Рішення № 139928857, 16.09.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/2184/26Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,

секретар судового засідання Борисова Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ОСМ1 про стягнення 573993,49 грн заборгованості,

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

зазначає наступне:

Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради (надалі Управління, Позивач) у травні 2026 року, використовуючи підсистему Електронний суд Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, звернулась до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ОСМ1 (надалі ТОВ ОСМ1, Відповідач) заборгованості.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Одеської області від 29.05.2026 позовній заяві Управління присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 916/2184/26 та визначено суддю Гута С.Ф. для її подальшого розгляду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.06.2026 прийнято позовну заяву Управління до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2184/26, визнано заявлені позовні вимоги малозначними та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 02 липня 2026 року.

В автоматизованій системі діловодства Господарського суду Одеської області наявна інформація про зареєстрований у Управління та ТОВ ОСМ1 електронний кабінет у Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.

Відповідно до сформованих за допомогою автоматизованої системи діловодства Господарського суду Одеської області довідок до електронних кабінетів Управління та ТОВ ОСМ1 Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою в автоматичному режимі 03.06.2026 доставлено ухвалу про відкриття провадження у справі.

01 липня 2026 року Управління звернулось до суду із клопотанням про розгляд справи за відсутності представника.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.07.2026 відкладено розгляд справи на 11 серпня 2026 року.

Відповідно до сформованих за допомогою автоматизованої системи діловодства Господарського суду Одеської області довідок до електронних кабінетів Управління та ТОВ ОСМ1 Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою в автоматичному режимі 02.07.2026 доставлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 11 серпня 2026 року.

Призначене на 11.08.2026 судове засідання не відбулось у зв`язку із оголошенням системою цивільної оборони у місті Одесі та Одеській області повітряної тривоги.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.08.2026 призначено судове засідання на 03 вересня 2026 року.

Відповідно до сформованих за допомогою автоматизованої системи діловодства Господарського суду Одеської області довідок до електронних кабінетів Управління та ТОВ ОСМ1 Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою в автоматичному режимі 11.08.2026 доставлено ухвалу про призначення судового засідання на 03 вересня 2026 року.

02 вересня 2026 року Управлінням представлено заяву про розгляд справи за відсутності представника.

Призначене на 03.09.2026 судове засідання не відбулось у зв`язку із оголошенням системою цивільної оборони у місті Одесі та Одеській області повітряної тривоги.

Частинами 1 та 2 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

В свою чергу, частиною 3 статті 2 ГПК України встановлено, що одним із основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Відповідно до положень статті 114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення розумний строк в рішенні у справі Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

Враховуючи вищенаведене, з метою дотримання принципів диспозитивності, змагальності, рівності учасників справи перед законом та судом, з метою надання учасникам справи можливості реалізувати наявні процесуальні права на викладення позиції у справі, судом розглянуто справу в межах розумного строку. Окрім того, судом враховано факт необхідності завчасного повідомлення сторін про призначене засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.09.2026 призначено судове засідання на 16 вересня 2026 року.

Відповідно до сформованих за допомогою автоматизованої системи діловодства Господарського суду Одеської області довідок до електронних кабінетів Управління та ТОВ ОСМ1 Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою в автоматичному режимі 04.09.2026 доставлено ухвалу про призначення судового засідання на 16 вересня 2026 року.

У призначене на 16.09.2026 судове засідання, як і жодне інше, представники сторін не з`явились.

Частиною 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Приписи частин 4 та 5 статті 6 ГПК України визначають, що Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Пунктом 42 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 із змінами, передбачено, що засобами ЄСІТС в автоматичному режимі здійснюється перевірка наявності в особи зареєстрованого Електронного кабінету. У разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі. В іншому випадку до автоматизованої системи діловодства надходить повідомлення про відсутність в особи зареєстрованого Електронного кабінету.

В свою чергу, пункт 37 Положення визначає, що підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.

У випадку, якщо особа (учасник справи) зареєструвала свій Електронний кабінет, електронна форма вручення їй судових рішень є обов`язковою та пріоритетною щодо письмової форми вручення, яка, на відміну від електронної форми, може бути реалізована судом у зазначеному випадку лише за окремою заявою учасника справи.

Саме така правова позиція суду касаційної інстанції викладена в ухвалах Верховного Суду від 06.03.2023 у справі № 916/3104/21 та від 17.05.2023 у справі № 910/15120/20.

Приписами частини 4 статті 120 ГПК України передбачено, що ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Враховуючи наявність сформованих автоматизованою системою діловодства Господарського суду Одеської області довідок про завчасну доставку до електронних кабінетів кожного із учасників справи підсистемою Електронний суд Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в автоматичному режимі постановлених у справі ухвал, останні належним чином повідомлені про судове провадження та призначені засідання, відтак неявка представників учасників не перешкоджає розгляду справи.

В процесі розгляду справи Господарським судом Одеської області, у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Управління до відповідача: ТОВ ОСМ1 про стягнення 573993,49 грн заборгованості, 16 вересня 2026 року в судовому засіданні судом проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 21 вересня 2026 року.

Приписами статті 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Короткий зміст позовних вимог та заперечень сторін:

Управління, використовуючи підсистему Електронний суд Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, звернулась до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з ТОВ ОСМ1 573993,49 грн заборгованості, з яких 466979,43 грн основного боргу, 69978,76 грн пені, 27222,52 грн інфляційних втрат та 9812,78 грн 3% річних.

Фактичними підставами звернення із позовом до суду визначено те, що ТОВ ОСМ1 порушено взяті на себе за укладеними 22.11.2023 договорами на право тимчасового користування місцями для розташування тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності № ТС-762/23 та № ТС-763/23 зобов`язання в частині своєчасного та остаточного внесення орендної плати упродовж 2023-2026 років.

Додатково Управління зазначає про звернення до Господарського суду Одеської області із заявами про видачу судових наказів справи № 916/1978/25 та № 916/1979/15, котрі скасовано судом після звернення ТОВ ОСМ1 із відповідними заявами.

