Рішення № 139932942, 21.09.2026, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

Справа №348/1792/26

Провадження № 2/348/1686/26

21 вересня 2026 року м.Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді: Бурдун Т.А.

з участю секретаря судового засідання: Бойчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Надвірна в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, представник позивача- адвокат Пархомчук Сергій Валерійович,

в с т а н о в и в:

Позивач ТОВ «ФК «Венера фінанс», інтереси якого представляє адвокат Пархомчук С.В., звернувся до Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 06.02.2025 між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 було укладено електронний Договір № 276460 шляхом його підписання електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 8000,00 грн, строк кредиту - 90 днів, відсоткова ставка - 0,72 % на добу. Первісний кредитор ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином, кредитні кошти у розмірі 8 000,00 грн були перераховані відповідачу на реквізити платіжної картки, вказаної відповідачем.

У подальшому 19.12.2025 між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «Фінансова Компанія «Венера фінанс» було укладено договір факторингу №19122025/1, відповідно до якого позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 276460 від 06.02.2025. Позивач зазначає, що відповідач належним чином свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, кредитні кошти та проценти за користування кредитом не сплатив, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у загальному розмірі 15 241,60 грн, яка складається з: 8000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 5 241,60 грн - прострочена заборгованість за процентами; 2000,00 грн - послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту в порядку п.1.4 Договору. А тому просить позов задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором та судовий збір у розмірі 2662, 40 грн.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 24 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.

01.07.2026 до суду надійшла заява представника позивача про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи. В заяві зазначає, що під час подання позовної заяви позивач заявив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат які поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи у розмірі 18 162,40 грн, які складаються з витрат на судовий збір (2 662,40 грн) та витрат на професійну правову допомогу, яка орієнтовно становила 15 500 грн. Фактичний розмір винагороди (гонорару) за надані послуги професійної правничої допомоги в рамках розгляду справи № 348/1792/26 в суді першої інстанції становить 15 500 грн, що підтверджується актом про отримання правової допомоги від 07 липня 2026 року та квитанцією про оплату зазначеної правової допомоги від 07 липня 2026 року. Таким чином просить стягнути з відповідача на витрати на професійну правову допомогу у розмірі 15 500 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просить справу слухати за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явився, про місце, день та час слухання справи був повідомлений належним чином шляхом направлення судових повісток за місцем реєстрації та проживання, вказаним в позовній заяві, SMS повідомленням та шляхом розміщення оголошення про виклик особи, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме на сайті Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 21.07.2026,про причини неявки до суду не повідомив, відзиву не подав. Заяви про розгляд справи за його відсутності не надходило. Враховуючи наведене, зі згоди сторони позивача, згідно ухвали суду від 21.09.2026 року, суд ухвалює рішення в порядку заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст.ст.280-281 ЦПК України.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки відповідач не скористався процесуальними правами подачі відзиву на позовну заяву у встановлений строк, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасником розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

Дослідивши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 12,13,81,89 ЦПК України передбачено: суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 06.02.2025 між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №276460, відповідно до індивідуальної частини якого, ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» надає відповідачу фінансовий кредит в розмірі 8000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності (далі - кредит), а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Тип кредиту - кредит, строком на 90 днів, тобто до 06.05.2025, але в будь- якому випадку, договір діє до повного його виконання Сторонами. Клієнт не має права ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених договором (п.1.1, 1.2 Договору).

Згідно п.1.3. Договору за користування кредитом клієнт сплачує товариству 262,8 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 0,72 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована. Без письмової згоди клієнта товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за договором. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 14 днів.

За послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення клієнт сплачує товариству 25% від суми фінансового кредиту. Послуги надаються протягом дії цього договору та вважаються виконаними у день повного виконання клієнтом свої зобов`язань за цим договором. Протягом строку дії договору, комісія зазначена в цьому пункті, залишається незмінною (п.1.4 Договору). Кредит надається клієнту у безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом, а датою укладення договору вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта (п.1.5 Договору).

Відповідно до п.4.1.1. товариство має право: вимагати від клієнта повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом в повному обсязі, а також виконання всіх інших зобов`язань за цим договором і додатками до нього.

Згідно п.4.4.2. договору, клієнт зобов`язаний своєчасно повернути кредит та сплачувати проценти за користування кредитом та комісію, що вказана в п.1.4. цього договору, в порядку, встановленому договором.

Договір фінансового кредиту №276460 від 06.02.2025 підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором KL8208, який йому було відправлено на номер телефону НОМЕР_1 (а.с.16-21).

Згідно з довідкою ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» про ідентифікацію, клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено договір №276460 від 06.02.2025, був ідентифікований ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» в інформаційно-телекомунікаційній системі https://www.cly.com.ua (а.с.13).

На підтвердження факту видачі кредитних коштів позивачем подано підтвердження ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів, відповідно до якого в межах договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів № ПГ-1 від 30.09.2020 року та на підставі платіжної інструкції відправника A949252B419497CLY276460T2395823, 06.02.2025 23:50 було здійснено успішний переказ грошових коштів в сумі 8000,00 грн, на номер платіжної картки отримувача НОМЕР_2 , платник ТОВ КЛАЙ ІНВЕСТ, код ЄДРПОУ 42146903, призначення платежу - видача кредиту #276460 (а.с.27).

Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач виходив з того, що в ході факторингового ланцюгу право вимоги до відповідача перейшло до позивача.

Так, судом встановлено, що на підставі договору факторингу № 19122025/1 від 19.12.2025 року встановлено, що 19.12.2025 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «Фінансова Компанія «Венера Фінанс», як фактором, було укладено договір факторингу № 19122025/1 (а.с.22-24). На підтвердження укладеного договору додано платіжні інструкції (а.с. 25-26).

