Рішення № 139930600, 14.09.2026, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29607, тел. (0382) 71-81-84, (0382) 71-81-83

e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, ЄДРПОУ 03500128

________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Хмельницький

"14" вересня 2026 р. Справа № 924/566/26

Господарський суд Хмельницької області у складі

судді Крамара С.І., при секретарі судового засідання Кучеревич М.А., розглянувши матеріали

за позовом Заступника керівника Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ

до:

1. Державної організації Міністерства оборони України "55 Управління начальника робіт", м. Хмельницький

2. Приватного підприємства "Віг авто транс", м. Хмельницький

про визнання недійсним договору та зобов`язання звільнення державного нерухомого майна

Представники сторін:

від прокуратури: Манзелевський Ю.В. - згідно із службовим посвідченням №077354 від 11.04.2023;

від позивача: не з`явились;

від відповідача 1: не з`явились;

від відповідача 2: не з`явились.

В судовому засіданні, відповідно до ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі, стислий виклад позицій сторін.

01.06.2026 до господарського суду області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Заступника керівника Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, м. Київ до: 1. Державної організації Міністерства оборони України "55 Управління начальника робіт", м.Хмельницький; 2. Приватного підприємства "Віг авто транс", м. Хмельницький, згідно якої він просить:

- визнати недійсним попередній договір користування нерухомим державним майном №11/12/2025 від 01.12.2025 укладеним між Державною організацією Міністерства оборони України "55 Управління начальника робіт" та Приватним підприємством "Віг авто транс";

- зобов`язати Приватне підприємство "Віг авто транс" звільнити нежитлове приміщення загальною площею 16 кв.м., розташоване за адресою: 29006, Хмельницька область, Хмельницький район, м.Хмельницький, вул. Чорновола, 165.

Ухвалою суду від 04.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №924/566/26 в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 20.07.2026 продовжено строк підготовчого провадження у справі №924/566/26 та відкладено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 30.07.2026 закрито підготовче провадження у справі №924/566/26 та призначено справу до судового розгляду по суті.

Заступник керівника Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах Міністерства оборони України (далі прокурор), наполягає на задоволенні позовних вимог, в обґрунтування яких посилається на порушення вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна" при передачі в оренду державного нерухомого майна - нежитлового приміщення загальною площею 16 кв.м. (шістнадцять квадратних метра) (Адміністративний будинок "А-2"), розташованого за адресою: 29006, Хмельницька область, Хмельницький район, м. Хмельницький, вул. Чорновола, 165 за попереднім договором користування нерухомим державним майном №11/12/2025 від 01.12.2025, укладеним між Державною організацією Міністерства оборони України "55 Управління начальника робіт" та Приватним підприємством "Віг авто транс", що в свою чергу свідчить про його недійсність.

Вважає, що відповідачами фактично укладено договір оренди нерухомого державного майна, а не попередній договір, оскільки оспорюваний договір №11/12/2025 від 01.12.2025 за своїм змістом є майновим.

Також посилається на те, що Законом України "Про оренду державного та комунального майна" не передбачено можливості укладення інших договорів, згідно яких орендодавець державного нерухомого майна може передавати останнє фізичним або юридичним особам, окрім як за договором оренди, а також попередніх договорів.

Зазначає, що оспорюваний договір укладено без дотримання норм законодавства, а саме: без відома та погодження Міністерством оборони України; неуповноваженим орендодавцем (не Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях); без визначення/погодження орендної плати Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях; перед укладенням спірного договору попит на право оренди не вивчався; незалежна оцінка об`єкта оренди не проводилась; вартість об`єкта оренди та орендна плата не визначались згідно вимог Закону.

Позивач - Міністерство оборони України наполягає на задоволенні позовних вимог. Просить розглянути справу за відсутності його представника.

Відповідачі відзив на позов не подали.

