Рішення № 139938851, 17.09.2026, Березнівський районний суд Рівненської області

Справа № 555/1588/25

Номер провадження 2/555/959/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року

Березнівський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді - Мельничук Н. В.

при секретарі Кравчук С. Я.,

за участю представника відповідача-адвоката Оніщук С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Березне цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

У поданій позовній заяві позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором у розмірі 7383,45 грн. та судові витрати в справі. Позивач зазначає, що між ТОВ «Споживчий центр» (надалі Кредитодавець) та ОСОБА_1 (надалі Позичальник) 30.07.2023 р. укладено Кредитний договір (оферти) № 30.07.2023-100000958.Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі 6000 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 30.07.2023, строком на 70 днів.Відповідно до Договору від 30.07.2023 та квитанції про перерахунок коштів Кредитором надано Позичальнику кредит у розмірі 6000 грн. строком на 70 днів, ОСОБА_1 30.07.2023 отримав кредитні кошти у розмірі 6000 грн. Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконано в повному обсязі.В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на день подачі позову, утворилась заборгованість у розмірі 7383.45 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 4559.03 грн., по процентам в розмірі 2824.42 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».Разом з тим Відповідачем у справі були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме: проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору на суму 1 701,37 грн. від 26.09.2023, на суму 500 грн. від 30.10.2023, при цьому, під час формування довідки про заборгованість та суми позовної вимоги було враховано факт оплати та змінено суму заборгованості .

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Представник позивача подав клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Ухвалою суду від 17 липня 2025 року відкрито провадження, визначено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін та запропоновано відповідачеві, зокрема, в 15-денний строк подати відзив на позов. 24 червня 2026 року від представника відповідача - адвоката Оніщук С.П. надійшов відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні. Зазначив, що заперечує факт укладення ОСОБА_1 з ТОВ «Споживчий центр» спірного кредитного договору, отримання кредитних коштів та вчинення нею дій щодо його підписання із використанням одноразового ідентифікатора. Вказав, що позивач не надав належних, допустимих та достатніх доказів того, що саме вона уклала кредитний договір, пройшла електронну ідентифікацію та отримала кредитні кошти. Також зазначив, що вважає себе потерпілою від шахрайських дій третіх осіб та зверталася з цього приводу до правоохоронних органів. Посилаючись на положення статей 12, 13, 7681 ЦПК України, вказав на недоведеність позивачем виникнення між сторонами кредитних правовідносин та просив у задоволенні позову відмовити повністю. 29 червня 2026 року представник позивача ТОВ «Споживчий центр» подав відповідь на відзив, у якій заперечив доводи відповідачки та наполягав на обґрунтованості заявлених позовних вимог. Зазначив, що надані ним докази у своїй сукупності підтверджують факт укладення між сторонами кредитного договору в електронній формі, його підписання відповідачкою одноразовим ідентифікатором та отримання нею кредитних коштів. Вказав, що заперечення відповідачки щодо укладення договору та отримання коштів не підтверджені належними та допустимими доказами. Також позивач послався на положення ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про платіжні послуги» та практику Верховного Суду щодо укладення кредитних договорів в електронній формі.

Позивач також зазначив, що кредитні кошти були перераховані на платіжну картку відповідачки, а відсутність у нього повних банківських реквізитів картки обумовлена вимогами законодавства щодо банківської таємниці. З огляду на викладене просив суд врахувати наведені у відповіді на відзив доводи та задовольнити позовні вимоги. Справу розглядати без їх участі .

