Рішення № 139933127, 21.09.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/5944/26

Провадження № 2/357/5383/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі - головуючий суддя Цуранов А.Ю., при секретарі Козубенко Я.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2026 року від представника ТОВ «Він Фінанс» до суду надійшов вищевказаний позов, в якому він просив суд поновити строк звернення з позовом, стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором № 861726 від 08.05.2019 у розмірі 18 303,70 грн, а також стягнути судові витрати.

В обґрунтування позову вказано, що 08.05.2019 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 861726, зобов`язання за яким відповідачем не виконано. В подальшому від ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», яке перейменовано в ТОВ «Він Фінанс», за плату передано право вимоги до відповідача за вказаним договором.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано на розгляд судді Цуранову А.Ю.

20.04.2026 ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи у відкритому судовому засіданні 22.04.2026, вирішено здійснювати розгляд (формування та зберігання) справи в змішаній (паперовій та електронній) формі.

01.09.2026 від відповідача ОСОБА_1 на адресу суду надійшов відзив на позов. Вказано про відсутність належних доказів укладення нею кредитного договору, отримання за ним коштів та передання прав вимоги. Вказано також про необґрунтованість суми боргу з огляду на заборону стягнення штрафних санкцій під час дії воєнного стану. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

У позовній заяві представник позивача просив суд про розгляд справи за його відсутності, відносно заочного розгляду не заперечує.

Позиція відповідача суду зрозуміла з відзиву на позов.

В силу вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось, суд перейшов до стадії ухвалення рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд перейшов до стадії ухвалення рішення.

Судом встановлено наступне.

08.05.2019 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 861726, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у сумі 4 000 грн на 30 днів за зниженою процентною ставкою 0,01% в день у межах строку надання позики.

Згідно графіку платежів, що є додатком № 1 до договору, сума до оплати становить 4 012 грн, з яких: 4 000 грн сума позики; 12 грн сума нарахованих відсотків.

За правилом п. 4.4 договору, у випадку прострочення повернення суми кредиту за користування кредитом клієнт зобов`язаний сплатити товариству пеню в розмірі 3% (три процента) від суми кредиту за кожний день прострочення, починаючи з 4 (четвертого) дня прострочення, на 4 (четвертий) день прострочення, крім пені, додатково сплатити штраф у розмірі 150 грн, на 30 (тридцятий) день прострочення, крім пені, додатково сплатити штраф у розмірі 300 грн, на 90 (дев`яностий) день прострочення, крім пені, додатково сплатити штраф у розмірі 500 грн.

25.07.2024 відповідно протоколу загальних зборів № 1706 перейменовано ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на ТОВ «Він Фінанс».

Від ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «Він Фінанс» на підставі договору факторингу № 15052025 від 12.04.2018 (з урахуванням додаткової угоди та акту приймання-передачі реєстру боржників) перейшло право вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором № 861726.

В матеріалах справи також міститься графік платежів, розрахунок заборгованості за кредитним договором, підтвердження видачі онлайн кредиту, виписка, довідка ідентифікатор та довідка щодо розрахунків.

При вирішенні справи суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Така пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже положення вказаного законодавства свідчать про те, що електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З матеріалів справи вбачається, що позичальник та позикодавець узгодили істотні умови договору: розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладання договору на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису. Наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому встановлюється воля останніх.

Заперечуючи проти позову, відповідач не надала суду доказів здійсненення щодо неї та її персональних даних шахрайських дій, зокрема звернень до позичальника та/або правоохоронних органів з метою розслідування вказаних обставин. Крім цього, без отримання SMS-повідомлення для входу в особистий кабінет та одноразового ідентифікатора для підписання угоди, кредитний договір не міг би бути сформований, а кошти - перераховані. Відповідач не надала доказів несанкціонованого доступу третіх осіб до її засобів зв`язку або особистого кабінету на веб-сайті позичальника. Тому, з урахуванням наявних у справі доказів у їх сукупності, суд відхиляє заперечення сторони відповідача в цій частині.

Отже, позикодавець свої зобов`язання за договором № 8379972 від 08.05.2019 виконав, надавши відповідачу кредитні кошти, однак відповідач порушила взяті зобов`язання, оскільки за нею рахується заборгованість.

За правилами статей 525, 526 і 527 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Приписами ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання ( ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦПК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Звертаючись до суду, позивач просив стягнути на його користь борг у розмірі 18 303,70 грн, в тому числі: 4 000 грн - тіло кредиту; 8 424 грн - проценти; 2 000 грн - пеня/штраф; 2 704,84 грн - інфляційні втрати; 1 174,86 грн - 3% річних.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 07.09.2026 по справі № 552/672/23 вказав, що суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що позика видається строком на 30 днів. Договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов`язань за цим договором.

Таким чином, дія договору жодним чином не стосується періоду кредитування, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню відсотки за кредитним договором за 30 днів.

Отже, позивач має право на стягнення процентів за користування кредитними коштами за вказаним договором за 30 днів, що виходячи із установленої в договорі процентної ставки (0,01% на день) становить 12 грн (4 000х0,01/100х30).

Таким чином, позов про стягнення тіла кредиту та відсотків по договору № 861726 від 08.05.2019 підлягає задоволенню в частині стягнення 4 012 грн (4 000 + 12), що також чітко зафіксовано умовами договору та графіком платежів.

Крім того, відповідно до п. 18 Перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

В матеріалах справи відсутні відомості за який саме період позивачем нараховано суму боргу за пенею та штрафам у розмірі 2 000 грн, не конкретизовано розмір штрафу та та розмір пені, при цьому штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення.

