Рішення № 139934475, 21.09.2026, Тетіївський районний суд Київської області

21.09.2026 Провадження по справі № 2/940/823/26

Справа № 940/1241/26

РІШЕННЯ

Іменем України

21 вересня 2026 року Тетіївський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Самсоненка Р.В.

за участю секретаря судових засідань Авілової Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Тетієві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» пред`явило позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором № 542569-КС-003 про надання кредиту від 17.10.2025, що становить 125445,00 грн та понесених судових витрат.

В обґрунтування позову зазначено, що 17.10.2025 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 542569-КС-003. Договір укладений в електронній формі в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Укладення договору підтверджується візуальною формою послідовності дій щодо укладення електронного договору про надання кредиту № 542569-КС-003 від 17.10.2025.

Відповідно до п. 2 договору кредитодавець надає позичальникові грошові кошти в розмірі 34000,00 грн. строком на 24 тижнів на умовах сплати процентів за користування кредитом: стандартна процентна ставка за кредитом в день 1% фіксована.

Також, 29.11.2025 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №ДУ№1 до Договору № 542569-КС-003 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов Додаткової угоди ТОВ «Бізнес Позика» надає Позичальнику додатково кредит в сумі 13000,00 грн.

Позивач виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі 47000,00 грн, втім ОСОБА_1 порушує взяті на себе договірні зобов`язання, внаслідок чого станом на 08.06.2026 заборгованість за договором№ 542569-КС-003 від 17.10.2025 становить 125445,00 грн.

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 14.07.2026 відкрито провадження в справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторони у справі повідомлялися належним чином про дату, час і місце розгляду справи.

13.08.2026 до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву у якому останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обгрунтування поданого відзиву відповідач зазначає, що вимога позивача про стягнення комісії за надання кредиту, а також утримання ним з платежів відповідача коштів на її погашення, є незаконними. Встановлення такої комісії є прихованим інструментом перевищення граничного розміру денної процентної ставки, а сама послуга з видачі коштів не може бути платною, оскільки є прямим обов`язком кредитодавця.

Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 відсоток. Ця норма є імперативною, не може бути змінена за згодою сторін та покликана захистити споживача. Згідно з роз`ясненнями Національного банку України від 15 січня 2024 року, до затвердженої формули розрахунку денної процентної ставки обов`язково включаються всі загальні витрати за кредитом: як відсотки за користування коштами, так і будь-які супутні комісії кредитодавця.

Матеріали справи беззаперечно свідчать, що у пункті 2.4 кредитного договору № 542569-КС-003 позивач вже встановив стандартну процентну ставку на рівні рівно 1 відсоток в день (340 грн на 34 000 грн тіла). Встановивши таку відсоткову ставку, кредитодавець повністю та безальтернативно вичерпав встановлений державою максимальний ліміт загальної вартості кредиту. Проте, ігноруючи цей факт, позивач додатково включив до договору обов`язок сплати багатотисячної комісії за видачу кредиту.

Оскільки відсотки за користування вже становлять граничний 1 відсоток на день, додавання до загальних витрат споживача будь-якої додаткової комісії призводить до того, що реальна денна процентна ставка перетинає межу в 1 відсоток. Отже, умова про сплату комісії за видачу кредиту є виключно інструментом прихованого незаконного подорожчання кредиту понад імперативну межу, встановлену законодавцем.

У спірному договорі не зазначено жодного переліку додаткових та супутніх послуг, які б реально надавалися позичальнику та за які встановлена оспорювана комісія. Позивач фактично встановив плату виключно за саму дію з перерахування коштів. Відтак, положення договору щодо сплати комісії за видачу кредиту є нікчемними в силу закону і не створюють жодних юридичних наслідків.

Нікчемність умов кредитного договору щодо сплати комісії має наслідком здійснення повного перерахунку усіх складових заборгованості. Оскільки суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи (частина п`ята статті 216 Цивільного кодексу України), сума у розмірі 7570 гривень 60 копійок, яка була безпідставно списана позивачем із внесених відповідачем платежів як погашення комісії, підлягає обов`язковому зарахуванню в рахунок погашення основного тіла кредиту. Водночас вимога позивача про стягнення залишку несплаченої комісії у розмірі 1829 гривень 40 копійок є такою, що ґрунтується на нікчемних умовах, і задоволенню не підлягає.

