Рішення № 139928789, 10.09.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/1721/26Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,

секретар судового засідання Борисова Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом керівника Березівської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області до відповідача: Приватного підприємства "АГА", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Фізична особа-підприємець Бобнюк Андрій Михайлович, про стягнення заборгованості з орендної плати, розірвання договору оренди та виселення з нежитлового приміщення,

за участю представників учасників справи:

від прокуратури: Місюрко Г.А.,

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

від третьої особи: не з`явився,

зазначає наступне:

Використовуючи підсистему Електронний суд Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, керівник Березівської окружної прокуратури Одеської області (надалі Прокурор) звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою в інтересах держави в особі Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області (надалі Сільрада, Позивач) до Приватного підприємства "АГА" (надалі ПП "АГА", Відповідач) про стягнення заборгованості з орендної плати, розірвання договору оренди та виселення з нежитлового приміщення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Одеської області від 08.05.2026 позовній Прокурора присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 916/1721/26 та визначено суддю Гута С.Ф. для її розгляду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.05.2026 прийнято позовну заяву Прокурора до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1721/26, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11.06.2026, залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Фізичну особу-підприємця Бобнюк Андрія Михайловича (надалі ФОП Бобнюк А.М., Третя особа).

В автоматизованій системі діловодства Господарського суду Одеської області наявна інформацію про зареєстрований у Прокуратури, Сільради та ПП "АГА" електронний кабінет у Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.

Відповідно до сформованих за допомогою автоматизованої системи діловодства Господарського суду Одеської області довідок до електронних кабінетів Прокуратури, Сільради та ПП "АГА" Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою в автоматичному режимі 13.05.2026 доставлено ухвалу про відкриття провадження у справі.

Надіслана ФОП Бобнюк А.М. на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу копія ухвали про відкриття провадження у справі вручена під розписку 18 травня 2026 року.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.06.2026 відкладено підготовче засідання на 02 липня 2026 року.

Відповідно до сформованих за допомогою автоматизованої системи діловодства Господарського суду Одеської області довідок до електронних кабінетів Сільради та ПП "АГА" Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою в автоматичному режимі 11.06.2026 доставлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 02 липня 2026 року.

Надіслана ФОП Бобнюк А.М. на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу копія ухвали про відкладення підготовчого засідання на 02 липня 2026 року вручена під розписку 17 червня 2026 року.

Ухвалами Господарського суду Одеської області від 02.07.2026 продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів, закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 11 серпня 2026 року.

Відповідно до сформованих за допомогою автоматизованої системи діловодства Господарського суду Одеської області довідок до електронних кабінетів Сільради та ПП "АГА" Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою в автоматичному режимі 02.07.2026 доставлено ухвали про продовження строку підготовчого провадження, закриття підготовчого провадження та призначення судового засідання для розгляду справи по суті на 02 липня 2026 року.

Надіслані ФОП Бобнюк А.М. на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу копії ухвал про продовження строку підготовчого провадження, закриття підготовчого провадження та призначення судового засідання для розгляду справи по суті на 02 липня 2026 року вручені під розписку 11 липня 2026 року.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.08.2026 відкладено розгляд справи на 10 вересня 2026 року.

Відповідно до сформованих за допомогою автоматизованої системи діловодства Господарського суду Одеської області довідок до електронних кабінетів Сільради та ПП "АГА" Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою в автоматичному режимі 11.08.2026 доставлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 10 вересня 2026 року.

Надіслана ФОП Бобнюк А.М. на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу копія ухвали про відкладення розгляду справи на 10 вересня 2026 року повернулась неврученою із відміткою поштової установи про відсутність адресата.

У призначене на 10.09.2026 судове засідання представники Сільради, ПП "АГА" та ФОП Бобнюк А.М. не з`явились, підстав неявки суду не повідомлено.

Положеннями частини 4 статті 120 ГПК України передбачено, що ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Кузнецов та інші проти Російської Федерації зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи Серявін та інші проти України, Проніна проти України), з якої випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Приписи частин 4 та 5 статті 6 ГПК України визначають, що Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Пунктом 42 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 із змінами, передбачено, що засобами ЄСІТС в автоматичному режимі здійснюється перевірка наявності в особи зареєстрованого Електронного кабінету. У разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі. В іншому випадку до автоматизованої системи діловодства надходить повідомлення про відсутність в особи зареєстрованого Електронного кабінету.

