Рішення № 139938194, 21.09.2026, Теплодарський міський суд Одеської області

Справа №516/150/26

Провадження №2/516/172/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 рокум.Теплодар

Теплодарський міський суд Одеської області у складі:

головуючої судді Ширінської О.Х.,

за участю секретаря Паньковської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Теплодарського міського суду Одеської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», в особі представника Дідиченко Д.Г., звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначила, що 25.08.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», Код ЄДРПОУ: 38548598 і фізичною особою, якою є ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1592-8391, який разом із Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Паспортом споживчого Кредиту та Графіком платежів за Договором складає Кредитний договір. Під час укладення зазначеного Договору відповідач пройшов ідентифікацію шляхом використання Системи Bank ID Національного банку та шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора А5359 підписав та ознайомився з умовами Кредитного договору.

У відповідності до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

На виконання умов зазначеного договору позивач надав відповідачу кредит на наступних умовах:

сума кредиту - 11 000,00 грн.;

строк кредитування - 365 днів;

базовий період - 21 днів;

комісія за видачу кредиту - 15,00 % від суми кредиту;

знижена % ставка - 1,00 % в день;

стандартна % ставка: 1.00% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення Договору;

0.74% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії Договору або до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше).

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, відповідно до умов укладеного договору.

Згідно із розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 08.06.2017 № 2401 «Про видачу ТОВ «Укр Кредит Фінанс» ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів)» Товариству з обмеженою відповідальність «Укр Кредит Фінанс» було видано ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме на надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

08.03.2024 року Національним банком України внесено запис до Державного реєстру фінансових установ про переоформлення ліцензії ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (код за ЄДРПОУ 38548598) на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту на ліцензію на діяльність фінансової компанії з правом надання послуги - надання коштів та банківських металів у кредит, (розміщено в загальному доступі на сайтіhttps://creditkasa.com.ua/dozvilni-dokumenty).

Статтею 5 Закону України «Про платіжні послуги» передбачено, що до фінансових платіжних послуг належать такі послуги, зокрема, послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.

Отже, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не є банківською установою в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність» та відповідно до вищевказаної ліцензії виданої ТОВ «Укр Кредит Фінанс». Таким чином, Позивач не відкриває рахунки, а здійснює послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.

У відповідності до частини першої статті 528 ЦК України виконання обов`язку може бути покладено на іншу особу, якщо з умов договору або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто і в такому разі Відповідач має прийняти виконання зобов`язання за Кредитним договором, запропоноване за Позивача третьою особою.

Позивач (через партнера ТОВ «ФК «Контрактовий дім» з яким укладено договір № 02/06/2020 про надання послуг з приймання та переказу платежів від 10.06.2020 р. та який має ліцензію НБУ на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків № 21/772-рк від 29.04.2023 р.) видав Відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок вказаний Відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Контрактовий дім» про успішне перерахування платежу на карту отримувача (Відповідача), чим виконав свої зобов`язання за Договором своєчасно та в повному обсязі.

Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання кредитодавця, а саме, отримавши кредитні кошти, відповідач не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення Кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.

Усвідомлюючи виникнення фінансових зобов`язань перед Позивачем, Відповідач здійснив часткову оплату в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №1592-8391 від 25.08.2025 року, шляхом здійснення платежів зазначених у розрахунку заборгованості за Кредитним договором, що є додатком до Позовної заяви.

Сплачуючи кредит, Відповідач вчинив конклюдентні дії, що свідчать про прийняття укладеного Кредитного договору, який створив для нього певні цивільні права та обов`язки, частину з яких було реалізовано.

Це відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду викладеній у Постанові від 23.12.2020 по справі №127/23910/14-ц, а саме: «Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу».

Кредитодавець відповідно до умов Кредитного договору направив Позичальнику вимогу про дострокове повернення кредиту №1592-8391 від 25.08.2025 року щодо сплати процентів, однак дана вимога була проігнорована Позичальником, порушення не усунуто.

Відповідач, всупереч умовам договору, ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування" та ст. ст. 525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України, порушив вищезазначені умови договору і в кінцевому підсумку не повернув в повному обсязі кредит Кредитодавцю, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед Кредитодавцем за Кредитним договором.

