Ухвала суду № 139934203, 12.09.2026, Миронівський районний суд Київської області

12.09.2026

Єдиний унікальний № 371/856/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про продовження строку запобіжного заходу

12 вересня 2026 року м. Миронівка

ЄУН 371/856/26

Провадження № 1-кс/371/251/26

Слідчий суддя Миронівського районного суду Київської області ОСОБА_1 ,

за участю :

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про продовження строку тримання під вартою, подане відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у кримінальному провадженні №12026111220000015, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 січня 2026 року за частиною першою статті 382, частиною п`ятою статті 407 КК України,

У С Т А Н О В И Л А :

Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 382, частиною п`ятою статті 407 КК України. Ухвалою слідчого судді Миронівського районного суду Київської області від 15 липня 2026 року ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк запобіжного заходу спливає 12 вересня 2026 року. 03 вересня 2026 року до суду подано обвинувальний акт у кримінальному провадженні.

За переконанням прокурора, підстави для зміни чи скасування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відсутні, оскільки ризики переховування обвинуваченого від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення, які були встановлені слідчим суддею, залишаються незмінними.

Лише запобіжний захід у виді тримання під вартою здатний забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків під час розгляду кримінального провадження. В іншому випадку цілком ймовірно, що обвинуваченим можуть бути прийняті спроби переховування від суду та вчинення інших кримінальних правопорушень.

Судове засідання за участю обвинуваченого ОСОБА_4 проводиться в режимі відеоконференції під час трансляції з приміщення Державної установи «Київський слідчий ізолятор».

При розгляді клопотання прокурор підтримав заявлені вимоги, посилаючись на мотиви, викладені у клопотанні.

Обвинувачений ОСОБА_4 заперечив проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просив змінити обраний запобіжний захід на більш м`який.

Захисник обвинуваченого просив відмовити у задоволенні клопотання, вказав, що достатнім вважає застосування до його підзахисного запобіжного заходу у виді домашнього арешту.

Оцінка змісту клопотання та доводи сторін кримінального провадження вказують на наявність підстав для задоволення клопотання частково.

Згідно з частиною доругою статті 184 КПК України, копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

Частиною третьою цієї статті передбачено, що до клопотання додаються: 1) копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання; 2) перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час судового розгляду щодо запобіжного заходу; 3) підтвердження того, що підозрюваному, обвинуваченому надані копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу.

Вказаних процесуальних правил прокурором дотримано не було. Копія клопотання не була надана обвинуваченому та його захиснику станом на час розгляду клопотання.

Копії матеріалів, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання, до клопотання, яке скеровано слідчому судді, не додані, такі матеріали не були надані ні обвинуваченому, ні захиснику.

Такі обставини слугували підставою для відкладення розгляду клопотання та застосування норм Закону України «Про доступ до судових рішень».

Частиною третьою статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» передбачено, що суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Отримавши судові рішення на підставі вказаної норми, слідчий суддя використав їх при розгляді клопотання.

Ухвалою слідчого судді Миронівського районного суду від 15 липня 2026 року ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком 60 днів.

Зі змісту рішення слідчого судді вбачається, що 13 січня 2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026111220000015 внесені відомості про кримінальне провадження за частиною першою статті 382 КК України.

При обранні запобіжного заходу прокурором було доведено наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 382 КК України, слідчим суддею встановлено, що матеріали кримінального провадження містять дані, що підтверджують підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, підозра є обґрунтованою, в розпорядженні слідчого є здобуті у визначеному законом порядку достатні дані, які вказують на наявність ознак кримінального правопорушення.

Слідчим суддею при обранні запобіжного заходу було встановлено факт наявності ризиків переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування і суду та вчинення іншого кримінального правопорушення, враховано дані про особу підозрюваного, який як вбачається з вимоги про судимість неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, згідно службової характеристики командира третьої роти розмінуванння військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 за час виконання посадових обов`язків зарекомендував себе перед особовим складом як егоцентричний, лінивий, неуважний. Безініціативний, не вивчає військову справу, виконує свої службові обов`язки задовільно, погано засвоює все, чого навчають командири.

При обранні запобіжного заходу не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання підозрюваного ОСОБА_4 під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважали ризики, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.