Письмового відзиву від ТОВ ОСМ1 до Господарського суду Одеської області та матеріалів справи не надходило, у зв`язку з чим, у відповідності до частини 4 статті 13 та частини 9 статті 165 ГПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, суд встановив:

20 листопада 2023 року ТОВ ОСМ1 звернулось до Управління із заявами про укладення договорів на право тимчасового користування місцями для розташування тимчасових споруд за адресою: вул. Кримська, буд. 71, до 02.06.2035 року.

22 листопада 2023 року між Управлінням (Уповноважений орган) та ТОВ ОСМ1 (Користувач) укладено договір на право тимчасового користування місцями для розташування тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності № ТС-762/23 (Договір № ТС-762/23), відповідно до пункту 2.1 якого Уповноважений орган надає Користувачу право за плату тимчасово використовувати місце під розташування тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності (ТС) загальною площею 132,84 кв.м за адресою: м. Одеса, вул. Кримська, 71, на територіях, які є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси, або інших об`єктах, що перебувають на утриманні органів, підприємств, установ та/або організацій Одеської міської ради та не передані у власність іншим особам.

Підставою для розміщення ТС в межах м. Одеси за цим договором є паспорт прив`язки, який є невід`ємною частиною цього договору (пункт 2.2).

Розташування ТС здійснюється згідно комплексної схеми розміщення ТС у випадку її наявності, та визначається відповідно до виданого паспорту прив`язки ТС. Розрахунок плати за користування місцем для розташування ТС та адреса їх розміщення визначаються у відповідних додатках до цього Договору (пункт 2.3).

Користувач використовує надані йому місця відповідно до виданого паспорту прив`язки виключно за цільовим призначенням з дня укладання Сторонами цього Договору та сплачує вартість користування цими місцями в порядку та на умовах, визначених цим Договором (пункт 2.4).

Плата за цим Договором визначається на підставі тарифів та коригуючих коефіцієнтів до них встановлених виконавчим комітетом Одеської міської ради та чинних на момент укладання цього Договору. З 01.01.2023 року розмір плати за договором встановлюється згідно з рішенням ВК ОМР від 22.12.2022 № 338 (додаток № 2) (пункт 5.1).

Користувач вносить плату за цим Договором щомісячно не пізніше 27 числа місяця, за який вноситься плата, шляхом перерахунку відповідних коштів на зазначений у цьому Договорі банківський рахунок (пункт 5.2).

У разі нерозміщення ТС через зміну містобудівної ситуації, здійснення реконструкції, ремонту, будівництва на місці розташування ТС, плата не нараховується, про що Користувач завчасно повідомляє Уповноважений орган. При цьому витрати, пов`язані з демонтажем та встановленням ТС, здійснюються за рахунок Користувача (пункт 5.3).

За невиконання або неналежне виконання обов`язків за цим Договором винна Сторона відшкодовує іншій стороні завдані збитки відповідно до чинного законодавства. Відшкодування збитків не звільняє винну сторону від виконання умов договору (пункт 6.1).

У випадку прострочення платежів, передбачених пп. 5.1, 5.2 цього Договору, Користувач сплачує пеню від суми простроченого платежу за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (пункт 6.2).

Позовна давність щодо стягнення плати за цим договором та пені, передбачених пп. 5.1, 6.1 Договору, встановлюється строком в 4 (чотири) роки (пункт 6.4).

Договір набирає чинності з моменту його укладання (пункт 8.1).

Договір є укладеним з моменту його підписання Уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх печатками (пункт 8.2).

Договір діє з 20.11.2023 р. по 02.06.2035 р. (пункт 8.3).

Представлена копія Договору № ТС-762/23 містить залишені представниками підписи та скріплена печатками контрагентів.

Додатком № 1 до Договору № ТС-762/23 визначено адресу розташування та тип ТС.

Додатком № 2 до Договору № ТС-762/23 визначено розмір плати за тимчасове користування місцем для розміщення тимчасової споруди, а саме 13390,27 грн щомісячно.

22 листопада 2023 року між Управлінням (Уповноважений орган) та ТОВ ОСМ1 (Користувач) укладено договір на право тимчасового користування місцями для розташування тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності № ТС-763/23 (Договір № ТС-763/23), відповідно до пункту 2.1 якого Уповноважений орган надає Користувачу право за плату тимчасово використовувати місце під розташування тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності (ТС) загальною площею 133,92 кв.м за адресою: м. Одеса, вул. Кримська, 71, на територіях, які є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси, або інших об`єктах, що перебувають на утриманні органів, підприємств, установ та/або організацій Одеської міської ради та не передані у власність іншим особам.

Підставою для розміщення ТС в межах м. Одеси за цим договором є паспорт прив`язки, який є невід`ємною частиною цього договору (пункт 2.2).

Розташування ТС здійснюється згідно комплексної схеми розміщення ТС у випадку її наявності, та визначається відповідно до виданого паспорту прив`язки ТС. Розрахунок плати за користування місцем для розташування ТС та адреса їх розміщення визначаються у відповідних додатках до цього Договору (пункт 2.3).

Користувач використовує надані йому місця відповідно до виданого паспорту прив`язки виключно за цільовим призначенням з дня укладання Сторонами цього Договору та сплачує вартість користування цими місцями в порядку та на умовах, визначених цим Договором (пункт 2.4).

Плата за цим Договором визначається на підставі тарифів та коригуючих коефіцієнтів до них встановлених виконавчим комітетом Одеської міської ради та чинних на момент укладання цього Договору. З 01.01.2023 року розмір плати за договором встановлюється згідно з рішенням ВК ОМР від 22.12.2022 № 338 (додаток №2) (пункт 5.1).

Користувач вносить плату за цим Договором щомісячно не пізніше 27 числа місяця, за який вноситься плата, шляхом перерахунку відповідних коштів на зазначений у цьому Договорі банківський рахунок (пункт 5.2).

У разі нерозміщення ТС через зміну містобудівної ситуації, здійснення реконструкції, ремонту, будівництва на місці розташування ТС, плата не нараховується, про що Користувач завчасно повідомляє Уповноважений орган. При цьому витрати, пов`язані з демонтажем та встановленням ТС, здійснюються за рахунок Користувача (пункт 5.3).