В свою чергу, пункт 37 Положення визначає, що підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.

У випадку, якщо особа (учасник справи) зареєструвала свій Електронний кабінет, електронна форма вручення їй судових рішень є обов`язковою та пріоритетною щодо письмової форми вручення, яка, на відміну від електронної форми, може бути реалізована судом у зазначеному випадку лише за окремою заявою учасника справи.

Саме така правова позиція суду касаційної інстанції викладена в ухвалах Верховного Суду від 06.03.2023 у справі № 916/3104/21 та від 17.05.2023 у справі № 910/15120/20.

Приписами частини 4 статті 120 ГПК України передбачено, що ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Враховуючи наявність сформованих автоматизованою системою діловодства Господарського суду Одеської області довідок про завчасну доставку до електронних кабінетів Сільради та ПП "АГА" підсистемою Електронний суд Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в автоматичному режимі постановлених у справі ухвал, останні належним чином повідомлені про судове провадження та призначені засідання, відтак неявка їх представників не перешкоджає розгляду справи.

Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах (частини 1 та 4 статті 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).

Частиною 2 статті 27 ГПК України встановлено, що для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Виходячи зі змісту статей 120,242 ГПК, пунктів 11,17,99,116,117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 908/1724/19, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, від 07.09.2022 у справі № 910/10569/21).

Окрім того, у відповідності до приписів пункту 76 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 із змінами, для отримання поштових відправлень користувачі послуг поштового зв`язку повинні забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України Про поштовий зв`язок, цих Правил.

Ухвали Господарського суду Одеської області надсилались на адресу ФОП Бобнюка А.М., зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте отримання їх Третьою особою залежить від суб`єктивної поведінки останнього, відтак надіслана кореспонденція суду вважається врученою належним чином, а ФОП Бобнюк А.М. обізнаним про призначенні судові засідання.

В процесі розгляду справи Прокурор підгримував заявлені позовні вимоги та наполягав на задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі.

В процесі розгляду справи Господарським судом Одеської області, у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Прокурора в інтересах держави в особі Сільради до відповідача: ПП "АГА", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ФОП Бобнюк А.М., про стягнення заборгованості з орендної плати, розірвання договору оренди та виселення з нежитлового приміщення, 10 вересня 2026 року в судовому засіданні судом проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 21 вересня 2026 року.

Приписами статті 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Короткий зміст позовних вимог та заперечень сторін:

Звертаючись із позовом до суду Прокурор в інтересах держави в особі Сільради до ПП "АГА" просить:

стягнути з Приватного підприємства "АГА" на користь Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області заборгованість з орендної плати за договором оренди від 31.12.2003 № 7-с/2003/КЕВ з урахуванням індексу інфляції та пені на загальну суму 132535,57 грн, у тому числі основного боргу 117264,84 грн, пені у розмірі 15270,73 грн;

розірвати Договір оренди від 31.12.2003 № 7-с/2003/КЕВ нерухомого майна нежитлові приміщення будівлі за генпланом № 3 загальною площею 84,48 кв.м, розташованого за адресою: Одеська область, Березівський район, с-ще Буялик, вул. Андрія Дудника, 25 (колишня адреса: Одеська область. Іванівський район, смт. Петрівка (ст. Буялик), військове містечко № Петрівка-3), який укладений між Одеською квартирно-експлуатаційною частиною району (правонаступником якого є Великобуялицька сільська рада Березівського району Одеської області) та Приватним підприємством "АГА";

виселити Приватне підприємство "АГА" з нежитлового приміщення будівлі за генпланом № 3 загальною площею 84,48 кв.м, розташованого за адресою: Одеська область, Березівський район, с-ще Буялик, вул. Андрія Дудника, 25, на користь Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області.

Фактичними підставами звернення із позовом до суду визначено те, що ПП "АГА" допущено порушення взятих на себе за укладеним 31.12.2003 договором оренди № 7-с/2003/КЕВ зобов`язань в частині своєчасного та остаточного внесення орендної плати упродовж липня 2023 - лютого 2026 років, у зв`язку із чим сукупний розмір заборгованості складає 117264,84 грн.

При цьому тривале порушення відповідного зобов`язання із внесення орендної плати є істотним порушенням умов договору оренди, що наділяє правом вимагати його розірвання в судовому порядку із подальшим виселенням із займаного приміщення.

