Рішення № 139938412, 21.09.2026, Нетішинський міський суд Хмельницької області

Провадження № 2/679/579/2026

Справа № 679/308/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року м.Нетішин

Нетішинський міський суд Хмельницької області у складі:

судді Гавриленко О.М.,

секретарі судового засідання Дмітрієва О.В., Парай В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Нетішин в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Нетішинська міська рада, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_5 , про визнання особи такою, що втратила право користування житлом,

за участю представників учасників справи:

представника позивача Волкова С.В.,

представника третьої особи Власюк І.В.,

ВСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог та позиції учасників справи

У березні 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах і від імені якої діє адвокат Волков С.В., звернулась до Нетішинського міського суду Хмельницької області з позовом до ОСОБА_6 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Нетішинська міська рада, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом.

На обґрунтування позову позивач зазначила, що на підставі ордерів на житлову площу в гуртожитку №1010 від 25 липня 1990 року та № 10540 від 21 грудня 1995 року, вона і відповідач як подружжя та їх діти вселились до квартири АДРЕСА_1 .

Позивач у позові вказує, що рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 23 липня 2015 року шлюб між нею та відповідачем розірвано. Після розірвання шлюбу останній забравши усі свої особисті речі виїхав з квартири АДРЕСА_1 . З того часу, відповідач жодного разу не навідувався до вказаного житлового приміщення, перестав спілкуватися з позивачем і дітьми, та ніколи не висловлював свого бажання проживати у вказаному приміщенні або на нього претендувати.

На переконання позивача, вище наведені обставини вказують на те, що відповідач втратив інтерес до спірного житла. Поряд з цим позивач у позові зазначає, що відповідач не знявся із реєстрації місця проживання.

Також позивач вказує, що з того часу і до сьогодні у вказаному спірному житловому приміщенні фактично проживає вона з дітьми, вимушена витрачати додаткові кошти на оплату комунальних послуг та нести ці витрати із утримання вказаного житла самостійно.

За таких умов, вказує позивач, її права порушуються, як квартиронаймача на користування квартирою, особистого проживання та проживання інших осіб на власний розсуд, а також щодо реалізації права на приватизацію займаного житлового приміщення.

На підставі наведеного, посилаючись на приписи ст. ст. 61, 71, 72 ЖК України, позивач просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житлом.

Позивач та представник позивача, будучи належним чином повідомлені про судове засідання, в таке не з`явились, 21 вересня 2026 року представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без його участі та участі позивача. В судовому засіданні 08 червня 2026 року представник позивача позов підтримав у повному обсязі, просив такий задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві.

Відповідач та треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_7 та ОСОБА_8 будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, в таке не з`явилися, будь яких заяв та клопотань до суду не подали.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Нетішинської міської ради Власюк І.В. будучи належним чином повідомлена про судове засідання в таке не з`явилась, 21 вересня 2026 року подала до суду заяву про розгляд справи без її участі. В судовому засіданні 08 червня 2026 року остання при вирішенні спору поклалась на розсуд суду.

Процесуальні дії у справі

18 березня 2026 року ухвалою судді Нетішинського міського суду Хмельницької області прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом осіб, задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

11 травня 2026 року ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Судом встановлено, що ОСОБА_2 25 липня 1990 року та 21 грудня 1995 року, як працівнику Хмельницької АЕС, було видано ордери № 1010 та № 10540 на жилу площу у гуртожитку, згідно з яким він отримав право на зайняття з сім`єю чотирьох осіб жилої площі у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 , де він на даний час зареєстрований. В ордері зазначено склад сім`ї відповідача з якими йому надано право на зайняття жилої площі у гуртожитку, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 (а.с.10).

З акту про фактичне проживання від 23 лютого 2026 року, складеним головою правління ОСББ «Незалежності - 25» Березюком Ж.В. у присутності жителів будинку АДРЕСА_3 ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , встановлено, що позивач проживає одна за адресою: АДРЕСА_2 , її колишній чоловік ОСОБА_2 , у зазначеній квартирі не проживає та не з`являється понад десять років (а.с.11).

23 липня 2015 року Нетішинським міським судом Хмельницької області ухвалено рішення про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.9).

Згідно інформації Фонду комунального майна міста Нетішина № 01-27/106 від 05 березня 2026 року житлове приміщення в гуртожитку квартира АДРЕСА_1 належить до комунальної власності Нетішинської міської територіальної громади (а.с.12).

З відповіді директора Фонду комунального майна міста Нетішина № 01-27/153 від 15 квітня 2026 року, наданої адвокату Волкову С.В., фонд, як орган приватизації, не має правових підстав передати квартиру АДРЕСА_1 у приватну власність ОСОБА_1 , оскільки остання не надала заяви-згоди тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача, зокрема відповідача ОСОБА_2 (а.с.51).

16 квітня 2026 року третьою особою ОСОБА_7 складено письмову відмову від участі у приватизації квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.75).

ОСОБА_7 є сином сторін, що підтверджується даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.6).

Відповідно до інформації, наданої виконавчим комітетом Нетішинської міської ради від 25 березня 2026 року станом на 25 березня 2026 року за адресою: АДРЕСА_2 зареєстрованими значаться: ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (а.с. 33).