За невиконання або неналежне виконання обов`язків за цим Договором винна Сторона відшкодовує іншій стороні завдані збитки відповідно до чинного законодавства. Відшкодування збитків не звільняє винну сторону від виконання умов договору (пункт 6.1).

У випадку прострочення платежів, передбачених пп. 5.1, 5.2 цього Договору, Користувач сплачує пеню від суми простроченого платежу за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (пункт 6.2).

Позовна давність щодо стягнення плати за цим договором та пені, передбачених пп. 5.1, 6.1 Договору, встановлюється строком в 4 (чотири) роки (пункт 6.4).

Договір набирає чинності з моменту його укладання (пункт 8.1).

Договір є укладеним з моменту його підписання Уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх печатками (пункт 8.2).

Договір діє з 20.11.2023 р. по 02.06.2035 р. (пункт 8.3).

Представлена копія Договору № ТС-763/23 містить залишені представниками підписи та скріплена печатками контрагентів.

Додатком № 1 до Договору № ТС-763/23 визначено адресу розташування та тип ТС.

Додатком № 2 до Договору № ТС-763/23 визначено розмір плати за тимчасове користування місцем для розміщення тимчасової споруди, а саме 13499,14 грн щомісячно.

Відповідно до представленого Управлінням розрахунку заборгованості за ТОВ ОСМ1 обліковується 227634,59 грн заборгованості за Договором № ТС-762/23 упродовж 2023-2026 років та 239344,84 грн заборгованості за Договором № ТС-763/23 упродовж 2023-2026 років.

Відповідно до представленого Управлінням розрахунку заборгованості за ТОВ ОСМ1 обліковується 34848,16 грн пені, 13556,15 грн інфляційних втрат та 4886,52 грн 3% річних за Договором № ТС-762/23.

34848,16 грн пені складаються з 1948,94 грн нарахованих на 13390,27 грн упродовж 28.11.2024-28.05.2025; 2010,63 грн нарахованих на 13390,27 грн упродовж 28.12.2024-28.06.2025; 2041,92 грн нарахованих на 13390,27 грн упродовж 28.01.2025-28.07.2025; 2064,67 грн нарахованих на 13390,27 грн упродовж 28.02.2025-28.08.2025; 2103,92 грн нарахованих на 13390,27 грн упродовж 28.03.2025-28.09.2025; 2092,55 грн нарахованих на 13390,27 грн упродовж 28.04.2025-28.10.2025; 2103,92 грн нарахованих на 13390,27 грн упродовж 28.05.2025-28.11.2025; 2092,55 грн нарахованих на 13390,27 грн упродовж 28.06.2025-28.12.2025; 2103,92 грн нарахованих на 13390,27 грн упродовж 28.07.2025-28.01.2026; 2092,55 грн нарахованих на 13390,27 грн упродовж 28.08.2025-28.02.2026; 2048,53 грн нарахованих на 13390,27 грн упродовж 28.09.2025-28.03.2026; 2048,53 грн нарахованих на 13390,27 грн упродовж 28.10.2025-28.04.2026; 2026,15 грн нарахованих на 13390,27 грн упродовж 28.11.2025-28.05.2026; 2026,15 грн нарахованих на 13390,27 грн упродовж 28.12.2025-28.06.2026; 2003,77 грн нарахованих на 13390,27 грн упродовж 28.01.2026-28.07.2026; 2003,04 грн нарахованих на 13390,27 грн упродовж 28.02.2026-28.08.2026; 2036,05 грн нарахованих на 13390,27 грн упродовж 28.03.2026-28.09.2026.

13556,15 грн інфляційних втрат складаються з 1771,86 грн нарахованих на 13390,27 грн упродовж 28.11.2024-15.04.2026; 1562,52 грн нарахованих на 13390,27 грн упродовж 28.12.2024-15.04.2026; 1385,22 грн нарахованих на 13390,27 грн упродовж 28.01.2025-15.04.2026; 1267,95 грн нарахованих на 13390,27 грн упродовж 28.02.2025-15.04.2026; 1051,33 грн нарахованих на 13390,27 грн упродовж 28.03.2025-15.04.2026; 950,94 грн нарахованих на 13390,27 грн упродовж 28.04.2025-15.04.2026; 766,89 грн нарахованих на 13390,27 грн упродовж 28.05.2025-15.04.2026; 654,54 грн нарахованих на 13390,27 грн упродовж 28.06.2025-15.04.2026; 682,68 грн нарахованих на 13390,27 грн упродовж 28.07.2025-15.04.2026; 710,88 грн нарахованих на 13390,27 грн упродовж 28.08.2025-15.04.2026; 688,71 грн нарахованих на 13390,27 грн упродовж 28.09.2025-15.04.2026; 543,31 грн нарахованих на 13390,27 грн упродовж 28.10.2025-15.04.2026; 487,79 грн нарахованих на 13390,27 грн упродовж 28.11.2025-15.04.2026; 460,09 грн нарахованих на 13390,27 грн упродовж 28.12.2025-15.04.2026; 363,81 грн нарахованих на 13390,27 грн упродовж 28.01.2026-15.04.2026; 227,63 грн нарахованих на 13390,27 грн упродовж 28.02.2026-15.04.2026; 0 грн нарахованих на 13390,27 грн упродовж 28.03.2026-15.04.2026.