У той же час, після повідомлення Сільради про виявлене порушення ПП "АГА" умов укладеного правочину, останньою не вчинено відповідних дій задля відновлення порушеного права, що, в свою чергу, наділяє Прокурора правом на звернення із позовом до суду.

Додатково Прокурор посилається на те, що майно, передане за укладеним 31.12.2003 договором оренди № 7-с/2003/КЕВ, розташовано в Одеській області, що наділяє правом на звернення із позовом саме до Господарського суду Одеської області.

Письмового відзиву від ПП "АГА" до Господарського суду Одеської області та матеріалів справи не надходило, у зв`язку з чим, у відповідності до частини 4 статті 13 та частини 9 статті 165 ГПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, суд встановив:

31 грудня 2003 року між Одеською квартирно-експлуатаційною частиною району (Орендодавець) та ПП "АГА" (Орендар) укладено договір оренди № № 7-с/2003/КЕВ м. Одеса (Договір), відповідно до пункту 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно (Майно) нежитлові приміщення будівлі за генпланом № 3 загальною площею 84,48 кв.м, яке розташоване за адресою: Одеська обл., Іванівський р-н, смт. Петрівка (ст. Буялик), військове містечко № Петрівка-3, що знаходиться на балансі Одеської КЕЧ району, вартість якого визначено згідно з Актом оцінки та становить за експертною оцінкою 10527,50 грн.

Майно передається в оренду з метою організації торгівлі продовольчими товарами (крім товарів підакцизної групи) 74,48 кв.м та торгівлі продовольчими товарами підакцизної групи 10 кв.м (пункт 1.2).

Склад орендованого майна згідно з Актом інвентаризації (Додаток № 1).

Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та Акта приймання-передачі Майна (пункт 2.1).

Передача Майна в оренду не тягне за собою виникнення в Орендаря права власності на це Майно. Власником Майна залишається держава, а Орендар користується ним протягом строку оренди (пункт 2.2).

Передача Манна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною в Акті оцінки, складеному за Методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України (пункт 2.3).

У разі припинення цього Договору Манно повертається Орендарем Орендодавцю в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу. Орендодавець повинен скласти Акт прийому-передачі та прийняти Майно протягом одного місяця (пункт 2.4).

Орендар повертає Майно Орендодавцю в аналогічно порядку, встановленому при передачі Майна Орендарю цим Договором. Майно вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання сторонами Акта прийому-передачі (пункт 2.5).

Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (січень 2003 року) 77,05 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначено чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування базової орендної плати на індекс інфляції за період з базового до першого місяця оренди (пункт 3.1).

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за і попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (пункт 3.2).

Орендна плата у розмірі 100% перераховується Орендарем до спеціального фонду державного бюджету на спеціальний реєстраційний рахунок Одеської КЕЧ району в територіальному органі Державного казначейства щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним (пункт 3.2).

Розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших, випадках, передбачених чинним законодавством (пункт 3.4).

Орендна платна, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до держбюджету відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати (пункт 3.5).

За невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (пункт 9.1).

Цей Договір діє строком на п`ять років з 31 грудня 2003 року по 31 грудня 2008 року включено (пункт 10.1)

Умови цього Договору зберігають силу протягом всього терміну дії Договору, в тому мислі у випадках, коли після його укладення, законодавством встановлено правила, що погіршують становище Орендаря, а в частиш зобов`язань Орендаря щодо орендної плати до виконання зобов`язань (пункт 10.2).

Зміни і доповнення або розірвання цього Договору допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни та доповнення, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дата їх подання до розгляду іншою стороною (пункт 10.3).

За ініціативою однієї із сторін цей Договір може бути розірвано рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством (пункт 10.4).

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором (пункт 10.6).

Сторони погоджуються, що цей Договір може бути достроково розірваний на вимогу Орендодавця, якщо Орендар, серед іншого, передає орендоване Майно (його частину) у суборенду без письмового дозволу Орендодавця (пункт 10.8)

Орендар має право передавати орендоване Майно в суборенду за письмовим дозволом Орендодавця (пункт 11.1).

Представлена копія Договору містить залишені представниками підписи.

