Рішення № 139934377, 10.09.2026, Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/1264/26

Провадження № 2/376/1485/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року Сквирський районний суд Київської області у складі: головуючого судді Батовріної І.Г., за участю секретаря судових засідань Ковальчук Д.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «ФК Європейська Агенція з повернення боргів» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначено, що між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 20.06.2025 року було укладено кредитний договір № 7492116, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора. Товариство умови кредитного договору виконало та надало позичальнику кошти, які останній мав повернути, проте свої зобов`язання не виконав.

24.11.2025 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" було укладено договір факторингу № 24112025, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступив ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» право грошової вимоги до боржників, перелік яких зазначений у відповідних Реєстрах боржників.

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 24112025 від 24.11.2025 р. укладеного між ТОВ «Мілоан» та ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 7492116.

Внаслідок не виконання зобов`язання відповідачем, утворилась заборгованість за кредитним договором № 7492116 від 20.06.2025 р., яка становить 21 920 грн. та складається із: суми заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 5 000,00 грн., суми заборгованості за комісією за надання кредиту у розмірі 1 350,00 грн., суми заборгованості за комісією за обслуговування кредиту у розмірі 6 570,00 грн. та суми заборгованості за неустойкою (штрафом, пенею) у розмірі 9 000,00 грн..

Враховуючи викладене, представник позивача просить стягнути з відповідача заборгованість за договором на загальну суму 21 920 грн. та судові витрати по справі.

Ухвалою суду від 22.05.2026 р. провадження у вказаній справі відкрито та постановлено здійснювати розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 18.06.2026 р. клопотання представника позивача задоволено та постановлено витребувати докази у АТ «ОТП БАНК».

19.08.2026 р. та 26.08.2026 р. від АТ «ОТП БАНК» надійшли витребувані докази.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, у позовній заяві просила здійснювати розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач повторно в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив та не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, тому в силу вимог ч. 8 ст. 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними у справі матеріалами.

Згідно з вимогами ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений, не подав відзив і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що відповідач повторно в судове засідання не з`явився, а позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутність відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 20.06.2025 року укладено договір про споживчий кредит № 7492116 (а.с. 10-15).

Згідно з п. 1.1. договору Кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору, а позичальник зобов`язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.

Згідно з п.п. 1.2- 1.4., сума кредиту становить 5 000 грн., строком на 360 днів з 20.06.2025 р., термін (дата) повернення кредиту 15.06.2026 р.. (а.с. 11).

Відповідно до п. 1.5.1 комісія за надання кредиту: 1350,00 грн., яка нараховується за ставкою 27,00 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Згідно з п. 1.5.2. комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 16 060,00 грн., що нараховується за ставкою 14,60 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком № 1 до цього Договору.

Відповідно до п. 1.5.3. Договору проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 0.0010 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом.

Згідно з п. 1.5.4. Договору проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 0.0010 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів.

Нараховані згідно з п.1.5.3 та 1.5.4 Договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, складатимуть: 0.00 грн..

Згідно з п. 2.1 кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 2.3 пролонгація та право Позичальника продовжувати строк кредитування або строк виплати кредиту за цим Договором не передбачені, якщо інше не буде встановлено додатковою домовленістю (угодою) сторін.

Договір про споживчий кредит № 7492116 від 20.06.2025 року було підписано відповідачем шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором 589468 (а.с. 10).

20.06.2025 р. ТОВ «Мілоан» надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 5 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 156111788 (а.с. 22).

Окрім того факт отримання відповідачем грошових коштів також підтверджується випискою з банківської картки № НОМЕР_1 виданої на ім`я ОСОБА_1 за період з 20.06.2025 року по 25.06.2025 року, наданою АТ «ОТП БАНК» на виконання вимог ухвали суду від 18.06.2026 року. (а.с. 59-61, 65-66).

24.11.2025 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" було укладено договір факторингу № 24112025, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступив ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» право грошової вимоги до боржників, перелік яких зазначений у відповідних Реєстрах боржників (а.с. 24-28).

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 24112025 від 24.11.2025 р. укладеного між ТОВ «Мілоан» та ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" перейшло право грошової вимоги до відповідача у розмірі 21 920 грн. (а.с. 31).

Згідно з розрахунком боргу за договором про споживчий кредит № 7492116 від 20.06.2025 року непогашена заборгованість становить 21 920 грн. та складається із: суми заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 5 000,00 грн., суми заборгованості за комісією за надання кредиту у розмірі 1 350,00 грн., суми заборгованості за комісією за обслуговування кредиту у розмірі 6 570,00 грн. та суми заборгованості за неустойкою (штрафом, пенею) у розмірі 9 000,00 грн. (а.с. 23).

Правовою підставою заявлених ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» вимог є положення цивільного законодавства, які регулюють зобов`язальні правовідношення.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Належними доказами, що підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаною норою Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з правовою позицією, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18), банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово відзначав, що виписки з особового рахунка клієнта банку (банківські виписки з рахунку позичальника) є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18, від 19.02.2020 у справі № 910/16143/18, від 26.02.2020 у справі № 911/1348/16, від 19.11.2020 у справі № 910/21578/16, постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, від 21.09.2022 у справі № 381/1647/21, від 07.12.2022 у справі № 298/825/15-ц).

