Ухвала суду № 139928842, 21.09.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

про забезпечення позову

"21" вересня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/3856/26Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.

розглянувши заяву Керівника Березівської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації про забезпечення позову /вх. № 2-1837/26 від 18.09.2026/ у справі № 916/3856/26

за позовом: Керівника Березівської окружної прокуратури Одеської області /ЄДРПОУ 03528552, адреса 67300, Одеська область, м. Березівка, вул. Шаховцева, 4/ в інтересах держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації /ЄДРПОУ 00022585, адреса 65032, м. Одеса, пр. Шевченка, 4/

до відповідачів:

1) Березівської міської ради Одеської області /ЄДРПОУ 04056842, адреса 67300, Одеська область, Березівський район, м. Березівка, пл. Генерала Плієва, буд. 9/;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю Раліївка /ЄДРПОУ 30605742, адреса 67010, Одеська область, Березівський район, с. Олексіївка, вул. Молодіжна, буд. 29А/;

про витребування земельної ділянки, скасування державної реєстрації

ВСТАНОВИВ:

Керівник Березівської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою /вх.№3952/26 від 18.09.2026/ до Березівської міської ради Одеської області та Товариства з обмеженою відповідальністю Раліївка, в якій просить:

- витребувати у Березівської міської ради Одеської області на користь держави в особі Одеської обласної військової (державної) адміністрації земельну ділянку площею 0,2865 га що є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 5121285100:01:001:0572 та має 9 поворотних точок за наступними координатами:

№ 1 координати: Х 5 206 692,700, Y-3 409 268,774;

№ 2 координати: Х 5 206 669,170, Y-3 409 289,286;

№ 3 координати: Х 5 206 666,870, Y-3 409 306,597;

№ 4 координати: Х 5 206 682,497, Y-3 409 327,551;

№ 5 координати: Х 5 206 707,536, Y-3 409 329,680;

№ 6 координати: Х 5 206 723,835, Y-3 409 318,603;

№ 7 координати: Х 5 206 729,052, Y-3 409 298,721;

№ 8 координати: Х 5 206 727,045, Y-3 409 286,169;

№ 9 координати: Х 5 206 725,169, Y-3 409 276,145.

- Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Раліївка» на користь держави в особі Одеської обласної військової (державної) адміністрації земельну ділянку площею 0,2865 га, що є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 5121285100:01:001:0572 та має 9 поворотних точок за наступними координатами:

№ 1 координати: Х 5 206 692,700, Y-3 409 268,774;

№ 2 координати: Х 5 206 669,170, Y-3 409 289,286;

№ 3 координати: Х 5 206 666,870, Y-3 409 306,597;

№ 4 координати: Х 5 206 682,497, Y-3 409 327,551;

№ 5 координати: Х 5 206 707,536, Y-3 409 329,680;

№ 6 координати: Х 5 206 723,835, Y-3 409 318,603;

№ 7 координати: Х 5 206 729,052, Y-3 409 298,721;

№ 8 координати: Х 5 206 727,045, Y-3 409 286,169;

№ 9 координати: Х 5 206 725,169, Y-3 409 276,145.

- Скасувати державну реєстрацію права комунальної власності Березівської міської ради Одеської області на земельну ділянку площею 11,0894 га з кадастровим номером 5121285100:01:001:0572 (номер відомостей про речове право 52112296, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2812768351212) з одночасним припиненням права комунальної власності.

- Скасувати державну реєстрацію права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Раліївка» на земельну ділянку площею 11,0894 га з кадастровим номером 5121285100:01:001:0572 (номер запису про інше речове право 53591430 від 01.02.2024 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2812768351212) з одночасним припиненням права оренди.

- Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5121285100:01:001:0572, площею 11,0894 га в Державному земельному кадастрі з одночасним закриттям Поземельної книги відносно цієї земельної ділянки.).