Судом враховується, що згідно статей 42, 46 Господарського процесуального кодексу України участь сторони у судовому засіданні є її правом. При цьому норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Судом також враховано, що розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

З огляду на наведене, зважаючи на належне повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, вимоги розумності строку судового розгляду, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка представників сторін не призводить до неможливості вирішення спору по суті.

Розглядом матеріалів справи встановлено таке.

01.12.2025 між Державною організацією Міністерства оборони України "55 Управління начальника робіт" (далі - ДО МОУ 55 УНР) та приватним підприємством "Віг авто транс", м. Хмельницький укладено попередній договір користування нерухомим державним майном, за умовами якого балансоутримувач передає, а замовник приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, що має статус військового майна - нежитлове приміщення загальною площею 16 кв.м. (шістнадцять квадратних метра) (Адміністративний будинок "А-2"), розташоване за адресою: 29006, Хмельницька область, Хмельницький район, м. Хмельницький, вул. Чорновола, 165, знаходяться на балансі балансоутримувача та належать до державної власності (далі - договір).

Згідно з пунктом п.1.1 договору балансоутримувач передає, а замовник приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, що має статус військового майна - нежитлове приміщення загальною площею 16 кв.м. (шістнадцять квадратних метра) (Адміністративний будинок "А-2"), розташоване за адресою: 29006, Хмельницька область, Хмельницький район, м.Хмельницький, вул. Чорновола, 165, знаходяться на балансі Балансоутримувача та належать до державної власності.

Пунктом 2.1 передбачено, що сторони зобов`язуються протягом строку в шість місяців з моменту укладання цього договору, укласти договір користування нерухомим державним майном, визначеним в п. 1.1. цього договору, в порядку передбаченому Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

В той же час право користування визначеним майном переходить до Замовника на наступних умовах та за наступних обставин:

- замовник вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання - передачі майна в користування;

- передача майна в користування не тягне за собою виникнення в Замовника права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а замовник користується ним протягом строку дії цього договору.

Пунктом 3.1 договором передбачено, що плата за користування, за базовий місяць розрахунку, до моменту укладання договору користування, визначається сторонами, та становить приміщення 100,00грн за 1кв.м. з ПДВ.

До складу плати за користування не входить компенсація витрат Балансоутримувача на утримання майна (комунальних послуг, послуг з управління Майном, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та зовнішньо будинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою. Замовник зобов`язується компенсувати балансоутримувачу такі витрати на підставі окремих рахунків від балансоутримувача та вносити оплату за такими рахунками протягом 5 днів від дати їх отримання.

Згідно Акту приймання-передачі Майна в користування 01.12.2025 Державною організацією Міністерства оборони України "55 Управління начальника робіт" передано приватному підприємству "Віг авто транс", м. Хмельницький зазначене вище майно.

Інших доказів матеріали справи не містять.

Аналізуючи докази, оцінюючи їх в сукупності, судом приймається до уваги таке.

У відповідності до ратифікованої Законом України від 17.07.2007 року Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (п.1 ст.6) кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно ст.6, ч.1 ст.627, ч.1 ст.628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 204 ЦК України встановлено загальне правило, за яким правомірність правочину презюмується.

Згідно статей 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Конституції та законам України, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, а також моральним засадам суспільства. До того ж, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтею 208 ГК України.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (ч.1 ст.216 ЦК України).

Розглядаючи позовні вимоги прокурора у цій справі, зокрема, щодо визнання недійсним попереднього договору №11/12/2025 від 01.12.2025 та зобов`язання звільнити споруду, суд досліджує спірні правовідносини крізь призму положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки у цій справі підставою недійсності договору вказано невідповідність умов договору положенням вказаного Закону.

Відповідно до ч.1 ст.635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Згідно положень цивільного законодавства, дійсна правова природа попереднього договору полягає у спрямуванні волі і волевиявлення сторін на укладення у майбутньому у визначений строк основного договору.

