Ухвала суду № 139935210, 21.09.2026, Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 138/3352/26

Провадження №:2/138/2293/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Могилів-Подільський

Суддя Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області Ясінський Ю.А., ознайомившись з позовною заявою Могилів-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації у власність держави, -

ВСТАНОВИВ:

18.09.2026 прокурор звернувся в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області з вказаним позовом.

Ознайомившись зі змістом позовної заяви та доданими до неї документами вважаю, що позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно ч. 9 ст. 185 ЦПК України, зокрема, заяви визначені цим Кодексом, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються судом без руху також у випадку, якщо на момент відкриття провадження за відповідною заявою суд виявить, що відповідна сума судового збору не зарахована до спеціального фонду державного бюджету.

Також, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 185 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Згідно ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Майновий позов (позовна заява майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну, а категорію майнових спорів складають, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми його використання на договірній чи позадоговірній основі. Водночас, під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» з 01.01.2025 встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3328,00 грн.

Відповідно до п.п.1 п.1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви: майнового характеру, яка подана юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3328,00 грн.) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 164 800,00 грн.).

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються, як це передбачено ч. 1 ст. 176 ЦПК України.

Пунктом 9 частини 1 статті 176 ЦПК України передбачено, що ціна позову визначається у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна.

Разом з тим, прокурор ціну позову не зазначає взагалі, однак в позові зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які поніс і які очікує понести прокурор у зв`язку з розглядом справи, а саме витрат на сплату судового збору за пред`явлення позовної заяви в сумі 3 328,00 грн. (за 1 вимогу майнового характеру).

При цьому, згідно п. а ст. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.

Дійсна вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Статтею 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності. Датою оцінки є дата, за станом на яку здійснюються процедури оцінки майна та визначається вартість майна.

Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 вказаного Закону звіт про оцінку майна є документом складеним, зокрема, в електронному вигляді з дотриманням законодавства про електронні довірчі послуги, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Якщо законами або нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, договором на проведення оцінки майна або ухвалою суду не зазначено вид вартості, який повинен бути визначений в результаті оцінки, визначається ринкова вартість (ст. 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Ринкова вартість - вартість, за яку можливе відчуження об`єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу (п. 3 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»).

При цьому вартість майна визначається на момент пред`явлення позову.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому, суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом ЦПК України такий обов`язок покладається на позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», у разі, якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

Враховуючи предмет позову і те, що в суду відсутня можливість встановлення ціни позову на день подання позову (в матеріалах відсутні докази щодо підтвердження дійсної вартості спірного майна), суд вважає за необхідне залишити позов без руху та надати позивачу можливість надати до суду докази щодо дійсної вартості спірного майна та виходячи з вартості визначити ціну позову і доплатити судовий збір у разі необхідності.

При цьому, слід звернути увагу позивача, що за практикою ЄСПЛ вимога про сплату зборів судам у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду (рішення від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Case of Kreuz v. Poland), заява №28249/95, п. 60).

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статті 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи викладене, вважаю, що слід залишити позовну заяву без руху та надати позивачу строк для усунення зазначених недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали суду шляхом подання до суду позовної заяви з додатками із зазначенням ціни позову та наданням суду доказів сплати судового збору в розмірі, виходячи з ціни позову, а також її копій відповідно до кількості учасників справи..

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтею 175 і 177 цього Кодексу позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Керуючись ст. 175, 177, 185, 258-261 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Залишити без руху позовну заяву Могилів-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації у власність держави, надавши позивачу строк десять днів з дня отримання копії ухвали для усунення зазначених в мотивувальній частині ухвали недоліків, шляхом подання до суду позовної заяви з додатками із зазначенням ціни позову та наданням суду доказів сплати судового збору в розмірі, виходячи з ціни позову, а також її копій відповідно до кількості учасників справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.А. Ясінський