4886,52 грн 3% річних складаються з 554,69 грн нарахованих на 13390,27 грн упродовж 28.11.2024-15.04.2026; 521,67 грн нарахованих на 13390,27 грн упродовж 28.12.2024-15.04.2026; 487,55 грн нарахованих на 13390,27 грн упродовж 28.01.2025-15.04.2026; 453,43 грн нарахованих на 13390,27 грн упродовж 28.02.2025-15.04.2026; 422,62 грн нарахованих на 13390,27 грн упродовж 28.03.2025-15.04.2026; 388,50 грн нарахованих на 13390,27 грн упродовж 28.04.2025-15.04.2026; 355,48 грн нарахованих на 13390,27 грн упродовж 28.05.2025-15.04.2026; 321,37 грн нарахованих на 13390,27 грн упродовж 28.06.2025-15.04.2026; 288,35 грн нарахованих на 13390,27 грн упродовж 28.07.2025-15.04.2026; 254,23 грн нарахованих на 13390,27 грн упродовж 28.08.2025-15.04.2026; 220,11 грн нарахованих на 13390,27 грн упродовж 28.09.2025-15.04.2026; 187,10 грн нарахованих на 13390,27 грн упродовж 28.10.2025-15.04.2026; 152,98 грн нарахованих на 13390,27 грн упродовж 28.11.2025-15.04.2026; 119,96 грн нарахованих на 13390,27 грн упродовж 28.12.2025-15.04.2026; 85,84 грн нарахованих на 13390,27 грн упродовж 28.01.2026-15.04.2026; 51,73 грн нарахованих на 13390,27 грн упродовж 28.02.2026-15.04.2026; 20,91 грн нарахованих на 13390,27 грн упродовж 28.03.2026-15.04.2026.

Відповідно до представленого Управлінням розрахунку заборгованості за ТОВ ОСМ1 обліковується 35130,62 грн пені, 13666,37 грн інфляційних втрат та 4926,26 грн 3% річних за Договором № ТС-763/23.

13666,37 грн інфляційних втрат складаються з: 1786,27 грн нарахованих на 13499,14 грн упродовж 28.11.2024 15.04.2026, 1575,23 грн нарахованих на 13499,14 грн упродовж 28.12.2024-15.04.2026; 1396,48 грн нарахованих на 13499,14 грн упродовж 28.01.2025-15.04.2026; 1278,26 грн нарахованих на 13499,14 грн упродовж 28.02.2025-15.04.2026; 1059,87 грн нарахованих на 13499,14 грн упродовж 28.03.2025-15.04.2026; 958,67 грн нарахованих на 13499,14 грн упродовж 28.04.2025-15.04.2026; 773,13 грн нарахованих на 13499,14 грн упродовж 28.05.2025-15.04.2026; 659,89 грн нарахованих на 13499,14 грн упродовж 28.06.2025-15.04.2026; 688,23 грн нарахованих на 13499,14 грн упродовж 28.07.2025-15.04.2026; 716,66 грн нарахованих на 13499,14 грн упродовж 28.08.2025-15.04.2026; 674,17 грн нарахованих на 13499,14 грн упродовж 28.09.2025-15.04.2026; 547,72 грн нарахованих на 13499,14 грн упродовж 28.10.2025-15.04.2026; 491,76 грн нарахованих на 13499,14 грн упродовж 28.11.2025-15.04.2026; 463,83 грн нарахованих на 13499,14 грн упродовж 28.12.2025-15.04.2026; 366,77 грн нарахованих на 13499,14 грн упродовж 28.01.2026-15.04.2026; 229,49 грн нарахованих на 13499,14 грн упродовж 28.02.2026-15.04.2026; 0 грн нарахованих на 13499,14 грн упродовж 28.03.2026-15.04.2026.

4926,26 грн 3% річних складаються з 559,20 грн нарахованих на 13499,14 грн упродовж 28.11.2024 15.04.2026, 525,91 грн нарахованих на 13499,14 грн упродовж 28.12.2024-15.04.2026; 491,52 грн нарахованих на 13499,14 грн упродовж 28.01.2025-15.04.2026; 457,12 грн нарахованих на 13499,14 грн упродовж 28.02.2025-15.04.2026; 426,06 грн нарахованих на 13499,14 грн упродовж 28.03.2025-15.04.2026; 391,66 грн нарахованих на 13499,14 грн упродовж 28.04.2025-15.04.2026; 358,37 грн нарахованих на 13499,14 грн упродовж 28.05.2025-15.04.2026; 323,98 грн нарахованих на 13499,14 грн упродовж 28.06.2025-15.04.2026; 290,69 грн нарахованих на 13499,14 грн упродовж 28.07.2025-15.04.2026; 256,30 грн нарахованих на 13499,14 грн упродовж 28.08.2025-15.04.2026; 221,90 грн нарахованих на 13499,14 грн упродовж 28.09.2025-15.04.2026; 188,62 грн нарахованих на 13499,14 грн упродовж 28.10.2025-15.04.2026; 154,22 грн нарахованих на 13499,14 грн упродовж 28.11.2025-15.04.2026; 120,94 грн нарахованих на 13499,14 грн упродовж 28.12.2025-15.04.2026; 86,54 грн нарахованих на 13499,14 грн упродовж 28.01.2026-15.04.2026; 52,15 грн нарахованих на 13499,14 грн упродовж 28.02.2026-15.04.2026; 21,08 грн нарахованих на 13499,14 грн упродовж 28.03.2026-15.04.2026.

35130,62 грн пені складаються з 1964,78 грн нарахованих на 13499,14 грн упродовж 28.11.2024-28.05.2025; 2026,98 грн нарахованих на 13499,14 грн упродовж 28.12.2024-28.06.2025; 2058,53 грн нарахованих на 13499,14 грн упродовж 28.01.2025-28.07.2025; 2081,46 грн нарахованих на 13499,14 грн упродовж 28.02.2025-28.08.2025; 2121,03 грн нарахованих на 13499,14 грн упродовж 28.03.2025-28.09.2025; 2109,56 грн нарахованих на 13499,14 грн упродовж 28.04.2025-28.10.2025; 2121,03 грн нарахованих на 13499,14 грн упродовж 28.05.2025-28.11.2025; 2109,56 грн нарахованих на 13499,14 грн упродовж 28.06.2025-28.12.2025; 2121,03 грн нарахованих на 13499,14 грн упродовж 28.07.2025-28.01.2026; 2109,93 грн нарахованих на 13499,14 грн упродовж 28.08.2025-28.02.2026; 2065,18 грн нарахованих на 13499,14 грн упродовж 28.09.2025-28.03.2026; 2065,18 грн нарахованих на 13499,14 грн упродовж 28.10.2025-28.04.2026; 2042,62 грн нарахованих на 13499,14 грн упродовж 28.11.2025-28.05.2026; 2042,62 грн нарахованих на 13499,14 грн упродовж 28.12.2025-28.06.2026; 2020,06 грн нарахованих на 13499,14 грн упродовж 28.01.2026-28.07.2026; 2019,32 грн нарахованих на 13499,14 грн упродовж 28.02.2026-28.08.2026; 2052,61 грн нарахованих на 13499,14 грн упродовж 28.03.2026-28.09.2026.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:

