Рішення № 139929197, 22.09.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2026 Справа № 917/878/26

Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧЕРНЕЩИНА" адвоката Горелова А.В. вх. № 11214 від 18.08.2026 року про стягнення судових витрат та винесення додаткового рішення по справі

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧЕРНЕЩИНА", с.Чернещина, Зачепилівський район, Харківська область, 64410

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагростеп", проспект Миру, 16А, м. Полтава, Полтавська область, 36004

про стягнення 747 340,28 грн,

Секретар судового засідання Ісенко М.В.

Без виклику учасників справи,

установив :

У провадженні Господарського суду Полтавської області перебуває справа №917/878/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧЕРНЕЩИНА" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагростеп" про стягнення 747 340,28 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 06.03.2026 між сторонами Договору поставки № 060302, з яких : 720 000,00 грн основного боргу (передплата), 24 854,80 грн пені, 2 485,48 грн 3% річних за користування грошовими коштами.

Розгляд справи № 917/878/26 здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 10.08.2026 позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагростеп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧЕРНЕЩИНА" 720 000,00 грн суму попередньої оплати, 24 854,80 грн пені, 2485,48 грн 3% річних та витрати зі сплати судового збору у розмірі 8 968,09 грн.

Водночас, у позовній заяві позивач повідомив про попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн, докази на підтвердження якого будуть надані суду в порядку, визначеному ч. 8 ст. 129 ГПК України.

За приписами ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Верховний Суд у постанові № 922/376/20 від 06.10.2020 зазначив, що оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні.

Водночас, в цьому випадку, до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи (ч. 3 ст. 244 ГПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 244 ГПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Оскільки судом при прийнятті рішення по справі не вирішено питання розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката, суд на підставі вказаної вище норми вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення про розподіл витрат позивача.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

10.04.2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЧЕРНЕЩИНА" (далі - Клієнт) та між адвокатом Гореловим Артемом Вiкторовичем, що дiє на пiдставi свiдоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № ЗП 002436 вiд 21.11.2019,виданого на підставі рішення Ради адвокатів Запорізької області від 21.11.2019 року №23 (далі - Адвокат) було укладено Договір про надання правової допомоги (далі - Договір).

У Договорі сторони узгодили, зокрема, наступне :

- за цим Договором Адвокат зобов`язується здійснити представництво Клієнта, що вказане в цьому Договорі на умовах i в порядку, що визначені цим Договором, а Клiєнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього Договору (п. 1.1 Договору);

- безпосередній зміст правничої допомоги Адвоката за цим Договором полягає в тому, що Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов`язання під час строку дії цього Договору здійснити представництво (представити) Клієнта в Господарському суді Полтавської області, Східному апеляційному господарському суді, Верховному суді за позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хiмагростеп" про стягнення попередньої оплати за договором (п. 1.2 Договору);

- за надання Адвокатом правничої допомоги за цим Договором, що вказана в розділі 1 Договору, Клієнт зобов`язаний виплатити адвокату гонорар (винагороду) та оплатити фактичні витрати, необхідні для виконання цього Договору в розмірі та на умовах визначених в Додатку до цього Договору (п. 4.1 Договору);

- цей Договір діє з дати його укладення та до 31 грудня 2026 включно (строк дії цього Договору). Сторони погодили, що в разі набрання законної сили судовим рішенням (рішенням, ухвалою), яким вирішено справу (спір) по cyтi, до закінчення строку дії цього Договору передбаченого в цьому пункті, строк дії цього Договору закінчується в день набрання таким судовим рішенням законної сили. Сторони цього Договору погодили та встановили, що із закінченням строку дії цього Договору yci зобов`язання Адвоката за цим Договором вважаються виконаними належним чином та припиненими (п. 5.1 Договору).