Згідно рішення Петрівської сільської ради 15 сесії 24 скликання № 181-ХХІV від 16.12.2003 «Про прийом фондів військового містечка № 2,3 смт. Петрівка Іванівського району Одеської області від КЕУ м. Одеса до комунальної власності територіальної громади Петрівської селищної ради, відповідно до вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про передачу об`єктів права державної і комунальної власності», постанови Кабінету Міністрів України № 1282 від 29.08.2002 «Про затвердження порядку вилучення і передачі військового майна Збройних сил» та наказу КЕУ Південного округу № 31/1/520 від 03.10.2002, прийнято до комунальної власності територіальної громади Петрівської селищної ради фонди військового містечка Петрівка № 2, №3 смт. Петрівка (згідно переліку), про, що складено відповідні акти, у тому числі акт приймання-передачі комунальних споруд і обладнання, об`єктів культурного і побутового призначення, техніки військової частини НОМЕР_1 від 01.12.2003 (опис № 2 об`єктів культурного і побутового призначення), а також приймання-передачі відомчого житлового фонду у комунальну власність від 2003 року.

25 грудня 2009 року між Петрівською селищною радою Іванівського району Одеської області (Орендодавець) та ПП "АГА" (Орендар) укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, котрою викладено пункт 10.1 в новій редакції: «Цей Договір діє строком на п`ятнадцять років з 01 листопада 2009 року по 01 листопада 2024 року включно».

26 січня 2015 року між Петрівською селищною радою Іванівського району Одеської області (Орендодавець) та ПП "АГА" (Орендар) укладено Додаткову угоду № 2 до Договору, якою викладено наступні пункти в новій редакції:

Пункт 3.1 «Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 786 зі змінами і складає 25054,66 гривень»;

Пункт 3.2 «Орендна плата за базовий місяць оренди (січень 2015 року) складає 2087,89 гривень»;

Доповнено Договір пунктом 5.13 «Щомісячно компенсувати Орендодавцю, сплачений за даний об`єкт оренди, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки».

Рішенням І сесії VІІІ скликання Великобуялицької сільської ради Іванівського району Одеської області від 15.07.2019 № 5-VІІІ «Про початок ліквідації Петрівської селищної ради, шляхом приєднання до Великобуялицької сільської ради», з-поміж іншого вирішено почати процедуру ліквідації Петрівської селищної ради шляхом приєднання до Великобуялицької сільської ради, яку визначено правонаступником всього майна, прав та обов`язків Петрівської селищної ради. Також, вирішено почати процедуру об`єднання бюджетів селищної ради та Великобуялицької сільської ради в один бюджет Великобуялицької сільської ради, утворено та визначено склад комісії та заходи щодо проведення інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, грошових коштів та рахунків Петрівської селищної ради, затверджено форму передавального акту.

Рішенням Великобуялицької сільської ради Іванівсього району Одеської області № 96-VІІІ від 20.01.2020 затверджено передавальний акт Петрівської селищної ради.

Згідно передавального акту від 20.01.2020 комісія з реорганізації Петрівської селищної ради, Великобуялицька сільська рада, вул. Преображеська,118, с. Великий Буялик, Іванівського району, Одеської області внаслідок реорганізації Петрівської селищної ради шляхом приєднання до Великобуялицької сільської ради є правонаступником майна, активів та зобов`язань Петрівської селищної ради, а саме необоротних активів: рах № 1013 11581168,00 грн, рах. № 1014-212065,00 грн; основних засобів: рах. № 1114-35602,00 грн, рах № 1512-12654,90 грн, рах № 1513-10953,00 грн; МБП рах № 1812-115962,62 грн; знос основних засобів 9056550,00 грн;; прод. харчування рах № 1511-18967,49 грн; дебіторська заборгованість 12235,27 грн. (батьк. плата).

Також, згідно передавального акту разом з майном селищної ради Великобуялицька сільська рада приймає документи, що підтверджують право власності (володіння, користування, розпорядження) на об`єкти основних засобів та документів, які підтверджують право власності або користування земельними ділянками.

Відповідно до акту передачі інших необоротних матеріальних активів та запасів від 20.01.2020 з Петрівської селищної ради до Великобуялицької сільської ради передано нерухоме майно, що є предметом договору оренди від 31.12.2003 № 7-с/2003/КЕВ м. Одеса, зокрема магазин № 3 (склад) (інвентарний номер 101312). Відповідно до інвентаризаційного опису необоротних активів Великобуялицької сільської ради Березівського (колишнього Іванівського) району Одеської області від 25.12.2020 під номером 7 зазначено вказаний об`єкт нерухомості, що є предметом договору оренди від 31.12.2003 № 7-с/2003/КЕВ м. Одеса, як магазин № 3 (склад) з інвентарним/номенклатурним номером101310027.

