Рішення № 139931866, 21.09.2026, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/11107/25

Категорія 38

2/295/803/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі: головуючого судді Кузнєцова Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» звернулося до суду з указаним позовом, в якому просить стягнути із відповідача заборгованість за договором №4646257 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 13.05.2024 року у розмірі 15 5270,33 грн. та понесені судові витрати а також понесені судові витрати, що складаються зі сплаченого судового збору в розмірі 2 422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що 13.05.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №4646257 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. На умовах, встановлених договором, ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язалося надати клієнту кредит в сумі 28 200,00 грн., на строк 360 днів, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. У подальшому, 31.03.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» укладений договір факторингу №31-1/03/2025, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило на користь позивача права грошової вимоги до боржників, у тому числі, за договором №4646257 від 13.05.2024, боржником за яким є ОСОБА_1 . У порушення умов договору відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим за ним рахується заборгованість в розмірі 155 270,33 грн., яка складається з суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 28 199,98 грн., суми заборгованості за процентами, нарахованими первісним кредитором у розмірі 111 419,36 грн., суми заборгованості за процентами, нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції» за 37 календарних днів у розмірі 15 650,98 грн.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 15.09.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Від відповідача відзив на позовну заяву у визначений строк на адресу суду не надійшов.

За змістом ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

У наведений в ухвалі процесуальний строк від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Із урахуванням положень ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що 13.05.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №4646257 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до п.1.2. якого товариство зобов`язалося надати позичальнику кредит на суму 28 200 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені цим договором. Договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 94278 (а.с. 21-31).

Відповідно до п.1.3 договору строк кредиту - 360 днів, періодичність платежів зі сплати відсотків - кожні 30 днів.

Відповідно до п.1.4 договору сторони погодили застосування фіксованої процентної ставки за користування кредитом на умовах: стандартна процентна ставка - 1,50% в день, застосовується в межах всього строку кредиту; знижена процентна ставка - 0,45% в день, застосовується на умовах: якщо клієнт до 11.06.2024 включно або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт як учасник програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 .

Відповідно до довідки ТОВ «УПР» №1-0904 від 09.04.2025, ТОВ «Лінеура Україна» здійснило 13.05.2024 грошовий переказ в розмірі 28 200,00 грн. на банківську карту № НОМЕР_1 (а.с. 39).

Згідно відповіді АТ КБ «ПриватБанк» від 01.10.2025 року платіжна картка № НОМЕР_1 емітована банком на ім`я ОСОБА_1 та на останню 13.05.2024 було здійснено переказ коштів у сумі 28 200,00 грн..

У відповідності із наявним у матеріалах справи розрахунком заборгованості за договором №4646257 від 13.05.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, що був складений ТОВ «Лінеура Україна», станом на 31.03.2025 заборгованість ОСОБА_1 становить 153 719,34 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 28 199,98 грн. та заборгованість за процентами - 111 419,36 грн., заборгованість за штрафними санкціями - 14 100,00 (а.с. 34-38).

Окрім цього, із 01.04.2025 року в межах строку кредитування нарахування відсотків за користування кредитом відповідно до договору №4646257 про надання споживчого кредиту від 13.05.2024 здійснювало ТОВ «Українські фінансові операції» за стандартною процентною ставкою 1,50% за кожен день користування кредитом та за 37 календарних днів (01.04.2025 - 07.05.2025) розмір нарахованих процентів склав 15 651 грн. (а.с. 65).

31.03.2025 між ТОВ «Українські фінансові операції» (фактор) та ТОВ «Лінеура Україна» (клієнт) укладено договір факторингу №31-1/03/2025, відповідно до умов якого фактор зобов`язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб-боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (а.с. 76-80).

Зі змісту витягу з реєстру боржників від 31.03.2025, котрий є додатком до договору факторингу, вбачається, що до ТОВ «Українські фінансові операції» перейшло право вимоги заборгованості до боржника ОСОБА_1 (№161 у реєстрі) за кредитним договором №4646257 (на звороті а.с. 63). Підтвердженням факту відступлення права вимоги також слугує лист ТОВ «Лінеура Україна», в якому останнє повідомило позивача про надіслання боржнику на номер телефону НОМЕР_4 повідомлення про те, що 31.03.2025 права вимоги за його договором відступлено та його персональні дані передано ТОВ «Українські фінансові операції» (а.с. 46). Наведений у даному абзаці номер телефону належить відповідачу та був указаний в п. 10 кредитного договору «Реквізити та підписи сторін».

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені в ст. 11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За правилами статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною 1ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 вказаного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами ч. 8, 12 ст. 11 даного Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону № 675-VIII визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 вказав, що важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію").

Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»)..

Встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи на підставі поданих доказів, які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, свідчать про те, що відповідач ОСОБА_1 не виконав належним чином своїх зобов`язань, передбачених умовами кредитного договору, по поверненню одержаних в якості кредиту грошових коштів та сплати процентів за користування кредитом, а тому з нього на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором №4646257 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 13.05.2024 в сумі 155270,33 грн., оскільки заявлені вимог є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача судових витрат, суд зазначає наступне.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови у задоволення позову - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України до судових витрат відносяться витрати, пов`язані з розглядом справи, до яких належать, зокрема, і витрати на професійну правничу допомогу адвоката.

Стаття 59 Конституції України закріплює право кожного на професійну правничу допомогу.

Судом встановлено, що 01 серпня 2024 року між ТОВ «Українські фінансові операції» та адвокатом Дідухом Є.О. укладено договір №01/08/2024-А про надання юридичних послуг (а.с. 71-72).

Згідно з пунктом 3.1 договору вартість послуг виконавця визначається у актах наданих послуг по домовленості.

Частиною третьою статті 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи

На підтвердження факту надання професійної правової допомоги у даній справі суду надано заявку №4646257 на виконання доручення до договору № 01/08/2024-А від 01 серпня 2024 про надання юридичних послуг від 24.02.2025, довіреність від 01.08.2024, рахунок на оплату (а.с. 42-43, 47, 109). В заявці наведений детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), загальний розмір яких складає 10 000 грн.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року в справі №922/1964/21 звертала увагу, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Проаналізувавши наведений у заявці №4646257 на виконання доручення до договору № 01/08/2024-А від 01 серпня 2024 про надання юридичних послуг від 21.04.2025 детальний опис робіт суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача витрат за представництво інтересів клієнта під час здійснення цивільного судочинства за позовної заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором №4646257 від 13.05.2024, в тому числі участь у судових засіданнях, в сумі 1 640 грн. за 2 год., оскільки фактично участі у таких засіданнях адвокат не приймав, направивши клопотання про розгляд справи без його участі. При цьому, складання та оформлення процесуальних документів необхідних для розгляду справи в суді (заяви, клопотання тощо) в описі робіт наведено в окремій колонці, за змістом якої розмір згаданих послуг становить 840 грн. за 1 год.

В іншій частині суд вважає, що заявлена позивачем сума витрат на правничу допомогу в розмірі 8 360 грн. є співмірною зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), та часом, витраченим адвокатом на їх виконання (надання), а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 8 360 грн.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 2-5, 76-81, 89, 137, 141, 259, 263-265, 273, 280-282, 352, 354 ЦПК України суд

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» заборгованість за договором №4646257 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 13.05.2024 в сумі 155 270,33 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» судовий збір в сумі 2 422,40 грн., а також 8 360 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції», місцезнаходження: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, будинок 27, прим. 2; код ЄДРПОУ 40966896.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 .

Дата складання повного судового рішення - 21.09.2026.

Суддя: Д.В.Кузнєцов