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що курган, який входить до складу курганної групи, паспорт № 1.3.545-2.15.7 від 29.04.1975, який розташований в межах земельної ділянки сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 5121285100:01:001:0572, є автентичним об`єктом культурної спадщини місцевого значення за видом археологія, що значною мірою зберіг свою форму, матеріально-технічну структуру та роль у навколишньому середовищі, а також є витвором зниклої цивілізації та невідтворним джерелом знань про життя, матеріальну та духовну культуру давнього населення.

Прокурор зазначає, що діюче законодавство безальтернативно визначає для пам`яток археології та земель, на яких розташовані та не вилучені у передбаченому законом порядку пам`ятки археології, єдину форму власності державну, а у випадку, якщо така земельна ділянка не перебуває у державній власності, остання підлягає обов`язковому вилученню або викупу.

Отже, за твердженням прокурора, Березівською міською радою Одеської області у порушення вищезазначених вимог законодавства зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5121285100:01:001:0572, площею 11,0894 га, на якій розташована пам`ятка археології.

Позов пред`явлено на підставі ст. ст. 18, 19, 53, 54, 79, 79-1, 93, 122 Земельного кодексу України, ст.в ст. 317, 318, 321, 387 Цивільного кодексу України, Закону України «Про охорону культурної спадщини», Закону України «Про природно-заповідний фонд України», Закону України «Про Державний земельний кадастр».

Ухвалою суду від 21.09.2026 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі № 916/3856/26. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 20.10.2026 на 11:00.

Окрім того, керівник Березівської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації звернувся до Господарського суду Одеської області з заявою про забезпечення позову /вх.№2-1837/26 від 18.09.2026/, в якій просить заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на земельну ділянку площею 11,0894 га з кадастровим номером 5121285100:01:001:0572 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2812768351212).

В обґрунтування заяви про забезпечення позову прокурор посилається на те, що було встановлено, що на виконання постанови Ради Міністрів Української РСР від 20.02.1967 № 125 «Про стан і заходи по дальшому поліпшенню охорони та збереження пам`ятників архітектури, мистецтва, археології та історії в Українській РСР» рішенням виконкому Одеської обласної Ради депутатів трудящих від 27.07.1971 № 381 затверджено список пам`ятників археології, історії та мистецтва місцевого значення.

Згідно додатку до вищевказаного рішення на території села Донська Балка Березівського району, розташована пам`ятка археології група курганів (порядковий номер списку 64). Пам`ятку археології паспортизовано 29.04.1975. Відповідно до паспорту пам`ятки №1.3.545-2.15.7 від 29.04.1975, пам`ятка відкрита у 1968 р. Кургани являють собою п`ять земляних насипів, дві з яких висотою до 10 м, діаметром біля 50 м, а три висотою від 1.5 до 2 м, діаметром біля 30 м. Пам`ятник має наукове-історичне значення для вивчення культури пізньої бронзи (ІІ тис. до н.е.) у Північно-Західному Причорномор`ї та знаходиться на правобережжі Тилігульського лиману у 3-х кілометрах на південь від села Донська Балка Березівського району.

До паспорта пам`ятки складено схематичний план розташування курганної групи в с. Донська Балка Березівського району Одеської області. Також, установлено, що один із вказаних курганів розміщений на земельній ділянці, кадастровий номер 5121285100:01:001:0572, площею 11,0894 га, що розташована на території Березівського району Одеської області. Категорія земель землі сільськогосподарського призначення. Цільове призначення 01.01 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Водночас, згідно кадастрового плану вказаної вище земельної ділянки та даних Державного земельного кадастру, землі історико-культурного призначення, на яких розташована пам`ятка археології місцевого значення курганна група, паспорт № 1.3.545-2.15.7 від 29.04.1975, не виділені зі складу земель сільськогосподарського призначення.