Крім того, зазначив, що вимога позивача про стягнення 21757 гривень 04 копійок як процентів річних на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, а також незаконне утримання ним 1742 гривень 96 копійок з фактичних оплат відповідача за цією статтею, є прямим порушенням імперативних норм цивільного законодавства та підлягають повному скасуванню.

Згідно з пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (розділ доповнено пунктом 18 згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022).

Кредитний договір укладено 17 жовтня 2025 року, тобто в період дії правового режиму воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022. Відповідно, до спірних правовідносин імперативно застосовується звільнення відповідача від відповідальності за статтею 625 Цивільного кодексу України та від сплати будь-яких штрафних санкцій.

Враховуючи імперативну заборону нарахування санкцій за статтею 625 Цивільного кодексу України під час воєнного стану, сума у розмірі 1 742 гривні 96 копійок, яка була незаконно утримана позивачем з платежу відповідача від 15 грудня 2025 року, підлягає обов`язковому перерозподілу на погашення основного боргу. Водночас вимога про стягнення 21757 гривень 04 копійок є такою, що ґрунтується на нікчемних умовах, і підлягає повному відхиленню.

Разом з тим, відповідачем надано власний контррозрахунок заборгованості, згідно із яким, загальний дійсний борг відповідача становить 72050 гривень 25 копійок (дійсне тіло 29 650,31 грн + правомірні відсотки 42399,94 грн). Натомість позивач заявив до стягнення 125 445,00 грн. Відповідно, різниця у розмірі 53394 гривні 75 копійок є сумою незаконних та нікчемних нарахувань, яка повністю спростовується наведеним контррозрахунком і задоволенню не підлягає.

Крім того, зазначає, що відповідач діяв як добросовісний та сумлінний споживач фінансових послуг, повернувши на користь кредитора кошти в загальній сумі 39977 гривень 04 копійки. За таких обставин, спроба позивача додатково стягнути безпідставні нарахування у розмірі 53394 гривні 75 копійок (різниця між заявленою сумою 125445,00 грн та визнаним дійсним боргом 72050,25 грн) призводить до істотного договірного дисбалансу на шкоду споживачу, суперечить принципам справедливості, добросовісності й розумності та не підлягає судовому захисту.

17.08.2026 представником позивача ТОВ «Бізнес Позика» Козачок М.О. подано відповідь на відзив у якій остання підтримує позовні вимоги в повному обсязі та зокрема зазначає, що ТОВ «Бізпозика» свої зобов`язання за Договором кредиту та Додатковою угодою № 1 до нього виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в загальному розмірі 47000,00 грн. Кредитодавець жодним чином не обмежував час на ознайомлення Позичальника з умовами Кредитного договору та Правилами; позичальник добровільно погодився з умовами Кредитного договору та погодився його виконувати (що відповідає принципу свободи договору, який встановлений у статті 627 ЦК України). Якби Позичальника не влаштовували умови Кредитного договору, він міг його просто не укладати; протягом строку дії Кредитного договору та/або після його закінчення Позичальник не звернувся із заявою про розірвання Кредитного договору та/або визнання Кредитного договору недійсним в цілому або його окремих частин. Звертаємо увагу суду, що всі істотні умови Кредитного договору, зокрема тип кредиту, процентна ставка, комісія за надання кредиту (у випадку її встановлення), строк дії кредиту, графік платежів за кредитним договором тощо - встановлені не у Правилах надання кредитів чи Паспорті споживчого кредиту (за споживчими кредитами), а у Кредитному договорі, який уклала Відповідачка шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Надані Позивачем разом з позовною заявою докази перерахування кредитних коштів у вигляді довідок з платіжної системи є належним, допустимим та достатнім доказом перерахування кредитних коштів Відповідачу за Кредитним договором. Наданий Позивачем разом з позовною заявою Розрахунок заборгованості за Кредитним договором, разом з іншими доказами по справі (Кредитним договором, доказом перерахування кредитних коштів тощо), є належним, допустимим та достатнім доказом існування у Відповідача заборгованості за Кредитним договором. ТОВ «Бізнес Позика» просило суд стягнути з відповідача лише заборгованість по тілу, процентам, та комісії за надання кредиту, які були нараховані відповідно до умов Кредитного договору. Щодо подорожчання загальної вартості кредиту, зазначив, що якби Позичальник здійснював платежі у відповідності до встановленого графіку платежів, йому дійсно потрібно було б сплатити суму орієнтовної загальної вартості кредиту, яка зазначена у Кредитному договорі. Однак порушення Позичальником графіку платежів закономірно призвело до подорожчання загальної вартості кредиту. Для спростування позовних вимог Позивача, сторона Відповідача мала б надати суду докази здійснення всіх платежів за кредитним договором у розмірі та строк, відповідно до встановленого у п. 4.2.2. Кредитного договору графіку платежів та у встановленому у п. 8.2. Додаткової угоди №1 до Кредитного договору графіку платежів, однак сторона Відповідача таких доказів суду не надала. Крім того, звертаємо увагу суду, що всі істотні умови Кредитного договору, зокрема тип кредиту, процентна ставка, комісія за надання кредиту, строк дії кредиту, графік платежів за кредитним договором тощо встановлені НЕ у Правилах надання кредитів чи Паспорті споживчого кредиту (за споживчими кредитами), а у Кредитному договорі, який уклав Відповідач шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідач здійснював платежі за Кредитним договором знаючи про те, що вони будуть розподілятися зокрема на погашення його заборгованості за комісією за надання кредиту, та не заперечував проти цього протягом всього строку дії Кредитного договору. Таким чином, зробивши часткову оплату на загальну суму 39977,04 грн. з метою виконання умов Кредитного договору, Відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання факту укладення Кредитного договору і, відповідно, визнання правомірності вимог Позивача щодо стягнення заборгованості за Кредитним договором, зокрема заборгованості за комісією за надання кредиту. Разом з тим, зазначає, що у відзиві на позовну заяву сторона Відповідача не заперечувала факт здійснення Відповідачем платежів за Кредитним договором.

