Рішення № 139938998, 21.09.2026, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/568/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне рішення)

21 вересня 2026 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Отупор К.М.,

за участю секретаря судового засідання Катюхи К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 . Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 515753907 від 28 грудня 2020 року в загальному розмірі 23 983,59 гривень, яка складається з: 6 739,46 гривень заборгованості за тілом кредиту; 17 244,13 гривень заборгованості за процентами за користування кредитом.

Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати: судовий збір у розмірі 2 662,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28 грудня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 уклали через інформаційно-телекомунікаційну систему первісного кредитора електронний кредитний договір № 515753907. За цим договором відповідач отримав кредит у сумі 2 800,00 гривень. Надалі відповідач уклав шість додаткових угод про збільшення суми кредиту, внаслідок чого загальна сума отриманих коштів склала 7 500,00 гривень. Позивач зазначає, що відповідач порушив умови договору, не повернув отримані кошти та не сплатив проценти у встановлені строки, через що утворилася зазначена заборгованість.

Щодо переходу права грошової вимоги позивач вказує таке. 28 листопада 2018 року первісний кредитор та Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» уклали договір факторингу № 28/1118-01. На його виконання 29 березня 2021 року сторони підписали Реєстр прав вимоги № 127, за яким право вимоги до відповідача перейшло до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС». Далі, на підставі договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, укладеного між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС», та Реєстру прав вимоги № 10 від 31 липня 2023 року право вимоги перейшло до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС». 10 липня 2025 року ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» уклали договір факторингу № 10/07/25-Е. Згідно з Реєстром боржників від 10 липня 2025 року та Актом прийому-передачі Реєстру боржників право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 515753907 перейшло до позивача в повному обсязі.

Разом з позовною заявою позивач подав клопотання про витребування доказів у АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Ухвалою суду від 02 квітня 2026 року клопотання задоволено. Ухвалою суду від 30 липня 2026 року уточнено період, за який витребовувалась інформація.

У позовній заяві позивач просить розглядати справу за відсутності свого представника. Позовні вимоги він підтримує в повному обсязі та в разі неявки відповідача не заперечує проти ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи за зареєстрованим місцем проживання, проте в судове засідання не з`явився і причин неявки суду не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, відзив на позовну заяву відповідач не подав.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги, що відповідач належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, не з`явилася в судове засідання без поважних причин, без повідомлення причин, не подала відзив, представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів, постановивши заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За правилами частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що 28 грудня 2020 року ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 515753907 на суму 2 800,00 гривень строком на 30 днів. Договір укладено в електронній формі через інформаційно-телекомунікаційну систему кредитодавця. Його невід`ємними частинами є Паспорт споживчого кредиту, Графік розрахунків та Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ».

Перед укладенням договору відповідач подав заявку на отримання кредиту від 28 грудня 2020 року, у якій зазначив: свої персональні дані, в тому числі РНОКПП; фінансовий номер телефону НОМЕР_1 ; адресу електронної пошти; номер платіжної картки 4149-43XX-XXXX-2841.

Матеріали справи містять належні та допустимі докази того, що відповідач акцептував оферту, підписавши електронний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором «MNV86TK4». Цей ідентифікатор був надісланий йому SMS-повідомленням на номер телефону НОМЕР_1 28 грудня 2020 року і введений відповідачем того ж дня. Ці обставини підтверджуються довідкою щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», сформованою 30 серпня 2023 року, та відомостями про електронний підпис, які містяться в Додатку № 1 до договору.

Відповідно до умов пропозиції про укладення кредитного договору, електронний кредитний договір укладається кредитодавцем та позичальником у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Згідно з умовами договору кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти й комісію.

За змістом статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій, у тому числі електронній формі.

Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Частина друга статті 639 Цивільного кодексу України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Введення клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання договору є належним підтвердженням направлення повідомлення про прийняття в повному обсязі умов договору.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно частин 1 та 2 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію(оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").

У статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію").

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 сформувала правовий висновок, згідно з яким підписання кредитного договору за допомогою одноразового ідентифікатора є належним способом укладення правочину в електронній формі, який прирівнюється до власноручного підпису особи.

З урахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

У подальшому відповідач уклав з первісним кредитором шість додаткових угод до кредитного договору, якими суму кредиту було збільшено: від 25 січня 2021 року - на 1 600,00 гривень; від 03 лютого 2021 року - на 450,00 гривень; від 05 лютого 2021 року - на 400,00 гривень; від 10 лютого 2021 року - на 300,00 гривень; від 12 лютого 2021 року - на 500,00 гривень; від 18 лютого 2021 року - на 1 450,00 гривень. Кожною додатковою угодою Графік розрахунків викладено в новій редакції. Згідно з Графіком розрахунків у редакції додаткової угоди від 18 лютого 2021 року сума кредиту становила 6 739,46 гривень, проценти - 2 355,89 гривень, загальна сума до сплати - 9 095,35 гривень, термін платежу - 24 лютого 2021 року.

