Рішення № 139933599, 14.09.2026, Згурівський районний суд Київської області

Справа № 365/260/26

Номер провадження: 2/365/413/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14 вересня 2026 року селище Згурівка

Згурівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Солдатової Т.М.

за участю секретаря судового засідання Матвієнко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 3 за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

31 березня 2026 року (через систему «Електронний суд») позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» в особі керівника Міньковської А.В., звернувся до Згурівського районного суду Київської області з вищевказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на корить ТОВ «ФК «ПОЗИКА» заборгованість за кредитним договором № 2029919 від 16.01.2025 у розмірі 73798,50 грн, понесені судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 16.01.2025 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЕЛФІ КРЕДИТ» (далі ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2029919.

У відповідності до умов кредитного договору, його підписання здійснюється електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону, вказаний позичальником при укладенні кредитного договору.

За даним кредитним договором, на умовах платності, строковості, зворотності, відповідачу ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 24000,00 грн, а ОСОБА_1 зобов`язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у кредитному договорі, додатках до нього та в Правилах надання грошових коштів у позику, що розміщені на офіційному веб-сайті кредитодавця.

Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин ст. 526 та ст. 527 ЦК України, внаслідок чого, 28.08.2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ПОЗИКА» відповідно до чинного законодавства України укладений договір факторингу № 08082025. Згідно з даним договором факторингу відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 2029919 від 16.01.2025.

Відповідно до договору факторингу сума боргу перед новим кредитором (ТОВ «ФК «ПОЗИКА») становить 73798,50 грн, із яких: сума основного боргу за кредитом становить 19425,00 грн, сума нарахованих процентів становить 42373,50 грн, сума штрафних санкцій становить 12000,00 грн.

Згідно з попереднім (орієнтовним) розрахунком суми судових витрат, судові витрати позивача складаються зі сплаченого ним судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Ухвалою Згурівського районного суду Київської області від 13 квітня 2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, справу призначено до судового розгляду та встановлено відповідні строки для подання заяв по суті справи.

03.06.2026 через систему «Електронний суд» представник відповідача Балашова М.О. подав відзив на позовну заяву, в якій просить поновити пропущений строк для подання відзиву та прийняти даний відзив до розгляду у справі № 365/260/26 за позовом ТОВ «ФК «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь позивача 18000,00 грн заборгованості за кредитним договором № 2029919 від 16.01.2025 із ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ». У задоволенні інших вимог відмовити. Витрати позивача по сплаті судового збору просить віднести на рахунок держави на підставі ч. 6 ст. 141 ЦПК України. Витрати позивача на правничу допомогу залишити за позивачем на підставі ч. 5 ст. 137, п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначає, що відповідач заявлені вимоги визнає частково в сумі 18000,00 грн з наступних підстав.

16.01.2025 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та відповідачем було укладено договір № 2029919 про надання споживчого кредиту в сумі 18 тис. грн строком на 360 днів під 1 % денних, зі щомісячною сплатою процентів (п. 1.1-1.4). додатковою угодою від 18.01.2025 суму кредиту було збільшено на 6 тис. грн, тобто до 24 тис. грн.

З розрахунку заборгованості видно, що 22.01.2025 відповідаем було сплачено кредиту 6000 грн, із яких в рахунок погашення кредиту відповідачем було зараховано 4575 грн, а в рахунок сплати процентів зараховано 1425 грн.

Разом з тим, відповідач з 11.05.2022 року є військовослужбовцем Збройних Сил України та проходить військову службу по мобілізації. На даний час він проходиь службу у ВЧ НОМЕР_1 Національної гвардії « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Вказана обставина підтверджується військовим квитком НОМЕР_2 та довідкою форми № 5 від 25.05.2026.

Відповідач також має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_3 .

Отже, усі нараховані у період 16.01.2025 11.01.2026 проценти, штрафи та пені підлягали списанню кредитором на підставі п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у звязку із перебуванням з 11.05.2022 відповідача на військовій службі за мобілізацією.

Отже кредитором було помилково не зараховано в рахунок сплати відповідачем кредиту 22.01.2025 11.01.2026, а також 12000,00 грн неустойки також з вищенаведених підстав підлягають списанню.

Додатковою підставою відмови у задоволенні позову, в частині неустойки, є п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.