18.08.2026 на виконання ухвали Тетіївського районного суду Київської області від 14.07.2026, від АТ «Універсал Банк» надійшла до суду запитувана інформація стосовно ОСОБА_1 .

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового та майнового права та інтересу.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 17.10.2025 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 542569-КС-003. Договір укладений в електронній формі в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Укладення договору підтверджується візуальною формою послідовності дій щодо укладення електронного договору про надання кредиту № 542569-КС-003 від 17.10.2025.

Відповідно до умов договору, кредитодавець надає позичальникові грошові кошти у розмірі 34000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту та правилами надання споживчих кредитів. Строк кредитування 24 тижні до 07.03.2025, зі сплатою процентної ставки за кредитом: фіксована 1 % в день. В свою чергу, позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування таким кредитом та комісію за його надання в порядку та на умовах, визначених договором та правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика».

Згідно п. 2.5 кредитного договору комісія за видачу кредиту становить 6800,00 грн. Комісія нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту. Розмір Комісії, встановлений цим пунктом Договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір Комісіїне може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку.

Комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит також належить до Комісії за видачу кредиту і може одноразово нараховуватись при кожному отриманні Позичальником у Кредит додаткових грошових коштів, якщо нарахування Комісії за видачу додаткових грошових коштів передбачено відповідними Додатковими угодами до цього Договору, якими Сторони оформили отримання Позичальником у Кредит додаткових грошових коштів

Сторонами на момент укладення договору п. 4.2.2 встановлено графік платежів, припускаючи, що позичальник буде його дотримуватись і відповідно до якого застосовуватиметься знижена процентна ставка.

Однак, п. 4.2.4 сторони також погодили, що у випадку не повернення будь-якого з платежів у строки, передбачені графіком платежів, кредитодавець здійснює відповідні коригування зобов`язання позичальника, в тому числі із врахуванням скасування умови про нарахування процентів за зниженою процентною ставкою.

29.11.2025 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до договору № 542569-КС-003 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 1 додаткової угоди Кредитодавець та Позичальник підтверджують, що станом на момент укладення цієї Додаткової угоди, сума неповернутого Позичальником Кредиту становить: 30573,97 грн, сума нарахованих та несплачених процентів за користування Кредитом становить: 611,48 грн (надалі Несплачені проценти), сума нарахованої та несплаченої Комісії становить: 3627,2 грн (надалі Несплачена Комісія).

На дату укладення Додаткової угоди Несплачені проценти (у випадку їх наявності), а також Несплачена комісія (у випадку її наявності) вносяться до графіку платежів, передбаченого цією Додатковою угодою, та підлягають сплаті відповідно до такого графіку платежів ( п. 2).