На ухвалу слідчого судді про обрання запобіжного заходу захисником ОСОБА_4 ОСОБА_5 було подано апеляційну скаргу.

Ухвалу слідчого судді Миронівського районного суду Київської області від 15 липня 2026 року колегією суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду від 05 серпня 2026 року залишено бе змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 , - без задоволення.

Колегія суддів зазначила у цьому рішенні, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки специфіка вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного та суворість можливого покарання за інкримінований злочин не дають підстав для застосування більш мякого запобіжного заходу. Встановлені органами досудового розслідування обставини були виправданими та необхідними елементами, що визначали потреби в застосуванні до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

03 вересня 2026 року у кримінальному провадженні №12026111220000015, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 січня 2026 року, до Миронівського районного суду Київської області подано обвинувальний акт.

Зі змісту скерованого до суду обвинувального акта слідчим суддею встановлені наступні обставини.

Досудове розслідування у кримінальному провадженні завершилося складенням відносно ОСОБА_4 обвинувального акта за його обвинуваченням у вчиненні двох кримінадльних правопорушень: за частиною першою статті 382 КК України та частиною п`ятою статті 407 КК України.

За змістом обвинувачення 22 грудня 2025 року суддею Миронівського районного суду Київської області винесено постанову у справі ЄУН № 371/1603/25, якою особу визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на строк п`ять років. Постанова набрала законної сили 02 січня 2026 року та є обов`язковою до виконання, порушник з постановою обізнаний.

Проте, діючи умисно, ігноруючи вимоги вказаного судового рішення в частині позбавлення права керування, в порушення вимог пункту 2.1 а Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2021 року (далі ПДР), згідно якого «водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії», 13 січня 2026 року о 10 годині 00 хвилин ОСОБА_4 керував мотоциклом і марки «SPARK» реєстраційний номер НОМЕР_2 по вулиці Центральній села Гулі Обухівського району Київської області та був зупинений працівниками сектору реагування патрульної поліції ВП № 2 Обухівського РУП ГУНП в Київській області.

Діючи на підставі вимог пункту 2.4 а ПДР, згідно якого «на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи зазначені в пункті 2.1», ОСОБА_4 , який керував транспорним засобом, судовим рішенням визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 126 КУпАП, та позбавлений права керування транспортними засобами на строк п`ять років.

Крім того, встановлено, що відповідно до наказу №203 командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05 липня 2025 року ОСОБА_4 було зараховано на посаду водія-сапера розмінування 4 відділення розмінування 3 взводу розмінування 3 роти розмінування військової частини НОМЕР_1 .

06 травня 2025 року ОСОБА_4 виключено з військового обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв`язку з призовом на військову службу по мобілізації до військової частини НОМЕР_1 відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію».

Будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, солдат ОСОБА_4 свідомо допустив їх порушення, вчинивши військове кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Так, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 , діючи умисно, з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від проходження військової служби, без поважних причин та в умовах воєнного стану, 26 травня 2026 року у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 07 години 00 хвилин, самовільно залишив місце дислокації військової частини НОМЕР_1 , після чого до 14 липня 2026 року проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням службових обов`язків і не вживаючи жодних заходів для повернення до військової частини.

На підставі частин четвертої та п`ятої статті 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою підлягає розгляду до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Частиною шостою статті 199 КПК України встановлено, що у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.

Слідчим суддею встановлено, що у кримінальному провадженні №12026111220000015, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 січня 2026 року за частиною першою статті 382, частиною п`ятою статті 407 КК України, 03 вересня 2026 року підготовче судове засідання не призначено. Строк дії запобіжного заходу спливає 12 вересня 2026 року.

Обставини здійснення обвинуваченим конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час судового провадження.

На підставі частини третьої статті 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

При розгляді клопотання стороною захисту не доведено, що заявлені ризики зменшилися.

Слідчим суддею встановлено, що ризики, які існували на час прийняття рішення про обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу, продовжують існувати, вони є актуальними безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлені серед іншого можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання.

Покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років, яке може бути призначене ОСОБА_4 за результатами судового розгляду кримінального провадження та визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, підвищує ризик переховування від суду на етапі притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Не зменшився також ризик вчинення інших кримінальних правопорушень з огляду на мотиви, які були наведені слідчим суддею при обранні запобіжного заходу. ОСОБА_4 є особою, раніше судимою, набрав чинності вирок, яким його засуджено до покарання у виді позбавлення волі.

