Рішення № 139933218, 18.09.2026, Богуславський районний суд Київської області

Справа № 358/2512/25 Провадження № 2/358/415/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року м. Богуслав

Суддя Богуславського районного суду Київської області Лебединець Г.С., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2025 позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив ухвалити рішення про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 106 815,73 гривень та судові витрати по справі у розмірі 3 028,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив наступне.

Відповідно до укладеного договору про споживчий кредит № 1811937 між відповідачем та ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» від 18.01.2025 року, відповідач отримав кредит у сумі 7 000, 00 грн строком на 360 днів, дена процентна ставка складає 0,86 %. Орієнтовна вартість кредиту 28 581,00 грн. Комісія за надання кредиту 21,00 грн, комісія за обслуговування кредиту 21 560,00 грн.

25.06.2025 року між ТОВ "Незалежні фінанси " та ТОВ "Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №25062025. Відповідно до реєстру боржників ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 21 820,00 грн, з яких: 7 000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 7 000,00 грн- сума заборгованості за неустойкою та 7820,00 грн заборгованість по комісії за обслуговування.

Відповідно до укладеного договору про надання коштів у кредит № 73392589 між відповідачем та ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" від 03.02.2025 року, відповідач отримав кредит у сумі 9000, 00 грн, строком на 30 днів, тобто до 04.03.2025 р. з фіксованою процентною ставкою 0,250%, комісія за надання кредиту 1350,00 грн, яка нараховується за ставкою 15 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту, проценти за понадстрокове користування Кредитом (його частиною), складають 4,00 %, орієнтовна загальна вартість кредиту- 11025,00 грн.

27.03.2025 року між ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ " та ТОВ "Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №27/03/25. Відповідно до реєстру боржників №10 від 25.07.2025 р. ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 17 176,50 грн, з яких: 8325,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 3172,50 грн сума заборгованості за відсотками; 1350,00 грн заборгованість за комісією за надання кредиту; 4329,00 грн - сума заборгованості по процентам за понадстрокове кредитування.

Відповідно до укладеного договору кредитної лінії № 8875562 між ОСОБА_1 та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» від 13.02.2025 р., відповідач отримав кредит в розмірі 17 000,00 грн строком на 360 днів, тип процентної ставки фіксована та складає 0,95% в день. Орієнтовна вартість кредиту складає 78072,50 грн.

17.10.2025 року між ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" та ТОВ "Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №17102025. Відповідно до реєстру боржників №2 від 17.102025 р. ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 43 129,00 грн, з яких: 17 000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 14 696,50 грн - заборгованість за відсотками; 8 500,00 грн неустойка, 2932,50 грн комісія за надання кредиту.

Відповідно до укладеного договору про надання споживчого кредиту між відповідачем та ТОВ «Авентус Україна» № 8518341 від 27.11.2024 р., ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 10 000,00 грн строком на 360 днів, тип процентної ставки фіксована та складає 0,96% в день. Орієнтовна вартість кредиту складає 36 000,00 грн.

17.10.2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ "Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №17102025. Відповідно до реєстру боржників № 2 від 17.10.2025 р. ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 24 690,23 грн, з яких: 9 604,98 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 10 085,25 грн сума заборгованості по процентам; 5 000,00 грн сума заборгованості за пенею, штрафами.

Відповідач умови договорів не виконав, у зв`язку із чим виникла заборгованість в сумі 136 802,70 грн, яка в добровільному порядку відповідачем не сплачена, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача суми заборгованості в примусовому порядку.

Ухвалою суду від 30.01.2026 відкрито провадження у справі з призначенням проведення розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у цивільній справі без повідомлення сторін.

23.02.2026 до суду від представника відповідача надійшов відзив, у якому позовні вимоги визнав частково. Зокрема, відповідач визнав заборгованість за кредитним договором №1811937 від 18.01.2025 року в частині основного зобов`язання, оскільки ним було здійснено платежі на загальну суму 1021,00 грн, в іншій частині позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні.