10.04.2026 між сторонами було підписано Додаток до Договору, у якому сторони узгодили таке :

- сторони погодили здійснити виплату суми гонорару (винагороди) за надання Адвокатом правничої допомоги, вказаної в Договорі, протягом п`ятнадцяти календарних днів на підставі звіту робіт (наданих послуг) (п. 1 Додатку до Договору);

- сторони погодили попередній (орієнтовний) перелік та вapтicть робіт в ході надання Адвокатом правничої допомоги : зустріч з клієнтом, вивчення документів, надання консультації (1 год) 1 500,00 грн; складання позовної заяви та інших процесуальних документів (1 год) 2 000,00 грн; представництво iнтepeciв у суді першої інстанції (одне судове засідання у справі) 2 000,00 грн (п. 2 Додатку до Договору);

- сторони погодили, що розмiр гонорару (винагороди) за надання правничої допомоги, вказаної в Договорі, визначено Сторонами з врахуванням складностi справи, виходячи iз принципiв розумностi та з врахуванням часу, витраченого Адвокатом на правничу допомогу (п. 3 Додатку до Договору);

- сторонами погоджено збiльшення розмiру гонорару, яке здiйснюється у випадку збiльшення обсягy правничої допомоги або iстотного зростання обсягу часу який необхiдно витратити Адвокату на надання правничої допомоги Клiєнту за цим Договором та оформляється сторонами письмово. Адвокат робить Клiєнтy усну або надсилає письмову пропозицiю про необхiднiсть збiльшення розмiру гонорару. У випадку недосягнення згоди з вказаного питання, Адвокат вправi достроково розiрвати договiр в односторонньому порядку в порядку передбаченому Договором (п. 5 Додатку до Договору).

11.08.2026 року позивачем було погоджено наданий відповідно до умов п. 1.1 та п. 1.2 Договору адвокатом Гореловим А.В. звіт про надання правничої допомоги до Договору. Означений звіт підписаний представниками сторін, підпис представника позивача скріплений печаткою.

В означеному звіті зазначено, що адвокат Горелов А.В. виконав наступні послуги : складання позовної заяви на 8 арк. (вивчення та аналiз документiв : Договiр № 060302 вiд 06.03.2026, специфiкацiя № 262 вiд 06.03.2026, рахунок, платiжна iнструкцiя, податкова накладна, витяг з реєстру накладних; складання розрахунку пенi, розрахунку 3% рiчних; пiдготовка додаткiв (докази) до позовної заяви); кількість витраченого часу 10 годин; загальна вартість наданих послуг становить 20 000,00 грн.

Адвокат Горелов А.В., котрий представляв інтереси позивача у цій справі, є адвокатом на підставі свiдоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № ЗП 002436 вiд 21.11.2019, виданого на підставі рішення Ради адвокатів Запорізької області від 21.11.2019 року №23. Зазанчена інформація міститься на офіційному сайті Національної асоціації адваокатів України та є загальнодоступною.

На підтвердження отримання професійної правової допомоги позивач надав суду копії : копія Договору про надання правничої допомоги від 10.04.2026 року та Додатку до нього; копія звіту від 11.08.2026 до Договору.

Суд при вирішенні заяви виходив з наступного.

Суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду, незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі №755/10947/17 (провадження № 14-435цс18)).

Основні підстави та принципи відшкодування витрат викладено у пунктах 7.1 -7.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 року у справі № 911/3312/21 (провадження № 12-43гс22). Такі ж висновки сформульовані в пунктах 106-108, 146 постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) та від 20.05.2026 у справі № 911/969/24.

Також Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду розглядав питання про витрати на оплату послуг адвоката у постанові від 02.02.2024 року у справі № 910/9714/22 та від 03.11.2023 року у справі № 914/2355/21.

Суд враховує наведені висновки Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Частинами першою та другою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (пункт 131 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Великої Палати Верховного суду у справі № 910/12876/19 від 15 червня 2022 року.

Як вже зазначалось судом у описовій частині цього рішення у звіті від 11.08.2026 до Договору, сторони погодили перелік та вартість правової допомоги у розмірі 20 000,00 грн.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява N 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

В цілому нормами процесуального законодавства (ч. 4 ст. 126 та ч. 5 ст. 129 ГПК України) передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

У разі недотримання вимог частини четвертої ст. 126 ГПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Стосовно застосування критеріїв співмірності згідно з частиною четвертою статті 126 ГПК України Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що за відсутності клопотання сторони про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відсутні підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат (додаткові постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19, від 15 червня 2022 року у справі № 910/12876/19).

Отже, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач не надав суду ні заперечення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу позивача, ні клопотання про зменшення розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу.

Зважаючи на наведені вище положення чинного законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись наведеними частинами статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Висновки, аналогічні наведеним вище, викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постанові Верховного Суду від 12.01.2023 у справі №910/8342/21, а також додатковій постанові Верховного Суду від 20.09.2023 у справі №922/838/22.

У Додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2026 у справі №911/969/24 суд виснував, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності обґрунтованих заперечень сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката, зокрема через їх неспівмірність відповідно до частин четвертої - шостої статті 126 ГПК України статті, та/або за власним розсудом, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 у справі № 904/4507/18.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (пункти 107-109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22).

Крім цього, виробленою практикою Верховного Суду деталізовано як критерії, які суд з власної ініціативи може застосовувати при вирішенні питання про повну чи часткову відмову у відшкодуванні витрат на правову допомогу, так і їх порядок застосування. Зокрема :

1) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц). Господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (пункт 120 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22));

2) вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин справи, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (постанови КГС ВС від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 01.06.2018 у справі № 904/8478/16). У постановах від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18 Верховний Суд зазначив, що під час визначення розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, постановах від 22.11.2019 року у справі № 910/906/18, від 04.06.2020 року у справі № 906/598/19 та від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17.

В цьому випадку при розподілі витрат на професійну правничу допомогу суд враховує наступне :

- спір, що виник між сторонами, не є складним з огляду на характер спірних правовідносин;

- зміст спірних правовідносин є типовим та не потребує застосування складних правових конструкцій або спеціальних знань, що виходять за межі звичайної юридичної практики;

- наявні у справі матеріали не містять значного обсягу доказів, які потребують тривалого дослідження чи спеціального аналізу, а встановлення обставин справи не пов`язане з необхідністю проведення складних розрахунків або оцінки специфічних технічних питань;

- спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, які містять усталене нормативне регулювання відповідних правовідносин;

- застосування зазначених норм не викликає складнощів, оскільки вони не передбачають неоднозначного тлумачення та не потребують залучення значної кількості спеціальних чи галузевих нормативно-правових актів;

- велика кількість законів або підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню та застосуванню, у цій справі відсутня, а правова кваліфікація спірних відносин є очевидною та не викликає сумнівів;

- правова позиція у справі не потребує формування нових підходів до тлумачення норм права, а ґрунтується на загальних засадах цивільного законодавства та усталеній судовій практиці.

- підготовка позовної заяви не потребувала від адвоката вчинення значного обсягу дій, збирання доказів та витрачання великої кількості часу, інших заяв по суті спору позивач суду не надавав.

Отже, характер спору, обсяг доказової бази та правове регулювання свідчать про відсутність підвищеної складності справи, що, у свою чергу, виключає необхідність витрачання значного часу на її дослідження та підготовку правової позиції.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово наголошував, що суд не пов`язаний умовами договору між адвокатом і клієнтом у частині визначення розміру винагороди, яка підлягає компенсації іншою стороною, та має право зменшити заявлену суму у разі її невідповідності критеріям розумності і співмірності. При цьому підлягають врахуванню складність справи, обсяг наданих послуг, поведінка сторін та інші обставини, що мають значення для справедливого розподілу витрат.

Суд, надаючи оцінку наведеним заявником розрахункам витрат на правову допомогу, з урахуванням наданих ним доказів на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації та фактичного обсягу наданих послуг правничої допомоги у суді, враховуючи клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правову допомогу, а також беручи до уваги принципи диспозитивності та змагальності господарського судочинства, критерії реальності, співмірності та розумності судових витрат, дійшов висновку про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу до 10 000, 00 грн.

За таких обставин, витрати позивача на професійну правничу допомогу в суді підлягають частковому покладенню на позивача. Зокрема, керуючись критеріями обґрунтованості, пропорційності та розумності, суд зазначає, що розмір таких витрат має становити 10 000,00 грн.

Відтак, вимога позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню у визначеному судом розмірі.

Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 240, 244 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧЕРНЕЩИНА" адвоката Горелова А.В. вх. № 11214 від 18.08.2026 про стягнення судових витрат та винесення додаткового рішення по справі № 917/878/26 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагростеп" (проспект Миру, 16 А, м. Полтава, 36004, код ЄДРПОУ 39291937) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧЕРНЕЩИНА" (64410, Харківська обл., Зачепилівський р-н, с. Чернещина код ЄДРПОУ 31855007) 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині відмовити.

4. Копію рішення направити учасникам (сторонам) справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення складено та підписано 22.09.2026 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя О.В.Ківшик