Ухвала суду № 139939530, 18.09.2026, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/4665/26

Номер провадження 2/570/3374/2026

УХВАЛА

18 вересня 2026 року м. Рівне

Рівненський районний суд Рівненської області в особі судді Гладишевої Х.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області про встановлення факту, що має юридичне значення, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до Рівненського районного суду Рівненської області з позовною заявою до Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області про встановлення факту, що має юридичне значення.

Дослідивши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог ст.175 ЦПК України з огляду на таке.

За ч.1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Так, захист прав в порядку цивільного судочинства здійснюється у позовному провадженні, а також у інших, спеціальних (окремих) провадженнях, зокрема, в порядку окремого провадження (розділ ІV ЦПК України).

Звертаючись до суду у розрізі спірних правовідносин, позивач подав до суду позовну заяву, обґрунтовує її подання положеннями статей 315, 316, 318 ЦПК України щодо розгляду справи в порядку окремого провадження, при цьому, подає вказану заяву як позовну, визначає в якості відповідача - Дядьковицьку сільську раду Рівненського району Рівненської області.

У розділі IV ЦПК України «Окреме провадження» глава 6 регулює питання розгляду судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Зі змісту частини першої статті 294 ЦПК України вбачається, що справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав, підлягають розгляду у порядку не позовного цивільного судочинства, а саме у порядку окремого провадження.

У статті 315 ЦПК України закріплено, що у судовому порядку можуть бути встановлені будь-які факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

При цьому, згідно пункту 5 частини другої статті 293 та частини другої статті 315 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо згідно закону вони породжують юридичні наслідки.

Характерною і визначальною відмінністю цього провадження є відсутність спору про право (за частиною четвертою статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду).

Перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення визначено в статті 315 ЦПК України. Так, суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Але законодавцем передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).

З вище наведеного вбачається, що встановлення факту, що має юридичне значення в окремому провадженні можливе при умові, що факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають безпосередньо залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи без повторного звернення до суду на підставі цього рішення та встановлення такого факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

При цьому, законом встановлено окремі вимоги до заяви, що подається для встановлення судом певного юридичного факту, зокрема частиною першою статті 315 ЦПК України передбачено, що у заяві повинно бути зазначено який факт заявник просить встановити та з якою метою, причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт, докази, що підтверджують факт.

Окрім того, згідно ч.4 ст.294 ЦПК України, справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника та заінтересованих осіб.

При розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Статтею 175 ЦПК України визначені основні вимоги до позовної заяви, які мають бути дотримані особами, які звертаються до суду за захистом своїх прав та інтересів шляхом пред`явлення позову до суду.

Так, відповідно до частини першої статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Згідно із пунктом четвертим частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них .

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

За змістом положень вище зазначених норм права розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором. Суд забезпечує захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються, шляхом здійснення провадження у справах.

Для ефективного судового захисту цивільного права або інтересу важливим також є обраний позивачем спосіб захисту, який має відповідати природі такого права або охоронюваного законом інтересу, характеру незаконного посягання та бути ефективним.

Суд звертає увагу позивача, що позов це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, звернена через суд або інший орган цивільної юрисдикції про захист порушеного, оспореного чи невизнаного права або інтересу, який здійснюється у певній, визначеній законом, процесуальній формі.

Позов як складне явище має декілька елементів, до яких відносяться: предмет, підстава, зміст.

З викладеного вбачається, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Зміст позову - це певна форма захисту, яку просить позивач від суду.

Додержання процесуальної форми і змісту позовної заяви є однією з обов`язкових вимог процесуального законодавства, що забезпечує прийняття суддею заяви та порушення ним провадження у справі. Значення елементів позову також полягає у тому, що за ними визначаються межі судового розгляду, адже суд відповідно до статті 13 ЦПК України розглядає цивільні справи в межах заявлених сторонами вимог.

Верховний Суд зазначає, що спосіб захисту порушеного права обирає позивач, а суд захищає порушене право позивача з урахуванням ефективного способу захисту та норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем не зазначено наявності спору про право цивільне, позивач звертається із вимогою про встановлення факту, що має юридичне значення у порядку позовного провадження.

Звертаючись до суду з позовною вимогою про встановлення факту, що має юридичне значення, ОСОБА_1 у позовній заяві не зазначив ефективного способу захисту, передбаченого статтею 16 ЦК України. Суд позбавлений права визначати замість позивача позовні вимоги, тому позивач повинен самостійно визначитись у позовній заяві з позовними вимогами та їх формулюванням, оскільки за результатами розгляду позовної заяви, яка викладена у поточній редакції, рішення суду, якщо позов буде задоволено, не буде відповідати частині 5 статті 265 ЦПК України.

Крім того, обгрунтування розгляду вимог позовної заяви в порядку окремого провадження є взаємовиключними.

Таким чином, позивачу слід привести позовну заяву у відповідність до чинного законодавства.

Оскільки позивачем на даний час подано позовну заяву без визначення конкретного способу захисту порушеного права та спору про право, відповідно до ч. 1 п.8 ст. 257 ЦПК України, суддя, встановивши, що провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк, постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду.

Керуючись ст.ст.175-177, 185 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області про встановлення факту, що має юридичне значення - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків заяви - десять днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити позивачу, що у випадку невиконання вимог цієї ухвали, позовна заява буде повернута.

Копію ухвали надіслати особі, що звернулася із позовною заявою.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Гладишева Х.В.