В обґрунтування заперечень відповідач послався на недоведеність факту укладення ним окремих кредитних договорів та отримання за ними кредитних коштів, відсутність належних доказів його електронної ідентифікації та підписання договорів одноразовим ідентифікатором, а також ненадання первинних бухгалтерських документів, які підтверджують перерахування кредитних коштів саме відповідачу. Також відповідач зазначив, що надані позивачем розрахунки заборгованості є внутрішніми документами фінансових установ та не підтверджують належним чином рух коштів і фактичний розмір заборгованості.

Крім того, відповідач зазначив, що є військовослужбовцем та учасником бойових дій, у зв`язку з чим на нього, на його думку, поширюються пільги, передбачені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», щодо звільнення від сплати процентів, пені та штрафних санкцій за кредитними зобов`язаннями. На підтвердження зазначеного до відзиву додано копії посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 , довідки від 22.10.2025 №3516 та військового квитка серії НОМЕР_2 .

26.02.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначив, що кредитні договори №1811937 від 18.01.2025 року, №7339258989 від 03.02.2025 року, №8875562 від 13.02.2025 року та №8518341 від 27.11.2024 року укладені відповідачем в електронній формі шляхом заповнення заявки, створення особистого кабінету та підписання договорів одноразовим ідентифікатором, який надсилався на номер мобільного телефону, зазначений відповідачем під час реєстрації. Використання одноразового ідентифікатора є належним способом підписання електронного правочину, а послідовність дій, вчинених у особистому кабінеті, свідчить про волевиявлення відповідача на укладення кредитних договорів та погодження їх умов. Кошти були перераховані на платіжні реквізити, зазначені при оформленні кредитів. Відповідач, як власник відповідного карткового рахунку, мав можливість отримати виписки за рахунком та надати їх суду на спростування факту отримання кредитних коштів, однак таких доказів не подав.

Щодо застосування пільг, передбачених для військовослужбовців, позивач зазначив, що відповідач не звертався до кредиторів із відповідними підтверджуючими документами щодо наявності права на такі пільги, у зв`язку з чим, на думку позивача, підстав для припинення нарахування процентів та штрафних санкцій не було.

Позивач також вказав, що матеріали справи містять докази переходу до нього прав вимоги за спірними кредитними договорами, зокрема договори факторингу, витяги з реєстрів боржників та документи на підтвердження проведення розрахунків за договорами факторингу. При цьому зазначив, що неповідомлення боржника про відступлення права вимоги саме по собі не є підставою для відмови новому кредитору в задоволенні позову.

Також, 26.02.2026 від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів.

05.03.2026 від представника відповідача надійшли заперечення на клопотання про витребування доказів.

09.03.2026 ухвалою суду було частково задоволено клопотання про витребування доказів.

Інших клопотань до суду не надійшло.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідив матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні докази, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Згідно ст.12 ЦПК України, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК України).

Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Судом встановлено наступне.

18.01.2025 між ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 1811937 за умовами якого: загальна сума кредиту становить 7 000, 00 грн. Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти № НОМЕР_3 , строком на 360 днів.

Комісія за надання кредиту 0.30% від суми наданого Кредиту, що у грошовому виразі складає 21,00 грн.(п.1.5.1.)

Загальні витрати за кредитом 21 581,00 грн. Орієнтовна вартість кредиту 28 581,00 грн. (п.1.5.)

Договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) 101411. (а.с.9-14).

Відповідачем також був підписаний паспорт споживчого кредиту, який дублює умови договору. (а.с. 17-18)

Також сторонами було узгоджено графік платежів, відповідно до якого загальна вартість кредиту складає 28 581,00 грн., з яких: 7 000,00 грн сума кредиту за договором, 21 560,00 грн комісія за обслуговування, 21,00 грн комісія за надання кредиту. (а.с. 19)

Відповідно до квитанції, 18.01.2025 на платіжну картку НОМЕР_3 було перераховано 7 000,00 грн., отримувач ОСОБА_1 (а.с.20)

З відомостей про щоденні нарахування та погашення вбачається, що відповідачем 17.02.25 було сплачено 21,00 грн за комісію за надання кредиту, 05.03.2025 980,00 грн сплата простроченої комісії за обслуговування та 05.03.2025 20,00 грн сплата комісіє за обслуговування. (а.с. 22)

25.06.2025 року між ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» та ТОВ "Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №25062025 у відповідності до умов якого ТОВ « 1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передає ( відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників. (а.с.24-25)