Станом на 10.04.2026 року загальний розмір заборгованості Відповідача за Кредитним договором становить: 42 090,00 гривень, а саме:

заборгованість за кредитом - 13 400, 00 гривень;

заборгованість за нарахованими процентами - 14 700,00 гривень

заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК - 11 980,00 гривень;

заборгованість по комісії - 2 010,00 гривень;

Враховуючи вищезазначене, представник позивача просила суд стягнути з відповідача суму заборгованості за Кредитним договором, у загальному розмірі 42 090, 00 грн., судовий збір у розмірі 2 662, 40 грн.

Представник відповідача адвокат Терещенко О.І. подав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що відповідач заявляє про повне невизнання позовних вимог, за винятком суми неповернутого основного боргу (тіла кредиту) у розмірі 13 400 грн.

Вважає заявлені Позивачем вимоги в іншій частині безпідставними, юридично нікчемними та такими, що ґрунтуються на відверто несправедливих умовах договору.

Аналізуючи наданий Позивачем Розрахунок заборгованості, можна встановити факт здійснення Відповідачем платежу в розмірі 15 290,00 грн, який був зарахований 15.09.2025 року. Враховуючи вказану оплату, Позивач самостійно розподілив ці кошти на погашення попередніх відсотків та частини основного боргу. Як наслідок, на момент звернення до суду Позивач зафіксував залишок неповернутого тіла кредиту у розмірі 13 400, 00 грн. Відповідач не оспорює факт отримання цих коштів та визнає наявність обов`язку щодо повернення виключно суми у розмірі 13 400,00 грн.

Разом з тим, Позивач безпідставно донарахував на вказаний залишок тіла кредиту колосальні суми додаткових стягнень. Згідно з розрахунком Позивача, ці нарахування включають відсотки за користування кредитом у розмірі 14 700,00 грн, проценти річних на підставі статті 625 Цивільного кодексу України у сумі 11 980,00 грн, а також комісію за видачу кредиту в розмірі 2 010,00 грн. Вказані додаткові вимоги на загальну суму 28 690,00 грн. є абсолютно незаконними, суперечать сталій судовій практиці та не підлягають задоволенню.

Свідченням правового зловживання з боку Позивача є його вимога про стягнення 11 980, 00 грн. як процентів річних на підставі статті 625 Цивільного кодексу України. Позивач обґрунтовує цю вимогу пунктом 8.2 Договору, в якому зазначено, що у разі прострочення виконання зобов`язання Відповідач зобов`язаний сплатити заборгованість з урахуванням 401 500 (чотириста однієї тисячі п`ятсот) процентів річних від суми заборгованості в силу положень статті 625 ЦК України. Вважає, що вказана умова договору є нікчемною, оскільки вона спотворює саму правову природу інституту відповідальності за порушення грошового зобов`язання та є прихованою, конфіскаційною штрафною санкцією.

Стягнення комісії за саму лише операцію з видачі грошових коштів суперечить вимогам законодавства про захист прав споживачів та висновкам найвищої судової інстанції. Попередня редакція частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» містила пряму, імперативну заборону на встановлення кредитодавцем будь-яких комісій за видачу кредиту. Позивач у своєму позові намагається маніпулювати цим фактом, стверджуючи, що після прийняття у 2017 році Закону України «Про споживче кредитування» ця заборона була скасована, а отже, стягнення комісії стало повністю легальним. Проте, такий висновок Позивача є хибним та базується на викривленому тлумаченні норм права. Закон України «Про споживче кредитування» дійсно дозволяє включати до загальних витрат за кредитом комісії кредитодавця, але виключно за умови, що такі комісії стягуються за реально надані супутні послуги, наприклад, розрахунково-касове обслуговування чи юридичне оформлення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (на яку парадоксально сам Позивач у своїй заяві) сформувала правовий висновок із цього питання.