Здійснені позивачем витрати по сплаті судового збору у сумі пропорційній (24,39%) до задоволених вимог (649,38 грн) підлягають віднесенню на рахунок держави на підставі ч. 6 ст. 141 ЦПК України, оскільки відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» відповідач підлягає звільненню від сплати судового збору. В іншій частині ці витрати підлягають залишенню за позивачем на підставі п. 2 ч. 1 ст. 141 ЦПК України.

Заявлені до розподілу 6000 грн витрат на правову допомогу відповідач вважає неспівмірними та такими, що не відповідають критерію їх реальності. Зазначає, що дана справа є малозначною. Складання позовної заяви у такій справі не потребує значних витрат часу, оскільки усі заяви є однотипними, створюються за шаблоном. Враховуючи вказані обставини вважають, що заявлена позивачем сума витрат на правову допомогу підлягає зменшенню судом з 6000 грн до 0 грн на підставі ч. 5 ст. 137, п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України.

Щодо дотримання процесуального строку зазначає, що 13.04.2026 судом було відкрито провадження у справі та встановлено відповідачу 15-денний строк для подання відзиву.

Відповідач є субєктом надання йому безоплатної правової допомоги. Доручення для надання БВПД у даній справі було видано 05.05.2026, тобто вже після спливу вищевказаного строку.

Відповідач безпосередньо задіяний у виконанні бойових завдань. Представник відповідача територіально знаходиться у м. Івано-Франківську. Відтак збір та передача доказів, зокрема довідки форми № 5 від 25.05.2026, а також комунікація із клієнтом потребувала додаткового часу. Враховуючи вказані обставини, просять поновити пропущений строк для подання відзиву.

02.07.2026 представник позивача ТОВ «ФК «ПОЗИКА» Міньковська А.В. подала додаткові пояснення у справі, в яких зазначає, що нарахування заборгованості здійснювалося виключно в межах умов укладеного договору та відповідно до вимог чинного законодавства України. Поданий позивачем розрахунок є деталізованим, містить інформацію про всі операції за договором та підтверджується первинними документами.

Позивач не заперечує, що чинним законодавством передбачено певні соціальні гарантії для військовослужбовців, у тому числі щодо ненарахування процентів за користування кредитом та штрафними санкцій за наявності визначених законом підстав.

Разом із тим наявність самого лише статусу військовослужбовця не свідчить автоматично про виникнення обовязку кредитора припинити нарахування процентів та не може сама по собі бути підставою для визнання розрахунку заборгованості неправильним.

Для реалізації права на пільги, передбачені законодавством, позичальник повинен повідомити кредитодавця про наявність обставин, які дають право на застосування відповідних гарантій, а також надати документи, що підтверджують його статус та право на отримання таких пільг.

Саме з цією метою листом Національного банку України від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 та листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142 визначено перелік документів, які подаються позичальниками кредиторам для підтвердження права на звільнення від нарахування процентів та штрафних санкцій. До таких документів належить військовий квиток із відповідними відмітками, довідка про проходження військової служби, витяги з наказів та інші документи ійськового обліку.

Проте матеріали справи не містять жодного доказу того, що під час дії кредитного договору відповідач звертався до первісного кредитора - ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» - із заявою про застосування передбачених законом пільг або надавав документи, які підтверджують право на їх застосування.

Також відсутні будь-які докази отримання первісним кредитором відповідних документів чи повідомлень від відповідача про необхідність застосування спеціальних гарантій, передбачених законодавством для військовослужбовців.

Більше того, надана відповідачем довідка про проходження військової служби підтверджує виключно факт проходження ним військової служби, однак не підтверджує факт звернення до кредитодавця із відповідною заявою та необхідними документами під час виконання кредитного договору.

Кредитний договір був укладений 16.01.2025, тобто у період, коли відповідач, відповідно до поданих ним документів, вже проходив військову службу. Відтак саме відповідач був обізнаний про свій статус та мав усі можливості повідомити кредитодавця про наявність підстав для застосування передбачених законом гарантій ще на момент укладення договору або під час його виконання. Проте доказів вчинення таких дій матеріали справи не містять.