Первісний кредитор виконав свої зобов`язання з надання кредиту. На підтвердження цього позивачем надано платіжні доручення (довідки) ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» про ініціювання через надавача платіжних послуг АТ «СЕНС БАНК» переказів на платіжну картку 4149-43XX-XXXX-2841, отримувачем якої зазначено ОСОБА_1 , з призначенням платежу згідно з договором № 515753907 від 28.12.2020, на суми: 2 800,00 гривень від 28 грудня 2020 року; 1 600,00 гривень від 25 січня 2021 року; 450,00 гривень від 03 лютого 2021 року; 400,00 гривень від 05 лютого 2021 року; 300,00 гривень від 10 лютого 2021 року; 500,00 гривень від 12 лютого 2021 року; 1 450,00 гривень від 18 лютого 2021 року.

Факт зарахування коштів підтверджується інформацією, наданою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на виконання ухвали суду про витребування доказів, яка містить банківську таємницю. Листами від 04 червня 2026 року № 20.1.0.0.0/7-260526/25722-БТ та від 21 серпня 2026 року № 20.1.0.0.0/7-260817/23409-БТ банк повідомив, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано платіжну картку номер якої збігається з маскою карти, наведена позивачем - №4149-43XX-XXXX-2841, на яку зараховано кошти в сумах та в дати, що повністю збігаються із зазначеними вище: 2 800,00 гривень - 28.12.2020; 1 600,00 гривень - 25.01.2021; 450,00 гривень - 03.02.2021; 400,00 гривень - 05.02.2021; 300,00 гривень - 10.02.2021; 500,00 гривень - 12.02.2021; 1 450,00 гривень - 18.02.2021. Банк також повідомив, що номер телефону НОМЕР_2 був фінансовим номером за вказаною карткою та міститься в анкетних даних відповідача.

Отже, сукупність наданих доказів підтверджує як укладення сторонами кредитного договору та додаткових угод до нього, так і фактичне виконання кредитодавцем свого зобов`язання з надання відповідачеві кредитних коштів у загальній сумі 7 500,00 гривень.

Згідно з розрахунком заборгованості первісного кредитора відповідач здійснив два платежі: 30 грудня 2020 року - 770,00 гривень та 25 січня 2021 року - 93,00 гривень. Таким чином, залишок заборгованості за тілом кредиту становить 6 739,46 гривень, що узгоджується з Графіком розрахунків у редакції додаткової угоди від 18 лютого 2021 року. Доказів повернення відповідачем решти суми кредиту матеріали справи не містять.

Тому вимога позивача про стягнення 6 739,46 гривень заборгованості за тілом кредиту є доведеною та підлягає задоволенню.

Відповідно до частин 1, 3 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1ст. 1048 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.

Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України, в разі прострочення повернення чергової частини позики кредитор має право вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків за користування кредитом.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Згідно з статтею 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 ЦК України).

Судом встановлено, що право вимоги за кредитним договором перейшло до позивача внаслідок укладення послідовних договорів факторингу.

28 листопада 2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого продовжувався додатковими угодами, зокрема додатковою угодою № 26 від 31 грудня 2020 року - до 31 грудня 2021 року. Відповідно до пункту 4.1 цього договору наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимоги. На виконання договору сторони підписали Реєстр прав вимоги № 127 від 29 березня 2021 року, згідно з витягом з якого до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 515753907 у загальному розмірі 15 265,51 гривень. Факт відступлення та проведення розрахунків за ним підтверджується Протоколом узгодження предмета факторингової операції та обсягу переданих прав вимог від 29 березня 2021 року та Актом звірки взаємних розрахунків станом на 31 грудня 2021 року.

05 серпня 2020 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого додатковими угодами № 2 від 03 серпня 2021 року та № 3 від 30 грудня 2022 року продовжено до 30 грудня 2024 року. Згідно з витягом з Реєстру прав вимоги № 10 від 31 липня 2023 року до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право вимоги до відповідача у загальному розмірі 23 983,59 гривень. Оплата фінансування за цим Реєстром підтверджується платіжною інструкцією № 4484 від 01 серпня 2023 року.

10 липня 2025 року між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено Договір факторингу № 10/07/25-Е. Згідно з Реєстром боржників від 10 липня 2025 року до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 515753907 від 28.12.2020 на суму 23 983,59 гривень, з яких 6 739,46 гривень - прострочене тіло кредиту, 17 244,13 гривень - прострочені проценти. Акт прийому-передачі Реєстру боржників підписано сторонами 10 липня 2025 року.

Укладення договорів факторингу № 28/1118-01 та № 05/0820-01 раніше за дату виникнення кредитних правовідносин з відповідачем не свідчить про відсутність у фактора права вимоги, оскільки предметом договору факторингу може бути і майбутня вимога, а відступлення права вимоги до відповідача відбулося на підставі реєстрів прав вимоги, підписаних у межах строку дії відповідних договорів.

Таким чином, ТОВ «ФК «ЕЙС» є належним кредитором у зобов`язанні, що виникло з кредитного договору № 515753907 від 28 грудня 2020 року, та набуло права вимоги в обсязі, що існував у попереднього кредитора.