Відповідно до рішення Березівської міської ради Одеської області 29 сесії VIII скликання від 20.04.2023 р. №1296-VIII «Про організаційні заходи щодо підготовки документів (лотів) до продажу на земельних торгах права оренди на земельні ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення», визначено перелік земельних ділянок комунальної власності право оренди на які пропонується виставити на земельні торги; надано дозвіл на розроблення технічної документації та визнано ТОВ «Земагросервіс» розробником даної документації.

Рішенням Березівської міської ради Одеської області 35 сесії VIII скликання від 05.10.2023 р. №1450-VIII «Про затвердження технічної документації» затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Березівської міської ради Березівського району Одеської області, розробленої ТОВ «Земагросервіс» у 2023 році та вирішено подати документи для реєстрації комунальної власності земельних ділянок згідно додатку 1, у тому числі щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5121285100:01:001:0572, площею 11,0894 га.

Опрацюванням відомостей в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі ДРРПНМ), встановлено, що 11.10.2023 державним реєстратором Березівської міської ради Одеської області Яровою Л.М. зареєстровано право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5121285100:01:001:0572, площею 11,0894 га, за Березівською міською радою Одеської області (номер відомостей про речове право 52112296, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2812768351212). Підстава внесення запису - Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 69733736 від 13.10.2023 13:28:04, Березівська міська рада Одеської області, Одеська обл.

Рішенням Березівської міської ради Одеської області 35 сесії VIII скликання від 05.10.2023 р. №1496-VIII «Про проведення земельних торгів у формі електронного аукціону», затверджено перелік земельних ділянок для продажу права оренди на них, у тому числі земельної ділянки з кадастровим номером 5121285100:01:001:0572, площею 11,0894 га.

Відповідно до протоколу про результати земельних торгів №LRE001-UA20231106-82057, переможцем земельних торгів щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5121285100:01:001:0572, площею 11,0894 га визначено ТОВ «Раліївка» (код ЄДРПОУ 30605742).

На підставі вищевикладеного, Березівська міська рада Одеської області як власник передали вказану земельну ділянку у користування ТОВ «Раліївка» на підставі Договору оренди №744 від 04.01.2024 (далі Договір). Право оренди зареєстровано 01.02.2024 державним реєстратором Петровірівської сільської ради Одеської області Ткаченком Є.Б., номер запису про інше речове право 53591430. Згідно п.3.1-3.2 Договору його укладено на 7 років з правом переважного поновлення на новий строк. Відповідно до листа Березівської міської ради Одеської області від 21.05.2026 №03.2/08-34/1171 слідує, що обмежень у використанні земельної ділянки за кадастровим номером 5121285100:01:001:0572, площею 11,0894 га не встановлено та додано копії документів, а саме витяг з Державного земельного кадастру, технічну документацію, тощо.

Департаментом культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації листами від 04.06.2026 за № 1941/10/01-12/2-26/1068 та № 2174/10/01-12/2-26/1267 від 23.06.2026 надано інформацію, згідно якої попередньо встановлено, що в межах земельної ділянки з кадастровим номером 5121285100:01:001:0572 розташована вказана курганна група, що знаходяться в 3 км на південь від села Донська Балка.

Окрім того, згідно листів Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації додано копію паспорту на курганну групу та схему розташування об`єктів культурної спадщини по відношенню до земельної ділянки 5121285100:01:001:0572 на території Березівського району Одеської області.

Проведеним оглядом земельної ділянки з кадастровим номером 5121285100:01:001:0572, площею 11,0894 га, у рамках кримінального провадження № 42025162260000002 від 31.01.2025 за ч. 2 ст. 298 КК України, за участю кандидата історичних наук, директора Одеського археологічного музею НАН України Піструїла І.В. та інженера-землевпорядника ТОВ «Центр просторових рішень» Назарян А.А. встановлено, що на вказаній земельній ділянці розташований курган.