У відповідності до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Правочин, різновидом якого є договори основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

В свою чергу, частинами 1 та 2 статті 67 ГК України (тут і далі в редакції чинній на моменту укладення правочинів) передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно ж із статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (тут і далі в редакції чинній на моменту укладення правочинів) до відання виконавчих органів міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема: організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини визначає Закон України "Про благоустрій населених пунктів" (тут і далі в редакції чинній на моменту укладення правочину).

Статтею 5 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" встановлено, що управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень.

Суб`єктами у сфері благоустрою населених пунктів, у розумінні частини 1 статті 12 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.

До повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить, зокрема затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів (частина 1 статті 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів").

Режим використання об`єктів благоустрою визначено статтею 14 вищезгаданого Закону, яка передбачає, що такі об`єкти благоустрою використовуються відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони з урахуванням вимог правил благоустрою території населених пунктів, інших вимог, передбачених законодавством.

Статтею ж 13 названого Закону встановлено, що до об`єктів благоустрою населених пунктів належать: 1) території загального користування: а) парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки пам`ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики; б) пам`ятки культурної та історичної спадщини; в) майдани, площі, бульвари, проспекти; г) вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки; ґ) пляжі; д) кладовища; е) інші території загального користування; 2) прибудинкові території; 3) території будівель та споруд інженерного захисту територій; 4) території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору.

До об`єктів благоустрою можуть належати також інші території в межах населеного пункту.

На об`єктах благоустрою забороняється, зокрема складувати будівельні матеріали, конструкції, обладнання за межами будівельних майданчиків; самовільно встановлювати об`єкти зовнішньої реклами, торговельні лотки, павільйони, кіоски тощо (стаття 16).

Відповідно до приписів частин 1, 2 та 4 статті 20 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов`язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста). Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов`язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.

Згідно із частиною 2 статті 21 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" мала архітектурна форма це елемент декоративного чи іншого оснащення об`єкта благоустрою. До малих архітектурних форм належать, серед інших альтанки, павільйони, навіси. Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до цього Закону за рішенням власника об`єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, державних стандартів, норм і правил.

Положеннями статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (тут і далі в редакції чинній на моменту укладення Договору) передбачено, що тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення (частина 2). Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів" (частина 3). Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування (частина 4).

Механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності визначений Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10. 2011 № 244 (тут і далі Порядок № 244 в редакції чинній на моменту укладення Договору) на виконання приписів частини 4 статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Приписами Порядку 244 передбачено, що він визначає механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (пункт 1.1).

Цей Порядок не поширюється на розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на землях із особливим режимом використання (пункт 1.2)

Тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі ТС) одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту (пункт 1.3).

Комплексна схема розміщення ТС в межах вулиці (скверу, бульвару, провулку, узвозу, проїзду, площі, майдану тощо), мікрорайону (кварталу), населеного пункту текстові та графічні матеріали, якими визначаються місця розташування ТС, розроблені з урахуванням вимог будівельних, санітарно-гігієнічних норм, а також існуючих містобудівних обмежень, вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання територій, охорони історико-культурної спадщини, земельно-господарського устрою (пункт 1.5).

Комплексна схема розміщення ТС та архітип розробляються за рішенням сільської, селищної, міської, районної ради суб`єктом господарювання, який має ліцензію на виконання проектних робіт, або архітектором, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат, та затверджуються рішенням (розпорядженням, наказом) виконавчого органу відповідної ради, районної державної адміністрації. Розроблення комплексної схеми розміщення ТС та архітипу здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством (пункт 1.6).

При розміщенні ТС ураховуються всі наявні планувальні обмеження, передбачені будівельними нормами (пункт 1.12).

Підставою для розміщення ТС є паспорт прив`язки ТС (пункт 2.1).

Замовник, який має намір встановити ТС, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС (пункт 2.2).

До заяви додаються: графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування ТС, виконані замовником у довільній формі на топографо-геодезичній основі М 1:500 кресленнями контурів ТС з прив`язкою до місцевості; реквізити замовника (найменування, П.І.Б., адреса, контактна інформація). Цей перелік документів є вичерпним (пункт 2.3).

Відповідність намірів щодо місця розташування ТС комплексній схемі розміщення ТС (у разі її наявності), будівельним нормам визначає відповідний орган з питань містобудування та архітектури, який утворено у складі виконавчого органу відповідної сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації, протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви (пункт 2.4).

Розміщення ТС самовільно забороняється (пункт 2.31).

Згідно з пунктом 44 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.

Рішенням Одеської міської ради від 09.10.2013 № 3961-VI затверджено Правила розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у м. Одесі (тут і далі Правила в редакції чинній на моменту укладення правочину), пунктом 1.1 яких передбачено, що Правила розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для провадження підприємницької діяльності у м. Одесі (далі Правила) розроблені на підставі Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, статті 28 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності, Закону України Про благоустрій населених пунктів, Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства № 244 від 21.10.2011 Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та врегульовує питання розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (далі ТС) та елементів вуличної торгівлі (далі елементи торгівлі) на території міста Одеси.

Правила регулюють відносини між органами місцевого самоврядування та суб`єктами господарювання, незалежно від форм власності, які виникають в процесі розміщення та експлуатації тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та елементів торгівлі (пункт 1.2).

