Постанова № 139939395, 14.09.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/15650/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2026 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Гордійчук І.О.

секретар судового засідання Баланович М.В.

за участю представника позивача Протоповича А.Р.

представника відповідача Івашинюта І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в мiстi Рiвному справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 22.06.2026 ЕНА №7423336 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн, а провадження у справі закрити у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування позову посилається на те, що 22 червня 2026 року поліцейський 2 взводу 2 роти 2 батальйону управління патрульної поліції в Рівненській області капрал поліції Скала Юлія Вадимівна винесла постанову серії ЕНА№ 7423336 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП України щодо Позивача, ніби-то за здійснення руху на вимкнений сигнал у додаткової секції, що забороняє рух у напрямку, чим нібито він порушив п.8.7.3.з ПДР. Постанову серії ЕНА№ 7423336 від 22.06.2026 року позивач отримав 22.06.2026 року. Постанова не відповідає обставинам справи, вимогам закону та підлягає скасуванню з таких підстав. В діях Позивача відсутній склад правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, оскільки, 22 червня о 22 год. 36 хв. Позивач рухався по вулиці Данила Галицького в сторону вулиця Київська, маючи намір виконати маневр повороту вліво на перехресті, увімкнувши сигнал повороту вліво, виконав маневр на дозволений зелений сигнал основної секції світлофору, на якому зелена стрілка на чорному фоні на той момент була відсутня, а відтак жодних порушень проїзду регульованого перехрестя він не допустив.

В діях Позивача відсутні будь-які порушеня п.8.7.3 ПДР України, оскільки 22.06.2026 року (день його зупинки) на основній секції світлофору сигналу у вигляді зеленої стрілки на чорному фоні не було, у зв`язку з чим світлофор взагалі не відповідав вимогам ПДР України та ДСТУ4092-2002 «Безпека дорожнього руху. Світлофори дорожні. Загальні технічні вимоги, правила застосовування та вимоги безпеки», затверджених Наказом Держстандарту України 03.06.02 року № 326, будучи встановленим на даній ділянці дороги. Крім того маневр повороту здійснювався вночі, додаткову секцію не було видно (вона не була підсвічена (можливо зламана, або помилка проєктування що ввела в оману водіїв). Таким чином, не знайшов підтвердження факт проїзду позивачем перехрестя на вимкнений сигнал додаткової секції світлофору, яка вказує напрямок повороту вліво, так само як і факт наявності на сигналі контурної чорної стрілки або зеленої стрілки на чорному фоні. Розгляд справи на місці, без підготовки та надання Позивачу часу для звернення за правовою допомогою, подання документів, які характеризують особу, інших доказів по справі, - не тільки порушує права позивача, передбачені ст. 268 КУпАП.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 30 червн 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі.

06.07.2026 року представник Управління патрульної поліції у Рівненській області Департаменту патрульної поліції подав до суду відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позову. Зокрема, у відзиві вказав, що 22.06.2026 о 22 год. 26 хв. в місті Рівне по вул. Київська, 40, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом VOLKSWAGEN CADDY з номерним знаком НОМЕР_1 , здійснив рух на вимкнений сигнал додаткової секції світлофора у напрямку вказаному її стрілкою, чим порушив п. 8.7.3.з ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. Зміст оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7423336 від 22.06.2026 винесена щодо ОСОБА_1 в повній мірі відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, в ній зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення, вірно застосовано межі санкції статті щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності та вказані технічні пристрої, на які проводився відеозапис. Всупереч ст. 77 КАС України Позивач не довів та не підтвердив належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем надано не було, клопотання про їх витребування не заявлено. Позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження обставин, яким він обґрунтував свій позов.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі, просив задовольнити.

Представник відповідача підтримав відзив на позовну заяву, просив відмовити у позові.

Дослідивши матеріали справи, подані докази, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 22 червня 2026 року поліцейський 2 взводу 2 роти 2 батальйону управління патрульної поліції в Рівненській області капрал поліції Скала Юлія Вадимівна винесла постанову серії ЕНА№ 7423336 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП України щодо Позивача.

Як зазначено у оскаржуваній постанові 22.06.2026 о 22 год. 26 хв. в місті Рівне по вул. Київська, 40, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом VOLKSWAGEN CADDY з номерним знаком НОМЕР_1 , здійснив рух на вимкнений сигнал додаткової секції світлофора у напрямку вказаному її стрілкою, чим порушив п. 8.7.3.з ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, накладено на позивача адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень.

Відповідно ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пункт 2.3. ПДР України зобов`язує водія бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну. Згідно із пунктом 8.1 розділу 8 ПДР України, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Відповідно до п. 8.7.3 ПДР України сигнали світлофора мають такі значення: з) вимкнений сигнал додаткової секції забороняє рух у напрямку, вказаному її стрілкою (стрілками).

Згідно із п.п. 8.10, 8.11 Правил від 10.10.2001 року №1306, у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 "Місце зупинки", якщо їх немає не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів.

Частина 2 ст. 122 КУпАП визначена адміністративна відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Джерела, які можуть бути доказами в справі про адміністративне правопорушення, наведені у статті 251 КУпАП.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Згідно ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З оглянутого судом відеофайлом судом встановлено, що фіксування швидкісного режиму відбувалось в місті Рівне по вул. Київська, 40, і на останньому зафіксовано саме VOLKSWAGEN CADDY з номерним знаком НОМЕР_1 , в позові позивач вказує, що рухався по вулиці Данила Галицького в сторону вулиця Київська, маючи намір виконати маневр повороту вліво на перехресті, увімкнувши сигнал повороту вліво, виконав маневр на дозволений зелений сигнал основної секції світлофору, на якому зелена стрілка на чорному фоні на той момент була відсутня, а відтак жодних порушень проїзду регульованого перехрестя він не допустив.

Наданий відповідачем відеозапис, містить інформацію про обставини події, підтверджує скоєння позивачем адміністративного правопорушення, здійснив рух на вимкнений сигнал додаткової секції світлофора у напрямку вказаному її стрілкою, чим порушив п. 8.7.3.з ПДР України, тому має розглядатись судом як доказ і оцінюватись у визначений процесуальним законом спосіб.

Зазначений доказ відповідає критеріям належності та допустимості, оскільки одержаний з дотриманням закону та, як зазначалось вище, містить інформацію про обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ч.1 ст.99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Суд вважає, що електронний документ - відеозапис, є документом, який відповідно до ст.251 КУпАП може містити фактичні дані, встановлені таким документом, а тому є належним доказом у справі.

У пункті 8,9 оскаржуваної постанови, позивач підписом підтвердив, що права за статтею 268 КУпАП та строк оскарження за ст.289 КУпАП йому роз"яснено. Копію постанови отримав.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено в установленому порядку факт скоєння позивачем правопорушення, про яке зазначено в оскаржуваній постанові, а саме порушення п.8.7.3.з ПДР, що свідчить про обґрунтованість постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 7423336 від 22.06.2026 року.

Кодекс адміністративного судочинства України передбачає не лише обов`язок суб`єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч. 2 ст. 77 КАС України), але й обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 77 КАС України).

Відповідачем обґрунтовано визнано позивача винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП та правомірно накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу, а доводи позивача, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене та аналізуючи здобуті по справі докази, суд доходить висновку щодо безпідставності позовних вимог, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. 9, 19, 72-77, 241-246, 255, 286, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2

Відповідач Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, місцезнаходження: вул. Федора Ернста, буд. 3, м. Київ, код ЄДРПОУ 40108646.

Повне судове рішення складене 21 вересня 2026 року.

Суддя І.О.Гордійчук