин та існування у відповідача невиконаного грошового зобов`язання перед позивачем. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовано розрахунок первісного кредитора. Контррозрахунку заборгованості, що спростовує розмір заборгованості, визначений позивачем, відповідачем також не надано. Доказів які б свідчили про виконання взятих на себе зобов`язань відповідачем не надано. Отже, позивач вважає, що на порушення умов договору, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 56372,2 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості та випискою з рахунка. Щодо відсутності підстав для застосування положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» з урахуванням наведених відповідачем обставин. Наявні у матеріалах справи докази підтверджують що відповідач є військовослужбовцем, але на час укладання договору передбачені пільги на відповідача (як військовослужбовця) не поширювались. Позивач не вбачає правових підстав для зменшення розміру процентів за кредитним договором, оскільки розмір нарахованої первісним кредитором заборгованості за процентами становить 25372,2 грн, які були нараховані до моменту поширення пільг на відповідача. У зв`язку з чим на відповідача не поширювалися пільги, передбачені частиною п`ятнадцятою статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Відтак, відсутні правові підстави для зменшення розміру нарахованих процентів. З огляду на викладене, позивач наголошує, що відповідачем належним чином не виконано умови Кредитного договору, отримані в кредит грошові кошти не повернуто, а також не сплачено проценти, передбачені умовами договору, у зв`язку з чим наявні правові підстави для задоволення позову в повному обсязі. Щодо тверджень представника відповідача про судові витрати на професійну правничу допомогу. Так, позивач на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу було подано до суду наступні докази, а саме: копію договору про надання правової допомоги № 42649746 від 01 липня 2025 року; копія додаткової угоди № 2033150411_CARD від 28 листопада 2025 року до договору про надання правової допомоги № 42649746 від 01 липня 2025 року; копію детального опису робіт (надання послуг) від 27 листопада 2025 року; копію акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвоката (виконання робіт, надання послуг) від 27 листопада 2025 року та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Білецького Богдана Михайловича. Таким чином, позивач надав разом із позовом усі необхідні докази отримання професійної правничої допомоги по справі, що підтверджують співмірність та справедливість витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи, часом, обсягом та ціною позову, а отже стягнення із відповідача витрат на професійну (правову) допомогу адвоката у розмірі 7 000,00 грн підлягають до повного задоволення.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

05 лютого 2026 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», в особі представника Романенка М.Е., через систему «Електронний суд», звернулося до Харківського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 2033150411_CARD від 06.09.2020 року у розмірі 56 372,20 грн.

08 червня 2026 року заочним рішенням Дергачівського районного суду Харківської області з позов задоволено повністю.

22 липня 2026 року ухвалою суду за результатами розгляду заяви представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Бабича Ю.В. про перегляд заочного рішення, скасовано заочне рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 08 червня 2026 року. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 09 год 30 хв 16 вересня 2026 року. Запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позов в строк до 17 серпня 2026 року.Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив у строк до 31 серпня 2026 року.Запропоновано відповідачу подати до суду в строк до 10 вересня 2026 року заперечення, в яких викласти свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань і аргументів і мотиви їх визнання або відхилення.

11 серпня 2026 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Бабич Ю.В. подав до суду через систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву.

12 серпня 2026 року представник позивача Звіздецька Д.І. через систему «Електронний суд» подала до суду відповідь на відзив.

У судове засідання відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Бабич Ю.В. не з`явилися, представник відповідача через систему «Електронний суд» надав до суду заяву у якій просить розглядати справу без участі сторони відповідача. Також просить відмовити в задоволенні позову, оскільки різниця між знятими і сплаченими відповідачем коштами значно менша ніж заявлена до стягнення сума та до того ж відповідач як військовослужбовець в силу Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» належить до захищених категорій осіб щодо яких заборонено стягнення заборгованостей зокрема процентів. Вказана позиція детально обґрунтована у відзиві на позов.

У судове засідання представник позивача Звіздецька Д.І. не з`явилася, у відповіді на відзив просила розглядати справу без її участі та задовольнити вимоги позивача у повному обсязі.

Частиною третьою статті 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

06.09.2020 між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 2033150411.

15.03.2024 між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладений Договір факторингу № 15/03/24.

Мотиви суду.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Судом установлено, що 06.09.2020 між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 2033150411, згідно з яким відповідачу надано кредит на придбання товару у продавця, загальний розмір якого складає 8 837,90 грн.