ОСОБА_12 яка є дочкою сторін, що підтверджується даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с.7), 11 листопада 2011 року уклала шлюб з ОСОБА_13 , що підтверджується даними свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 (а.с.8).

З інформації наданої виконавчим комітетом Нетішинської міської ради від 13 травня 2026 року станом на 14 травня 2026 року за адресою: АДРЕСА_2 зареєстрованими значаться: ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (а.с. 91).

Згідно даних квитанцій про сплату комунальних послуг такі за квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 сплачує позивач (а.с. 69-75).

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні вказала, що раніше вона спілкувалась з ОСОБА_2 , але приблизно десять років з ним не спілкується, оскільки його не бачить, як їй відомо на даний час він проживає в РФ.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні вказала на те, що їй відомо, що після розлучення ОСОБА_1 з ОСОБА_2 ніхто останньому не перешкоджав проживати у квартирі, однак він там приблизно десять років не проживає і його особисті речі у квартирі відсутні.

Відповідно до інформації, наданої Державною прикордонною службою України № 19.5.1/37282-26 від 20 травня 2026 року ОСОБА_2 виїхав за межі України 10 грудня 2017 року (а.с.96).

Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права

Статтею 47 Конституції України встановлено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Положення цього конституційного принципу кореспондуються з приписами частини четвертої статті 9 ЖК України (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин), згідно з якими ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до статті 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач і члени його сім`ї.

За змістом статті 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору судом.

В силу статті 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).

Як передбачено частиною першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Із положень статті 89 ЦПК України слідує, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Право на звернення до суду гарантується чинним законодавством і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що її право порушується, не визнається або оспорюється. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси цієї особи, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Однією з гарантій реалізації права фізичної особи на житло є законодавче закріплення недоторканості та неможливості протиправного позбавлення житла. Фізична особа може бути позбавлена займаного жилого приміщення або обмежена у праві користування лише на підставі чинного закону і за рішенням суду.

Житлове приміщення використовується власником або наймачем лише для власного проживання та проживання членів сім`ї, до яких належать як близькі родичі, так і інші особи, якщо вони постійно проживають із власником і ведуть з ним спільне господарство.

Члени сім`ї мають рівні права з власником (наймачем) житла на користування житловим приміщенням, а припинення сімейних відносин між ними не позбавляє колишніх членів сім`ї права користування займаним приміщенням.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 10 постанови від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК), необхідно з`ясувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 27 серпня 2021 року у справі № 521/5887/17 зазначив, що аналіз норм статей 71, 72 ЖК України дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування житловим приміщенням за одночасної наявності двох умов: непроживання особи в житловому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин на це. Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення. Вичерпного переліку поважних причин непроживання в житловому приміщенні законодавством не встановлено, у зв`язку з чим зазначене питання суд вирішує в кожному конкретному випадку, з урахуванням конкретних обставин справи і правил ЦПК України щодо оцінки доказів.

У постанові від 18 травня 2022 року у справі №755/18665/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зауважив, що у справах про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, на позивача покладається обов`язок із доведення відсутності відповідача у спірному приміщенні понад строк, із яким законом пов`язана можливість збереження права користування житлом за відсутнім наймачем (користувачем), а на відповідача, відповідно, покладається обов`язок із доведення поважності причин відсутності у спірному приміщенні понад встановлений законом строк.

Зібрані докази, зокрема, показання свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 та акт про фактичне місце проживання особи від 23 лютого 2026 року (а.с.11), достовірно та об`єктивно вказують на те, що приблизно 10 років відповідач ОСОБА_2 не проживає у кімнаті гуртожитку, не відвідує її та не тримає у ній свої речі.

Водночас ОСОБА_2 не довів поважність причин своєї відсутності у спірному приміщенні понад строк, із яким законом пов`язана можливість збереження права користування житлом.

За таких обставин ОСОБА_2 є таким, що втратив право користування кімнатою в гуртожитку.

Твердження ОСОБА_1 про непроживання ОСОБА_2 у кімнаті гуртожитку більше шести місяців без поважних причин, останній не спростовував, при цьому мав таку можливість з`явившись в судове засідання.

Виходячи з аналізу наведених норм закону та встановлених судом обставин відсутність відповідача у житловому приміщенні понад шість місяців, суд, дійшов висновку, що позов ОСОБА_14 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом слід задовольнити повністю та визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням кімнатою АДРЕСА_1 .

Розподіл судових витрат

Враховуючи повне задоволення позову, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати зі сплати судового збору в розмірі 1331, 20 грн.

Керуючись ст.ст.2, 76-81, 89,141, 263-265, 280 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Нетішинська міська рада, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_5 , про визнання особи такою, що втратила право користування житлом задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням кімнатою АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1331 гривню 20 копійок судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 .

відповідач: ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 .

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

- ОСОБА_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 ;

- ОСОБА_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_6 ;

- Нетішинська міська рада, місцезнаходження: 30100, Хмельницька область, Шепетівський район, м. Нетішин, вул. Шевченка, 1, код ЄДРПОУ 26381614.

Повне судове рішення складено 21 вересня 2026 року.

Суддя О.М.Гавриленко