Рішення № 139933838, 21.09.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/10165/23

Провадження № 2/369/789/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Фінагеєвої І.О.,

за участю секретаря Крикуна І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №369/10165/23 за позовом ТОВ "Фінфорс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю " Фінфорс " звернулося до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11 листопада 2021 року між ТОВ «ЕКВІФІН УКРАЇНА», що в подальшому змінив назву на ТОВ «МІСТЕР КЕШ», («первісний кредитор») та ОСОБА_1 , за допомогою Інформаційно телекомунікаційної системи ТОВ «МІСТЕР КЕШ», було укладено електронний Кредитний договір № 447028-M.

Згідно з п. 2.6.1. Кредитного договору загальний розмір кредиту складає 20 000,00 грн.

Відповідно до п. 2.6.2. Кредитного договору строк кредиту з 11 листопада 2021 року по 10 грудня 2021 року включно.

Згідно п.2.6.4. Кредитного договору за користування кредитом Позичальник сплачує Кредитору проценти за стандартною (акційною) процентною ставкою в розмірі 0.597% від суми кредиту за кожен день користування кредитом.

Як зазначає позивач, ТОВ «МІСТЕР КЕШ» виконало свої зобов`язання перед Позичальником за Кредитним договором та надало йому кредит в сумі 20000,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку Позичальника.

У встановлений термін 10 грудня 2021 року Відповідач свої зобов`язання перед Кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, а також не уклав угоду щодо пролонгації строку дії Кредитного договору, в зв`язку з чим, а також керуючись умовами зазначеного кредитного договору та умовами додаткової угоди до Кредитного договору (автопролонгація) від 11 листопада 2021 року Кредитний договір було автопролонговано, в зв`язку з цим строк користування кредитом було продовжено на 20 календарних днів, тобто до 30 грудня 2021 року включно, з підвищеною процентною ставкою у розмірі 2.99%.

Пунктами 1.2-1.7 Угоди до Кредитного договору (автопролонгація), сторони узгодили, що в період автопролонгації з 11 грудня 2021 року по 30 грудня 2021 року Позичальник сплачує Кредитору проценти за підвищеною процентною ставкою в розмірі 2.99% від суми кредиту за кожен день користування кредитом. Загальна вартість кредиту становить 44 808,80 грн.

У встановлений строк нової узгодженої дати повернення кредиту 30 грудня 2021 року Відповідач не виконав свої боргові зобов`язання за Кредитним договором, у зв`язку з чим, виникла прострочена заборгованості перед Кредитором в розмірі 20414,00 грн тіло кредиту та 24394,80 грн. нараховані проценти.

Враховуючи невиконання Відповідачем своїх боргових зобов`язань перед Кредитором, 26 січня 2022 року між ТОВ «МІСТЕР КЕШ» та ТОВ «Фінфорс» було укладено договір факторингу № 42987483-98.

Як вбачається з Витягу з реєстру прав грошових вимог від 30 травня 2023 року (Додаток №1 до договору факторингу) ТОВ «МІСТЕР КЕШ» 26 січня 2021 року відступило на користь ТОВ «Фінфорс» право вимоги за кредитним договором № 447028-М від 11 листопада 2021 року на загальну суму 44808,80 грн.

Станом на дату направлення позовної заяви, заборгованість позичальника по кредитному договору перед ТОВ «Фінфорс» не виконана і складає: 20414,00 грн. тіло кредиту та 24394,80 грн. нараховані проценти, а всього 44808,80 грн.

У зв`язку із викладеним, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінфорс» заборгованість за Кредитним договором №447028-М від 11 листопада 2021 року в розмірі 44808,80 грн. з яких: 20414,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 24394,80 грн. нараховані проценти, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн. та суму сплаченого судового збору в сумі 2684,00 грн.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 січня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

У встановлений законом строк сторони заперечень щодо такого порядку не заявили.

Відповідач на адресу суду відзиву на позовну заяву не подав, ухвалу суду про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками не отримав. Причини неможливості подати відзив суду не повідомив. Будь-яких заяв, клопотань станом на час прийняття рішення до суду не надходило.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням п.п. 3,4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов такого висновку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що 11 листопада 2021 року між ТОВ «МІСТЕР КЕШ» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №447028-M, у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатора f37925.

Відповідно до п. 2.1. Договору, за цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Позичальнику в користування грошові кошти (кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов цього Договору.

Згідно п.2.2. Договору, Кредит видається в національній грошовій одиниці України гривні, в безготівковій формі, шляхом зарахування суми кредиту за реквізитами платіжної картки/розрахункового рахунку, вказаних Позичальником в угоді/дорученні про перерахування коштів.

Відповідно до пп. 2.6.1 - 2.6.3 п.2.6 Договору, загальна сума кредиту: 20414,00 грн., строк кредиту з 11 листопада 2021 року по 10 грудня 2021 року включно. Запланована дата повернення кредиту 10 грудня 2021 року.

