Рішення № 139931269, 21.09.2026, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 185/3606/26

Провадження № 2-о/185/143/26

21 вересня 2026 року м. Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Бабія С.О., за участю секретаря судового засідання Ільїної А.М.., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області,

ВСТАНОВИВ:

До Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла заява ОСОБА_1 , у якій заявниця просить встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , атестата про навчання № НОМЕР_1 від 01.03.1985 та трудової книжки серії НОМЕР_2 від 20.03.1985.

Заява мотивована тим, що при зверненні до Пенсійного фонду України з питання призначення пенсії встановлено, що в атестаті про навчання є виправлення в імені, а в трудовій книжці відсутня підстава зміни прізвища « ОСОБА_2 », у зв`язку з чим період навчання з 01.09.1983 по 28.02.1985 у Донецькому професійно-технічному училищі за професією «перукар» не зараховано до страхового стажу. 01.03.1985 заявниці видано атестат серії № НОМЕР_1 . Запис про період навчання наявний і в трудовій книжці. Встановлення факту належності документів необхідне для призначення пенсії.

Заявниця просила розглянути справу без її участі.

Заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подала заяву про розгляд справи без її присутності та проти задоволення заяви не заперечила.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, розглянувши доводи заявниці, позицію заінтересованої особи, всебічно з`ясувавши обставини, на які посилається заявниця як на підставу своїх вимог, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

До заяви додано копії паспорта, реєстраційного номера облікової картки платника податків, довідки внутрішньо переміщеної особи, атестата про навчання, трудової книжки, свідоцтва про народження на ім`я ОСОБА_3 , свідоцтва про шлюб ОСОБА_4 , рішення Пенсійного фонду України про відмову у призначенні пенсії, квитанції про сплату судового збору та доказу надсилання заяви заінтересованій особі.

Згідно із заявою та доданими документами заявниця в період з 01.09.1983 по 28.02.1985 навчалася в Донецькому професійно-технічному училищі за професією «перукар»; 01.03.1985 їй видано атестат № НОМЕР_1 ; 20.03.1985 заведено трудову книжку серії НОМЕР_2 . В атестаті наявне виправлення в імені, у трудовій книжці відсутня підстава зміни прізвища « ОСОБА_2 ». Через зазначені розбіжності період навчання не зараховано до страхового стажу.

Статтею 55 Конституції України передбачено право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно із ч. 7 ст. 19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Ч. 1 ст. 293 ЦПК України визначає, що окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи (ч. 1 ст. 294 ЦПК України).

Частиною 3 ст. 294 ЦПК України визначено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Особливість доказування в окремому провадженні зумовлює, зокрема, відсутність змагальності сторін, більша питома вага суду у питанні витребування доказів порівняно із позовним провадженням та обмежена дія принципу диспозитивності цивільного судочинства. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК України, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду (частина третя статті 294 ЦПК України). У частині другій статті 294 ЦПК України визначено, що з метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази. Отже, в справах окремого провадження законодавець наділив суд можливістю за власною ініціативою витребовувати необхідні докази (постанови КЦС ВС від 25 жовтня 2023 року у справі № 607/1612/23, від 11 вересня 2024 року у справі 183/3496/24, від 29 липня 2026 року у справах № 127/24218/24, № 686/19198/24).

Відповідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Справи окремого провадження про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам право подати позов на загальних підставах;

заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;

чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів (постанова ВП ВС від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21).

Згідно з пунктом 1 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) викладено висновок про те, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

У листі Верховного Суду України від 01 січня 2012 року «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначено, що перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, наводиться у ст. 315 ЦПК і не є вичерпним.

Відповідно п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Пункт 12 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 5 передбачає, що при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові якої, зазначені в документі, не збігаються з даними свідоцтва про народження або паспорта, у тому числі якщо в документі допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі.

Водночас суд може встановлювати факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу, зокрема трудової книжки, іншого документа про трудовий стаж.

Відповідно до абз. 1, 2 пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 26 Порядку № 637 передбачено: якщо ім`я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує трудовий стаж, не збігаються з ім`ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку.

Пунктом 26 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою Правління ПФУ № 22-1 від 25.11.2005, також передбачено, що якщо ім`я, по батькові та прізвище в документі про стаж не збігаються з паспортними даними, факт приналежності документа особі встановлюється в судовому порядку.

Заявниця звернулася до суду у зв`язку з необхідністю підтвердження періоду навчання та реалізації права на пенсійне забезпечення. Без встановлення факту належності атестата № 13625 від 01.03.1985 та трудової книжки серії НОМЕР_2 від 20.03.1985 вона позбавлена можливості зарахувати відповідний період до страхового стажу.

Спір про право відсутній. Заінтересована особа проти задоволення заяви не заперечила.

Донецьке професійно-технічне училище як заклад видачі атестата 1985 року фактично не може в іншому порядку виправити розбіжності в документі сорокарічної давності. Іншого, ніж судовий, порядку встановлення факту належності зазначених документів законом не передбачено.

Беручи до уваги викладене, суд вважає встановленим факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , атестата про навчання № НОМЕР_1 від 01.03.1985 та трудової книжки серії НОМЕР_2 від 20.03.1985. Вимоги заявниці підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 55 Конституції України, ст. 2, 4, 5, 13, 19, 7681, 259, 263265, 293, 294, 315, 316, 318, 319, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , атестата про навчання № НОМЕР_1 від 01.03.1985 та трудової книжки серії НОМЕР_2 від 20.03.1985.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування учасників справи:

Заявниця: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .

Заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, ЄДРПОУ 13967927, вул. Гоголя, буд. 34, м. Полтава, 36014.

Суддя С. О. Бабій