Таким чином, правовий аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що попередній договір укладається без права користування майном, адже правовою метою такого договору є встановлення його умов, на яких сторони зобов`язуються протягом певного строку укласти основний договір в майбутньому.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Особливості найму (оренди) державного і комунального майна встановлюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (ст.759 ЦК України).

Законом України "Про оренду державного та комунального майна" не передбачено можливості укладення інших договорів, згідно яких орендодавець державного нерухомого майна може передавати останнє фізичним або юридичним особам, окрім як за договором оренди, а також можливість укладення попередніх договорів.

Відповідно до ст.235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Відповідно до ч.2 ст.235 ЦК України в разі, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Із змісту попереднього договору користування нерухомим державним майном №11/12/2025 від 01.12.2025, укладеного між відповідачами, вбачається, що цей договір за своєю правовою природою є договором оренди.

Актом приймання-передачі майна в користування від 01.12.2025 приймання-передачі Майна в користування Державною організацією Міністерства оборони України "55 Управління начальника робіт" передано приватному підприємству "Віг авто транс", м.Хмельницький нежитлове приміщення загальною площею 16 кв.м. (шістнадцять квадратних метра) (Адміністративний будинок "А-2"), розташоване за адресою: 29006, Хмельницька область, Хмельницький район, м.Хмельницький, вул. Чорновола, 165.

Отже, при укладенні попереднього договору користування нерухомим державним майном №11/12/2025 від 01.12.2025 реальне волевиявлення Державної організації Міністерства оборони України "55 Управління начальника робіт", м. Хмельницький було спрямоване на виникнення у Приватного підприємства "Віг авто транс", м. Хмельницький строкового оплатного права володіння та користування нерухомими майном -. нежитловим приміщенням загальною площею 16 кв.м. (шістнадцять квадратних метра) (Адміністративний будинок "А-2"), розташоване за адресою: 29006, Хмельницька область, Хмельницький район, м.Хмельницький, вул. Чорновола, 165.

На підставі викладеного, господарський суд встановив, що укладеним попереднім договором користування нерухомим державним майном відповідачі насправді оформили відносини оренди, у зв`язку з чим в силу ст.235 ЦК України даний договір є удаваним правочином.

Оскільки правові, економічні та організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній власності, а також майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній власності врегульовано Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (далі Закон), до спірного правочину слід застосовувати положення вказаного закону.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону об`єктами оренди за цим Законом є, серед іншого, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення, а також їх окремі частини).

Як вбачається з матеріалів справи, спірне нерухоме майно перебуває у державній власності.

За приписами ст.4 Закону Фонд державного майна України, його регіональні відділення є орендодавцями щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна (будівель, споруд, їх окремих частин), а також майна, що не увійшло до статутного капіталу, що є державною власністю (крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, а також майна, що належить закладам вищої освіти та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам, та інших випадків, передбачених галузевими особливостями оренди майна).

Отже, спірний договір укладено Державною організацією Міністерства оборони України "55 Управління начальника робіт", м. Хмельницький, як неуповноваженим суб`єктом орендних відносин, оскільки саме Фонд державного майна України, його регіональні відділення є єдиними уповноваженими суб`єктами (орендодавцем) на укладення договору оренди майна у даних правовідносинах.

Статтею 5 Закону визначено етапність передачі державного майна в оренду, а саме: прийняття рішення щодо наміру передачі майна в оренду, внесення інформації про потенційний об`єкт оренди до електронної торгової системи (ЕТС), прийняття рішення про включення потенційного об`єкта оренди до одного із Переліків об`єктів, передача яких в оренду здійснюватиметься з проведенням чи без проведення аукціону, опублікування інформації про потенційний об`єкт оренди в ЕТС та розміщення оголошення про передачу майна в оренду та проведення аукціону на право оренди майна або передача об`єкта в оренду без проведення аукціону, укладення та публікація в ЕТС договору оренди.

Механізм передачі в оренду державного та комунального майна визначається Порядком передачі в оренду державного та комунального майна (далі Порядок передачі майна в оренду), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483.