Згідно пп. 2.6.4. п. 2.6. Договору, за користування кредитом Позичальник сплачує Кредитодавцю проценти за акційною процентною ставкою в розмірі 0.597 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом. Реальна річна процентна ставка за користування кредитом становить 695.32%. Розрахунок реальної річної процентної ставки наведено у розширеному графіку платежів, що є невід`ємною частиною цього договору. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів користування кредитом, а саме за період з дати видачі кредиту і до запланованої дати повернення кредиту включно.

Відповідно до пп. 2.6.5 - 2.6.6 п.2.6. Договору, загальна вартість кредиту становить 24070.1 грн., сума до повернення - 24070.1 грн.

Додаток №1 до Кредитного Договору №447028-М від 11 листопада 2021 року містить графік платежів, відповідно до якого встановлено кількість платежів, їх розмір та періодичність внесення позичальником з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом.

Угодою до кредитного договору №447028-М про автопролонгацію від 11 листопада 2021 року сторони погодили строк автопролонгації з 11 грудня 2021 року по 30 грудня 2021 року. За користування кредитом в період автопролонгації позичальник сплачує кредитодавцю проценти за підвищеною процентною ставкою в розмірі 2,99% від суми кредиту за кожен день користування кредитом. Запланована дата повернення кредиту 30 грудня 2021 року, сума до повернення 44808,80 грн.

Відповідно до довідки про стан заборгованості від 30 травня 2023 року № 30/05-Ф, заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором № 447028-М від 11 листопада 2021 року станом на 30 травня 2023 року складає 44808,80 грн., з яких: 20000,00 грн. сума виданого кредиту, 24394,80 грн. проценти за користування кредитом.

Відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 20 лютого 2023 року № Е.42.0.0.0/4-230220/40339, через систему LiqPay 11 листопада 2021 року о 20:54:13 здійснено переказ грошових коштів у розмірі 20 000,00 грн на платіжну картку НОМЕР_1 , держателем якої зазначено ОСОБА_2 .

Відповідно до договору факторингу від 26 січня 2022 року № 42987483-98 ТОВ «Містер Кеш» продало, а ТОВ "ФІНФОРС" придбало право грошової вимоги до третіх осіб-боржників, зокрема і до ОСОБА_1 , за яким сума заборгованості становить 44808,80 грн, що вбачається з витягу з додатку № 1 від 30 травня 2023 року до договору факторингу №42987483-95 від 05 січня 2022 року.

Згідно з повідомленням від 26 січня 2022 року ТОВ «Містер Кеш» направило повідомлення ОСОБА_1 про зміну кредитора у зобов`язанні на ТОВ «Фінфорс».

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Також, ст. 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Будь-яких доказів на спростування того, що договір був укладений в електронному вигляді, відповідачем не надано.

Статтею 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, до позивача перейшли права первісного кредитора ТОВ «Містер Кеш» за кредитним договором №447028-М від 11 листопада 2021 року в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених ст. 82 ЦПК України. Належними доказами в розумінні ст. 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, у якій припис абзацу 2 ч. 1 ст.1048ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У зазначеній постанові Верховний Суд, розглядаючи питання стягнення штрафних санкцій за договором споживчого кредитування, сформував низку правових висновків. Зокрема, Велика Палата розмежувала поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання».

Надаючи правову оцінку вказаним поняттям у частині нарахування штрафних санкцій за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього. Відрізняються терміни в тому випадку, коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання. Указаний висновок міститься у п. 35 Постанови.

У справі, що розглядається строк дії договору і строк кредитування є відмінним.

Пунктом 2.6.2. Договору визначено строк кредиту з 11 листопада 2021 року по 10 грудня 2021 року включно.

Згідно п. 2.6.3. Договору, запланована дата повернення кредиту 10 грудня 2021 року.

Згідно п. 2.6.4. Договору, за користування кредитом Позичальник сплачує Кредитодавцю проценти за акційною процентною ставкою в розмірі 0.597 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом. Реальна річна процентна ставка за користування кредитом становить 695.32%. Розрахунок реальної річної процентної ставки наведено у розширеному графіку платежів, що є невід`ємною частиною цього договору. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів користування кредитом, а саме за період з дати видачі кредиту і до запланованої дати повернення кредиту включно.

Відповідно до п.5.1 Договору, позичальник має право продовжити строк користування кредитом. Для продовження строку користування кредитом, Позичальник сплачує Кредитодавцю нараховані проценти за ту кількість днів, на яку бажає продовжити строк

Відповідно до п. 5.2 Договору, у разі не сплати позичальником заборгованості до закінчення строку дії договору та не продовження строку дії Договору, кредитодавцем застосовується автопролонгація з наступного дня після запланованої дати повернення кредиту; позичальник, який підписує даний договір, дає згоду на його автопролонгацію, - продовження строку дії договору з дня запланованої дати повернення кредиту ще на 20 календарних днів; позичальник вважається таким, що прострочив повернення кредиту у разі, якщо він не повернув кредит і не продовжив строк користування кредитом до дня закінчення дії строку автопролонгації.