В ході обстеження спеціалістом-археологом ідентифіковано об`єкт, визначено його геометричний центр та встановлено межі підніжжя (поли) кургану. На основі цих даних, шляхом вимірювання радіуса від центру, визначено фактичний периметр та межі кургану на місцевості. Під час проведення огляду земельної ділянки з кадастровим номером 5121285100:01:001:0572, залученим спеціалістом інженером-земплевпорядником ТОВ «Центр просторових рішень» Назарян А.А. проводилась геодезична зйомка пам`ятки археології місцевого значення курган. Відповідно до Схеми земельної ділянки, яка є додатком до протоколу огляду, визначено межу та фактична площу пам`ятки (кургану), що становить 0,2865 га, яка розташована в межах земельної ділянки, кадастровий номер 5121285100:01:001:0572.

Згідно висновку за результатами проведення візуального огляду археологічного об`єкту (кургану), складеного директором Одеського археологічного музею НАН України к.і.н. Піструїл І.В. встановлено, що периметр кургану знищується внаслідок сільськогосподарської діяльності, також описаний об`єкт археологічної спадщини курган у межах земельної ділянки з кадастровим номером 5121285100:01:001:0572, та вирішено прийняти під охорону держави (діючий) рішенням виконкому Одеської ОРТД від 27.07.1971 № 381 як пам`ятка археології місцевого значення у складі паспортизованої курганної групи (№1.3.545-2.15.7 від 29.04.1975).

Окрім того, установлено, що пам`ятка археології місцевого значення - курган, паспорт № 1.3.545-2.15.7 від 29.04.1975, розташований на земельній ділянці, кадастровий номер 5121285100:01:001:0572, площею 11,0894 га, фактично перебуває у комунальній власності Березівської міської ради Одеської області. При цьому, землі загальною площею 0,2865 га, під спірним курганом відносяться до особливо цінних земель історико-культурного призначення.

Таким чином, курган, який входить до складу курганної групи, паспорт № 1.3.545-2.15.7 від 29.04.1975, який розташований в межах земельної ділянки сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 5121285100:01:001:0572, є автентичним об`єктом культурної спадщини місцевого значення за видом археологія, що значною мірою зберіг свою форму, матеріально-технічну структуру та роль у навколишньому середовищі, а також є витвором зниклої цивілізації та невідтворним джерелом знань про життя, матеріальну та духовну культуру давнього населення.

Прокурор зазначає, що охорона культурного надбання держави, враховуючи те, що руйнування об`єктів культурної спадщини однієї країни є втратою для всього людства, є зобов`язанням України і перед світовою спільнотою.

При цьому прокурор зауважує, що на теперішній час в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано речове право на спірну земельну ділянку. Враховуючи викладене, на період розгляду зазначеної справи відповідачі матимуть нічим необмежене право відчужити спірну земельну ділянку третім особам, які не являються учасниками зазначеної справи, передати спірну земельну ділянку в суборенду, здійснити поділ спірної ділянки на декілька земельних ділянок або об`єднання з іншими земельними ділянками, що призведе до неможливості реального поновлення інтересів держави або суттєво ускладнить виконання рішення суду.

Оскільки кадастровий номер земельної ділянки є унікальним ідентифікатором земельної ділянки, а в разі його скасування внаслідок поділу або об`єднання земельної ділянки фактично втратиться предмет зазначеного позову, що у випадку задоволення позову нівелює мету звернення з позовом, що потребуватиме додаткових фінансових витрат, покладання яких на позивача буде непомірним тягарем та не відповідає принципу процесуальної економії.

Розглянувши заяву Керівника Березівської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації про забезпечення позову /вх.№2-1837/26 від 18.09.2026/ у справі № 916/3856/26, господарський суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру, або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі N1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову у судовому процесі.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

За правилами цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Отже, забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в частинах другій, п`ятій, шостій та сьомій статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Судовий розсуд це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Саме такий сталий правовий висновок Верховного Суду викладено у низці постанові останнього, зокрема, від 24.10.2022 у справі №916/950/22 та від 15.05.2019 у справі №910/688/13.