Метою та завданнями цих Правил є: - запровадження єдиних процедур при розміщенні тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності та елементів торгівлі; - створення сприятливих умов для здійснення господарської діяльності у сфері розміщення ТС та елементів торгівлі в комерційних цілях; - упорядкування елементів міського середовища задля подолання проблем безсистемного, хаотичного розміщення та перенасиченості міського простору ТС та елементами торгівлі; - створення передумов для можливості скерованого, прогнозованого розвитку міста за допомогою єдиної електронної бази даних ТС в м. Одесі; - забезпечення сприятливих умов для жителів міста щодо задоволення дрібних соціально-побутових потреб шляхом користування послугами, які надаються власниками (користувачами) ТС та елементів торгівлі, що спрямовано на підвищення якості проживання, відпочинку та оздоровлення населення; - планування потреб міста; - застосування механізмів впливу на розвиток об`єктів інфраструктури міста; - реалізація принципу організаційної єдності задля спрощення процедури отримання паспорту прив`язки (пункт 1.3).

Уповноважений орган: - впроваджує Правила розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у м. Одесі; - розглядає заяви юридичних осіб та фізичних осіб щодо можливості розміщення ТС; укладає договори з власниками (користувачами) ТС на право тимчасового користування місцями для розташування ТС, а також елементів торгівлі у випадках, передбачених цими Правилами… (пункт 2.1).

Розмір плати за тимчасове користування місцями, які перебувають у комунальній власності міста, для розташування ТС та елементів торгівлі встановлюється виконавчим комітетом Одеської міської ради, а місцями, що перебувають у державній або приватній власності, - на договірних засадах з їх власником або уповноваженим ним органом (особою) (пункт 14.1).

Підставою для нарахування та внесення власником (користувачем) ТС та елементу торгівлі відповідної плати є договір на право тимчасового користування місцями для розташування ТС, елементів торгівлі, що укладається відповідно до порядку, встановленого підпунктами 7.9., 13.9. цих Правил (пункт 14.2).

При визначенні розміру плати враховуються коригуючі коефіцієнти шляхом їх множення на відповідні тарифи, затверджені виконавчим комітетом Одеської міської ради (пункт 14.6).

Коригуючий коефіцієнт для розміщення ТС та елементів торгівлі застосовується з урахуванням зони їх розміщення на території міста (пункт 14.7).

Додатком № 3 до Правил затверджено примірник Договору на право користування місцями для розташування елементів вуличної торгівлі.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд зазначає, що до виконавчих органів міських рад належать повноваження щодо організації благоустрою населених пунктів та здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів шляхом, зокрема затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів щодо розміщення тимчасових споруд та елементів торгівлі.

В контексті розгляду даної справи господарський суд доходить до висновку, що реалізація права замовника на розміщення елементів вуличної торгівлі відбувається шляхом звернення до відповідного органу міської ради, до повноважень якого віднесено встановлення факту можливості відповідного розміщення із дотриманням загальних правил благоустрою населеного пункту.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 598 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до приписів статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 598 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до приписів статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Припинення зобов`язання слід відрізняти від закінчення строку дії договору. Закінчення строку дії договору означає, що між його сторонами у майбутньому не будуть виникати взаємні права та обов`язки, що випливали із цього договору. Але ті зобов`язання, які вже існують на момент закінчення строку дії договору, будуть існувати і після його закінчення доти, доки вони не будуть припинені на підставах, встановлених договором або законом (пункт 68 постанови Верховного Суду від 10.02.2021 у справі № 908/288/20).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В свою чергу, частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в частинах 1 та 7 статті 193 ГК України (в редакції закону на час укладення Договору та виникнення спірних правовідносин), в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до частин 1 та 6 статті 283 ГК України (в редакції закону на час укладення Договору та виникнення спірних правовідносин) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1 та 4 статті 286 ГК України (в редакції закону на час укладення Договору та виникнення спірних правовідносин) встановлено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Частиною 1 статті 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Поряд із цим частина 2 статті 760 ЦК України встановлює, що предметом договору найму можуть бути майнові права.

У відповідності до частини 1 статті 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між Управлінням як Уповноваженою особою та ТОВ ОСМ1 як Користувачем виникли господарські зобов`язання, підставою яких є письмові Договори № ТС-762/23 та № ТС-763/23 на право тимчасового користування місцями для розташування тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, укладені 22 листопада 2023 року.

Умовами пункту 2.4 укладених Договорів передбачено, що Користувач використовує надані йому місця відповідно до виданого паспорту прив`язки виключно за цільовим призначенням з дня укладання Сторонами цього Договору та сплачує вартість користування цими місцями в порядку та на умовах, визначених цим Договором (пункт 2.4).

Умовами пункту 5.2 укладених Договорів передбачено, що Користувач вносить плату за цим Договором щомісячно не пізніше 27 числа місяця, за який вноситься плата, шляхом перерахунку відповідних коштів на зазначений у цьому Договорі банківський рахунок (пункт 5.2).

Додатком № 2 до Договору № ТС-762/23 визначено розмір плати за тимчасове користування місцем для розміщення тимчасової споруди, а саме 13390,27 грн щомісячно.

Додатком № 2 до Договору № ТС-763/23 визначено розмір плати за тимчасове користування місцем для розміщення тимчасової споруди, а саме 13499,14 грн щомісячно.

Матеріали справи не містять, а ТОВ ОСМ1 не представлено, доказів своєчасного та остаточного перерахування коштів за укладеними Договорами.

Відтак, спираючись на приписи статей 525,526,610,629,759,760,762 ЦК України, статей 193,283,286 ГК України та умов Договорів суд вважає наявними підстави для стягнення з ТОВ ОСМ1 на користь Управління 466979,43 грн основного боргу, з яких 227634,59 грн заборгованості за Договором № ТС-762/23 упродовж 2023-2026 років та 239344,84 грн заборгованості за Договором № ТС-763/23 упродовж 2023-2026 років (відповідно до представлених розрахунків заборгованості).