Як убачається з матеріалів справи за кредитним договором №447028-М від 11 листопада 2021 року, в якому вказано, що строк виконання зобов`язання визначено до 10 грудня 2021 року, тобто в межах цього строку позивач мав нараховувати проценти за акційною процентною ставкою 0.597 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом.

Підвищена процентна ставка у розмірі 2,99 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом передбачена умовами договору для періоду автопролонгації після спливу строку кредитування та пов`язана виключно з невиконанням позичальником обов`язку щодо повернення кредиту у встановлений договором строк.

Пролонгація дії кредитного договору без ініціативи позичальника за змістом укладеного договору, пов`язується виключно з не поверненням кредитних коштів у визначений п. 2.6.3 договору строк, що не узгоджується з Правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 27 липня 2021 року за № 910/18943/20 відповідно до якої поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною.

Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять.

Таким чином нарахування процентів за підвищеною процентною ставкою після 10 грудня 2021 року є неправомірним.

Суд зазначає, що підвищені проценти за користування кредитними коштами в договорі в період автопролонгації визначаються як підвищена процентна ставка, однак очевидним є факт, що її нарахування передбачене у разі не виконання відповідачем умов кредитного договору, а саме не повернення кредитних коштів після 10 грудня 2021 року.

В даному випадку права позивача можуть бути захищені шляхом застосування механізму, визначеного ст. 625 ЦК України, вимог про що останній не заявляв.

Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем кредитних коштів, отриманих на підставі Кредитного договору № 447028-М від 11 листопада 2021 року, а також доказів того, що він вчинив дії, спрямовані на продовження строку користування кредитом, зокрема ініціював таке продовження або погодив зміну строку повернення кредиту, а також беручи до уваги, що проценти за користування кредитом підлягають нарахуванню лише в межах погодженого сторонами строку кредитування, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту та процентів, нарахованих відповідно до умов Договору до 10 грудня 2021 року.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФІНФОРС» заборгованості за тілом кредиту у розмірі 20414,00 грн та заборгованості за відсотками у розмірі 3656,10 грн.

Щодо вимоги позивача про відшкодування відповідачем понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, в розмірі 7000,00 грн., суд зазначає наступне.

Позивачем підтверджено витрати на правову допомогу та надано на їх підтвердження письмові докази: договір про надання правової допомоги від 20 лютого 2023 року, укладений між ТОВ «ФІНФОРС» та Адвокатським бюро «ГЕРМАН ГУРСЬКИЙ ТА ПАРТНЕРИ», ордер на надання правничої (правової) допомоги адвокатом Гурським Г.Ю. серії АН №1175535, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Гурського Германа Юрійовича серії ДН №5506, та платіжну інструкцію №3179 від 30 травня 2023 року згідно якого ТОВ «ФІНФОРС» перерахувало на користь АБ «ГЕРМАН ГУРСЬКИЙ ТА ПАРТНЕРИ» оплату за надану правову допомогу згідно Договору про надання правової допомоги від 20 лютого 2023 року та додатку від 05 травня 2023 року без ПДВ у розмірі 7000,00 грн.

За змістом ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як це унормовано вимогами ч. 5 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися, як це закріплено положеннями ч. 3 ст. 141 ЦПК України.

За правилами ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Такої правової позиції щодо застосування норм права дотримується Верховний Суд у постанові від 23 січня 2019 року, прийнятій у справі №552/2145/16-ц.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час, що унормовано вимогами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Вирішуючи питання щодо розміру суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд виходить зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Однак, за наявності заперечень учасника справи, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Визначаючи суму до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAlliance Limited» проти України» (п. 268), від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічного змісту висновків щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року, прийнятій у справі №826/1216/16, провадження № 11-562ас18, та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року, прийнятій у справі №755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19.

З огляду на викладене вище, можна дійти висновку, що ЦПК України унормовано такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Водночас, суд зважає на те, що правилами ч. 2 ст. 141 ЦПК України унормовано, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В розумінні п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача на 53,7% від ціни позову, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 3759 гривень (7000 * 53,7% : 100% = 3759 грн).

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача, з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 1441,30 гривень (2684 * 53,7% : 100% = 1441,30 грн).

Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 280-284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ТОВ "Фінфорс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНФОРС" заборгованість за кредитним договором №447028-М від 11 листопада 2021 року в розмірі 24070 (двадцять чотири тисячі сімдесят) грн 10 коп., що складається з 20414,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 3656,10 грн нараховані відсотки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНФОРС" судовий збір у розмірі 1441 (одна тисяча чотириста сорок одна) грн. 30 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНФОРС" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3759 (три тисячі сімсот п`ятдесят дев`ять) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня винесення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНФОРС", код ЄДРПОУ: 41717584, адреса місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 4/6, корп. В, каб. 508-2.

Інформація про відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя Інна ФІНАГЕЄВА