Матеріали справи містять виписку з банківської картки № НОМЕР_1 виданої на ім`я ОСОБА_1 за період з 20.06.2025 року по 25.06.2025 року, наданою АТ «ОТП БАНК» на виконання вимог ухвали суду від 18.06.2026 року, яка підтверджує отримання відповідачем грошових коштів (а.с. 59-61, 65-66).

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк згідно з вказівками закону та договору.

Відповідно до укладеного між сторонами договору та статей 1049, 1050 та 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Статті 527, 530 ЦК України зазначають, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з статтею 599 Цивільного Кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а ст. 615 Цивільного Кодексу України встановлює, що одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Як встановлено матеріалами справи, відповідач умови укладеного договору про споживчий кредит № 7492116 від 20.06.2025 р. не виконував, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у загальному розмірі 21 920,00 грн..

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Наявність вищевказаної заборгованості відповідача перед позивачем підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком, який перевірений судом на предмет його правильності та повноти.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України

Тому, згідно з ст. 611 ЦК України вимоги позивача, про стягнення коштів, підлягають до задоволення, оскільки відповідачем були порушені умови зобов`язання, обумовлені договором.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 9 000 грн. та комісії за обслуговування кредиту у розмірі 6 570,00 грн. то суд зазначає наступне.

Як зазначено у п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України,Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався.

Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року №183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2ст.625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Матеріалами справи встановлено, що позивач бажає стягнути з відповідача неустойку у розмірі 9 000 грн., яка згідно з розрахунком заборгованості нарахована за період з 20.06.2025 р. по 24.11.2025 р..

На підставі наведеного в задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми неустойки слід відмовити.

У вказаному договорі сторонами було погоджено сплату комісії. Пунктами 1.5.1 та 1.5.2 визначено, що комісія пов`язана з наданням кредиту - дорівнює 1 350 грн. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості 16 060,00 грн. що нараховується в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду).

Розглядаючи питання про правомірність нарахування комісій, суд вважає за необхідне розмежувати їхню правову природу з огляду на умови договору та чинне законодавство. Встановлена договором одноразова комісія за надання кредиту в розмірі 1 350 грн. є правомірною, оскільки вона покриває витрати фінансової установи на організацію оперативного безготівкового перерахування коштів споживачу через сторонні платіжні сервіси, що повністю узгоджується зі статтями 1 та 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Разом з тим, вимога про стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 6 570 грн. не підлягає задоволенню. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, якщо у кредитному договорі не зазначено та кредитодавцем не надано доказів погодження зі споживачем чіткого переліку додаткових або супутніх послуг, які надаються безпосередньо на користь клієнта і за які встановлюється щомісячна чи періодична плата, такі умови договору щодо обслуговування є нікчемними (правовий висновок Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 06.11.2023 у справі № 204/224/21). Дії з інформаційного супроводу, надання підтримки по телефону, доступу до особистого кабінету чи нагадування про дату платежу здійснюються фінансовою установою у власних інтересах або на виконання імперативних вимог закону щодо безкоштовного інформування споживача про стан заборгованості принаймні один раз на місяць. Будь-які договірні положення, які обмежують права споживача порівняно із Законом України «Про споживче кредитування» або встановлюють плату за послуги, що мають надаватися безоплатно, є нікчемними в силу статей 11 та 12 цього Закону, тому в стягненні 6 570 грн. комісії за обслуговування слід відмовити.

Згідно з ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Будь-яких відомостей та доказів на спростування встановлених судом обставин матеріали справи не містять, також відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 добровільно повернув вказаний борг, відзив з відповідними доказами із запереченнями проти позову та в спростування доводів позивача до суду не подавав.

Враховуючи вищевикладене та оцінюючі наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову частково та стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 6 350 грн., яка складається з: суми заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 5 000,00 грн. та суми заборгованості за комісією за надання кредиту у розмірі 1 350,00 грн..

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З платіжної інструкції кредитного переказу коштів від 10.04.2026 р. (а.с.1) вбачається, що при пред`явленні позову ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн., позов задоволено частково, у розмірі 28,97 %, тому з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути витрати на оплату судового збору у розмірі 771 грн. 27 коп..

На підставі приведеного вище, керуючись ст.ст.11, 526, 610, 611, 625, 627,634, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. 4, 12, 76 81, 258, 259, 264 265, 268, 274-279, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", код ЄДРПОУ 35625014, заборгованість за договором про споживчий кредит № 7492116 від 20.06.2025 р. у розмірі 6 350 (шість тисяч триста п?ятдесят) грн. 00 коп..

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", код ЄДРПОУ 35625014, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 771 (сімсот сімдесят одна) грн. 27 коп..

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, воно може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільно-процесуальним законодавством.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя І.Г. Батовріна