З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття або відмова у застосування останніх знаходяться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

Згідно з частиною першою статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

В силу частини четвертої статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Адекватність (співмірність) заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то у даному випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

В немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Саме така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 28.08.2019 у справі №910/4491/19.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

-розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

-забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

-наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

-імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв`язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтуються, та доказами, які наведені на їх підтвердження, а також положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, подаючи позов.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

За умовами статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на положення статей 13, 74, 80 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 12.06.2019 у справі №910/773/19.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

При цьому апеляційним господарським судом враховується, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 22.07.2019 у справі №914/120/19.

Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21.

За обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач.

Саме така правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 06.10.2022 у справі №905/446/22.

Господарський суд зауважує, що заходи забезпечення позову спрямовані на усунення перешкод для подальшого виконання рішення у справі, адже їх незастосування може суттєво ускладнити чи взагалі унеможливити виконання такого рішення та ефективно захистити порушені інтереси держави через виникнення потреби у повторному зверненні до суду з іншим позовом.

Суд вважає, що вжиття заходів забезпечення позову у даному випадку не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні проте тимчасові заходи, спрямовані на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу.

Обраний Керівником Березівської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації захід забезпечення позову відповідає його предмету, його вжиття не зумовлює фактичного вирішення спору по суті.

Виходячи зі змісту спірних правовідносин, вжиті заходи забезпечення позову мають наслідком лише збереження існуючого становища до розгляду цієї справи по суті та ніяким чином не зумовлюють фактичного вирішення спору по суті. Дані заходи забезпечать збалансованість інтересів сторін, оскільки нададуть можливість захисту порушеного права у разі задоволення позову та не призведе до втручання у господарську діяльність відповідачів, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо розпорядження цим майном відповідачами задля запобігання перешкод у поновлені порушеного права у разі задоволення позову.

Також застосування заходів забезпечення позову не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідачів у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу, не призведе до втручання у звичайну діяльність учасників судового процесу, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо розпорядженням майном, існування якого дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у поновлені порушеного права у разі задоволення позовних вимог.

Отже, застосування заходу забезпечення позову гарантуватиме у майбутньому поновлення порушеного права у разі задоволення позову.

Проаналізувавши встановлені обставини, суд приходить до висновку про обґрунтованість заяви Керівника Березівської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації про забезпечення позову у справі № 916/3856/26, в зв`язку з чим вказана заява підлягає задоволенню, так як обґрунтована та доведена.

Суд зауважує на тому, що зазначені заходи забезпечення позову є тимчасовими (до закінчення розгляду справи) та спрямовані на забезпечення ефективного захисту та поновлення порушеного права в разі задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 141, 144, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Керівника Березівської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації про забезпечення позову /вх.№2-1837/26 від 18.09.2026/ у справі № 916/3856/26 задовольнити.

2. Вжити заходи забезпечення позову, а саме заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на земельну ділянку площею 11,0894 га з кадастровим номером 5121285100:01:001:0572 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2812768351212).

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" для виконання судових рішень.

Стягувач: Одеська обласна державна (військова) адміністрація /ЄДРПОУ 00022585, адреса 65032, м. Одеса, пр. Шевченка, 4/

Боржник1: Березівська міська рада Одеської області /ЄДРПОУ 04056842, адреса 67300, Одеська область, Березівський район, м. Березівка, пл. Генерала Плієва, буд. 9/

Боржник2: Товариство з обмеженою відповідальністю Раліївка /ЄДРПОУ 30605742, адреса 67010, Одеська область, Березівський район, с. Олексіївка, вул. Молодіжна, буд. 29А/

Ухвала дійсна до пред`явлення до виконання згідно положень ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвала складена та підписана 21.09.2026.

Ухвала набрала законної сили 21.09.2026 та може бути оскаржена в порядку, встановленому ст. 254, 255 ГПК України. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя Петренко Наталія Дмитрівна