З врахуванням наведеного, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача пені/штрафу в розмірі 2 000 грн.

На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем на суму боргу нараховано 2 704,80 грн інфляційних втрат та 1 174,86 грн 3% річних.

Однак, зважаючи на висновок суду про часткове задоволення позову, слід здійснити перерахунок розмірів вказаних нарахувань, які проведені позивачем за період з 08.06.2019 до 23.02.2022, тобто до початку дії в Україні воєнного стану.

Індекс інфляції: (99,50 : 100) x (99,40 : 100) x (99,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (100,20 : 100) x (99,70 : 100) x (100,80 : 100) x (100,80 : 100) x (100,30 : 100) x (100,20 : 100) x (99,40 : 100) x (99,80 : 100) x (100,50 : 100) x (101,00 : 100) x (101,30 : 100) x (100,90 : 100) x (101,30 : 100) x (101,00 : 100) x (101,70 : 100) x (100,70 : 100) x (101,30 : 100) x (100,20 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (101,20 : 100) x (100,90 : 100) x (100,80 : 100) x (100,60 : 100) x (101,30 : 100) x (101,60 : 100) = 1.18752327

Інфляційне збільшення: 4 012,00 x 1.18752327 - 4 012 = 752,34 грн.

За період з 08/06/2019 до 31/12/2019 3% річних становить: 4 012 x 3% x 207 : 365 : 100 = 68,26 грн; з 01/01/2020 до 31/12/2020 - 4 012 x 3% x 366 : 366 : 100 = 120,36 грн; з 01/01/2021 до 23/02/2022 - 4 012 x 3 % x 419 : 365 : 100 = 138,17 грн.

Всього 3% річних: 68,26 + 120,36 + 138,17 грн = 326,79 грн.

Так, за вказаний період необхідно стягнути з відповідача на користь позивача інфляційні втрати в розмірі 752,34 грн та 3% річних у розмірі 326,79 грн, в іншій частині вимог слід відмовити.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва.

За статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Чинне законодавство не встановлює прямої вимоги про те, що право вимоги переходить лише після оплати. Стаття 1077 ЦК України, яка регулює факторинг, лише встановлює обов`язок сплати за договором факторингу, але не визначає момент переходу прав. Це дозволяє сторонам договору самостійно визначати, коли відбувається перехід права вимоги, що відповідає загальному принципу свободи договору (волі сторін), закріпленому в цивільному праві.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19.02.2025 у справі № 718/6/23 (провадження № 61-15661св23) зазначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов`язків, не погіршує становища боржника та не зачіпає його інтересів. Тому внаслідок відступлення права вимоги, за відсутності в імперативній нормі приватного права заборони на відступлення (купівлю-продаж, міну, дарування майнових прав) права вимоги, не відбувається будь-якого порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу боржника.

З огляду на зазначене, доводи відповідача в цій частині суд відхиляє.

Слід зазначити, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

За правилом ч. 12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12.03.2020 на всій території України встановлений карантин.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023 р. № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», вказаний карантин скасовано з 24:00 год. 30.06.2023.

Оскільки карантин тривав в Україні з 12.03.2020 по 30.06.2023, тож строки, визначені статтею 257 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину.

Крім того, станом на день скасування карантину (30.06.2023), діяла редакція пункту 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Згодом пункт 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України викладено в редакції Закону № 3450-IX від 08.11.2023, відповідно до якого, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

04.09.2025 набув чинності Закон 4434-IX від 14.05.2025 про відновлення перебігу строків позовної давності.

З огляду на вказане, перебіг позовної давності за позовними вимогами, заявленими позивачем в межах даного спору, в період з 12.03.2020 по 30.06.2023 продовжувався в зв`язку з карантином, з 01.07.2023 по 08.11.2023 продовжувався в зв`язку з надзвичайним станом, а з 08.11.2023 по 04.09.2025 зупинений у зв`язку із воєнним станом.

З огляду на звернення позивача до суду з даним позовом 10.04.2026 про стягнення заборгованості за договором від 08.05.2019, відсутні підстави для поновлення строків позовної давності у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто 740,41 грн (2662,40 х 27,81%).

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктом 1 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивачем на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу надано:

1) копію договору про надання правової допомоги № 33 від 22.03.2024, укладеної між позивачем та Адвокатським бюро «Анастасії Міньковської»;

2) копію додаткової угоди від 22.03.2024 до договору про надання правової допомоги № 33 від 22.03.2024;

3) копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 11306/10, виданого адвокату Міньковській А.В. 02.11.2023;

3) детальний опис робіт (надання послуг), виконаних адвокатом Адвокатського бюро «Анастасії Міньковської» Міньковською А.В., за договором про надання правничої допомоги № 33 від 22.03.2024.

Відповідно до вказаних документів, адвокатом Адвокатського бюро «Анастасії Міньковської» Міньковською А.В. на підставі договору про надання правничої допомоги № 33 від 22.03.2024 надано ТОВ «Він Фінанс» послуги з складання позовної заяви на суму 5 000 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін (ст. 137 ЦПК України).

Разом з тим, за правилами до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу по даній справі пропорційно розміру задоволених судом позовних вимог, що становить 1 390,50 грн (5 000 х 27,81%).

Керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 89, 141, 265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 861726 від 08.05.2019 у розмірі 5 091,13 грн, витрати на правничу допомогу в розмірі 1 390,50 грн та судовий збір у розмірі 740,41 грн.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс», адреса: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, м. Київ, код ЄДРПОУ: 38750239.

Відповідач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його підписання.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А. Ю. Цуранов