У той же час, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як зазначалось, Управління посилається на звернення до Господарського суду Одеської області із заявами про видачу судових наказів (справи № 916/1978/25 та 916/1979/25).

Відповідно до оприлюдненої в Єдиному державному реєстрі судових рішень інформації по справі 916/1978/25 Управління звернулось до Господарського суду Одеської області про видачу судового наказу про стягнення з ТОВ "ОСМ1" боргу у сумі 80341,62 грн, який виник у результаті невиконання боржником взятих на себе зобов`язань за Договором № ТС-762/23 на право тимчасового користування місцями для розташування тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності від 22.11.2023 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2025 заяву про видачу судового наказу у справі № 916/1978/25 передано на розгляд судді Д`яченко Т.Г.

За результатом розгляду вищевказаної заяви, Господарським судом Одеської області 26.05.2025 у справі № 916/1978/25 видано судовий наказ, згідно з яким стягнуто з ТОВ "ОСМ1" на користь Управління 80341,62 грн, який виник у результаті невиконання боржником взятих на себе зобов`язань за Договором № ТС-762/23 на право тимчасового користування місцями для розташування тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності від 22.11.2023 та витрати по сплаті судового збору у розмірі 242,24 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.12.2025 судовий наказ від 26.05.2025 у справі № 916/1978/25 скасовано.

Відповідно до оприлюдненої в Єдиному державному реєстрі судових рішень інформації по справі 916/1979/25 Управління звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ТОВ «ОСМ1» заборгованості в розмірі 90854,30 грн.

27 травня 2025 року Господарським судом Одеської області видано судовий наказ у справі № 916/1979/25 про стягнення з ТОВ «ОСМ1» на користь Управління борг в сумі 90854грн. 30 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 302 грн. 80 коп.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.12.2025 відмовлено ТОВ «ОСМ1» у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для звернення до суду із заявою про скасування судового наказу; повернуто ТОВ «ОСМ1» заяву про скасування судового наказу у справі № 916/1979/25.

Судовий наказ у справі № 916/1979/25 набрав законної сили 01 липня 2025 року.

Ознайомившись із текстом заяви про видачу судового наказу у справі № 916/1979/25 судом встановлено, що підставою для звернення із ним визначено порушення ТОВ «ОСМ1» зобов`язань за укладеним 22.11.2023 договором на право тимчасового користування місцями для розташування елементів вуличної торгівлі № ТС-763/23 упродовж 2023-2025 років.

Суд відзначає, що Управлінням у цій справі заявлено позовні вимоги із предметом та підставами позову частково аналогічним справі № 916/1979/25.

Приписами статті 61 Конституції України визначено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно ж до положень частини 1 статті 232 ГПК України судовий наказ є одним із різновидів судового рішення.

Відтак, суд доходить до висновку, про відсутність правових підстав для розгляду позовних вимог Управління в частині стягнення з ТОВ «ОСМ1» 90854,30 грн, стягнутих за судовим наказом у справі № 916/1979/25 за порушення взятих на себе за укладеним 11.12.2025 договором на право тимчасового користування місцями для розташування елементів вуличної торгівлі № ТС-763/23 упродовж 2023-2025 років.

Відтак, спираючись на приписи статей 525,526,610,629,759,760,762 ЦК України, статей 193,283,286 ГК України та умов Договорів суд вважає наявними правові підстави для стягнення з ТОВ ОСМ1 на користь Управління 376395,13 грн основного боргу, з яких 227634,59 грн заборгованості за Договором № ТС-762/23 упродовж 2023-2026 років та 148760,54 грн заборгованості за Договором № ТС-763/23 упродовж 2023-2026 років (відповідно до представлених розрахунків заборгованості та з урахуванням присуджених до стягнення 90584,30 грн заборгованості за судовим наказом у справі № 916/1979/25).

У зв`язку із порушенням ТОВ ОСМ1 умов Договорів в частині своєчасного та остаточного внесення плати Управлінням заявлено до стягнення 34848,16 грн пені, 13556,15 грн інфляційних втрат та 4886,52 грн 3% річних за Договором № ТС-762/23 та 35130,62 грн пені, 13666,37 грн інфляційних втрат та 4926,26 грн 3% річних за Договором № ТС-763/23.

Частиною 3 статті 14 ЦК України встановлено, що виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За частинами 1 та 2 статті 614 ЦК вбачається, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до положень абзацу 1 частини 1 статті 617 ЦК та статті 218 ГК підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язанням несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язанням виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно частини 1 статті 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

В силу частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Приписами статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

В статті 549 ЦК України надано визначення неустойки (штрафу, пені), під якою слід розуміти грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Положеннями Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (стаття 1). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3).

В свою чергу, умовами пунктів 6.2 укладених Договорів передбачено, що у випадку прострочення платежів, передбачених пп. 5.1, 5.2 цього Договору, Користувач сплачує пеню від суми простроченого платежу за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Як визначено у частині 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Приписами частини 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог (частина 2 статті 237 ГПК України).

Здійснивши перерахування в межах заявлених Управлінням періодів та сум, господарський суд доходить до висновку про наявність в нього права на стягнення 27222,52 інфляційних втрат та 9812,78 грн 3% річних (відповідні розрахунки виконано у відповідності до приписів законодавства та методології нарахування).

Стосовно заявлених до стягнення 69978,76 грн пені суд зазначає наступне.

Управлінням сформовано позовну заяву у підсистемі Електронний суд Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи 29 травня 2026 року.

Між тим досліджений розрахунок пені виконано у термін, що перевищує дату звернення із позовом до суду та дату ухвалення рішення у справі, відтак суд доходить до висновку, що наведене не відповідає принципам розумності, справедливості та добросовісності, відтак вважає наявними правові підстави для обмеження періоду нарахування строком звернення із позовом до суду (задля збільшення періоду нарахування позивач має право подати заяву про збільшення розміру позовних вимог).

Здійснивши перерахування в межах заявлених Управлінням періодів (обмежених 28.05.2026) та сум, господарський суд доходить до висновку про наявність в останнього права вимагати стягнення з ТОВ ОСМ1 63194,46 грн пені, з яких 31469,29 грн пені за Договором № ТС-762/23 та 31725,17 грн пені за Договором № ТС-763/23.