Щодо витрат на правничу допомогу ТОВ «ФК «ПОЗИКА», зазначає, що правовадопомога, надана адвокатом, включає: усну консультацію, письмову консультацію щодо спірних правовідносин, правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання консультацій щодо захисту інтересів ТОВ «ФК «ПОЗИКА», складанняпозовної заяви, попередній розрахунок суми судових витрат, а також формування необхідних додатків для подання позовної заяви.

Поряд з цим, звертає увагу суду на те, що позивач проаналізувавши ринкову вартість надання юридичними компаніями юридичних послуг встановив, що ринкова вартість складання позовної заяви у цивільних справах становить в середньому 6000,00 грн.

Таким чином, позивач надав разом із позовною заявою усі необхідні докази отримання професійної правничої допомоги по справі, що підтверджують співмірність та справедливість витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи, часом, обсягом та ціною позову, а отже стягнення із відповідача витрат на професійну (правову) допомогу адвоката у розмірі 6000,00 грн підлягають до задоволення.

Представник позивача просить долучити дані письмові пояснення до матеріалів цивільної справи № 365/260/26 та врахувати їх під час ухвалення судового рішення.

В судове засідання учасник справи не з`явились.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з відсутністю сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Представник позивача Міньковська А.В. в судове засідання не з`явилася, у додаткових письмових поясненнях просила проводити розгляд справи у відсутність представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Якубовський О.О. у судове засідання не з`явилися. Представник відповідача подав клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача та його представника.

Дослідивши позиції сторін викладені у заявах по суті, а також письмові докази, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що між 16.01.2025 відповідач ОСОБА_1 ознайомився з паспортом споживчого кредиту, що підтверджується його електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е663 (а.с. 48-49 - копія паспорту споживчого кредиту).

Того ж дня, 16.01.2025, між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_2 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №2029919 за продуктом «NewShort», шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», зі сторони позичальника - електронним підписом одноразовим ідентифікатором Р754 (а.с. 16-23 - копія кредитного договору з додатками).

Відповідно до п.1.1 кредитного договору товариство надає Споживачу кошти у кредит в національній валюті України - гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплати проценти за користуванням ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Сторонами погоджені наступні умови кредитування: сума кредиту (загальний розмір) складає: 18000,00 грн. Тип кредиту кредит (п. 1.2); строк кредиту 360 днів (п. 1.3); періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів (п. 1.4, Графік платежів); тип процентної ставки фіксована (п. 1.5); стандартна процентна ставка становить 1 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього договору (пп. 1.5.1 п. 1.5); знижена процентна ставка 0,95% в день та застосовується, якщо споживач, як учасник програми лояльності товариства, до 15.02.2025 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів. Знижка споживачу від товариства на стандартну процентну ставку є індивідуальною; у випадку її застосування сума процентів, що підлягає сплаті до вказаної вище дати, перераховується замість стандартної процентної ставки за зниженою процентною ставкою. Також, споживач може отримати індивідуальну знижку, якщо до вказаної дати здійснить повне дострокове повернення кредиту, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною стакою буде перераховано за зниженою процентною ставкою до дати повного дострокового повернення кредиту (включно). У випадку часткового дострокового повернення кредиту такий перерахунок здійснюється тільки до дати часткового дострокового повернення кредиту, надалі застосовується стандартна процентна ставка без знижки і перерахунку. Споживач погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невиконання споживачем права на отримання знижки, що не є зміною процентної ставки без знижки, що не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для споживача (пп. 1.5.2 п. 1.5); мета отримання кредиту споживчі (особисті) потреби (п. 1.6); денна процентна ставка на дату укладення договору складає 1% в день (п. 1.7); орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 2333,95% річних (пп. 1.9.1 п. 1.9); за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 2253,44% річних (пп. 1.9.2 п. 1.9); орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 82800,00 грн (пп. 1.10.1 п. 1.10); за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 82530,00 грн (пп. 1.10.2 п. 1.10).

Згідно п. 2.1 кредитного договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_4 .

Дата надання кредиту 16.01.2025 або 17.01.2025 року (п.2.2 кредитного договору).