Згідно з п. 1.1 Кредитного договору, кредит надається у розмірі 7 697,90 грн. на придбання товару у продавця: 0,0 грн на сплату комісійної винагороди за видачу кредиту; 490,00 грн на сплату Додаткових послуг Банку, а саме: послуга «СМС Довідка»; 650,00 грн на придбання Послуг зі страхування у Продавця 2: страхування здоров`я від СК Арсенал страхування.

Дата остаточного повернення кредиту 06.09.2021. Строк на який надається кредит визначено графіком платежів. Річна база нарахування процентів, зокрема для розрахунку використовується фактична кількість днів у календарному місяці та у календарному році.

Відповідно до п. 1.2. Кредитного договору, протягом дії кредитного договору для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись: фіксована процентна ставка у розмірі 0.01 % річних.

Згідно з п. 1.3. Кредитного договору, повернення кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати Позичальником ануїтетних платежів на рахунок погашення боргових зобов`язань, реквізити якого визначені у додатку № 1 до кредитного договору.

Відповідно до п. 1.4. Кредитного договору, датою (моментом) надання Банком та отримання Позичальником Кредиту вважається дата підписання Позичальником Кредитного договору. Кредит надається шляхом перерахування за дорученням Позичальника коштів на поточний рахунок Продавця 1 на придбання Товару.

Відповідно до п. 2 Кредитного договору, попередньо ознайомившись із всіма умовами надання банківських послуг, правилами, тарифами, в тому числі із положеннями договорів та усіх додатків до них, невід`ємною частиною яких є Заява-Анкета про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк», та які розміщені на офіційному сайті АТ «ОТП Банк» www.otpbank.com.ua, ОСОБА_1 висловив бажання оформити картковий рахунок та отримати електронний платіжний засіб.

Відповідно до п. 2.1. Кредитного договору, клієнт отримав тип картки MC GOLD. Валюта рахунку - гривня, номер рахунку НОМЕР_2 .

Також пунктом 2.1. Кредитного договору, визначено умови обслуговування кредитної лінії (надалі - Кредит/Кредитна лінія). За користування Кредитом, Банк нараховує проценти, які розраховуються Банком на підставі процентної ставки, розмір якої визначається Тарифами Банку та Інформаційним листком, який є невід`ємною частиною та додатком до Договору (надалі - Інформаційний листок). На дату укладення Заяви-Анкети розмір процентної ставки становить: 5 % в місяць. На дату укладення Заяви-Анкети розмір процентної ставки впродовж Пільгового періоду становить 0,01 % річних. Заява-Анкета є невід`ємною частиною Договору про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток (особистих) та Правил користування карткою (надалі - Правила), Інформаційного листка, Тарифів Банку, які розміщені на Офіційному сайті Банку.

Таким чином, відповідач уклав Кредитний договір № 2033150411 від 06.09.2020 із АТ «ОТП БАНК» та відповідачу надано кредитні кошти, відповідно до умов та згідно порядку, визначеному кредитним договором.

Згідно з рахунком-фактурою № ФТ1-0159-5764816 від 06.09.2020, виданим ТОВ «САВ-ДІСТРИБЬЮШН», покупцем було придбано товар на загальну суму 9 236,23 грн.

Крім того, матеріали справи містять Специфікацію до кредитного договору, видану ТОВ «САВ-ДІСТРИБЬЮШН», яка підтверджує передачу покупцеві товару та супутніх послуг. Вартість 10 697,90 грн. Сума належна до перерахування 7 697,90 грн. Сума початкового внеску 3 000,00 грн.

У документі також міститься посилання на укладення кредитного договору № 2033150411 з АТ «ОТП Банк» (програма кредитування), а сама накладна підписана сторонами та скріплена печаткою постачальника, що підтверджує факт відпуску товару покупцеві.

15.03.2024 між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», укладений Договір факторингу № 15/03/24, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 2033150411 від 06.09.2020.

Згідно Договору факторингу сума боргу перед Новим кредитором (ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС»), становить 56 372,2 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 31 00,00 грн; заборгованість за відсотками становить 25 372,2 грн.

Однак, Позичальник не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені Кредитним договором.

Згідно з наданим розрахунком заборгованості станом на 15.03.2024 за відповідачем рахується заборгованість у сумі 56 372,20 грн.

