Рішення № 139932959, 10.09.2026, Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/814/26

Провадження № 2/355/943/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року селище Баришівка

Баришівський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді Цирулевської М. В.,

за участю секретарів судових засідань Білоног В. О., Котенко Л. О., Харченка С. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Баришівка в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та аліментів на утримання матері дитини до досягнення дитиною трьох років,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 (надалі також позивачка, ОСОБА_1 ) подала до Баришівського районного суду Київської області позов до ОСОБА_2 (надалі також відповідач, ОСОБА_2 ), в якому просить стягнути з відповідача аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки від всіх видів заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, на її користь, починаючи з дня подачі заяви і до досягнення дитиною повноліття, та аліменти на її утримання, як матері дитини, в розмірі 1/6 частини від всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років.

В обґрунтування своїх вимог щодо предмета спору позивачка зазначає, що з відповідачем ОСОБА_2 перебуває у зареєстрованому шлюбі з 14 червня 2024 року. Від спільного проживання мають малолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За доводами позовної заяви, наразі самостійно, власними силами, намагається забезпечити, доглядати та виховувати дочку, а також виконувати всі інші обов`язки, покладені на неї законом та необхідні для належного утримання спільної дитини, оскільки відповідач не проживає з ними та не утримує родину і малолітню дитину. В той час не має можливості на даний час працювати, оскільки перебуває в декретній відпустці по догляду за дитиною. За таких умов не має можливості належним чином самостійно, без участі батька, утримувати спільну дитину. На момент звернення до суду, між ними не досягнуто згоди з приводу способу виконання ОСОБА_2 свого обов`язку щодо утримання дитини.

Відповідач не перебуває на обліку в медичному закладу з будь-якими хронічними захворюваннями та є працездатною особою, а відтак позивачка вважала за необхідне звернутися до суду з позовом у цій справі.

ІІ. Рух справи. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання учасників справи.

08 квітня 2026 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (а.с. 15).

09.04.2026 з метою визначення територіальної підсудності справи судом направлено запити до Єдиного державного демографічного реєстру щодо зареєстрованого місця проживання відповідача та позивачки (з огляду та на підставі ст. 28 ЦПК України). З відповіді № 2583522 встановлено дані щодо зареєстрованого місця проживання позивачки, що відноситься до територіальної юрисдикції Баришівського районного суду Київської області. Згідно з відповіддю №2583493 підтверджено місце реєстрації відповідача, зазначене у позовній заяві (а.с. 15-16).

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 14.04.2026 відкрито провадження (спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін) в означеній справі, судове засідання призначено на 13.05.2026 (а.с. 17-18).

У позовній заяві ОСОБА_1 не міститься клопотання про розгляд справи без участі позивачки та/або її представника. Клопотання, оформленого окремим процесуальним документом, позивачкою до суду також не подано.

До суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу із позначкою «вручено особисто», проставленою 25.04.2026, що відповідно до пункту 1 частини 8 статті 128 Цивільного процесуального кодексу України (надалі також ЦПК України) є належним повідомленням про дату, час та місце розгляду справи.

У судове засідання 13.05.2026 сторони та/або їх представники не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Жодних заяв та/або клопотань до суду не надходило.

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 13.05.2026 розгляд справи відкладено на 09.06.2026.

У матеріалах справи станом на 09.06.2026 було відсутнє належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, відсутні будь-які відомості/поштові відмітки, які б вважалися належним повідомленням відповідача.

Суд, при цьому, зауважує, що клопотання, оформленого окремим процесуальним документом, про розгляд справи без участі позивачки та/або її представника позивачкою до суду станом на 09.06.2026 так і не подано.

У судове засідання 09.06.2026 сторони та/або їх представники не з`явилися. Інших заяв та/або клопотань не надходило.

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 09.06.2026 розгляд справи відкладено на 17.08.2026 (а.с. 25).

До суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу із позначкою «вручено особисто», проставленою 04.07.2026.

Суд, при цьому, зауважує, що клопотання, оформленого окремим процесуальним документом, про розгляд справи без участі позивачки та/або її представника позивачкою станом на 17.08.2026 до суду так і не подано.

Інших заяв та/або клопотань не надходило.

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 17.08.2026 розгляд справи відкладено на 10.09.2026 (а.с. 31).

До суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу із позначкою «вручено особисто», проставленою 08.09.2026.