Видача кредиту не є додатковою або супутньою послугою, оскільки споживач не отримує від самого факту видачі коштів жодного іншого блага, окрім власне суми кредиту. Тому встановлення плати за виконання фінансовою установою своїх безпосередніх функціональних обов`язків є порушенням принципів справедливості та добросовісності. Враховуючи викладене, умови пунктів 4.11 Договору та 2.6 Додаткових угод про стягнення 15% комісії лише за факт видачі коштів є нікчемними, а вимога про стягнення 2010,00 грн. безпідставною.

Також, Позивач просить суд стягнути з Відповідача 14 700,00 грн. як відсотки за користування кредитом. Заявлена сума є наслідком застосування фіксованої ставки у розмірі 1,00% за кожен день користування коштами. У річному вимірі лише ця щоденна ставка становить 365%.

Відповідач вважає, що нараховані відсотки за користування кредитом свідчать про надмірні масштаби фінансового навантаження.

Представник позивача просив відмовити повністю у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом у розмірі 14 700,00 грн., заборгованості за процентами річних на підставі статті 625 ЦК України у розмірі 11 980, 00 грн.та заборгованості по комісії у розмірі 2010,00 грн.

Визнати обґрунтованим розмір заборгованості Відповідача перед Позивачем виключно в межах суми неповернутого тіла кредиту, яка становить 13 400,00 грн.

Здійснити розподіл судових витрат пропорційно до розміру обґрунтованих позовних вимог, а у разі встановлення судом факту зловживання правом з боку Позивача при формуванні умов кредитного договору покласти всі судові витрати на Позивача.

В судове засідання сторони не з`явились.

Представник позивача, директор установи Резуєв Є.В. подав до суду клопотання, в якому просив розглянути справу у відсутність представника позивача, задовольнити заявлені позовні вимоги, не заперечував щодо ухвалення заочного рішення по справі.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явилися, про день, час і місце розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку. Причини неявки суду невідомі. Представником відповідача Терещенко О.І. до суду подано відзив на позов.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".

Згідно із п. 5 ч. 1 Закону, електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4, 5 ст. 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що 25.08.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" та ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1592-8391, відповідно до умов якого відповідач отримав кредитні кошти в сумі 11 000, 00 грн.; строк кредитування 365 днів; базовий період 21 день; знижена процентна ставка 1, 00 % в день; стандартна процентна ставка: 1, 00% в день.

Під час укладення зазначеного електронного Договору відповідач пройшов ідентифікацію, шляхом використання Системи Bank ID Національного банку та шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора А5359 підписав та ознайомився з умовами Кредитного договору.

Між сторонами було укладено додаткові угоди, зокрема, Додаткова угода від 17.12.2025 р., по якій відповідачу було додатково перераховано 10 200,00 грн, а на підставі Додаткової угоди від 04.01.2026 р. розмір кредиту було збільшено ще на 3 200,00 грн. Загальна сума грошових коштів, виданих Відповідачу за весь період кредитування, становить 24 400,00 грн, що підтверджується безпосередньо Довідкою позивача про перерахування суми кредиту.

Відповідно до довідки, наданої ТОВ «Укр кредит фінанс», останній перерахував позичальнику ОСОБА_1 суму кредиту за Договором № 1592-8391 на платіжну картку № НОМЕР_2 у сумі 11 000, 00 грн., 17.12.2025 10 200, 00 грн., 04.01.2026 - 3 200, 00 грн. Вказаний номер платіжної кратки зазначений особисто відповідачем у Кредитному договорі № 1592-8391.

Позивачем надано Розрахунок заборгованості за Договором № 1592-8391 від 25.08.2025 року станом на 10.04.2026 року, відповідно до якого загальна сума заборгованості по Договору склала 42 090, 00 грн., яка складається з:

основний борг - 13 400,00 гривень,

залишок відсотків -14 700, 00 гривень;

залишок відсотків за ст. 625 ЦК України 11 980, 00 грн.;

залишок комісії 2010, 00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В порядку ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов Договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Під час вирішення спору, суд враховує доводи та заперечення представника відповідача, надані у відзиві.

Разом з цим, з огляду на вище наведене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення заборгованості по тілу кредиту у розмірі 13 400 грн та заборгованості за відсотками у розмірі 14 700, 00 грн. є правомірними та обґрунтованими, що відповідають вимогам Договору та закону, тому підлягають стягненню з відповідача.

