Рішення № 139932808, 22.09.2026, Романівський районний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Романівський районний суд Житомирської області

290/803/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22 вересня 2026 року селище Романів

Романівський районний суд Житомирської області в складі судді Кірічука М.М., з участю секретаря судового засідання Грінчук-Степанюк З.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

У липні 2026 року через систему «Електронний суд» товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» (далі ТОВ «Фінпром маркет») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому зазначено, що 7 листопада 2025 року між товариством з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів» (далі ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів») та відповідачем за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем було укладено договір про надання коштів у кредит №45797691, відповідно до якого остання отримала кредит в розмірі 3000,00 грн, строком на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 0,466% в день, комісією за надання кредиту в розмірі 16%, погодили пеню в розмірі 4% на залишок заборгованості за тілом кредиту за кожен день понадстрокового користування.

Посилаючись на те, що ОСОБА_1 умови договору не виконує, а також на те, що ТОВ «Фінпром маркет» набуло право вимоги за вищевказаним договором, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 16763,88 грн, з яких сума заборгованості за основною сумою боргу 5000,00 грн, сума заборгованості за процентами 1500,00 грн, комісія 263,88 грн, сума заборгованості за пенею 10000,00 грн.

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до статті 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач свої правом подати відзив не скористалася.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначені статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору невстановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Згідно статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити відсотки.

Частина 2 статті 1056-1 ЦК України визначає, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

У пунктах 5, 6 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт)може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання зокрема електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Судом встановлено, що 7 листопада 2025 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір надання коштів у кредит ( з комісією за надання кредиту» №45797691, відповідно до пункту 2 якого відповідач отримала грошові кошти в сумі 3000,00 грн, строком на 30 днів тобто до 6 грудня 2025 року, з денною процентною ставкою 0,999 % в день. Погодили проценти за понадстрокове користування кредитом 4% в день, пені за неналежне виконання кредитних зобов`язань в розмірі 4% в день, комісію за надання кредиту 16% від суми наданого кредиту, орієнтовну загальну вартість кредиту 3899,40 грн.

Пунктом 7.1 договору визначено, що позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених цим договором (пролонгація) на підставі поданого до кредитодавця звернення із зазначеною датою в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Продовження строку кредитування здійснюється шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації позичальником такого права. Ініціювання позичальником продовження строку кредитування відбувається в бік погіршення для позичальника. Перелік та цифрові значення умов, що підлягають зміні у зв`язку з продовженням строку кредитування обираються позичальником самостійно під час ініціювання укладення додаткової угоди про продовження строку кредитування та визначаються у відповідній додатковій угоді, що укладається між сторонами, а також відображаються позичальнику в особистому кабінеті.

Договір (додаткові угоди, у разі їх укладання) зберігається в електронному вигляді в особистому кабінеті позичальника, а також направляється позичальнику на електронну пошту, вказану у договорі (пункт 5.14 договору).

Договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 55240.

Згідно інформаційної довідки №КД-000091804 від 29 травня 2026 року товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська платіжна система», копії платіжної інструкції №6092f5b3-d18a-4403-9f4c-6276d67c4620 від 7 листопада 2025 року, інформації акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», виписки по рахунку відкритого на ім`я відповідача, ОСОБА_1 на виконання кредитного договору було перераховано 3000,00 грн.

25 лютого 2026 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром маркет» було укладено договір факторингу №25/02/26, відповідно до якого фактор (ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів») передав у повному обсязі, а ТОВ «Фінпром маркет» прийняло у повному обсязі право грошової вимоги, що належить фактору за договорами, перелік яких міститься у реєстрі боржників, в тому числі і за кредитним договором №45797691 від 7 листопада 2025 року, що підтверджується реєстром прав вимог №6 до цього договору.

Відповідно до розрахунку суми заборгованості борг ОСОБА_1 перед ТОВ «Фінпром маркет» становить 16763,88 грн, з яких сума заборгованості за основною сумою боргу 5000,00 грн, сума заборгованості за процентами 1500,00 грн, комісія 263,88 грн, сума заборгованості за пенею 10000,00 грн.

Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, доказів належного виконання зобов`язань за договором не надано.

Частиною 1статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що між відповідачем та ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» було укладено кредитний договір.

При цьому ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» на виконання кредитного договору надало відповідачу кредит в розмірі 3000,00 грн, що підтверджується інформаційною довідкою №КД-000091804 від 29 травня 2026 року товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська платіжна система», копією платіжної інструкції №6092f5b3-d18a-4403-9f4c-6276d67c4620 від 7 листопада 2025 року, інформацією акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», випискою по рахунку відкритого на ім`я ОСОБА_1 .

Водночас позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту в розмірі 5000,00 грн.