Прокурором представлено звіт про рух коштів на рахунках Сільради щодо укладеного Договору оренди упродовж 01.01.2023 27.03.2026 років.

20 червня 2025 року між ПП "АГА" (Орендар) та ФОП Бобнюком А.М. укладено договір суборенди нежитлового приміщення, відповідно до пункту 1.1 якого відповідно до договору оренди № 7-с/2003/КЕВ м. Одеси від 31.12.2003 Орендар надає, а Суборендар використовує нежитлове приміщення за адресою: вул. Лядова, 25 в с. Буялик, Березівського р-ну Одеської обл., загальною площею 84,48 кв.м. для торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами.

Термін дії суборенди: Два роки та десять місяців (пункт 1.2).

Орендар зобов`язаний передати приміщення Суборендарю по Акту прийому- передачі. в якому вказати технічний стан приміщення та обладнання, яке в ньому знаходиться (пункт 2.2).

Орендар маг право контролювати стан приміщення щодо його використання відповідно до п.3.5 цього договору (пункт 2.3).

Орендар не відповідає по зобов`язанням Суборендаря (пункт 2.4).

За вказане приміщення Суборендар сплачує орендну плату в розмірі 2087 грн 89 коп. (пункт 4.2).

Експлуатаційні витрати Суборендарем сплачуються додатково у термін, встановлений Орендарем, згідно пред`явлених розрахунків (пункт 4.3).

Оплата в сумі 2087 грн 89 коп. за суборендоване приміщення здійснюється щомісяця не пізніше 20 числа кожного місяця (пункт 4.4).

За неналежне або невиконання обов`язків за цим договором суборенди сторони несуть відповідальність згідно тминним законодавством України (пункт 5.1).

Представлена копія Договору суборенди містить залишені представниками підписи та скріплена печатками контрагентів.

20 червня 2026 року між ПП "АГА" та ФОП Бобнюк А.М. складено акт приймання-передачі, відповідно до якого першим передано, а другим прийнято нерухоме майно, розташоване за адресою: с. Буялик, вул. Лядова, 25, Березівського району, Одеської області, площею 84,48 кв.м та взято зобов`язання повернути його в такому ж стані.

11 листопада 2025 року Прокурор звернувся до Сільради із запитом в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру», в якому посилаючись на укладений між Сільрадою та ПП "АГА" Договір, рішення Господарського суду Одеської області від 12.05.2025 у справі № 916/373/25, з`ясовує факт виконанням останнім взятих на себе зобов`язань із своєчасного та остаточного внесення орендної плати. Також просить надати відповідні документи за наведеним переліком.

13 листопада 2025 року Сільрадою у відповідь на запит Прокурора від 11.11.2025 надсилає відповідні документи, серед яких розрахунок заборгованості з орендної плати з урахуванням індексу інфляції за період з липня 2023 року по жовтень 2025 року.

18 листопада 2025 року Сільрадою складено до керівника ПП "АГА" претензію, в якій посилається на укладений Договір, строк дії якого продовжено на період воєнного стану, зазначає про порушення останнім взятих на себе зобов`язань із своєчасного та остаточного внесення орендної плати упродовж 01.07.2023 01.10.2025, у зв`язку із чим розмір заборгованості складає 96905,09 грн.

Надіслана керівнику ПП "АГА" претензія повернулась неврученою.

02 січня 2026 року Прокурор звернувся до Сільради із запитом в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру», в якому посилаючись на укладений між Сільрадою та ПП "АГА" Договір, наявну у останнього заборгованість із внесення орендної плати упродовж липня 2023 року грудня 2025 року розміром 56453,00 грн, з метою представництва інтересів держави в особі Сільради, просить надати документа за наведеним переліком.

06 січня 2026 року Сільрадою у відповідь на запит Прокурора від 02.01.2026 повідомлено про звернення до ПП "АГА" із претензією про сплату заборгованості із внесення орендної плати.

08 січня 2026 року Сільрадою складено до керівника ПП "АГА" претензію, в якій посилається на укладений Договір, строк дії якого продовжено на період воєнного стану, зазначає про порушення останнім взятих на себе зобов`язань із своєчасного та остаточного внесення орендної плати упродовж 01.07.2023 01.10.2025, у зв`язку із чим розмір заборгованості складає 96905,09 грн.