Крім того, до позовної заяви було додано виписку з особового рахунку відповідача за період з 08.09.2020 по 15.03.2024, зі змісту якої вбачається, що відповідач отримав кредитні кошти, активно користувався ними, вбачається рух грошових коштів.

Отже, суд вважає доведеною обставину отримання відповідачем грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені укладеним Кредитним договором і взяті на себе зобов`язання останнім не виконано, у передбачені в договорі строки грошові кошти та нараховані відсотки не повернув, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно зі ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, ОСОБА_1 порушує зобов`язання за Кредитним договором.

Як вбачається з положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього кодексу.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу. Одночасно, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець, у цьому випадку АТ «ОТП Банк».

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент, а саме споживач послуг банку, лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

У рішенні від 11.07.2013 №7-рп/2013 Конституційний Суд України вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

Відповідно до статті 10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу.

Отже, судом встановлено, що 06.09.2020 АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 уклали Кредитний договір № 2033150411, банк відкрив відповідачу рахунок та видав картку для користування цим рахунком.

Відповідачем було отримано кредитні кошти на суму 10 697,90 грн на придбання товару, що, зокрема, підтверджується рахунком-фактурою № ФТ1-0159-5764816 від 06.09.2020, виданим ТОВ «САВ-ДІСТРИБЬЮШН», Специфікацією до кредитного договору, видану ТОВ «САВ-ДІСТРИБЬЮШН», яка підтверджує передачу покупцеві товару та супутніх послуг. Вартість 10 697,90 грн. Сума належна до перерахування 7 697,90 грн. Сума початкового внеску 3 000,00 грн, та умовами кредитного договору, відповідно до яких визначено суму кредиту у розмірі 7 697,90 грн.

Отже, позивачем доведено факт отримання кредиту та наявності заборгованості у відповідача.

Всупереч умов кредитного договору ОСОБА_1 не виконав свої зобов`язання по поверненню кредитних коштів.

На час розгляду справи судом, відповідачем не надано відомостей, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитом у добровільному порядку.

Отже, оскільки відповідач порушив зобов`язання, встановлені Кредитним договором, докази своєчасної та повної оплати заборгованості за цим Договором в матеріалах справи відсутні, а тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення суми заборгованості за цим Договором.

Відповідно до складеного АТ «ОТП Банк» розрахунку заборгованості за кредитним договором № 2033150411 станом на 15.03.2024 заборгованість становить 56 372,20 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 31 000,00 грн; заборгованість за відсотками становить 25 372,20 грн.

Представник відповідача не погоджується з наданим розрахунком заборгованості посилаючись на різницю між знятими і сплаченими відповідачем коштами, яка значно менша, ніж заявлена до стягнення.

Разом з тим, суд частково погоджується з наданим позивачем розрахунком з огляду на таке.

Згідно зі статтею 41 Закону України «Про Національний банк України» та частинами першою, другою статті 68 Закону України «Про банки та банківську діяльність» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та Правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі Правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 30 грудня 1998 року № 566, чинного на час виникнення спірних правовідносин, зі змінами та доповненнями, є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Пунктом 5.1 глави 5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.

Згідно з пунктом 5.4 цього Положення, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.

Пунктом 5.6 вказаного Положення визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Подібні висновки зроблені у постанові Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 214/1423/15-ц (провадження № 61-8821св24).

Факт користування кредитними коштами підтверджується банківською випискою по рахунку.

Разом з тим, розділом 2 кредитного договору передбачено відкриття карткового рахунку відповідачу та видача кредитної картки із встановленням кредитного ліміту.

ТОВ «Діджи Фінанс», пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просило у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 14-10цс18.

Так, відповідно до п.1.1. Кредитного договору, дата остаточного повернення кредиту 06.09.2021.

Судом не встановлено, а позивачем не доведено обставин, які б свідчили про те, що такий кредитний договір було продовжено.

Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за відсотками у сумі 25 372,20 грн станом на 15.03.2024 при цьому, зі складеного первісним кредитором АТ «ОТП Банк» розрахунку заборгованості та банківської виписки вбачається, що відповідачу нараховувались відсотки за користування кредитною лінією та прострочену заборгованість по кредитній лінії після закінчення строку дії кредитного договору.

При цьому, очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Відповідна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16.

Нарахування первісним кредитором відповідачу за вищезазначеним договором відсотків та прострочених відсотків за користування кредитом після закінчення строку дії договору є безпідставним.

Оскільки, після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється, права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечується ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вимог про стягнення інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, позивач не пред`явив.