3. Кредитодавець та Позичальник домовились, що з дати укладення Додаткової угоди:

3.1. Кредит збільшується на 13000 грн, та Кредитодавець, на умовах викладених в Договорі, збільшує суму Кредиту, а Позичальник отримує збільшення суми Кредиту та зобов`язується повернути Кредит, збільшений на 13000 грн у строки та на умовах викладених у Договорі.

3.2. Після збільшення суми Кредиту, загальний розмір отриманого (відповідно до Договору та Додаткової угоди) та неповернутого Позичальником Кредиту складатиме 43573,97 грн.

4. Сторони домовились, що строк кредитування продовжується на 43 (сорок три) дні з дати укладення цієї Додаткової угоди. З урахуванням цього загальний строк кредитування за Договором становить 212 (двісті дванадцять) днів.

5. Комісія за надання додаткової суми Кредиту: 2600,00 грн.

6. Після укладення цієї Додаткової угоди та збільшення розміру Кредиту будуть змінені умови кредитування за Договором. У зв`язку із зазначеним, після укладення цієї Додаткової угоди та отримання Позичальником додаткових грошових коштів у Кредит:

- загальний розмір Кредиту становить: 43 573,97 грн (п.1 та п.3. Додаткової угоди);

- орієнтовна реальна річна процентна ставка: П`ять тисяч вісімсот сорок одна ціла шістдесят п`ять сотих процентів;

- орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту за час з моменту укладення цієї Додаткової угоди до моменту закінчення строку кредитування з урахуванням Несплачених процентів та Несплаченої комісії: 104 548,36 грн;

- загальні витрати за Кредитом за час з моменту укладення цієї Додаткової угоди до моменту закінчення строку кредитування з урахуванням Несплачених процентів та Несплаченої комісії: 60 974,39 грн;

- кількість днів користування Кредитом, що залишається після укладення цієї Додаткової угоди: 169 (Сто шістдесят дев`ять ) календарних днів;

- денна процентна ставка: 0,83 процентів.

На виконання умов вказаного договору та додаткової угоди № 1 до нього кредитні кошти в розмірі 34000,00 грн 17.10.2025 та 13000,00 грн. 29.11.2025 були перераховані відповідачу на платіжну картку № НОМЕР_1 , яка зазначена в договорі, як засіб електронного платіжного засобу позичальника, що вбачається з інформаційної довідки ТОВ «ПрофітГід» та виписки по вказаній платіжній картці за період з 17.10.2025 до 16.05.2026, наданою АТ «УніверсалБанк» листом № БТ/Е-35680 від 08.08.2026 на виконання ухвали суду від 14.07.2026.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 542569-КС-003 від 17.10.2025 розмір заборгованості відповідачки станом на 08.06.2026 складає 125445,00 грн, з яких 42266,75 грн - заборгованість за тілом кредиту, 59591,81 грн - заборгованість за відсотками, 1829,40 грн заборгованість за комісією, 21757,04 грн заборгованість по відостках відповідно до ст. 625 ЦКУ.

Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Такий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 16.12.2020 року у справі № 561/77/19.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Із дослідженого судом договору № 542569-КС-003 про надання кредитувід 17.10.2025 встановлено, що даний договір укладено в електронній формі та зі сторони споживача підписано електронним підписом.

Отже, підписання вищезазначеного договору свідчить про те, що ОСОБА_1 всі умови цілком зрозумів та своїм підписом підтвердив та закріпив те, що сторони договорів діяли свідомо, були вільні в укладенні даного договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.

Щодо доводів сторони відповідача про нікчемність умов про сплату комісії за надання кредиту, суд зазначає наступне.

Згідно п. 2.5 договору № 542569-КС-003 про надання кредиту від 17.10.2025 комісія за видачу кредиту становить 6800,00 грн.

Відповідно до п 5 додаткової угоди № 1 до договору № 542569-КС-003 про надання кредиту від 17.10.2025 комісія за надання додаткової суми кредиту: 2600,00 грн.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

За приписами частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України "Про споживче кредитування" безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті1та частини другої статті8 Закону України "Про споживче кредитування" Правління Національного банку України постановою від 11 лютого 2021 року № 16 затвердило Правила розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 5 Правил кредитодавець надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит у додатку 2 до цих Правил.

Кредитодавець має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дають змогу змінювати процентну ставку та/або інші платежі за послуги кредитодавця, уключені до загальних витрат за споживчим кредитом, і такі зміни не можуть бути визначені на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил).