25.06.2025 року підписано акт прийому-передачі Реєстру боржників до договору факторингу 25062025 від 25.06.2025, відповідно до якого клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр боржників (а.с.26)

Відповідно до реєстру боржників від 25.06.2025 р. ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 21 820,00 грн, з яких: 7 000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 7 000,00 грн- сума заборгованості за неустойкою та 7820,00 грн заборгованість по комісії за обслуговування. (а.с. 29)

Також, до матеріалів справи долучено квитанцію № 733 від 27.06.2025 щодо оплати за договором факторингу. (а.с. 27, 28)

03.02.2025 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено Договір надання коштів у кредит № 73392589, за умовами якого: загальна сума кредиту становить 9000,00 грн, сроком на 30 днів. Процентна ставка/день 0,250% (фіксована).. Орієнтовна загальна вартість кредиту 11 025,00 грн. Комісія за надання кредиту 15,00% від суми наданого Кредиту, що у грошовому виразі складає 1350,00 грн.

Договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) 78104. (а.с.35-41).

Також, сторонами було узгоджено графік платежів, відповідно до якого до 04.03.2025 відповідачу необхідно сплатити заборгованість в загальному розмірі 11025 грн, з яких: 9000,00 грн - тіло кредиту, 675,00 грн - відсотки за користування кредитом, 1350,00 грн - комісія. (а.с. 42)

З розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість складає 17 176,50 грн, з яких: за основним боргом 8325,00 грн, відсотками 3 172,50 грн, відсотки за понадстрокове користування 4329,00 грн та комісія - 1350 грн. Окрім того, 04.03.2025 відповідачем було сплачено 675,00 грн. (а.с. 49-51)

27.03.2025 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ "Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №27/03/25 у відповідності до умов якого ТОВ « 1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передає ( відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників. (а.с.43-44)

25.07.2025 року була укладена додаткова угода №6 до договору факторингу №27/03/25 від 27.03.2025 року, відповідно до якої сторони погодили відступлення фактору прав вимоги до боржників згідно з Реєстром боржників №10 від 25 липня 2025 року. (а.с.45)

25.07.2025 року підписано акт прийому-передачі Реєстру боржників №10 до договору факторингу 27/03/25 від 27.03.2025, відповідно до якого клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр боржників №10 від 25.07.2025, який містить 6 945 боржників. (а.с.46)

На підтвердження виконання умов додаткової угоди №6 до договору факторингу 27/03/25 від 27.03.2025 року до матеріалів справи долучено платіжну інструкцію, відповідно до якої ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» перерахувало на рахунок ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» грошові кошти, як оплату ціни відступлення Прав Вимоги згідно з Реєстром боржників №10 від 25.07.2025 року. (а.с.47)

Відповідно до реєстру боржників №10 від 25.07.2025 р. ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 17 176,50 грн, з яких: 8325,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 3172,50 грн сума заборгованості за відсотками; 1350,00 грн заборгованість за комісією за надання кредиту; 4329,00 грн - сума заборгованості по процентам за понадстрокове кредитування.(а.с. 48)

13.02.2025 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії № 8875562, за умовами якого: загальна сума кредиту становить 17 000, 00 грн., строком на 360 днів. Денна процентна ставка складає 0.95%; Тип процентної ставки фіксована; орієнтовна загальна вартість кредиту складає 78072,50 грн. Комісія за надання кредиту 17,25% від суми наданого Кредиту, що у грошовому виразі складає 2932,50 грн. (а.с. 53-60)

Договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора 318145.

