Ухвала суду № 139930172, 17.09.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/5698/25

4-с/212/27/26

У Х В А Л А

17 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі: головуючого судді Колочко О.В., за участі секретаря судового засідання Савінської А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, за відсутності учасників справи та без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувальних технічних засобів, скаргу Обслуговуючого кооперативу «Житлово-Будівельний Кооператив «Рассвет-22» на дії старшого державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Філіної Вікторії Олегівни,

В С Т А Н О В И В:

06 серпня 2026 року скаржник ОК «ЖБК «Рассвет-22» звернувся до суду з вказаною вище скаргою, у якій просить визнати:

неправомірними дії старшого державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Філіної Вікторії Олегівни щодо закінчення виконавчого провадження №78444916;

протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №78444916, винесену 21.07.2026 старшим державним виконавцем Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Філіною Вікторією Олегівною;

зобов`язати старшого державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Філіну Вікторію Олегівну поновити виконавче провадження №78444916 та вчиняти всі необхідні дії для вирішення питання про заміну померлого боржника ОСОБА_1 його спадкоємцями (особами, яким належить відумерла спадщина) та звернутися до суду з відповідним поданням про заміну сторони виконавчого провадження.

Скарга обґрунтована тим, що що державний виконавець неправомірно з порушенням норм Закону України «Про виконавче провадження» виніс постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку із смертю боржника ОСОБА_1 , при цьому не виконав дії, спрямовані на з`ясування кола спадкоємців боржника, наявності нерухомого майна у власності померлого боржника, можливості визнання спадщини відумерлою, а також дій щодо заміни вибулої сторони виконавчого провадження її правонаступником.

Ухвалою судді від 07 вересня 2026 року скаргу прийнято до розгляду та призначено судове засідання на 17 вересня 2026 року.

Від представника скаржника Кириченко Т.С. надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, викладені в скарзі обставини підтримала в повному обсязі, просила задовольнити скаргу.

Державний виконавець Філіна В.О. до суду не з`явилася, була повідомлена належним чином про час, дату та місце проведення судового засідання з розгляду скарги на її дії, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу від 07.09.2026, заяв про відкладення або розгляд скарги суду не надала, будь-яких пояснень по скарзі не надавала.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Суд, дослідивши скаргу та додані до неї матеріали, дійшов висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що 29 травня 2025 року Покровським районним судом міста Кривого Рогу виданий судовий наказ у справі № 212/5698/25; 2-н/212/1559/25, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь Обслуговуючого кооперативу «Житлово-Будівельний Кооператив «Рассвет-22» заборгованість за житлоіво-комунальні послуги у розмірі 40739,51 грн та судовий збір в розмірі 302,80 грн (а.с. 33).

Постановою старшого державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Філіною В.О. від 25.06.2025 відкрито виконавче провадження № 78444916 з виконання судового наказу № 212/5698/25; 2-н/212/1559/25 виданого 29.05.2025 Покровським районним судом міста Кривого Рогу про стягнення з ОСОБА_3 на користь Обслуговуючого кооперативу «Житлово-Будівельний Кооператив «Рассвет-22» заборгованості у розмірі 41 042,31 грн (а.с. 50).

21 липня 2026 року старшим державним виконавцем Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Філіною В.О. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 78444916 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження у зв`язку із смертю боржника (актовий запис № 4433 від 11.11.2025, припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення (а.с. 51).

Згідно з вимогами статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

При цьому виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконання судового рішення є невід`ємною та заключною частиною судового процесу, яка поєднана із попередніми єдиною та основною метою всього судочинства, яке полягає у захисті прав і охоронюваних законом інтересів осіб.

Згідно із пунктом першим частини першої статті 3 Закону від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону від 02 червня 2016 року № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частин першої, другої статті 15 Закону від 02 червня 2016 року № 1404-VIII сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Частиною першою статті 18 Закону від 02 червня 2016 року № 1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно зі статтею 26 Закону від 02 червня 2016 року № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону від 02 червня 2016 року № 1404-VIII та пункту 6 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства Юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі Інструкція від 02 квітня 2012 року № 512/5) під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Закінчення виконавчого провадження здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 39 Закону (пункт 21 Інструкції від 02 квітня 2012 року № 512/5).

У постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону (пункт 22 Інструкції від 02 квітня 2012 року № 512/5).

Так, пунктом 3 частини першої статті 39 Закону від 02 червня 2016 року № 1404-VIII встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника.