13 липня 2026 року представник відповідача - адвокат Оніщук С.П. подава до суду заперечення на відповідь позивача на відзив, у яких зазначив, що позивач не спростував основних доводів, наведених у відзиві, а його відповідь переважно містить посилання на положення цивільного законодавства, законодавства у сфері електронної комерції та судову практику Верховного Суду щодо укладення електронних договорів. Вказав ,що не заперечує можливості укладення кредитного договору в електронній формі, однак заперечує факт укладення спірного договору саме ОСОБА_1 .. На його думку, позивач не надав належних і допустимих доказів того, що саме ОСОБА_1 здійснила реєстрацію в інформаційній системі, пройшла електронну ідентифікацію, отримала та використала одноразовий ідентифікатор, акцептувала умови договору та висловила волевиявлення на його укладення. Також зазначив, що позивач не довів факту отримання нею кредитних коштів, зокрема не надав доказів належності їй банківського рахунку чи платіжної картки, на яку, за твердженням позивача, були перераховані кошти. При цьому, на думку відповідачки, позивач безпідставно намагається перекласти на неї обов`язок доведення обставин, які є підставою позову та підлягають доведенню саме позивачем відповідно до статті 81 ЦПК України. Крім того, вказав, що посилання позивача на судову практику Верховного Суду щодо правової природи електронних договорів не підтверджують факту укладення спірного договору саме нею, оскільки у наведених позивачем судових рішеннях не йдеться про автоматичне підтвердження особи позичальника лише на підставі зазначення її персональних даних в електронному договорі. Позивач не надав первинної технічної інформації, яка могла б підтвердити особу користувача інформаційної системи, зокрема відомостей про IP-адресу, пристрій, використання одноразового ідентифікатора, доставку SMS-повідомлення та проходження процедури електронної ідентифікації, а його доводи щодо алгоритму оформлення кредиту ґрунтуються на припущеннях. З огляду на викладене просить суд критично оцінити доводи, наведені позивачем у відповіді на відзив, надати належну оцінку доказам у їх сукупності та відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Споживчий центр» у повному обсязі. Представник відповідача - адвокат Оніщук С.П. у судовому засіданні просив в задоволенні позову відмовити повністю з мотивів, наведених у відзиві .

Встановлені судом фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд приходить до наступного висновку.

Між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 нібито був укладений кредитний договір №30.07.2023- 100000958 від 30 липня 2023 року (з подальшим переоформленням 10 вересня 2023 року), відповідно до якого відповідачці були надані кредитні кошти у сумі 6 000,00 грн, однак остання свої зобов`язання щодо їх повернення належним чином не виконала, у зв`язку із чим утворилася заборгованість у розмірі 7 383,45 грн.

Відповідно до загальних засад цивільного судочинства та положень статей 12, 13 та 81 ЦПК України саме на позивача покладається обов`язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Отже, виходить із того, що до моменту надання позивачем належних, достовірних, допустимих та достатніх доказів укладення саме ОСОБА_1 спірного кредитного договору, отримання нею кредитних коштів та належності їй усіх електронних ідентифікаторів, банківських реквізитів і засобів зв`язку, на які посилається позивач, відсутні правові підстави для покладення на неї будь-якого обов`язку щодо повернення кредиту чи сплати інших платежів.

Позивач не довів належними та допустимими доказами факту укладення кредитного договору саме ОСОБА_1 Відповідно до статей 12, 13 та 81 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство ґрунтується на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, саме на позивача покладається обов`язок довести не лише існування тексту кредитного договору чи внутрішніх документів фінансової установи, а насамперед той факт, що стороною такого договору була саме ОСОБА_1 .

Дана обставина має визначальне значення для правильного вирішення спору, оскільки відповідачка категорично заперечує факт укладення спірного кредитного договору, зазначає, що кредитних коштів від позивача не отримувала, а також вважає себе потерпілою від шахрайських дій третіх осіб, у зв`язку з чим зверталася до правоохоронних органів. Зазначені обставини вже були наведені відповідачкою у заяві про перегляд заочного рішення та стали однією з підстав для його скасування.

Сам факт існування електронного документа не підтверджує, що його уклала саме відповідачка Позивач посилається на те, що 30 липня 2023 року між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, який у подальшому був переоформлений 10 вересня 2023 року.

