Рішення № 139936300, 16.09.2026, Котелевський районний суд Полтавської області

Справа № 535/836/26

Провадження № 2/535/564/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

16 вересня 2026 року селище Котельва

Котелевський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Гуляєвої Г.М.,

з участю секретаря судового засідання Васильченко В.О.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №535/836/26 за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар ЛЕСІ УКРАЇНКИ, буд. 34, офіс 333 ЄДРПОУ: 43541163) до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

УСТАНОВИВ:

31.07.2026 до Котелевського районного суду Полтавської області надійшла позовна заява ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ » до ОСОБА_2 , у якому позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у сумі 19 370,15 грн. та судові витрати, мотивуючи тим, що відповідачем порушено договірні зобов`язання в частині своєчасного повернення кредитів, сплати відсотків у повному обсязі у строки та на умовах, передбачених договором.

Ухвалою судді Котелевського районного суду Полтавської області від 04.08.2026 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с.76).

В судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просив розгляд справи провести без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, та не заперечував проти заочного розгляду справи (а.с.6).

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином в порядку ст.128 ЦПК України, шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання відповідача. Причини неявки відповідач суду не повідомляла, будь-яких заяв та клопотань від відповідача не надходило, в установлений ч.7 ст.178 ЦПК України строк відповідач не подала до суду відзив на позовну заяву.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно з ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справ.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2022 у справі №1519/2-5034/11 зазначено, що згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. З урахуванням розумності положення ч. 5 ст. 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.

Суд вирішив можливим розглянути справу у спрощеному позовному провадженні за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у справі доказів.

Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористалася, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надала, заяв та клопотань від нього не надходило, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно вимогам ст.ст.223, 280-281 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи, проти чого не заперечував представник позивача.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 05.10.2025 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір про споживчий кредит № 203504 на суму 20 000,00 грн Відповідач, діючи свідомо та добровільно, без будь-якого примусу чи тиску, виявив намір отримати кредитні кошти та здійснив реєстрацію на офіційному веб-сайті Кредитодавця (а.с.24-27).

Кредитний договір складається з індивідуальної частини, яка містить персональні умови кредитування Позичальника, графіку платежів та публічної частини, спільної для всіх клієнтів Кредитодавця розміщеної на сайті за посиланням: https://finx.com.ua/docs .

Зокрема, згідно з Правилами, до укладення Кредитного договору, Позичальнику для ознайомлення в особистий кабінет надано Паспорт споживчого кредиту у вигляді додатку до оферти/проекту кредитного договору.

Під час реєстрації, відповідно до встановленого порядку та інструкцій, розміщених на сайті Кредитодавця, Відповідач пройшов процедури встановлення особи та підтвердження її достовірності, надавши необхідні персональні дані для укладення Кредитного договору. Первісний кредитор здійснив ідентифікацію та верифікацію Позичальника на підставі отриманих від нього відомостей та документів, а також за допомогою системи BankID НБУ, що було передбачено та погоджено умовами Кредитного договору.

Позичальник приєднався до публічної частини, прийняв умови індивідуальної частини та графіку платежів, що разом становлять єдиний Кредитний договір, шляхом підписання індивідуальної частини електронним підписом 486ddc82, що відповідно до вимог законодавства є належним та допустимим доказом укладення правочину між сторонами.

З урахуванням викладеного, наявність електронного підпису Відповідача підтверджує його волевиявлення, згоду з умовами надання кредиту, а також факт належного інформування Кредитодавцем у встановленій законом формі про всі істотні умови, передбачені чинним законодавством України.

На виконання умов Кредитного договору, 05.10.2025 Первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку № 4790-72XX-XXXX-8650 Відповідача, що, в свою чергу, свідчить доказом того, що Відповідач прийняв пропозицію Первісного кредитора. Кредитодавець виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі (а.с.52 зворот).

03.04.2026 Первісний Кредитор та Позивач уклали Договір факторингу № 03042026 згідно умов якого, Позивач набув право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором (а.с.56-60).

Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу 1 «Право вимоги» означає всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Згідно п. 1.5. Договору факторингу 1 «Реєстр прав вимог» - означає перелік Прав вимог до Боржників, що відступається за цим Договором. Форма Реєстру прав вимог наведена в Додатку №1 до цього Договору.

Пунктом 2.1. Договору факторингу 1 встановлено, що Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 4.1. Договору факторингу 1 погоджено, що право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог та Акту приймання-передачі Реєстру, по формі встановленій у відповідних Додатках.

Таким чином, відповідно до Реєстру прав вимог № 2 від 05.05.2026 до Договору Факторингу 1 та Акту приймання-передачі Реєстру прав вимог № 2 від 05.05.2026 до Договору факторингу 1, до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача.

Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить 21542,30 грн, яка складається з: 13 056,48 грн - заборгованість по тілу кредиту; 5713,67 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 600,00 грн - заборгованість по комісії; 2172,15 грн заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Дана сума також підтверджується випискою з особового рахунку за період 05.05.2026 - 01.06.2026 (а.с.13).

Вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 19 370,15 грн.

Згідно з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 грудня 2018 року у справі №755/11648/15-ц, якщо договір, у тому числі кредитний, укладений на задоволення особистих потреб фізичної особи і не пов`язаний з підприємницькою діяльністю такої фізичної особи чи виконанням ним обов`язків як найманим працівником, такий договір є споживчим і наявність судового спору щодо цього договору не впливає на його характер, як споживчого, відтак і сам спір у будь-якому випадку стосується прав сторони договору, як споживача, а вирішення такого спору, незалежно від його ініціатора, має ґрунтуватися та враховувати і вимоги Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Вказане узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Відповідно до частин першої-другої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на дату укладення договорів в цій справі) продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Згідно із частиною 6 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені у договорі про споживчий кредит.

До загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Як вбачається з матеріалів справи, комісія за надання кредиту за кредитним договором №203504 від 05.10.2025 була визначена ТОВ «ФК«КРЕДІПЛЮС» при видачі кредиту у розмірі 600,00 грн. (а.с.25).

Суд, ухвалюючи рішення у справі, приймає вказаний розрахунок позивача як належний та допустимий доказ.

Зважаючи на те, що відповідач порушив умови кредитного договору, у добровільному порядку ухиляється від сплати заборгованості за таким, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення одноразової комісії пов`язаної із наданням кредиту в розмірі 600,00 грн. є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення процентів за користування кредитом.

Згідно з частиною першою статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Аналізуючи положення ч.1 ст.638, ст.1054, ст.1048, 1049 ЦК України та інші норми цивільного закону можна зробити висновок, що істотними (основними) умовами кредитного договору є предмет - грошові кошти (кредит), проценти за користування кредитом та строк, на який надається кредит. Умови щодо суми кредиту та розміру процентів становлять основне грошове зобов`язання у кредитному договорі, яке має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Кредитний договір може містити й інші (додаткові) умови, які випливають з його змісту та не суперечать закону, зокрема умови щодо відповідальності сторін, зміни процентної ставки під час строку кредитування, надання кредитодавцем додаткових та супутніх послуг тощо.

Відповідно до ч.2, ч.3 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» (Закон №1734- VІІІ) до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець зобов`язаний надати споживачу інформацію щодо умов кредитування для прийняття споживачем усвідомленого рішення. Така інформація серед іншого має містити порядок повернення кредиту та сплати процентів, власних комісій та інших платежів (за наявності) згідно Графіку платежів, а також попередження про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, що застосовуються чи стягуються у разі невиконання зобов`язання за договором.

Згідно з ч.3 ст. 12 Закону №1734- VІІІ забороняється у будь-який спосіб ускладнювати прочитання споживачем денної процентної ставки, реальної річної процентної ставки та загальної вартості кредиту для споживача. Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим законом, є нікчемними (ч.5 ст. 12).

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду у справі №363/1834/17 від 13.07.2022 сторони не можуть у договорі визначати взаємні права й обов`язки у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає передбаченим ст.3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, що обмежують свободу договору, зокрема справедливості, добросовісності, розумності (п. 6 ч. 1 вказаної статті). Домовленість сторін договору про врегулювання відносин усупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення. Тому підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням.

У частині 8 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Крім цього, як зазначено вище, пунктом 6 розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (Закон № 3498-ІХ від 22.11.2023, набрав чинності 24.12.2023) забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що умовами договору сторони визначили процентну ставку за користування кредитними коштами. Оскільки відповідачем допущена заборгованість за вище згаданим кредитом, то з нього підлягають стягненню і проценти за кредитним договором №203504 від 05.10.2025 р. в розмірі 5713,67 грн.

Згідно з приписами ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлені договором строки. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. ст.12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору, доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачем ОСОБА_2 не надано суду належних допустимих доказів на спростування зазначеного розрахунку заборгованостей за вище вказаним кредитним договором.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договорам підлягають задоволенню, а саме: в розмірі 19370,15 грн, яка складається з: 13 056,48 грн - заборгованість по тілу кредиту; 5713,67 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 600,00 грн - заборгованість по комісії.

Крім того, позивач у позовній заяві просив стягнути з ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Крім того, для визначення розміру витрат на правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 3, ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження обґрунтованості витрат, понесених на професійну правничу допомогу в суді, позивач додав копію договору про надання правової допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026 року, протокол погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026, додаткова угода №25771572790 від 25.05.2026, Акт прийому-передачі наданих послуг від 05.06.2026 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №4267/10, довіреність (а.с.14-19).

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.

Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.

На це вказав Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Тобто, заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу може бути зменшений судом лише за наявності обґрунтованого клопотання та /або заперечень сторони відповідача.

Клопотання та/або заперечення від відповідача ОСОБА_2 щодо зменшення заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу на адресу суду не надходило.

Таким чином, представником позивача надано докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість, які також підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в розмірі 2662,40 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 89, 247, 264, 280-286 ЦПК України, ст. ст. 512, 516, 526, 527, 611, 626, 634, 1046 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар ЛЕСІ УКРАЇНКИ, буд. 34, офіс 333 ЄДРПОУ: 43541163) до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар ЛЕСІ УКРАЇНКИ, буд. 34, офіс 333 ЄДРПОУ: 43541163) заборгованость за Кредитним договором №203504 від 05.10.2025 в розмірі 19370,15 грн. (дев`ятнадцять тисяч триста сімдесят гривень 15 копійок), яка складається з: 13056,48 грн - заборгованість по тілу кредиту; 5713,67 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 600,00 грн - заборгованість по комісії.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар ЛЕСІ УКРАЇНКИ, буд. 34, офіс 333 ЄДРПОУ: 43541163) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн. (сім тисяч гривень).

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування сторін:

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар ЛЕСІ УКРАЇНКИ, буд. 34, офіс 333 ЄДРПОУ: 43541163)

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором

Повне рішення складено 21.09.2026 року.

Суддя: Г.М. Гуляєва