За відсутності належного підтвердження продовження строку кредитування, збільшення кредитного ліміту та виникнення нових кредитних зобов`язань після зазначеної дати, позивач не довів правових та фактичних підстав для формування заборгованості в заявленому ним розмірі за весь період до 04.03.2024.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що відповідачу нараховано за період з 07.09.2020 по 04.03.2024 заборгованість у розмірі 56 372,20 грн, при цьому відповідачу було нараховано на картковий рахунок 121 963,37 грн, та він здійснював часткове погашення кредиту, загальна сума таких погашень становить 108 499,47 грн.

Отже, суд дійшов висновку, що загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за кредитним договором № 2033150411 від 06.09.2020 становить 13 463,90 грн (121963,37-108 499,47=13463,90), та відсотки за користування кредитною лінією за період з 06.09.2020 по 06.09.2021 у розмірі 7 110,48 грн, що загалом становить 20 574,38 грн, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо посилання сторони відповідача на те, на теперішній час ОСОБА_1 проходять військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, а тому має бути звільнений від нарахованих відсотків судом встановлено таке.

Відповідно до наданих стороною відповідача копії військового квитка серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 є військовослужбовцем.

Довідка за підписом начальника відділення кадрової роботи підполковника ОСОБА_3 військової частини НОМЕР_4 НГУ № 651 від 06.03.2026 підтверджує, що ОСОБА_1 дійсно з 24.12.2024 по теперішній час перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації на особливий період у військовій частині НОМЕР_4 Національної гвардії України.

Разом з тим, для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Водночас вказаний закон не містить норм, які б звільняли позичальника від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом протягом особливого періоду у зв`язку з наявністю у нього відповідного статусу.

Верховний Суд зазначив, що висновки судів про застосування до спірних правовідносин пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є безпідставними та необґрунтованими, оскільки положення цього закону стосуються виключно мобілізованих позичальників та за фактичних обставин у справі, встановлених під час неодноразового її розгляду, на спірні правовідносини не поширюються (постанова КЦС ВС від 04 вересня 2024 року у справі N 426/4264/19).

Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Заборгованість відповідача за Кредитним договором № 2033150411 від 06.09.2020 нарахована, станом на 15 березня 2024 року, тобто до того як відповідач був прийнятий на військову службу по мобілізації (24.12.2024), а тому доводи представника відповідача щодо звільнення від нарахування відсотків суд відхиляє.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Щодо витрат на правничу допомогу.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 (у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу) передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Чинне цивільне-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі, гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача судові витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги у сумі 7 000,00 грн.

Так, матеріали справи свідчать про те, що між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» в особі директора Романенка М.Е. та адвокатом Білецьким Б.М. укладено Договір № 42649746 про надання правової допомоги від 01.07.2025. Загальна вартість Послуг складається з вартості наданих юридичних послуг, згідно тарифної сітки, вказаної у п. 4.8. даного Договору, а також гонорар, який зазначений у п. 4.9. даного Договору.

Відповідно до детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Білецьким Б.М., адвокат надав ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» правничу (правову) допомогу на загальну вартістю 7 000,00 грн.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 20 вересня 2023 року у справі № 753/7936/22 (провадження № 61-1519св23).

Враховуючи обсяг виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а також того, що позовні вимоги задоволено, суд дійшов висновку, що справедливим і співмірним буде стягнення з відповідача на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» 2 000,00 грн у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, який підлягає стягненню на його користь з відповідача.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача в сумі 20 574,38 грн, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 958,50 грн (20 574,38 х 100% : 56 372,20 = 0,36% х 2662,40 грн = 958,50).

Відповідно до ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Відповідно до абз. 1 ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (ЄДРПОУ: 42649746, адреса для листування: 07406, Київська обл., м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; IBAN: НОМЕР_5 в АТ «ПУМБ», МФО: 334851) заборгованість за Кредитним договором № 2033150411 від 06.09.2020 у розмірі 20 574 (двадцять тисяч п`ятсот сімдесят чотири) гривень 38 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» судові витрати за надання правничої допомоги в розмірі 2 000,00 грн (дві тисячі).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» витрати по сплаті судового збору в розмірі 958,50 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи:

позивач: ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», місцезнаходження: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, ідентифікаційний код 42649746;

відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Повне судове рішення складено 21 вересня 2026 року.

Суддя Є. А. Болибок