Статтею 8 Закону передбачено процедуру визначення вартості об`єкта оренди для цілей визначення стартової орендної плати, що полягає у визначенні балансової вартості об`єкта станом на останнє число місяця, який передує даті визначення стартової орендної плати. Балансоутримувач потенційного об`єкта оренди обов`язково здійснює переоцінку такого об`єкта у разі, якщо: у об`єкта оренди відсутня балансова вартість, залишкова балансова вартість об`єкта оренди дорівнює нулю, залишкова балансова вартість об`єкта оренди становить менше 10 відсотків його первісної балансової вартості (балансової вартості за результатами останньої переоцінки). Вартість об`єкта оренди встановлюється на рівні його ринкової (оціночної) вартості, за умови наявності однієї з таких підстав: об`єктом оренди є єдиний майновий комплекс державного або комунального підприємства; об`єкт оренди пропонується для передачі в оренду без проведення аукціону; об`єкт оренди використовується на підставі договору оренди, укладеного без проведення аукціону або конкурсу, і орендар бажає продовжити договір оренди на новий строк. Ринкова (оціночна) вартість об`єкта оренди визначається відповідно до Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 №1891 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №224).

Стартова орендна плата за об`єкт оренди визначається згідно з Порядком передачі майна в оренду (ч.1 ст.9 Закону).

Орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендна плата визначається за результатами аукціону. У разі передачі майна в оренду без проведення аукціону орендна плата визначається відповідно до Методики розрахунку орендної плати, яка затверджується Кабінетом Міністрів України щодо державного майна та представницькими органами місцевого самоврядування - щодо комунального майна (ч.1, 2 ст.17 Закону).

Методика розрахунку орендної плати за державне майно затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28.04.2021 № 630.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону договір оренди майна державної власності формується на підставі примірного договору оренди, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.2020 №820 затверджено примірний договір оренди державного майна.

Проаналізувавши матеріали справи, господарським судом встановлено, що спірний договір, який за своєю правовою природою є договором оренди державного нерухомого майна, укладений всупереч вимогам статей 4, 5, 6, 8, 9, 16, 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у зв`язку з чим суд вважає за необхідне позов прокурора в цій частині задовольнити.

Попередній договір №11/12/2025 від 01.12.2025 укладено між відповідачами як удаваний правочин, без додержання загальних вимог щодо дійсності правочину, який сторони мали на увазі (частини 1, 2, 5 статті 203 ЦК України), що є підставою для визнання його недійсним відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Згідно ч.1 ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана.

Відповідно до ч.1 ст.25 Закону у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Враховуючи те, що внаслідок визнання попереднього договору користування нерухомим державним майном недійсним підстава для подальшого користування спірним майном у Приватного підприємства "Віг авто транс", м. Хмельницький відсутня, вимога прокурора про зобов`язання звільнити державне нерухоме майно, а саме нежитлове приміщення загальною площею 16 кв.м. (шістнадцять квадратних метра) (Адміністративний будинок "А-2"), розташоване за адресою: 29006, Хмельницька область, Хмельницький район, м.Хмельницький, вул. Чорновола, 165., є обґрунтованою.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до ст.53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Судом враховано, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Компетентним суб`єктом у даних правовідносинах є Міністерство оборони України, оскільки майно Державної організації Міністерства оборони України "55 Управління начальника робіт", м.Хмельницький є державною власністю і закріплюється за ним Міністерством оборони України як Уповноваженим органом управління на праві господарського відання.

Відповідно до п.п.105 п. 4 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №671, останнє здійснює в межах повноважень, передбачених законом, функції з управління об`єктами державної власності, які належать до сфери його управління.

Листом 05.05.2026 №30.57/02-1868 ВИХ-26 Хмельницька спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону зверталась до Міністерства оборони України з метою витребування інформації щодо обставин укладення оспорюваного Договору № 11/12/2025, а також з метою встановлення наявності підстав для застосування представницьких повноважень у зв`язку з невжиттям оборонним відомством заходів щодо захисту порушених інтересів держави.