За правилами частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Проте, позивачем не надано суду доказів щодо підтвердження надання відповідачу кредиту в розмірі 5000,00 грн.

Пунктом 2 договору встановлено, що кредит надається строком на 30 днів тобто до 6 грудня 2025 року

15 серпня 2018 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 761/13715/13-ц, провадження № 61-11145св18 підтвердив висловлену позицію викладену у пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц по якій зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Велика Палата Верховного суду в Постанові 05.04.2023 по справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16ГС22), зазначила наступне: очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. І незважаючи на те, що сторони в кредитних договорах визначили, що проценти нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 та від 4 лютого 2020 року в справі № 912/1120/16.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). У статті 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Та обставина, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, не позбавляє позивача обов`язку надати суду належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості за процентами, оскільки саме таким чином діють принципи диспозитивності та змагальності сторін у цивільному процесі.

Позивачем не надано доказів пролонгації строку надання кредиту.

Враховуючи встановлені судом обставини в контексті приведених правових норм та усталеної судової практики, з урахування розрахунку заборгованості та здійсненої оплати відповідачем 20 листопада 2025 року 700,00 грн, 20 грудня 2025 року 1500,00 грн, суд дійшов висновку, що відповідачу у межах погодженого сторонами договору строку надання кредиту 30 днів, з урахуванням розміру кредиту 3000,00 грн, розмір процентів за користування кредитом, які підлягали сплаті ОСОБА_1 , становив 899,10 грн ((3000*0,999/100*30)= 899,10), та враховуючи що відповідачем було частково сплачено борг на загальну суму 2200,00 грн, суд приходить до висновку про повне погашення заборгованості за процентами, які нараховані в межах строку кредитування та часткової сплати заборгованості за тілом кредиту, а саме 3000 грн (тіло кредиту )+ 899,10 грн (проценти нараховані в межах строку кредитування) 2200,00 грн (здійснена оплата боргу відповідачем)=1699,10 грн.

Отже суд відмовляє у стягненні заборгованості за процентами повністю, та приходить до висновку про часткове задоволення вимоги щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 1699,10 грн.

Вирішуючи питання щодо стягнення заборгованості з пені в розмірі 10000,00 грн, суд виходить з наступного.

З розрахунку заборгованості вбачається, що пеня нарахована за період з 20 січня 2026 року по 11 березня 2026 року в розмірі 10000,00 грн.

Згідно пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 10000,00 грн пені слід відмовити.

Вирішуючи питання щодо стягнення комісії в розмірі 263,88 грн, суд зазначає наступне.

Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 11 вказаного Закону після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Умови договору, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року (справа № 496/3134/19) відступила від висновків, викладених у постановах ВС від 1 квітня 2020 року в справі № 583/3343/19 та від 15 березня 2021 року в справі № 361/392/20, та прийшла до висновку, що боржник за договором споживчого кредитування може один раз на місяць безоплатно отримувати від банку інформацію про стан кредитної заборгованості. Тому банк не має права передбачати в умовах договору щомісячну плату за такі послуги.

Велика Палата Верховного Суду констатувала, що Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Проаналізувавши норми законодавства, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше ніж один раз на місяць.

Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1, 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Врахувавши те, що в оспореному договорі встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата Верховного Суду вказала, що пункти договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено правомірності стягнення з відповідача комісії, оскільки з тексту позовної заяви взагалі не випливає і зміст вказаної послуги, і обґрунтованість встановлення плати за її надання відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» та вважає за необхідне відмовити у задоволенні стягнення комісії в розмірі 263,88 грн з відповідача на користь позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Фінпром маркет», та стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за договором у розмірі 1699,10 грн з яких 1699,10 грн заборгованість за основною сумою боргу (тілом кредиту).

Згідно частини першої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 133 ЦПК України).

Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 2 статті 141 ЦПК України).

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Фінпром маркет» понесло витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи в суді в розмірі 6500,00 грн, що підтверджується договором №11-05/26/ФП про надання правничої допомоги від 11 травня 2026 року, актом прийому передачі справ на надання правничої допомоги, витягом з акту №1-ФП приймання передачі наданої правничої допомоги від 5 червня 2026 року.

Відповідно до частини 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підставі статті 141 ЦПК України, оскільки судом частково задоволено позов, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог - у розмірі 269,84 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 658,80 грн.

Керуючись статтями 525, 526, 546, 549, 610, 1048, 1049, 1054 ЦК України, статтями 10-13, 76, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» (адреса місця знаходження: вул. Садова, 31/33 м. Ірпінь, Київська область, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 43311346) 1699 (одна тисяча шістсот дев`яносто дев`ять) грн 10 коп заборгованості за договором позики, 269 (двісті шістдесят дев`ять) грн 84 коп судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору та 658 (шістсот п`ятдесят вісім) грн 80 коп витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду в порядку передбаченому підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя М.М. Кірічук