Смерть боржника слід розглядати як вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження. Водночас законодавство передбачає заміну сторони виконавчого провадження (у разі її смерті) правонаступником.

Правонаступництво на стадії виконання - це перехід процесуальних прав та обов`язків у виконавчому провадженні від правопопередника (сторони, яка вибула із виконавчого провадження) до правонаступника (особи, яка замінює стягувача або боржника) в силу правонаступництва в матеріальних відносинах, які виступають предметом виконання.

Таким чином, підставою для правонаступництва у виконавчому провадженні є правонаступництво у матеріально-правових відносинах (смерть фізичної особи, яка була стороною у правовідносинах, в яких допускається правонаступництво, реорганізація юридичної особи, заміна кредитора чи боржника у зобов`язанні: уступка вимоги, переведення боргу; та інші форми переходу прав та обов`язків від однієї особи до іншої).

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну (пункт 3 частини третьої статті 18 Закону від 02 червня 2016 року № 1404-VIII).

Згідно з абзацом другим пункту 1 розділу II Інструкції від 02 квітня 2012 року № 512/5, виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов`язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.

Згідно із пунктом 5 частини першої статті 34 Закону від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, у тому числі, у разі звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п`ятою статті 15 цього Закону.

У свою чергу частиною п`ятою статті 15 Закону від 02 червня 2016 року № 1404-VIII передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

У силу пунктів 12, 13 Інструкції від 02 квітня 2012 року № 512/5 у разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження (припинення юридичної особи, а також в інших випадках заміни сторони у виконавчому провадженні), якщо правовідносини допускають правонаступництво, виконавець за заявою сторони виконавчого провадження, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником. На підставі постановленої судом ухвали виконавець своєю постановою замінює сторону виконавчого провадження. Ухвала суду та постанова виконавця долучаються до виконавчого документа при його передачі до іншого органу державної виконавчої служби або приватного виконавця або поверненні його стягувачу чи до суду.

Правонаступництво можливе на всіх стадіях виконавчого провадження з моменту відкриття виконавчого провадження до його закінчення. Після заміни вибулої сторони виконавчого провадження її правонаступником виконавець продовжує виконання виконавчого провадження в порядку, встановленому Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно із пунктом 3 частин першої та другої статті 39 Закону від 02 червня 2016 року № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника.

Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Закінчення виконавчого провадження без належних правових підстав грубо порушує права стягувача на неупереджене, ефективне, своєчасне і в повному обсязі виконання судового рішення.

Із зазначеного нормативного регулювання випливає, що, дотримуючись засад законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності виконавчого провадження, його гласності та відкритості, виконавець зобов`язаний вживати передбачених чинним законодавством заходів щодо примусового виконання рішень, належного вчинення виконавчих дій.

Отримавши дані про смерть фізичної особи сторони виконавчого провадження, виконавець має отримати підтвердження чи спростування таких даних, звернувшись відповідно до вимог пункту 3 частини третьої статті 18 Закону від 02 червня 2016 року № 1404-VIII із запитом до органу державної реєстрації актів цивільного стану згідно з компетенцією останнього, визначеною Законом України від 01 липня 2010 року № 2398-VI «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».

Після отримання даних про смерть сторони виконавчого провадження виконавець має звернутися до компетентних органів/осіб для отримання відомостей про заведення спадкової справи, видачу свідоцтва про право на спадщину. Це дасть змогу виконавцеві з`ясувати, які особи як спадкоємці померлої сторони виконавчого провадження зверталися за отриманням спадщини та що саме ними було успадковано згідно зі свідоцтвом про право на спадщину.

Виконавець, встановивши на підставі відповідних доказів факт смерті фізичної особи, яка була стороною виконавчого провадження, має вчинити дії щодо отримання даних, необхідних для вирішення питання про заміну такої сторони її спадкоємцями та надалі за заявою сторони звернутися до суду з відповідним поданням про заміну сторони виконавчого провадження.

Смерть, оголошення померлою або визнання безвісно відсутньою фізичної особи, яка була стороною виконавчого провадження, має виступати підставою для його закінчення лише тоді коли виконання обов`язків такої особи чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва.

Саме такий правовий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17.

Також, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 523/2357/20 зазначено, що положення щодо закінчення виконавчого провадження у разі смерті боржника (пункт 3 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження») слід розуміти так, що вони стосуються, зокрема, випадків, коли правовідносини не допускають правонаступництва (пункт 8.12).