Відповідно до п. 3.1 кредитного договору нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт». Роз`яснення процентів: - економічна сутність процентів плата за користування кредитом; - база для розрахунку процентів залишок фактичної заборгованості за кредитом станом на початок кожного календарного дня протягом строку кредиту; - порядок обчислення процентів здійснюється відповідно до наступної формули: проценти = «база для розрахунку процентів, з урахуванням умов п. 3.2. договору» помножити на «процентну ставку вказану» в п.1.5, яка діє відповідний період строку кредиту, з урахуванням умов договору.

До періоду розрахунку процентів включається день надання та день фактичного повернення кредиту, але не включається перша дата сплати процентів, вказана в графіку платежів. У випадку якщо день надання та день повернення кредиту співпадають, нарахування процентів здійснюється за один день (п. 3.2 кредитного договору).

Відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушення умов, визначених змістом договору визначена у розділі 6 договору.

Графіком платежів за договором №2029919 від 16.01.2025 доведено до відома ОСОБА_1 графік погашення заборгованості, інформацію про загальну вартість кредиту, реальну річну процентну ставку, суму процентів за користування кредитом (а.с. 25 копія додатку №1 до кредитного договору).

Крім того, 18.01.2025 відповідач ОСОБА_1 ознайомився з паспортом споживчого кредиту (Інформація, яка надається споживачу до укладення додаткової угоди щодо збільшення суми кредиту), що підтверджується його електронним підписом одноразовим ідентифікатором Н228 (а.с. 26 зворот - 28 - копія паспорту споживчого кредиту).

Того ж дня, 18.01.2025, між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_2 було укладено Додаткову угоду до Договору №2029919 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 16.01.2025, шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», зі сторони позичальника - електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е743 (а.с. 24-26 - копія кредитного додаткової угоди з додатками).

Згідно з п. 1 додаткової угоди сторони домовилися збільшити суму кредиту на 6000,00 грн та внести у зв`язку з цим низку змін до кредитного договору. Строк дії договору та визначені графіком платежів дати платежів не змінилися.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до приписів ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Вимоги до змісту (умов) договору про споживчий кредит визначені у ч. 1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування». При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 12 цього Закону, умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» (тут і далі в редакції станом на дату укладення кредитного договору) передбачено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст. 10, 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац другий ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як передбачено частиною першою статті 1048 ЦК України, норми якої в силу частини другої статті 1054 ЦК України поширюються на кредитні відносини, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України невиконання зобов`язання є порушенням зобов`язання. Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Первісний кредитор ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» свої зобов`язання за договором та додатковою угодою щодо надання кредиту виконало в повному обсязі.

Так, на підставі кредитного договору відповідач ОСОБА_1 16.01.2025 отримав кредит у розмірі 18000,00 грн, що підтверджується листом ТОВ «ПЕЙТЕК» вих. №20250828-57 від 28.08.2025 року (а.с. 44).

Також, на підставі додаткової угоди відповідач ОСОБА_1 18.01.2025 додатково отримав в кредит 6000,00 грн, що підтверджується листом ТОВ «ПЕЙТЕК» вих. №20250828-58 від 28.08.2025 року (а.с. 44 зворот).

Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», станом на 28.08.2025 заборгованість ОСОБА_1 за договором №2029919 від 16.01.2025 становила 73798,50 грн, яка складається із заборгованості по тілу у сумі 19425,00 грн, заборгованості по відсоткам у розмірі 42373,50 грн та заборгованості по штрафних санкціях у сумі 12000,00 грн. З розразунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 22.01.2025 здійснив платіж на погашення кредиту у розмірі 6000,00 грн, з яких 4575,00 грн зараховано на погашення тіла кредиту, 1425,00 грн на погашення нарахованих процентів за корисмтування кредитом. Проведені нарахування відповідають умовам договорру (а.с. 12-14).

Відповідно до пп. 3) п. 4.1 кредитного договору товариство має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди споживача, але з обовязковим повідомленням споживача про відступлення протягом 10 робочих днів із дати такого відступлення у спосіб, визначений частиною першою статті 25 Закону України «Про споживче кредитування», що забезпечить доведення до відома споживача такого факту.

