Ухвала суду № 139933522, 21.09.2026, Вишгородський районний суд Київської області

"21" вересня 2026 р. Справа № 363/2913/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області в складі: головуючої судді Дьоміної О.П., за участю секретаря Михайлик Д.О., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача адвоката Літвінова Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгорода за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Газопостачальна компанія «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ директора ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» Л.Кіндер від 09.04.2026 року за №150-К «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 »;

- поновити позивача на посаді начальника відділу господарського забезпечення ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» з 14.04.2026 року;

- стягнути з ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14.04.2026 року по дату ухвалення рішення у даній справі;

- допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді начальника відділу господарського забезпечення відповідача з 14.04.2026 року та стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 61 099,92 грн.;

- вирішити питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 18.05.2026 року зазначену позовну заяву прийнято до розгляду, відкрите провадження по вказані цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.

15.09.2026 року до суду надійшла заява позивача, в якій він, посилаючись на ст. ст. 43, 49, 206 ЦПК України просив суд прийняти його відмову від позову.

В судовому засіданні 21.09.2026 року позивач вказану заяву підтримав, пояснив, що дійсно відмовляється від позову та процесуальні наслідки такої відмови, в тому числі і передбачені ч. 2 ст. 206 ЦПК України, щодо недопустимості повторного звернення до суду з таким позовом йому відомі та зрозумілі.

Представник відповідача проти заяви позивача не заперечував.

Вислухавши позивача та представника відповідача, дослідивши заяву позивача, а також матеріали справи, суд дійшов наступного висновку:

Статтею 13 ЦПК України закріплено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Стаття 49 ч. 2 п. 1 ЦПК України зазначає, що позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Зі змісту ст. 206 ЦПК України слідує, що позивач може відмовитися від позову, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову, суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє,

чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України - суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Закриття провадження у справі це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Як убачається із заяви позивача, останній просив суд закрити провадження у справі, у зв`язку з тим, що він відмовився від заявлених до відповідача позовних вимог. З а таких обставин, суд вважає за доцільне задовольнити заяву позивача та закрити провадження у справі.

На підставі викладеного вище та керуючись ст. ст. 13, 49, 206, 255, 256, 353-354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву позивача ОСОБА_1 задовольнити.

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Газопостачальна компанія «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу закрити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, у зв`язку з відмовою позивача від позову та прийняття такої відмови судом.

Роз`яснити позивачу, що повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуюча суддя О.П. Дьоміна