Також, сторонами підписано паспорт споживчого кредиту, який дублює умови договору. (а.с. 61-62)

З розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість складає 43 129,00 грн, з яких: 17 000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 14 696,50 грн - заборгованість за відсотками; 8 500,00 грн неустойка, 2932,50 грн комісія за надання кредиту. (а.с. 66-67)

27.03.2025 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ "Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №27/03/25 у відповідності до умов якого ТОВ « 1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передає ( відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників. (а.с.43-44)

25.07.2025 року підписано акт прийому-передачі Реєстру боржників №10 до договору факторингу 27/03/25 від 27.03.2025, відповідно до якого клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр боржників №9 від 25.07.2025, який містить 5538 боржників. (а.с.63)

Відповідно до реєстру боржників №9 від 25.07.2025 р. ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 43 129,00 грн, з яких: 17 000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 14 696,50 грн - заборгованість за відсотками; 8 500,00 грн неустойка, 2932,50 грн комісія за надання кредиту.(а.с. 65)

Також, до матеріалів справи долучено квитанцію № 746 від 31.07.2025 щодо оплати за договором факторингу. (а.с. 64)

27.11.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 8518341 за умовами якого: загальна сума кредиту становить 10 000, 00 грн. Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти № НОМЕР_3 (п.2.1.), сроком на 360 днів (п.1.4.).

Стандартна процентна ставка 1,00 % в день, тип процентної ставки фіксована.

Орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною ставкою 46 000,00 грн (п. 1.10.1.).

Договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора А5165 (а.с.-74-83);

Окрім того, сторонами узгоджено графік платежів, відповідно до якого позичальнику до 22.11.2025 необхідно сплатити загальну вартість кредиту в сумі 44 515,00 грн. (а.с. 83 зв.ст.)

Також до матеріалів справи долучено паспорт споживчого кредиту, який дублює умови договору. (а.с. 85-87)

Відповідно до листа ТОВ «ПЕЙТЕК», було успішно перераховано кошти від ТОВ «Авантус Україна», зокрема 10 000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_3 27.11.2024 о 08:49:04, призначення платежу: зарахування на картку, маска картки № НОМЕР_3 . (а.с. 88)

Згідно з розрахунком, у відповідача наявна заборгованість в розмірі 24 690,23 грн, з яких: 9 604,98 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 10 085,25 грн сума заборгованості по процентам; 5 000,00 грн сума заборгованості за пенею, штрафами. (а.с. 94-100)

17.10.2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ "Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №17102025 у відповідності до умов якого ТОВ «Авентус Україна» передає ( відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «Авентус Україна» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників. (а.с.89-90)

17.10.2025 року підписано акт прийому-передачі Реєстру боржників №2 до договору факторингу №17102025 від 17.10.2025, відповідно до якого клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр боржників №2 від 28.07.2025. З моменту підписання зазначеного акта до фактора перейшли Права Вимоги до боржників, включених до вказаного реєстру. (а.с.91).

Відповідно до реєстру боржників №2 від 17.10.2025 р. ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 24 690,23 грн.(а.с. 93)

До матеріалів справи долучено платіжну інструкцію від 17.10.2025 щодо оплати відповідно договору факторингу.

Надаючи оцінку позовним вимогам в контексті обставин спірних правовідносин суд виходить з наступного.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, судом встановлено, що оспорювані договори, а саме: №1811937 від 18.01.2025, № 73392589 від 03.02.2025, № 8875562 від 13.02.2025 та № 8518341 від 27.11.2024 підписані відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину.

Так, без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений (Постанова Верховного суду від 08.04.2026 у справі № 705/1938/25).

Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує висновки представника відповідача про недійсність вищевказаного кредитного договору.

Представник відповідача стверджує, що договори № 73392589 від 03.02.2025, № 8875562 від 13.02.2025 та № 8518341 від 27.11.2024 не відповідають вимогам закону, оскільки ОСОБА_1 жодних дій не вчиняв. Проте встановлено, що відповідачем договори підписані, позивач погодився на надання кредиту, будь яких підстав вважати, що в момент вчинення договорів було недодержано вимог статті 203 ЦК України не має.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, стороною відповідача таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є процесуальним обов`язком.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Окрім того, на виконання ухвали суду про витребування доказів від 09.03.2026 АТ КБ «ПриватБанк» надало інформацію, згідно до якої платіжну картку № НОМЕР_4 емітовано на ім`я ОСОБА_1 та відповідно до виписок на неї були зараховані наступні кошти: 13.02.2025 17 000,00 грн, 03.02.2025 9000,00 грн, 18.01.2025 7 000,00 грн та 27.11.2024 10 000,00 грн.

Крім того, Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2025 року в справі № 183/4256/21 (провадження № 61-15813сво23)).