31469,29 грн пені за Договором № ТС-762/23, з яких 1948,88 грн нараховано на суму 13390,27 грн упродовж 28.11.2024-28.05.2025 (включно); 2010,58 грн нараховано на суму 13390,27 грн упродовж 28.12.2024-28.06.2025 (включно); 2041,92 грн нараховано на суму 13390,27 грн упродовж 28.01.2025-28.07.2025 (включно); 2064,67 грн нараховано на суму 13390,27 грн упродовж 28.02.2025-28.08.2025 (включно); 2103,92 грн нараховано на суму 13390,27 грн упродовж 28.03.2025-28.09.2025 (включно); 2092,55 грн нараховано на суму 13390,27 грн упродовж 28.04.2025-28.10.2025 (включно); 2103,92 грн нараховано на суму 13390,27 грн упродовж 28.05.2025-28.11.2025 (включно); 2092,55 грн нараховано на суму 13390,27 грн упродовж 28.06.2025-28.12.2025 (включно); 2103,92 грн нараховано на суму 13390,27 грн упродовж 28.07.2025-28.01.2026 (включно); 2092,92 грн нараховано на суму 13390,27 грн упродовж 28.08.2025-28.02.2026 (включно); 2048,53 грн нараховано на суму 13390,27 грн упродовж 28.09.2025-28.03.2026 (включно); 2048,53 грн нараховано на суму 13390,27 грн упродовж 28.10.2025-28.04.2026 (включно); 2026,15 грн нараховано на суму 13390,27 грн упродовж 28.11.2025-28.05.2026 (включно); 1684,97 грн нараховано на суму 13390,27 грн упродовж 28.12.2025-28.05.2026 (включно); 1332,42 грн нараховано на суму 13390,27 грн упродовж 28.01.2026-28.05.2026 (включно); 990,51 грн нараховано на суму 13390,27 грн упродовж 28.02.2026-28.05.2026 (включно); 682,35 грн нараховано на суму 13390,27 грн упродовж 28.03.2026-28.05.2026 (включно).

31725,17 грн пені за Договором № ТС-763/23, з яких 1964,73 грн нарахованих на суму 13499,14 грн упродовж 28.11.2024-28.05.2025 (включно); 2026,93 грн нарахованих на суму 13499,14 грн упродовж 28.12.2024-28.06.2025 (включно); 2058,53 грн нарахованих на суму 13499,14 грн упродовж 28.01.2025-28.07.2025 (включно); 2081,46 грн нарахованих на суму 13499,14 грн упродовж 28.02.2025-28.08.2025 (включно); 2121,03 грн нарахованих на суму 13499,14 грн упродовж 28.03.2025-28.09.2025 (включно); 2109,56 грн нарахованих на суму 13499,14 грн упродовж 28.04.2025-28.10.2025 (включно); 2121,03 грн нарахованих на суму 13499,14 грн упродовж 28.05.2025-28.11.2025 (включно); 2109,56 грн нарахованих на суму 13499,14 грн упродовж 28.06.2025-28.12.2025 (включно); 2121,03 грн нарахованих на суму 13499,14 грн упродовж 28.07.2025-28.01.2026 (включно); 2109,93 грн нарахованих на суму 13499,14 грн упродовж 28.08.2025-28.02.2026 (включно); 2065,18 грн нарахованих на суму 13499,14 грн упродовж 28.09.2025-28.03.2026 (включно); 2065,18 грн нарахованих на суму 13499,14 грн упродовж 28.10.2025-28.04.2026 (включно); 2042,62 грн нарахованих на суму 13499,14 грн упродовж 28.11.2025-28.05.2026 (включно); 1698,67 грн нарахованих на суму 13499,14 грн упродовж 28.12.2025-28.05.2026 (включно); 1343,26 грн нарахованих на суму 13499,14 грн упродовж 28.01.2026-28.05.2026 (включно); 998,57 грн нарахованих на суму 13499,14 грн упродовж 28.02.2026-28.05.2026 (включно); 687,90 грн нарахованих на суму 13499,14 грн упродовж 28.03.2026-28.05.2026 (включно).

Приймаючи до уваги вищевикладене, заявлені Управлінням позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

У рішенні від 03.01.2018 Віктор Назаренко проти України (Заява № 18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції справедливого судового розгляду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають справедливого балансу між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (рішення у справі Беер проти Австрії (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17,18, від 06 лютого 2001 року).

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України „Про судовий збір при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.13,20,73,74,76,86,129,165,232,233,237,238,240,241

Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ОСМ1 про стягнення 573993,49 грн заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ОСМ1 (65114, м. Одеса, просп. Небесної Сотні, буд. 14, Код ЄДРПОУ 45338239) на користь Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради (65022, м. Одеса, вул. Косовська, буд. 2д, Код ЄДРПОУ 25830731; Отримувач платежу: ГУДКСУ в Одеській області / м. Одеса / 24060300, Код ЄДРПОУ отримувача: 37607526, Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), Код банку (МФО): 899998, Рахунок отримувача (IBAN): UA278999980314080544000015744, Код класифікації доходів бюджету: 24060300 (Інші надходження), Призначення платежу: Плата за тимчасове користування місцями для розташування тимчасових споруд та елементів вуличної торгівлі Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСМ1» (Код ЄДРПОУ: 45338239)) 376395/триста сімдесят шість тисяч триста дев`яносто п`ять/грн 13коп. основного боргу, 63194/шістдесят три тисячі сто дев`яносто чотири/грн 46коп. пені, 27222/двадцять сім тисяч двісті двадцять дві/грн 52коп. інфляційних втрат, 9812/дев`ять тисяч вісімсот дванадцять/грн 78коп. 3% річних та 5719/п`ять тисяч сімсот дев`ятнадцять/грн 50коп. витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні решти позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повний текст складено 21 вересня 2026 р.

Суддя С.Ф. Гут