Відповідно до договору факторингу № 19122025/1 від 19.12.2025 року вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, у тому числі права грошових вимог до боржників зі сплати суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому.

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу № 19122025/1 від 19.12.2025 року до реєстру включено відповідача, номер договору - 276460, дата укладення договору - 06.02.2025, сума виданого кредиту - 8000,00 грн., загальна сума заборгованості - 15241,60 грн, а саме: 8000,00 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 5241,60 грн - прострочена заборгованість за процентами; 2000,00 грн - борг за комісією (а.с.11).

Згідно виписки з особового рахунка за Кредитним договором № 276460 заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Венера Фінанс» становить 15241,60 грн, а саме прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі становить 8000,00 грн., прострочена заборгованість за процентами в розмірі становить 5241,60 грн, прострочена заборгованість за комісією 2000,00 грн.

Відповідно до вимоги про виконання зобов`язань за кредитним договором ТОВ «ФК «Венера Фінанс» за вих. № б/н від 17.03.2026, ОСОБА_1 запропоновано сплатити боргові зобов`язання в сумі 15241,60 грн (а.с.9).

Вказана вимога відповідачем залишена без задоволення.

Таким чином, між сторонами виник спір щодо неналежного виконання умов кредитного договору, непогашення в повному обсязі відповідачем ОСОБА_1 заборгованості за вищезазначеним договором, право вимоги за яким перейшло до позивача (ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс»), що є порушенням законних прав та інтересів позивача.

До спірних правовідносин, які виникли між сторони, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України, Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією зі сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису вiдповiдно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Судом встановлено, що договір між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений в електронній формі, підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом частини 2 статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється часткового або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов`язання передбачені статтями 599-601, 604-609 ЦК України, зокрема ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Відсутність реального і своєчасного виконання зобов`язання не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання.

Згідно із положеннями статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином ( відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором ( статті 514 ЦК України).

Згідно із ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Таким чином, аналіз матеріалів справи та викладене свідчить про наявність доказів на підтвердження того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце, документи, надані позивачем, містять відомості про те, що право вимоги за кредитом відповідача увійшло до пакету передачі активів на користь позивача.Позивач не здійснював жодних нарахувань за кредитним договором.

Відповідач відзив на позов не подав, наведених у позові обставин укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів не спростував, доказів належного виконання взятих зобов`язань перед позивачем за умовами договору не надав.

Враховуючи наведене, суд вважає, що представлені стороною позивача договір факторингу та реєстри права вимоги є належними та допустимими доказами, які у встановленому законом порядку підтверджують перехід до позивача пред`явлення права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №276460 від 06.02.2025, оскільки укладаючи договір факторингу сторони узгодили всі істотні умови для такого виду договорів відповідно до чинного законодавства та дійшли згоди щодо укладання договору на зазначених у ньому умовах, а тому з власної ініціативи визначили для себе правила подальшої поведінки. Належних та допустимих доказів того, що сторонами договорів факторингу в момент їх підписання не додержано вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України, матеріали справи не містять.

Оскільки судом встановлено, що позичальником умови кредитного договору не виконано, грошові кошти на умовах визначених кредитним договором не повернуто, внаслідок чого утворилася заборгованість, суд доходить висновку про те, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів в розмірі 8000,00 грн, відсотків в розмірі 5241,60 грн та комісії в сумі 2000,00 грн. Отже, враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором №276337 від 06.02.2025 в загальному розмірі 15241,60 гривень. При цьому, доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, чи підтверджували повну сплату боргу, відповідачем не надано, відтак розрахунок заборгованості узгоджується зі змістом договору та є належним доказом.

Відтак, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено повністю, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути суму сплаченого позивачем судового збору в розмірі 2662,40 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією № 1685 від 22.04.2026 (а.с. 7).

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката в сумі 15500,00 грн, суд зазначає наступне.

Згідно з ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до п.1,2 ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу, представником позивача представлено суду договір про надання правової допомоги №09/04/2026 від 09.06.2026 укладеного між АБ "Пархомчук та партнери" та ТОВ «Фінансова Компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС», акт про отримання правової допомоги від 23.06.2026, рахунок 23.06.2026-21 від 23.06.2026, платіжну інструкцію №3553 від 23.06.2026, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серія КС № 8096/10 від 18.07.2019 на ім`я Пархомчук С.В. з яких вбачається, що загальна вартість витрат на правову допомогу згідно договору про надання правової допомоги від 09.04.2026 під час підготовки та направлення позову про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором №276460 від 06.02.2026, склала 15500,00 грн (а.с.14-15, 29, 42).

Відповідно до вимог ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, (провадження № 14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі №755/9215/15-ц та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року в справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15.

При цьому суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.

За таких обставин суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 15500 грн є занадто завищеними, належним чином не обґрунтованими, не підтвердженими належними та допустимими доказами та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд доходить висновку про необхідність зменшити їх розмір до 3000 грн.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 512-516, 526, 549, 599, 626, 629, 634, 638, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 7, 10, 12-13, 75-81, 89, 133, 141, 265-268, 280-283, 354-355 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» заборгованість за кредитним договором №276460 від 06.02.2025 в сумі 15241 (п`ятнадцять тисяч двісті сорок одна) грн 60 коп., а саме: 8000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 5241,60 грн - прострочена заборгованість за процентами; 2000,00 грн - борг за комісією.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» судові витрати на оплату судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн, а всього на загальну суму 5662 (п`ять тисяч шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп.

Сторонам, які не з`явилися в судове засідання, направити копію заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Повне найменування, ім`я сторін та інших учасників справи :

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс», юридична адреса: 03115, м. Київ, вул. Львівська, буд.23, офіс 703, код ЄДРПОУ 43561872,

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Т.А.Бурдун