Рішення № 139929020, 21.09.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/2178/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Желєзної С.П., розглянувши у порядку письмового провадження заяву приватного підприємства «Леон-2010» (вх. №2-1747/26 від 07.09.2026) про ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом: приватного підприємства «Леон-2010»

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Транссервіс 2008»

про стягнення 539 200,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.09.2026 у даній справі позовні вимоги приватного підприємства «Леон-2010» (далі ПП «Леон-2010») до товариства з обмеженою відповідальністю «Транссервіс 2008» (далі ТОВ «Транссервіс 2008») було задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 400 000,00 грн, пеню у розмірі 86 783,57 грн, 3% річних у розмірі 11 934,25 грн, збитки від інфляції у розмірі 25 120,00 грн, судовий збір у розмірі 6 286,05 грн.

07.09.2026 до суду від ПП «Леон-2010» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 40 000,00 грн.

Ухвалою від 08.09.2026 судом було прийнято заяву позивача до розгляду без повідомлення учасників справи, встановлено відповідачу строк до 15.09.2026 для подання заперечень на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 221 ГПК України суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

ТОВ «Транссервіс 2008» було повідомлено про розгляд судом заяви позивача шляхом отримання ухвали суду від 08.09.2026 у зареєстрованому електронному кабінеті в підсистемі «Електронний суд». Проте відповідач не скористався наданим законом правом на подання заперечень на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення заяви позивача про покладення на відповідача витрат на правову допомогу, господарський суд виходить із наступного.

Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Слід зазначити, що позивачем у позовній заяві було повідомлено, що попередній розрахунок витрат на правничу допомогу становить 40 000,00 грн, докази понесення яких позивач мав намір подати у визначеному ч. 8 ст. 129 ГПК України порядку.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Рішенням суду від 02.09.2026 у даній справі позовні вимоги ПП «Леон-2010» було задоволено частково.

07.09.2026 до суду від ПП «Леон-2010» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 40 000,00 грн.

Таким чином, позивачем з дотриманням вимог ч. 8 ст. 129 ГПК України протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду було подано заяву про розподіл витрат на правову допомогу.

З огляду на викладене, господарський суд доходить висновку про дотримання позивачем порядку повідомлення та надання суду доказів на підтвердження понесення витрат на правову допомогу, що свідчить про наявність підстав для їх розподілу у порядку, встановленому процесуальним законодавством.

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ч. 1, 2 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

07.05.2026 між ПП «Леон-2010» (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням «ТДС ГРУП» було укладено договір про надання правничої допомоги №465, відповідно до п. 1.1 якого Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, зокрема щодо представництва інтересів ПП «Леон-2010» у всіх інстанціях у справі про стягнення заборгованості за договором підряду №10/06/24 від 10.06.2024.

Згідно з пп. 4.1.1 п. 4.1 договору про надання правничої допомоги №465 від 07.05.2026 Клієнт зобов`язаний здійснювати оплату за правову допомогу, що надається Адвокатським об`єднанням, у розмірі та в строки окремо погоджені між сторонами.

07.05.2026 між ПП «Леон-2010» та Адвокатським об`єднанням «ТДС ГРУП» було укладено додаткову угоду №1 до договору про надання правничої допомоги №465 від 07.05.2026, згідно з п. 1 якої витрати за надання правничої допомоги щодо подання та розгляду позовної заяви ПП «Леон-2010» до ТОВ «Транссервіс 2008» про стягнення заборгованості за договором підряду №10/06/24 від 10.06.2024, пені, інфляційних втрат та 3% річних становлять 40 000,00 грн, які сплачуються клієнтом протягом 5-ти днів з дати винесення рішення Господарським судом Одеської області.

Сторони домовилися, що після винесення Господарським судом Одеської області рішення, вони складають та підписують акт приймання-передачі наданих послуг протягом 5-ти календарних днів (п. 2 додаткової угоди №1 від 07.05.2026 до договору).

04.09.2026 між ПП «Леон-2010» та Адвокатським об`єднанням «ТДС ГРУП» було підписано акт наданих послуг до договору про надання правничої допомоги №465 від 07.05.2026, згідно з яким Адвокатським об`єднанням було надано наступну правову допомогу: зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції в суді першої інстанції - 3 год вартістю 10 000,00 грн; пошук практики Верховного суду та Господарських судів тощо 5 год вартістю 4 000,00 грн; аналіз документів наданих клієнтом, написання та подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову 12 год вартістю 12 000,00 грн; складання детального помісячного розрахунку суми основного боргу, пені 3% річних, та інфляційних витрат за договором підряду 2 год вартістю 4 000,00 грн; участь у судових засіданнях - 4 год 30 хв. вартістю 10 000,00 грн.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом із тим у частині 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки викладені у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

Ці висновки було підтверджено і в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України", заява №19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020р. у справі №755/9215/15-ц вказала, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28-29).

Керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, господарський суд дійшов висновку, що заявлені позивачем до стягнення витрати на правову допомогу у розмірі 40 000,00 грн не відповідають розумності з огляду на предмет спору, ціну позову та обсяг виконаної адвокатом роботи.

Господарський суд зазначає, що основною вимогою, пред`явленою за цим позовом, була вимога про стягнення вартості виконаних підрядних робіт, на підтвердження виконання яких позивачем було надано підписані між сторонами акти виконаних робіт. Наведене, з урахуванням відсутності заперечень відповідача щодо заявленого позову, дозволяє суду зробити висновок, що дана справа не може бути віднесена до категорії складних справ, оскільки предмет доказування є типовим для такої категорії спорів.

Враховуючи предмет та підстави заявленого позову, відсутність підстав для віднесення справи до категорії складних, в тому числі, у зв`язку з відсутністю значної кількості доказів, приймаючи до уваги обсяг наданої адвокатом правової допомоги, господарський суд доходить висновку, що присудження до стягнення з ТОВ «Транссервіс 2008» на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 40 000,00 грн не відповідатиме визначеним процесуальним законом критеріям для розподілу витрат на правову допомогу.

Відповідно до ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

З огляду на викладене, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, а також приймаючи до уваги часткове задоволення заявленого позову, господарський суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача шляхом присудження до стягнення з ТОВ «Транссервіс 2008» витрат на правову допомогу у розмірі 30 000,00 грн. В іншій частині заяви необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 86, 123, 126-129, 221, 236 238, 244 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Заяву приватного підприємства «Леон-2010» про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Транссервіс 2008» (67840, Одеська обл., Овідіопольський р-н, с. Молодіжне, вул. Залізнична, 3; код ЄДРПОУ 35818770) на користь приватного підприємства «Леон-2010» (67100, Одеська обл., Роздільнянський р-н., смт. Великомихайлівка, вул. Шкільна, буд. 62; код ЄДРПОУ 36280812) витрати на правову допомогу у розмірі 30 000,00 грн (тридцять тисяч грн 00 коп.).

3. В іншій частині вимог заяви відмовити.

Додаткове рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного рішення суду.

Повне додаткове рішення складено 21.09.2026.

Суддя С.П. Желєзна