При цьому, вимог про визнання договору № 767462268 від 30.10.2022 року недійсним (неукладеним) не заявлено.

Велика Палата Верховного Суду в п. 90 постанови від 21 січня 2026 року у справі № 755/9838/23 (провадження № 61-3172св25) зазначила, що у цивільних справах є застосовним такий стандарт доказування як "стандарт більшої переконливості", згідно з яким, висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Європейський суд з прав людини також визнає допустимість у цивільних справах стандарту доказування "баланс ймовірностей" (balance of probabilities) (п. 43 рішення від 15 листопада 2007 року у справі "Бендерський проти України", заява № 22750/02; рішення від 23 серпня 2016 року у справі "J.K. and others v. Sweden", заява № 59166/12).

Отже, підписавши електронні договори№1811937 від 18.01.2025, № 73392589 від 03.02.2025, № 8875562 від 13.02.2025 та № 8518341 від 27.11.2024 ОСОБА_1 посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами правочину. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору.

З огляду на вищевикладене, наявні в матеріалах справи докази дають підстави вважати доведеними аргументи позивача, що ОСОБА_1 були укладені оспорювані договори та відповідно до яких останній отримав кредитні кошти на умовах та в порядку, що зазначені в договорах №1811937 від 18.01.2025, № 73392589 від 03.02.2025, № 8875562 від 13.02.2025 та № 8518341 від 27.11.2024.

Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 1077 ЦК України, визначено, що за договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти клієнту шляхом сплати ціни права грошової вимоги за плату (винагороду) (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до боржника.

Крім того, Верховний Суд у постановах від 02.11.2021 р. та від 28.10.2023 р. у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Враховуючи вищевикладене ТОВ "Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги за договорами, укладеними з відповідачем ОСОБА_1 .

Щодо стягнення за Договором про наданя коштів у кредит №73392589 від 03.02.2025 заборгованості по процентам за понад строкове користування кредитом в сумі 4 329,00 грн суд зазначає наступне.

У постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 містяться наступні правові висновки: установлений кредитним договором строк кредитування визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати (п. 93); у разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленомузакономабо договором (п.103); твердження скаржників про те, що проценти за «користування кредитом» нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння скаржниками правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України (п.116); Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України.

У постанові Верховного Суду від 27 липня 2021 року за № 910/18943/20 зроблено висновок, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Так, згідно з умовами договору загальна сума кредиту становить 9 000,00 грн,

Срок на 30 днів, тобто до 31.03.2025. (п. 2.2.2.)

Денна процентна ставка 0,750 %.

Орієнтовна вартість кредиту 11 025,00 грн.

Сторонами було узгоджено графік платежів, відповідно до якого до 04.03.2025 відповідачу необхідно сплатити заборгованість в загальному розмірі 11025,00 грн, з яких: 9 000,00 грн - тіло кредиту, 675,00 грн - відсотки за користування кредитом, 1350,00 грн - комісія. (а.с. 42)

Нарахування відсотків кредитором поза погодженого сторонами строку кредитування та розмір вимог про стягнення відсотків в сумі 4329,00 грн не відповідає умовам договору № 73392589 від 03.02.2025.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позивачем позовні вимоги в частині стягнення відсотків за понадстрокове користування кредитом в розмірі 4329,00 грн не доведені в повному обсязі.

Щодо стягнення заборгованості по комісії за обслуговування кредиту, а саме: за договором про споживчий кредит № 1811937 від 18.01.2025 в сумі 7 820,00 грн, суд зазначає наступне.

Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 10 січня 2024 року, справа № 727/5461/23, провадження № 61-17096св23.

При цьому в зазанчених договороах не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позивач не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваних договорів, а тому положення договорів щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З урахуванням викладеного, позовна вимога щодо стягнення заборгованості по комісії за обслуговування кредиту є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Крім того, з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем здійснювалися часткові оплати по кредиту, і позивачем було зараховано як погашення комісії за обслуговування кошти в розмірі 1000,00 грн., а саме: 05.03.2025 сплата простроченої комісії за обслуговування в розмірі 980,00 грн та 05.03.2025 сплата комісії за обслуговування в розмірі 20,00 грн.