Умовами кредитного договору (пункти 1.2-1.8) передбачено такий порядок нарахування процентів: протягом строку, визначеного пунктом 1.2 договору (30 днів), проценти нараховуються за дисконтною ставкою 0,17 % на день; у разі продовження дисконтного періоду шляхом оплати позичальником нарахованих процентів (пункт 1.3) - за індивідуальною ставкою 1,70 % на день (пункт 1.4.2); у разі користування кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною ставками скасовуються з дати надання кредиту і застосовується базова ставка 1,70 % на день (пункт 1.4.3); з наступного дня після закінчення дисконтного періоду строк користування кредитом продовжується щоденно, але не більше ніж на 90 календарних днів, з нарахуванням процентів у розмірі 2,30 % на день від суми кредиту (пункти 1.7.1, 1.7.2).

З розрахунків заборгованості ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» вбачається, що відповідач сплатив 25 січня 2021 року проценти, чим продовжив дисконтний період до 24 лютого 2021 року; з 28 січня 2021 року проценти нараховувались за індивідуальною ставкою 1,70 % на день; у зв`язку з неповерненням кредиту та неоплатою процентів у термін платежу 24 лютого 2021 року первісним кредитором 28 лютого 2021 року здійснено донарахування процентів за базовою ставкою за період застосування дисконтної ставки; з 25 лютого 2021 року по 24 травня 2021 року включно (89 днів, тобто в межах 90-денного строку, встановленого пунктом 1.7.1 договору) проценти нараховувались щоденно в сумі 155,68 гривень. Всього первісним кредитором нараховано 8 628,51 гривень процентів, з яких відповідачем сплачено 102,46 гривень, а ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» донараховано 8 718,08 гривень (56 днів з 30 березня по 24 травня 2021 року). Після 24 травня 2021 року, а також ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» і позивачем проценти не нараховувались.

Нарахування процентів здійснено в межах погодженого сторонами строку кредитування, після спливу якого проценти за користування кредитом не нараховувались, що узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16, відповідно до яких зі спливом строку кредитування кредит позичальнику не надається, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими в межах строку кредитування, однак не має права нараховувати нові проценти на підставі статті 1048 ЦК України після його закінчення. Неустойку (пеню, штрафи) позивач до стягнення не заявляв.

Відповідач розрахунок позивача не спростував, доказів повного або часткового погашення заборгованості, крім врахованих у розрахунку первісного кредитора платежів, суду не надав.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за тілом кредиту в розмірі 6 739,46 гривень та заборгованість за процентами в розмірі 17 244,13 гривень, а всього 23 923,96 гривень.

Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а у разі часткового задоволення позову інші судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно до задоволеної частини позову.

Як вбачається з платіжної інструкції № 43073 від 30 березня 2026 року, позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 гривень. Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 662,40 гривень.

Згідно з частинами першою - четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи та витрачений адвокатом час. Така позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в додатковій постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц.

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 гривень. На підтвердження цих витрат суду надано: Договір про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року, укладений між ТОВ «ФК «ЕЙС» та Адвокатським бюро «СОЛОМКО ТА ПАРТНЕРИ»; Протокол погодження вартості послуг (Додаток № 1 до Договору); Додаткову угоду № 25771232750 від 01 вересня 2025 року, якою визначено доручення щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором № 515753907 від 28.12.2020; Акт прийому-передачі наданих послуг від 29 грудня 2025 року; довіреність від 11 серпня 2025 року та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 7073/10, видане адвокату Соломку О.В.

Загальна вартість послуг визначена в сумі 7 000,00 гривень. Відповідно до пункту 3.6 Договору гонорар сплачується клієнтом після фактичного отримання стягнутих коштів, тобто є таким, що підлягає сплаті.

Суд враховує, що справа є малозначною; у даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у таких справах є типовими; адвокатський запит від 25 вересня 2025 року був направлений до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» електронною поштою щодо переліку позичальників, наведеного у додатку до запиту, а не лише щодо відповідача; клопотання про витребування доказів є нескладним процесуальним документом; витрачений на складання позовної заяви час (2 години за ставкою, погодженою Протоколом, 2 500,00 гривень за годину) не відповідає її обсягу та складності; обсяг доказів, поданих у справі, переважно складається з документів, сформованих фінансовими установами; участі в судовому засіданні представник позивача не брав.

Зважаючи на наведене, суд вважає розумним та співмірним з виконаною адвокатом роботою розмір витрат на професійну правничу допомогу 3 500,00 гривень. Саме такий розмір витрат суд вважає розумним, співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 6, 11, 15, 203, 204, 207, 509, 512-514, 516, 525, 526, 530, 536, 599, 611, 612, 625-628, 638, 639, 641, 644, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055, 1077, 1078, 1082 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 23, 76-78, 81, 141, 265, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України суд-

У Х В А Л И В:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 515753907 від 28 грудня 2020 року в загальному розмірі 23 983,59 гривень (двадцять три тисячі дев`ятсот вісімдесят три гривні 59 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2 662,4 гривень (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 500 гривень (три тисячі п`ятсот гривень).

У задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи згідно пункту 4 частини 5 статті 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: 02094, місто Київ, вулиця Поправки Юрія, будинок 6, кабінет 13.

Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Суддя Дубровицького

районного суду К.М. Отупор