Станом на час подання позову на адресу прокуратури не надходило жодного листа від Міністерства оборони України про вжиття ним самостійних заходів щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах чи про заперечення проти намірів прокуратури вжити такі представницькі заходи в інтересах держави в їх особі.

19.05.2025 Хмельницькою спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Західного регіону в порядку вимог ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" за №30.57/02-2061 ВИХ-26 направлено на адресу оборонного відомства листи-повідомлення про те, що прокуратурою буде пред`явлено до суду відповідний позов в інтересах держави.

З огляду на вказане, у ході листування з Міністерством оборони України прокурором встановлено порушення інтересів держави та неналежне здійснення вказаним компетентним органом заходів, спрямованих на захист цих інтересів.

Ураховуючи тривалу бездіяльність Міністерства оборони України щодо захисту порушених інтересів держави, заступник керівника Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону зобов`язаний був звернутися до суду з цим позовом в інтересах держави.

Вказаною бездіяльністю позивач, як уповноважений органи державою, фактично самоусунулись від виконання покладених на нього обов`язків щодо захисту інтересів держави. Сам факт не звернення до суду органу, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а саме Міністерством оборони України свідчить про те, що зазначений орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку з цим, у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду.

Таким чином суд вважає, що прокурором встановлено необхідні й достатні підстави для представництва в суді інтересів держави, оскільки заходи реагування щодо визнання укладеного попереднього договору недійсним та зобов`язання звільнити споруду уповноваженим органом Міністерством оборони України, не вживаються, що вказує на нездійснення захисту інтересів держави.

Враховуючи вищевикладене та з огляду на те, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, та визначив орган, суд дійшов висновку, що прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та обґрунтовано звернувся до суду, оскільки відсутність з боку уповноваженого органу будь-яких намірів захистити порушені інтереси держави свідчила про пасивність їх дій.

Відповідно до ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як визначає ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 2 частини 1 ст.129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд покладає витрати по сплаті судового збору на відповідачів в рівних частинах.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 73, 74, 86, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним попередній договір користування нерухомим державним майном від 01.12.2025 №11/12/2025 укладений між Державною організацією Міністерства оборони України "55 Управління начальника робіт" (ЄДРПОУ 07665168) та Приватним підприємством "Віг авто транс" (ЄДРПОУ 42921092).

Зобов`язати Приватне підприємство "Віг авто транс" (вул. Тернопільська, 13, кв. 3, м. Хмельницький, 29000; ЄДРПОУ 42921092) звільнити нежитлове приміщення загальною площею 16 кв.м. (шістнадцять квадратних метрів) (Адміністративний будинок "А-2"), розташоване за адресою: 29006, Хмельницька область, Хмельницький район, м. Хмельницький, вул. Чорновола, 165.

Стягнути з Державної організації Міністерства оборони України "55 Управління начальника робіт" (вул. Чорновола 165, м. Хмельницький, 29006; ЄДРПОУ 07665168) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону (код ЄДРПОУ 38326057, отримувач: Державна казначейська служба України, м. Київ, код банку 820172, рахунок UA238201720343120001000082783) 2 662,40грн (дві тисячі шістсот дві гривні 40 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Стягнути з Приватного підприємства "Віг авто транс" (вул. Тернопільська, 13, кв. 3, м. Хмельницький, 29000, ЄДРПОУ: 42921092) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону (код ЄДРПОУ 38326057, отримувач: Державна казначейська служба України, м. Київ, код банку 820172, рахунок UA238201720343120001000082783) 2 662,40грн (дві тисячі шістсот дві гривні 40 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Порядок подання апеляційної скарги визначений ст.257 та пп.17.5 п.17 Розділу ХІ „Перехідні положення ГПК України.

Повне рішення складено 21.09.2026.

Суддя С.І. Крамар