Суд приходить до висновку, що кошти в сумі 1000,00 грн, які були зараховані позивачем як оплата комісії за обслуговування, мають бути перерозподілені та бути враховані в оплату тіла кредиту.

Таким чином, з Договором №1811937 від 18.01.2025 підлягає стягненню тіло кредиту в ромірі 6 000,00 грн.

Щодо комісії, пов`язаної з наданням кредиту за Договором про надання коштів у кредит № 73392589 віл 03.02.2025 в розмірі 1350,00 грн. та за Договором кредитної лінії № 8875562 від 13.02.2025 в розмірі 2932,50 грн, суд зазначає, що така комісія прямо передбачена умовами договорів. Відповідач, укладаючи зазначені договори, був ознайомлений з їх умовами та погодився з ними шляхом накладення одноразового ідентифікатора.

З огляду на вищевикладене, в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо нарахування відсотків та неустойки (штраф, пеня) за користування кредитом.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

У статті 1, 2 даного Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

В частині 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначено, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Вищевказаний пункт Закону є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Вказані висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі №522/12270/15-ц та від 11 грудня 2019 року у справі №521/7927/16-ц.

Таким чином, на відповідача поширюються пільги, передбачені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме - він звільнений від нарахування і сплати процентів за споживчим кредитом, а позивач під час дії особливого періоду не мав права нараховувати відсотки, а у випадку нарахування - зобов`язані їх списати.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною у постанові від 14.05.2021 р. у справі № 502/1438/18.

Відповідно до пункту 13 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення.

Аналіз статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» дає підстави зробити висновок, що перелік пільг військовослужбовців та членів їх сімей закріплений у пунктах 1-12 цього Закону та право на отримання саме цих пільг потребує наявність відповідного посвідчення.

Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Зазначене вище щодо правильного застосування положень ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» повністю узгоджується з правовими висновками, які відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд в обов`язковому порядку має враховувати при застосуванні норм права у спірних правовідносинах, що викладені в таких постановах: від 21 лютого 2018 року у справі №306/1157/15-ц (провадження № 61-2525св18); від 30 травня 2018 року у справі №521/12726/16-ц (провадження № 61-16144св18); від 26 грудня 2018 року у справі №522/12270/15-ц (провадження № 61-21025св18); від 10 січня 2019 року у справі № 327/353/16-ц (провадження № 61-25229св18); від 04 вересня 2019 року у справі №554/10264/17 (провадження № 61-42778св18); від 18 січня 2023 року справа № 642/548/21 (провадження № 61-9565св22).

Зокрема, суд Касаційної інстанції при застосуванні положень ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» переглядаючи законність та обґрунтованість рішення судів нижчих інстанцій по суті заявлених учасниками справи касаційних вимог щодо права військовослужбовця та членом їх сімей на звільнення від нарахованих штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом дійшов до наступного правового висновку.

Отже, суд ухвалюючи рішення бере до уваги, що у відповідача ОСОБА_1 відсутній обов`язок щодо сплати процентів та неустойки за користування кредитом на підставі ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Окрім того, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, враховуючи, що отримані та використані відповідачем кредитні кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача загальної заборгованості в розмірі 45 212,48 грн, а саме:

-за Договором про споживчий кредит № 1811937 від 18.01.2025 р. в розмірі тіла кредиту, що складає 6 000,00 грн;

-за Договором про надання коштів у кредит № 73392589 від 03.02.2025 р. в сумі 9 675,00 грн, з яких: 8325,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 1350 грн комісія за надання кредиту;

-за Договором кредитної лінії № 8875562 від 13.02.2025 р. в сумі 19 932,5 грн, з яких: 17 000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 2 932,50 грн комісія за надання кредиту;

-за Договором про надання споживчого кредиту № 8518341 від 27.11.2024 р. в розмірі тіла кредиту, що складає 9 604,98 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1281,68 грн, що є пропорційним до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 141, 263, 265, 285, 289 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (код ЄДРПОУ 35625014) суму заборгованості в загальному розмірі 45 212 (сорок п`ять тисяч двісті дванадцять) грн 48 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (код ЄДРПОУ 35625014) понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 281 (одна тисяча двісті вісімдесят одна) грн 68 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: суддя Г. С. Лебединець