Аналізуючи умови договору № 542569-КС-003 про надання кредиту від 17.10.2025 та Правила надання споживчих кредитів ТОВ "Бізнес позика", суд приходить до висновку про правомірність дій позивача щодо встановлення комісії за надання кредиту, оскільки укладеним між позивачем та відповідачем кредитним договором передбачено нарахування комісії за надання кредиту та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів, а Правилами надання споживчих кредитів передбачено, що до загальних витрат за кредитом включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів, комісії, інших обов`язкових платежів.

Такий висновок суду узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного суду від 13 липня 2022 року у справі N 496/3134/19, який в подальшому підтримувався Верховним Судом, зокрема, в постанові від 24 травня 2024 року в справі № 461/2735/23 (провадження № 61-16948св23).

Крім того, як вбачається з розрахунку заборгованості, відповідачем ОСОБА_1 було сплачено 7570,60 грн комісії за договором № 542569-КС-003 про надання кредиту від 17.10.2025, що свідчить про визнання останнім умов кредитного договору, а відтак позовна вимога про стягненн з ОСОБА_1 комісії у розмірі 1829,40 грн підлягає до задоволення.

Суд також критично оцінює наданий відповідачем контррозрахунок, оскільки такий розрахунок не ґрунтується на положеннях кредитного договору та спростовується матеріалами справи.

Крім того, відхиляючи доводи відповідача суд зауважує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) Європейський Суд з прав людини наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява №49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «RuizTorija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; хоча судді мають можливість, а інколи зобов`язані вчиняти певні дії з власної ініціативи, судді повинні давати відповідь лише на належні доводи, які здатні вплинути на вирішення спору (пункт 39); виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Дотримуючись вищевикладених норм та рекомендацій, суд вважає за можливе не надавати відповіді у рішенні на інші аргументи і доводи сторін у справі, оскільки вони не впливають на правильне вирішення спору.

З огляду на наведені вище норми права, встановлені фактичні обставини справи, враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, кредитні кошти разом з відсотками вчасно не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість, розмір якої підтверджено наданим позивачем розрахунком та відповідачем не спростовано, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення заборгованості в розмірі 103687,96 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 42266,75 грн; суми прострочених платежів по процентах 59591,81 грн; суми прострочених платежів за комісією 1829,40 грн.

Разом з тим, щодо позовних вимог у частині стягнення з відповідача заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ в розмірі 21757,04 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, які чинні, як на день укладення кредитного договору між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 тобто станом на 17.10.2025, так і на час ухвалення цього рішення, в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З огляду на наведені вище норми права, розглянувши справу в межах заявлених вимог, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити частково, зокрема, стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором № 542569-КС-003 від 17.10.2025 у розмірі 103687,96 грн., у задоволенні іншої частини позовних вимог щодо стягнення відсотків відповідно до ст. 625 ЦК України за кредитним договором № 542569-КС-003 від 17.10.2025 в розмірі 21757,04 грн. необхідно відмовити.

Крім того, відповідно до ст. 264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч. 5 ст. 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як встановлено судом, позивач ТОВ «Бізнес Позика» поніс судові витрати у вигляді судового збору за подання позовної заяви в сумі 2662,40 грн.

Оскільки, у ході судового розгляду суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в сумі 103687,96 грн., що становить 82,66 % від заявленої позивачем суми 125445,00 грн., відтак, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума судового збору в сумі 2200,74 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 10, 12, 76, 81, 82, 141, 178, 247, 264-268, 279, 354 ЦПК України, статтями 207, 509, 525, 526, 527, 536, 610, 611, 626, 628, 633, 634, 1048, 1054, 1055 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ,на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», 01133 м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239, заборгованість за договором № 542569-КС-003 від 17.10.2025 в розмірі 103687 (сто три тисячі шістсот вісімдесят сім) гривень 96 копійок, що складається з:

- суми прострочених платежів по тілу кредиту 42266 (сорокдві тисячі двісті шістдесят шість) гривень 75 копійок;

- суми прострочених платежів по процентах 59591 (п`ятдесят дев`ять тисяч п`ятсот дев`яносто одна) гривня 81 копійка;

- суми прострочених платежів за комісією 1829 (одна тисяча вісімсот двадцять дев`ять) гривень 40 копійок,

та частково понесені судові витрати у виді судового збору в розмірі 2200 (дві тисячі двісті) гривень 74 копійки.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Р.В. Самсоненко