Разом із тим наявність електронного документа або його друкованої копії сама по собі не свідчить про те, що відповідний правочин був вчинений саме ОСОБА_1 .

Електронний договір породжує цивільні права та обов`язки лише за умови належного підтвердження особи, яка його уклала, та доведення факту її волевиявлення на прийняття умов такого договору.

Натомість у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази того, що саме відповідачка: створювала особистий кабінет; проходила процедуру електронної ідентифікації; заповнювала анкету позичальника; підтверджувала свої персональні дані; акцептувала оферту; використовувала одноразовий ідентифікатор для підписання договору.

Фактично позивач обмежився лише посиланням на власні внутрішні документи, які були сформовані самим позивачем та не підтверджують особу користувача, що здійснював відповідні дії.

Позивач не довів належність відповідачці засобів електронної ідентифікації У заочному рішенні зазначено, що договір набирає чинності після отримання кредитодавцем відповіді, підписаної одноразовим ідентифікатором, який надсилається на номер телефону позичальника.

Однак позивач не надав суду жодного доказу, який би підтверджував: який саме номер телефону використовувався при укладенні договору; кому цей номер належав; чи був він зареєстрований за ОСОБА_1 ; чи отримувала відповідачка SMS-повідомлення; чи саме вона вводила одноразовий ідентифікатор.

Не надано також: журналів авторизації; логів інформаційної системи; відомостей про дату та час надсилання SMS; підтвердження доставки SMS; інформації про IP-адресу користувача; інформації про пристрій, з якого здійснювався вхід до системи.

Таким чином твердження позивача про укладення договору саме відповідачкою ґрунтуються виключно на припущеннях.

Відсутність належної ідентифікації особи виключає можливість покладення цивільно-правової відповідальності У сучасних умовах дистанційного кредитування ризик неправомірного використання персональних даних є загальновідомим.

Саме тому фінансова установа, яка добровільно обрала модель дистанційного укладення договорів без особистої присутності клієнта, несе підвищений обов`язок щодо належної ідентифікації позичальника та фіксації всіх електронних дій, пов`язаних з укладенням договору.

Перекладати негативні наслідки неналежної перевірки особи на громадянина лише з тієї підстави, що в інформаційній системі кредитора містяться певні персональні дані, є неприпустимим та суперечить принципам добросовісності, справедливості та розумності, закріпленим у статті 3 Цивільного кодексу України.

Подані позивачем докази не відповідають критеріям належності та достатності Відповідно до статей 7680 ЦПК України доказами можуть бути лише ті відомості, які дозволяють суду достовірно встановити наявність чи відсутність юридично значимих обставин.

Матеріали, на які посилається позивач, лише підтверджують, що в його внутрішній інформаційній системі були сформовані певні електронні документи.

Однак такі документи не підтверджують: особу користувача інформаційної системи; джерело введення персональних даних; факт ознайомлення відповідачки з умовами договору; факт висловлення нею волі на укладення договору; відсутність стороннього втручання або використання її персональних даних третіми особами.

Отже, надані позивачем матеріали не можуть вважатися достатніми доказами виникнення між сторонами цивільно-правових зобов`язань.

Таким чином, позивач не виконав покладений на нього законом обов`язок доказування та не підтвердив належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами, що саме ОСОБА_1 уклала кредитний договір, акцептувала його умови, пройшла процедуру електронної ідентифікації та висловила власне волевиявлення на виникнення кредитних правовідносин.

За відсутності належного підтвердження зазначених обставин відсутні й правові підстави для покладення на відповідача будь-яких майнових обов`язків за спірним договором.

На підставі викладеного, керуючисьст.ст.258,259,263,264,265,268,272,273,352,354,355ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити повністю

Апеляційну скаргу може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду до Рівненського апеляційного суду через Березнівський районний суд Рівненської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833. Відповідач: ОСОБА_1 АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя: Мельничук Н. В.