28 серпня 2025 року ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» (клієнт) та ТОВ «ФК «ПОЗИКА» (фактор) уклали договір факторингу № 28082025, відповідно до умов якого клієнт відступає (передає) фактору права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки встановлені цим договором (а.с. 32-42). 28 серпня 2025 року сторони підписали акт приймання-передачі реєстру боржників в електронному вигляді від 28 серпня 2025 року до договору факторингу від 28 серпня 2025 року № 28082025 (а.с. 8). Сума фінансування, що підлягала оплаті відповідно до п. 4.1 договору факторингу сплачена ТОВ «ФК «ПОЗИКА» на рахунок ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» у повному обсязі, що підктверджується копією платіжної інструкції № 6054373 від 28 серпня 2025 року (а.с. 46).

Відповідно до витягу із додатку № 1 до договору факторингу №28082025 від 28.08.2025, укладеного між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ПОЗИКА», до останнього перейшло право грошової вимоги, зокрема, до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №2029919 від 16.01.2025 в розмірі 73798,50 грн, яка складається суми основного боргу - 19425,00 грн, суми нарахованих процентів - 42373,50 грн та суми штрафних санкцій - 12000,00 грн (а.с. 11).

Таким чином, з урахуванням положень п. 3.1 договору факторингу, ТОВ «ФК «ПОЗИКА» набуло права вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 2029919 від 16.01.2025.

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В порядку ст.516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною першою статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч. 3 ст. 1079 ЦК України фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Згідно зі ст. 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Зі змісту відзиву на позовну заяву, поданого представником відповідача адвокатом Якубовським О.О., відповідач ОСОБА_1 визнає факт укладення кредитного договору № 2029919 від 16.01.2025 та додаткової угоди до кредитного договору від 18.01.2025, визнає факт отримання ним кредитних коштів у загальному розмірі 24000,00 грн, наявності у нього заборгованості за кредитним договором та не заперечує наявності у позивача права грошової вимоги за кредитнои договором. ОСОБА_1 частково визнає позов у розмірі 18000,00 грн сума заборгованості за тілом кредиту, з урахуванням суми сплачених ним коштів у розмірі 1425,00 грн, які були зараховані на погашення нарахованих процентів за користування позикою.

В іншій частині, а саме, в частині заборгованості за процентами за користування кредитом та штрафними санкціями, ОСОБА_1 позов не визнає, так як є діючим військовослужбовцем, а тому відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

З наданої стороною відповідача копії військового квитка серії НОМЕР_2 виданого 10.05.2022 вбачається, що ОСОБА_1 29 квітня 2022 року на підставі Указу Президента України № 69/2022 Про загальну мобілізацію призваний у Збройні Сили України та з того часу перебуває на військовій службі (а.с. 85-86). З 11.03.2026 проходить військову службу за призовом по мобілізації у військовій частині НОМЕР_5 оперативно-тактичного з`єднання 2 корпусу Національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (а.с. 87 довідка форми № 5 від 26 травня 2026 року). ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_6 (а.с. 88) та скан-копією посвідчення ветерана НОМЕР_7 з додатку «Дія» (номер паперового документа УБД858195) (а.с. 89).

Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції Закону № 3633-ІХ від 11.04.2024, що діяла на дату укладення кредитного договору та додаткової угоди до кредитного договору) військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, а також їх дружинам (чоловікам), - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Також, щодо позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 до теперішнього часу.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-ІХ, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Цим же законом Розділ ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено п. 61 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 10561 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем».

Тобто, законодавець передбачив, що під час дії воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування позичальник звільняється від відповідальності за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за договором про споживчий кредит.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, який набрав чинності 24.12.2023 пункт 61 Розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» виключено та внесено зміни до пункту 6 Розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п. 6 Розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції чинній на дату укладення кредитного договору»), у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Основним регулятором договірних відносин є ЦК України, а не окремі закони, що вбачається з аналізу висновків постанови ВС від 10.10.2018 у справі № 362/2159/15-ц.

Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.

Проте, зміни до п. 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України ні законом № 3498-IX, ні будь-яким іншим законом не вносились.

Відповідно до ч. 3 ст. 1054 ЦК України Закон України «Про споживче кредитування» встановлює особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту.

У випадку, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня, застосовуються класичні для юридичної практики формули (принципи): закон пізніший має перевагу над давнішим (lex prosperior derogat priori); закон спеціальний має перевагу над загальним (lex specialis derogat generali), закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим (lex prosperior generalis non derogat priori speciali).

Проте, із системного аналізу приписів п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» та п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України вбачається, що положення п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування пені під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв`язку з іншими обставинами, а саме прийняття ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг".