Надіслана керівнику ПП "АГА" претензія повернулась неврученою.

05 лютого 2026 року Прокурор звернувся до Сільради із запитом в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру», в якому посилаючись на укладений між Сільрадою та ПП "АГА" Договір, наявну у останнього заборгованість із внесення орендної плати упродовж липня 2023 року грудня 2025 року розміром 56453,00 грн, з метою представництва інтересів держави в особі Сільради, з`ясовує вчинення відповідних дій для захисту порушеного права Сільради як Орендодавця.

06 лютого 2026 року Сільрадою у відповідь на запит Прокурора від 05.02.2026 надано відповідні наявні документи та повідомлено, що станом на 01.02.2026 розмір заборгованості ПП "АГА" за Договором складає 106991,88 грн.

06 лютого 2026 року Сільрадою складено довідку № 230/02-15, відповідно до якої згідно Договору адреса об`єкта оренди є Одеська обл., Іванівський р-н, смт Петрівка (ст. Буялик), військове містечко № Петрівка 3. Станом на дату видачу довідки актуальною адресою об`єкта нерухомості є Одеська обл. Березівський р-н (стара назва Іванівський район), селище Буялик (смт. Петрівка), вул. Андрія Дудника (військове містечко № 3 Петрівка-3 стара назва Лядова), 25.

27 березня 2026 року Сільрадою повідомлено Прокурора про порушення ПП "АГА" умов Договору в частині своєчасного та остаточного внесення орендної плати, у той же час зазначено про внесення коштів за ПП "АГА" іншою особою (фізичною).

06 квітня 2026 року Прокурор звернувся до Сільради із запитом в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру», в якому посилаючись на укладений між Сільрадою та ПП "АГА" Договір, порушення останнім взятих на себе зобов`язань із своєчасного та остаточного внесення орендної плати, з метою представництва інтересів держави в особі Сільради, просить надати відповідні документи за переліком.

10 квітня 2026 року Сільрадою у відповідь на запит Прокурора від 06.04.2026 представлено відповідні документи (розрахунок заборгованості).

22 квітня 2026 року Прокурор звернувся до Сільради із запитом в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру», в якому посилаючись на укладений між Сільрадою та ПП "АГА" Договір, порушення останнім взятих на себе зобов`язань із своєчасного та остаточного внесення орендної плати, повідомляє про підготування позовної заяви до суду.

27 квітня 2026 року Сільрадою у відповідь на запит Прокурора від 22.04.2026 повідомлено, що не заперечує проти представництва її інтересів в суді.

04 травня 2026 року Сільрадою складено до керівника ПП "АГА" претензію, в якій посилається на укладений Договір, строк дії якого продовжено на період воєнного стану, зазначає про порушення останнім взятих на себе зобов`язань із своєчасного та остаточного внесення орендної плати, у зв`язку із чим розмір заборгованості складає 133000,00 грн.

05 травня 2026 року Сільрадою у відповідь на запит Прокурора від 06.04.2026 повідомлено, що після обстеження приміщення, переданого ПП "АГА" за укладеним Договором, встановлено факт відсутності господарської діяльності останнього.

Між тим встановлено, що відповідне приміщення використовується іншою особою на підставі договору суборенди.

Відповідно до представленого розрахунку заборгованості за ПП "АГА" обліковується 117264,84 грн, сукупно нарахованих у зв`язку із відсутністю своєчасного та остаточного внесення орендної плати упродовж липня 2023 лютого 2026 року.

Відповідно до представленого розрахунку заборгованості за ПП "АГА" обліковується 15270,73 грн пені, нарахованої у зв`язку із простроченням строків внесення плати у повному обсязі.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:

Частиною 1 статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Стаття 131-1 Конституції України передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно із частиною 3 статті 41 ГПК України у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Частиною 3 статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

При цьому частина 4 статті 53 ГПК України визначає, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до висновку № 3 (2008) Консультативної Ради Європейських прокурорів Про роль прокуратури за межами сфери кримінального права прокурор має реалізовувати функції від імені суспільства та на захист державних інтересів.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави висловив позицію проте, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. З мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій, чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям; прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції, у спірних відносинах.

Таким чином, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко невизначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування (стаття 7 Конституції України).

Статтею 2 ЦК України передбачено, що учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи). Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Так, частиною 1 статті 6 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема, на нерухоме майно.

