Ухвала суду № 139930606, 15.09.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

15.09.2026 Єдиний унікальний номер 205/3280/26

Номер провадження 2/205/3398/26

Справа № 205/3280/26

Провадження № 2/205/3398/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Федотової В.М.,

при секретарі Волошенко Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Кальміуського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про звільнення майна з-під арешту,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року представник позивача адвокат Панченко О.М. звернулася до Новокодацького районного суду міста Дніпра із вищевказаною позовною заявою.

Ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 23.03.2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання

04.05.2026 року до суду від представника відповідача Лівобережного ВДВС Льошкіної А.О. надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 23.06.2026 року підготовче провадження було закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

Представник позивача адвокат Панченко О.М. письмово просила судове засідання проводити за її відсутності, рішення просила ухвалити відповідно до вимог закону.

Представник відповідача Лівобережного ВДВС у відзиві на позовну заяву просила розгляд справи проводити за її відсутності.

Представник відповідача Кальміуського ВДВС у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, дійшов наступного висновку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Так, відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Таким чином, в судовому порядку може бути ухвалено рішення про зняття арешту з майна у випадку незавершеного виконавчого провадження або у випадку, коли особа вважає себе власником майна, на яке накладено арешт, та одночасно звертається з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Суд встановив, що предметом позову є скасування арешту 1/3 частки у праві власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 2809644714140), накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серія АА № 837324, виданої Орджонікідзевським ВДВС Маріупольського МУЮ; номер запису про обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 52039250, реєстраційний номер обтяження 8530835.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до ст. 19 ЦПК України, розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Зі змісту пред`явленого позову не вбачається спору між сторонами про право власності (володіння, користування розпорядження) на майно, на яке накладено арешт, і таке право позивача ніким не оспорюється, не містить позов і матеріально-правових вимог до відповідача. У цій справі арешт на майно було накладено державним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження, у якому ОСОБА_1 визначений боржником, тобто є стороною виконавчого провадження. Позивачу лише обмежено його право розпорядження майном на стадії виконавчого провадження, а тому належним способом захисту даного права є саме звернення до суду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, а не з позовною заявою.

Вимоги про зняття арешту, накладеного на майно боржника у виконавчому провадженні не можуть розглядатися у позовному провадженні, оскільки в такому випадку позивач одночасно має бути й відповідачем, бо його майно арештовано державним виконавцем як боржника за виконавчим провадженням, що є неможливим відповідно до вимог стст.42, 48, 175, 447 ЦПК.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду по справі на № 340/25/19 від 22 січня 2020 року.

Оскільки позивач є боржником у виконавчому провадженні, суд доходить висновку, що він не може пред`являти позов про скасування арешту майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року № 904/51/19 (провадження № 12-122гс19), Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року по справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19).

У постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 18.05.2022 року у справі № 642/4263/21зроблено правовий висновок, згідно якого, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин, оскільки позов про зняття арешту, на переконання суду, підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі.

Разом з тим, позивач не позбавлений можливості звернутись до суду зі скаргою на дії державного виконавця, яка розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 247, 255 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Кальміуського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про звільнення майна з-під арешту закрити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 21 вересня 2026 року.

Суддя Федотова В.М.

.