Статтею 1218 Цивільного кодексу України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб (частина перша статті 1281 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Отже, зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, тому правовідносини у справі допускають правонаступництво.

Аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2024 року по справі № 759/14126/14-ц.

У своєму роз`ясненні від 09 січня 2026 року Мін`юст зазначило, що у разі смерті боржника виконавче провадження підлягає зупиненню, а не закінченню. Закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 39 цього Закону можливе лише у випадках, коли:

- відсутні спадкоємці;

- відсутнє майно, на яке може бути звернене стягнення;

- або відповідні правовідносини не допускають правонаступництва.

Таким чином, закінчення виконавчого провадження у зв`язку зі смертю боржника можливе лише після встановлення відсутності правонаступників або відсутності майна, що може увійти до складу спадщини.

Якщо правовідносини допускають правонаступництво, державний виконавець за власною ініціативою або за ініціативою стягувача чи іншої заінтересованої особи звертається до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження померлого боржника його правонаступниками (спадкоємцями). При цьому він зупиняє провадження, керуючись пунктом 5 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження».

З матеріалів справи не вбачається, що державний виконавець зупиняв виконавче провадження № 78444916 для вчинення усіх необхідних дій щодо отримання даних, необхідних для вирішення питання про заміну померлої сторони виконавчого провадження її спадкоємцями у порядку статті 442 ЦПК України.

Державним виконавцем були зроблені лише запити до нотаріальних контор з метою з`ясування про наявність відкритої спадкової справи після смерті боржника. Жодних інших дій не вчинено, у тому числі, але не виключно, щодо з`ясування обсягу майна, на яке може бути звернуто стягнення.

Згідно із статтями 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, за встановлених обставин, суд приходить до висновку, що державний виконавець Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Філіна В.О. неправомірно закінчила виконавче провадження, не вживши усіх належних та достатніх заходів з примусового виконання судового рішення, передбачених законом, і в цій частині скарга підлягає задоволенню, а постанова від 21.07.2026 про закінчення ВП скасуванню.

Щодо вимог скарги відновити виконавче провадження, зобов`язати державного виконавця вчинити «усі необхідні дії для вирішення питання про заміну сторони ВП», а також витребування низки документів задля сприяння розгляду скарги суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі, якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Законом України «Про виконавче провадження» на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень.

Відповідно до положень статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, для чого державному виконавцю наданий достатній обсяг повноважень, зокрема передбачений частиною третьої зазначеної статті.

Відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з позицією ЄСПЛ, викладеною у справах «Класс та інші проти Німеччини» від 06.09.1978, «Фадєєва проти Росії» від 09.06.2005, «Кумпене і Мазере проти Румунії» від 17.12.2004, завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, а тому суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Отже, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, що визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, а так само вчиняти такі дії замість цього органу.

Крім того, Цивільний процесуальний кодекс України не містить такої процесуальної дії як «витребування у якості сприяння розгляду скарги», натомість відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 12 цього Кодексу суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Право та порядок заявляти клопотання про витребування доказів регламентовано відповідними статтями ЦПК і повинно відповідати певним вимогам, у тому числі щодо обґрунтування такого клопотання.

Отже, з огляду на наведене вказані вимоги скаржника є необґрунтованими, тому в скарга в цій частині не підлягає задоволенню.

Керуючись, ст. 447-453 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Задовольнити частково скаргу Обслуговуючого кооперативу «Житлово-Будівельний Кооператив «Рассвет-22» на дії старшого державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Філіної Вікторії Олегівни.

Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Філіної Вікторії Олегівни з винесення постанови від 21 липня 2026 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 78444916.

Скасувати постанову старшого державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Філіної Вікторії Олегівни від 21 липня 2026 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 78444916 з примусового виконання судового наказу № 212/5698/25, виданого 29 травня 2025 року Покровським районним судом міста Кривого Рогу про стягнення з ОСОБА_1 на користь Обслуговуючого кооперативу «Житлово-Будівельний Кооператив «Рассвет-22» заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 40739,51 грн та судового збору у розмірі 302,80 грн.

В іншій частині скарги відмовити.

Про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, старшому державному виконавцю Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Філіній Вікторії Олегівні повідомити Покровський районний суд міста Кривого Рогу суд і скаржника Обслуговуючий кооператив «Житлово-Будівельний Кооператив «Рассвет-22» не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складений та підписаний 21 вересня 2026 року.

Суддя О. В. Колочко