18.08.2026 за вхідним №9542 через систему «Електронний суд» до суду надійшло клопотання представника позивачки про розгляд справи без її участі та підтримання позовних вимог в повному обсязі (а.с. 32-33).

Відповідач ОСОБА_2 , повідомлений належним чином, шляхом надіслання ухвали про відкриття провадження, судових повісток, що підтверджується рекомендованими повідомленнями, поштовими трекінгами, зокрема рекомендованими повідомленнями №R067151755167 від 21.04.2026, №R067207218178 від 23.06.2026, №R067175804185 від 19.05.2026 з відміткою про отримання особисто відповідачем, та №R067262913586 від 26.08.2026 повернуто з відміткою «адресат відсутній», у судове засідання не прибув, причину своєї неявки суду не повідомив, як і не надіслав заяв чи клопотань про розгляд справи у його відсутність або перенесення розгляду справи, як і не скористався своїм правом подати відзив на позов.

З врахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку про можливість судового розгляду цивільної справи 10 вересня 2026 року у відсутності позивачки та відповідача, остільки їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті у їх відсутність, як таких, що належно інформовані про судовий розгляд.

Зважаючи на неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (з огляду та на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України).

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом. Зміст правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України № НОМЕР_1 (а.с. 6).

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, актовий запис №466, складений 14.06.2024 Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а.с. 8).

Згідно із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим Баришівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 записані у графі батьки в означеному свідоцтві про народження відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 9).

Відповідно до Акту обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства, з метою підтвердження фактичного місця проживання осіб від 07.04.2026 №37, у будинку за адресою АДРЕСА_1 , малолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , постійно проживає з матір`ю ОСОБА_5 (а.с. 7).

Згідно із даними Витягу з реєстру територіальної громади №2024/003297189 від 02.04.2024, засвідченого приватним нотаріусом Бериславського районного нотаріального округу Херсонської області Ковальовим С. В., на підставі відомостей, отриманих від Ананьївської територіальної громади, відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 11.03.2011 за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 10).

IV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Зміст спірних правовідносин.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Сімейного кодексу України (надалі також СК України).

Щодо стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Законодавцем положенням ч. 2 ст. 51 Конституції України закріплений конституційний обов`язок батьків утримувати своїх дітей.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч. 2 ст.150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно із вимогами ч. 1, 2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч. 7, 10 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно із ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

За положеннями ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст. 183, 184 СК України.

Як роз`яснено в п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Щодо стягнення аліментів на утримання матері дитини до досягнення дитиною трирічного віку.

Положеннями статті 84 СК України передбачено право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини, а саме: ч. 1 - дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності; ч. 2 - дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років; ч. 3 - якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років; ч. 4 - право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу; ч. 5 - аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду; ч. 6 - право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.

Частина 4 статті 84 СК України регламентує умову виникнення права дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини - чоловік може надавати матеріальну допомогу. Принципове положення законодавця полягає у тому, що право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, і в разі розірвання шлюбу.

Відповідно до положень постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», при вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров`я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов`язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.

Сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання до суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.

Право на аліменти у дружини-матері може виникнути лише у разі достатнього матеріального забезпечення чоловіка, наявності у чоловіка достатніх коштів для надання дружині-матері спільної дитини матеріальної допомоги та стягуються за умови, що чоловік, до якого пред`явлено вимоги про надання утримання, спроможний надавати матеріальну допомогу.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі №712/4702/19.

Таким чином необхідною умовою утримання дружини, з якою проживає дитина, є можливість чоловіка надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до статті 79 СК України аліменти одному з подружжя присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Норми процесуального права, що підлягають застосуванню.

Згідно із ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.

Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Частинами 2, 3 ст. 12 ЦПК України унормовано, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За п. 2, 4, п. 6, п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

За ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

V. Мотивована оцінка аргументів учасників справи. Висновки суду за результатами розгляду позову.

За результатами дослідження фактичних обставин, що мають визначальне значення для розгляду цієї справи, зважаючи на докази, надані на їх підтвердження, а також застосувавши релевантні норми права, суд зазначає та виснує таке.

Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Як слідує з матеріалів справи, позивачка зазначає, що відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання малолітньої дочки, угоди про добровільну сплату аліментів між ними не досягнуто, тому просить суд стягнути з відповідача аліменти на утримання дочки у розмірі 1/4 частини його доходу (заробітку), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, а також аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку відповідача, щомісяця, починаючи від дня пред`явлення позову до досягнення дитиною трьох років.

Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі. Від даного шлюбу мають доньку: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачка на даний час не працює, здійснює догляд за дитиною, до досягнення нею трьохрічного віку.

Аліменти - це суми коштів, які один з батьків або інша особа повинна виплачувати на утримання своєї дитини або іншої особи, яка має право на аліменти.

Суд зазначає, що за загальним правилом право вибору способу стягнення аліментів належить тому з батьків, разом з яким проживає дитина.

Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов`язання щодо утримання.

При визначенні розміру аліментів суд враховує, що відповідно до вимог закону сторони нарівні зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття і створювати для неї необхідні передумови для її розвитку і забезпечення організації її життя, також враховує розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відтак, з огляду на вибір позивачем способу стягнення аліментів у частці від заробітку (доходу) батька, з урахуванням викладених обставин, виходячи з рівності обов`язку батьків утримувати дитину, а також з принципу розумності та справедливості, суд доходить висновку, що з ОСОБА_2 підлягають стягненню аліменти на утримання доньки в розмірі 1/4 частини з усіх видів (доходу) заробітку щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Особливим видом права подружжя на утримання є право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу дружини та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання, - можливості чоловіка надавати таке утримання.

Сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того, чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання до суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині - матері незалежно від цієї обставини.

Суд, вирішуючи питання про стягнення аліментів керується загальними принципами, за якими стягнення аліментів не повинно погіршувати становище іншого порівняно із становищем одержувача аліментів.

У Сімейному кодексі України не встановлено максимального розміру аліментів, які можуть бути стягнені судом на утримання одного з подружжя. Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у результаті їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги.

Позивачка не працює, перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною, її доходи носять мінливий, нерегулярний дохід. Належне матеріальне становище малолітньої дитини забезпечити самостійно не має можливості.

При цьому суд зазначає, що термін сплати аліментів на утримання позивачки є короткочасним, а саме з дня звернення до суду, тобто з 08.04.2026, і до досягнення дитиною трьох років, а тому сплата аліментів у визначеному судом розмірі не може суттєво впливати на матеріальний стан відповідача.

Відповідачем не спростовано неспроможність сплачувати аліменти на утримання дитини та дружини, письмових чи будь-яких підтверджуючих доказів, передбачених вимогами статті 76 ЦПК України, суду не було ним надано.

Суд бере до уваги, що відповідач, з огляду на його вік (31 рік), вочевидь не є непрацездатним. Матеріали справи не містять доказів, що стан здоров`я та матеріальне становище відповідача унеможливлюють сплату ним аліментів на утримання дочки та дружини. Під час розгляду справи не встановлено, що відповідач має незадовільний стан здоров`я, інвалідність, зобов`язання фінансового характеру чи будь-які інші стягнення.

Суд вважає за доцільне окремо зауважити, що в разі виникнення у відповідача обставин, які погіршують його матеріальне становище або унеможливлюють виконання рішення суду, він може скористатися своїм правом та звернутися до суду з позовом про зменшення розміру стягуваних аліментів.

Відтак, за результатами, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи все вищевикладене, дійшов до переконання, що позов підлягає задоволенню.

Оскільки рішення ухвалюється на користь позивача, а позивачі за подання позовів про стягнення аліментів звільнені від сплати судового збору на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України стягує з відповідача судовий збір у розмірі 2662,40 грн в дохід держави за дві позовні вимоги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 84, 180, 181, 182, 183, 191, 199, 200, 201 Сімейного кодексу України, статтями 12-13, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та аліментів на утримання матері дитини до досягнення дитиною трьох років, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дочки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 08.04.2026 і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини від всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 08.04.2026 до досягнення малолітньою дитиною, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років, тобто, до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок на наступний рахунок:

Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106;

Код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783;

Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) 899998;

Номер рахунку : UA908999980313111256000026001;

Код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду у межах сплати аліментних платежів за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 21.09.2026.

Дані відносно позивачки:

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_2

РНОКПП НОМЕР_4

АДРЕСА_3 .

Дані відносно відповідача:

ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_4

РНОКПП НОМЕР_5

АДРЕСА_4 .

Суддя

Баришівського районного суду

Київської області Марина ЦИРУЛЕВСЬКА