Ці обставини в сукупності з даними про особу обвинуваченого ОСОБА_4 дають слідчому судді підстави для висновку про те, що він може переховуватися від суду та вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Щодо наявності підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Відповідно до частини першої статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Метою застосування запобіжного заходу, в тому числі й такого виняткового, як тримання під вартою, відповідно до положень частини першої статті 177 КПК України є забезпечення виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити дії, про які зазначив прокурор у клопотанні, на будь-якій стадії кримінального провадження, тобто як на стадії досудового розслідування, так і на стадії судового провадження.

Обвинуваченим та його захисником не надано обґрунтувань та доказів на підтвердження зміни обставин, які існували під час обрання запобіжного заходу, на час розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою.

З огляду на зазначене, слідчий суддя вважає, що клопотання про продовження строку тримання під вартою обґрунтоване. Відсутні підстави, що дозволяють обрати інший, передбачений законом запобіжний захід, існує необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, що є винятковим видом запобіжного заходу та узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону.

Обґрунтування розміру застави.

Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу (частина перша статті 182 КПК України).

Відповідно до частини третьої статті 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначила розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, у 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 66 560 гривень.

Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (частина четверта статті 182 КПК України).

Згідно з пунктом другим частини п`ятої статті 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Переглядаючи рішення слідчого судді колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що визначена підозрюваному ОСОБА_4 застава у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 66 560 гривень, як альтернатива запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на даний час є співмірною з існуючими в кримінальному провадженні обставинами і ризиками та в разі її внесення зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 КПК України.

Зважаючи на факт застосування при обранні запобіжного заходу застави у мінімальному розмірі, та на необхідність врахування обставини щодо помірності обраного розміру застави та можливість її виконання, розмір раніше визначеної застави не може бути зменшено.

Також, відповідно до положень частини п`ятої статті 194 КПК України, враховуючи ту обставину, що ризики продовжують існувати, на підозрюваного слід покласти обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 КПК України, необхідність застосування яких стороною обвинувачення доведено, при цьому наявні обґрунтовані підстави вважати, що саме такі мінімальні процесуальні обов`язки можуть запобігти вказаним ризикам.

З урахуванням наведеного слідчий суддя вважає, що іншими, більш м`якими запобіжними заходами запобігти настанню існуючих ризиків не видається за можливе, оскільки існують обґрунтовані підстави вважати, що на даному етапі кримінального провадження запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки до закінчення є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та зможе запобігти встановленим ризикам.

Згідно з частиною першою статті 197 КПК України, строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати 60 днів.

Слідчий суддя вважає, що строк запобіжного заходу має бути іншим, ніж заявлено прокурором, зважаючи на ті обставини, що у кримінальному провадженні питання про наявність підстав для подальшого тримання обвинуваченого під вартою може бути вирішено судом у підготовчому судовому засіданні, строк для призначення якого у 20 днів є достатнім.

Керуючись статтями 183, 194, 197, 199, 309, 310, 395 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И Л А :

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, подане відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у кримінальному провадженні № 12026111220000015, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 січня 2026 року за частиною першою статті 382, частиною п`ятою статті 407 КК України, задовольнити частково.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у селищі міського типу Опішня Зінківського району Полтавської області, адреса зареєстрованого місця проживання: будинок під номером АДРЕСА_1 , адреса місця перебування: АДРЕСА_2 , є обвинуваченим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 382, частиною п`ятою статті 407 КК України, на 20 (двадцять) днів.

Строк дії ухвали до 24 години 01 жовтня 2026 року.

Визначити заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 66 560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області UA768201720355259001000018661, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 26268119.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент протягом дії ухвали внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 наступні обов`язки, визначені пунктами 1, 2, 3 частини п`ятої статті 194 КПК України: прибувати на виклики до Миронівського районного суду Київської області, повідомляти суд про зміну свого місця проживання, не відлучатись з населеного пункту, в якому він проживатиме на час внесення застави, без дозволу суду.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

Термін дії покладених слідчим суддею на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язків у разі внесення застави визначити до 01 жовтня 2026 року.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1