У той же час, загальна норма, яка регулює правовідносини щодо нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) під час воєнного стану в державі залишається чинною та не містить виключень щодо договорів про споживчий кредит.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, як кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, наведені у справі аргументи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, керуючись засадами верховенства права, суд дійшов висновку, що позов ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором необхідно задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» заборгованість за кредитним договором № 2029919 від 16.01.2025 у розмірі 18000,00 грн (вісімнадцять тисяч гривень 00 копійок), що є сумою основного боргу з урахуванням сплаченої відповідачем суми коштів 1425,00 грн, що була зарахована первісним кредитором на погашення заборгованості за процентами.

В задоволенні позову в іншій частині позовних вимог суд вбачає за необхідне відмовити.

Щодо розподілу судових витрат суд приходить до наступного.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн, які просить стягнути з відповідачки на свою користь (а.с. 62 копія платіжної інструкції).

Згідно з ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Позивач також просив стягнути з відповідачки витрати на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу до матеріалів справи долучено: договір про надання правової допомоги № 39493634 від 02.01.2026 року (а.с. 29-31), додаткову угоду № 2029919 від 17.03.2026 до договору про надання правової допомоги № 39493634 від 02.01.2026 року (а.с. 43), акту надання послуг № 2029919 від 17.03.2026 року на загальну суму 6000,00 грн (а.с. 9), детальний опис робіт (наданих послуг) (а.с. 15), копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 11628/10 від 29.07.2024 та посвідчення адвоката України на ім`я Горобей Руслани Геннадіївни (а.с. 50, 51).

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною п`ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною шостою статті 137 ЦПК обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Сторона відповідача клопотала про зменшення розміру витрат на правничу допомогу з 6000,00 грн до 0,00 грн. Представник відповідача, аргументуючи не співмірність заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, не надав суду жодних доказів на підтвердження своїх заперечень, які б свідчили про те, що витрати, понесені позивачем на оплату послуг адвоката є завищеними та не відповідають критеріям, визначним у ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

Натомість позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу. Дані витрати позивача є обґрунтованими та співмірними зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання послуг, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову.

Судом не встановлено підстав для зменшення вказаних до стягнення сум, а тому вони підлягають розподілу між сторонами відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

Представник відповідача, з посиланням на п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», просив віднести здійснені позивачем витрати по сплаті судового збору в сумі пропорційно до задоволених вимог на рахунок держави на підставі ч. 6 ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Суд звертає увагу, що дана справа не пов`язана з порушенням прав відповідача, а навпаки, спір, що розглядається судом, виник внаслідок порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань, а тому норми п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» та ч. 6 ст. 141 ЦПК України в даному випадку не підлягають до застосування.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову, покладаютья на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що судом частково задоволено позовні вимоги, а саме у розмірі 18000,00 грн, що у відсотковому співвідношенні до заявлених вимог (73798,50 грн) становить 24,39%, отже з відповідача на користь позивача відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір в розмірі 649,36 грн (2662,40 х 24,39% = 649,36 грн) та витрати на правничу допомогу у розмір 1463,40 грн (6000,00 х 24,39% = 1463,40 грн).

Керуючись ст. 3, 11, 207, 514, 526, 599, 611, 625-628, 638, 639, 1050, 1054, 1056-1, 1078-1080 ЦК України, ст. 12, 13, 81, 89, 133, 137, 141, 223, 247, 273, 274, 280, 281, 282, 284, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» заборгованість за кредитним договором № 2029919 від 16.01.2025 у розмірі 18000,00 грн (вісімнадцять тисяч гривень 00 копійок).

В задоволенні позову в іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ судовий збір у розмірі 649,36 грн (шістсот сорок дев`ять гривень 36 копійок) та витрати на правничу допомогу у розмір 1463,40 грн (одна тисяча чотириста шістдесят три гривні 40 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Учасники справи

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА», код ЄДРПОУ 39493634, адреса місцезнаходження: вул. Глибочицька, буд. 17, літ. Б, м. Київ, 04052, адреса для листування: вул. Симона Петлюри, 21/1, м. Бровари, Київська область.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_8 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складене 21 вересня 2026 року.

Головуючий суддя Т.М. Солдатова