В той же час, як вбачається з наданого представником позивача розрахунку заборгованості за Договором нарахування боргу здійснено із порушенням п. 18 Перехідних та Прикінцевих положень Цивільного кодексу України та пункту 6 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», тобто до суми боргу включено суму заборгованості за відсотками за ст. 625 ЦК України, нарахованої кредитодавцем за прострочення позичальником грошового зобов`язання.

Так, відповідно до п. 18 Перехідних та Прикінцевих положень Цивільного кодексу України згідно п. 18 Перехідних та Прикінцевих положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

- у періоді існування особливих правових наслідків, - таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

- у договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

-у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Тіж самі наслідки закріплені в п. 6 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування».

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 зі змінами з 24.02.2022 року на території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і, станом на дату розгляду цієї справи, діє на території України.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).

Враховуючи вищевикладене, кредитодавець в порушення вимог п. 18 Перехідних та Прикінцевих положень Цивільного кодексу України та п. 6 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» неправомірно нарахував заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України, а тому відсутні правові підстави для стягнення вказаної заборгованості з відповідача у розмірі 11 980, 00 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача нарахованої заборгованості за відсотками по ст. 625 ЦК України задоволенню не підлягають за безпідставністю та необґрунтованістю.

Крім того, стосовно заявлених позовних вимог в частині стягнення заборгованості по комісії за обслуговування кредиту у розмірі 2 010 грн. 00 коп. суд зазначає наступне.

Позивач зазначає, що починаючи з 10 червня 2017 року, коли набрав чинності Закон «Про споживче кредитування», а рівно й зміни до статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», зазначена стаття 11 прийняла той вигляд, який має і до цього моменту («1. Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування"»).

Відповідно, через зазначені факти та обставини нормативне врегулювання спірних правовідносин між Позивачем та Відповідачем має відбуватись саме так, як це і було наведено Позивачем вище в цьому пункті - насамперед, на основі вказаних норм Закону про споживче кредитування.

Таким чином, спеціальним законодавством України прямо визначені можливості Позивача (як небанківської фінансової установи) як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від Відповідача.

Суд не погоджується з доводами позивача в цій частині з наступних підстав.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим згідно ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення ч.ч. 1, 2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, при цьому, розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Згідно з ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 сформувала правовий висновок, в якому зазначила, що встановлення комісії за дії, які складають прямий обов`язок фінансової установи за кредитним договором і не становлять самостійної послуги для споживача, є незаконним, оскільки Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Надання грошових коштів (їх видача або перерахування) є базовим обов`язком кредитодавця в силу статті 1054 Цивільного кодексу України.

Видача кредиту не є додатковою або супутньою послугою, оскільки споживач не отримує від самого факту видачі коштів жодного іншого блага, окрім власне суми кредиту. Тому встановлення плати за виконання фінансовою установою своїх безпосередніх функціональних бов`язків є порушенням принципів справедливості та добросовісності.

Таким чином, з огляду на вище наведене, умови пунктів 4.11 Договору та 2.6 Додаткових угод про стягнення 15% комісії за факт видачі коштів є нікчемними, а вимога про стягнення 2 010,00 грн безпідставною, тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до платіжної інструкції № 40005 від 15.05.2026, судовий збір сплачений позивачем становить 2 662, 40 грн.

Оскільки позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача заборгованості на користь позивача у загальному розмірі 28 100 грн., що складає 66, 76 % від суми заявлених позовних вимог, то на користь позивача підлягають стягненню з відповідача понесені судові витрати у розмірі 1 777 грн. 41 коп. (2 662, 40 * 66, 76 % = 1 777, 41 грн.).

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 229, 258-259, 263-268 ЦПК України, ст. ст. 509, 526, 549, 623, 1048-1052, 1054 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407 код ЄДРПОУ 38548598) заборгованість за кредитним договором № 1592-8391 від 25.08.2025 року у розмірі28 100, 00 грн. (двадцять вісім тисяч сто гривень 00 коп.).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407 код ЄДРПОУ 38548598) судовий збір у розмірі 1 777 гривні 41 копійка.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: О.Х. Ширінська