Згідно із частиною 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до частини 1 статті 169 ЦК України територіальні громади діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Згідно зі статтею 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 2 Закону України Про місцеве самоврядування в України місцеве самоврядування в Україні це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Статтею 4 Закону України Про місцеве самоврядування в України одним із основних принципів місцевого самоврядування визначено поєднання місцевих і державних інтересів.

Відповідно до статті 10 Закону України Про місцеве самоврядування в України сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (частини 1, 4 та 8 статті 60 Закону України Про місцеве самоврядування в України).

При цьому частина 1 статті 62 Закону України Про місцеве самоврядування в України передбачає, що держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб. У випадках, коли доходи від закріплених за місцевими бюджетами загальнодержавних податків та зборів перевищують мінімальний розмір місцевого бюджету, держава вилучає із місцевого бюджету до державного бюджету частину надлишку в порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Конституційний Суд України зазначив, що поняття орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абзац 2 частини 5 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99).

За змістом частин 1,3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 р. у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 р. у справі № 924/1237/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки:

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (пункт 37).

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (пункт 38).

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (пункт 39).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо (пункт 40).

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (пункт 43).

Враховуючи викладене, господарським судом встановлено, що Прокурором надано розумний строк для звернення Сільради для відновлення порушених прав, проте останньою з моменту отримання запитів в порядку статті 23 Закону України Про прокуратуру не вчинено спрямованих на захист порушених інтересів дій, відтак, суд доходить до висновку, Прокурором підтверджено наявність підстав для представництва інтересів Сільради.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В свою чергу, частинами 1 та 2 статті 67 ГК України (тут і далі, в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В свою чергу, частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в частинах 1 та 7 статті 193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1 та 6 статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1 та 4 статті 286 ГК України встановлено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно із частиною 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Відповідно до частин 1 та 5 статті 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно ж до частини 1 статті 770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця.

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між Сільрадою та ПП "АГА" виникли господарські правовідносини на підставі укладеного 31.12.2003 Договору оренди № 7-с/2003/Кев. м. Одеса, оскільки Сільрада фактично стала власником відповідного майна, після досліджених в описовій частині рішення змін.

При цьому, внаслідок укладення 25.12.2009 Додаткової угоди № 1 до Договору, строк дії останнього становив з 01.11.2009 до 01.11.2024 включно.

Суд доходить до висновку, що під час укладення договору оренди сторони керувалися Законом України від 10.04.1992 № 2269-XII "Про оренду державного та комунального майна".

27 грудня 2019 року набрав чинності Закон України від 03.10.2019 № 157-ІХ "Про оренду державного та комунального майна", який введено в дію 01.02.2020, та відповідно до пункту 2 Перехідних положень якого на правовідносини щодо продовження договору оренди після 01.07.2020 поширюється дія саме цього Закону.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, строк якого в подальшому був неодноразово продовжений Указами Президента України та триває понині.

Водночас, у зв`язку із запровадженням воєнного стану в Україні, Верховною Радою Законом від 01.04.2022 № 2181-IX внесено зміни до Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 157-ІХ та доповнено пунктом 6-1, яким унормовано, що під час дії воєнного стану Кабінет Міністрів України може встановити інші правила передачі в оренду державного та комунального майна, ніж ті, що передбачені цим Законом, зокрема щодо: продовження договору оренди, шляхом запровадження можливості автоматичного продовження договорів оренди, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, на строк до припинення чи скасування та на чотири місяці після припинення чи скасування воєнного стану.

На виконання вказаних законодавчих приписів Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 27.05.2022 № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану", яка набрала законної сили 01.06.2022.

У пункті 5 Постанови № 634 від 27.05.2022 визначено, що договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про не продовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.

Правовий аналіз наведених нормативних приписів вказаної Постанови дає підстави для висновку, що автоматичне продовження договорів оренди державного та комунального майна, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, починається з 24.02.2022, за таких умов:

- строк дії відповідних договорів завершується у період воєнного стану;

- відсутнє повідомлення балансоутримувача, з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, направленого за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди, орендодавцю та орендарю про не продовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону № 157-ІХ.

Матеріали справи не містить заперечень сторін проти продовження строку дії Договору оренди, заперечень Сільради як балансоутримувача та власника майна, відтак суд доходить до висновку, що Договір оренди автоматично продовжив свою дію після 01 листопада 2024 року на період введеного воєнного стану.

Умовами укладеного Договору оренди передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (січень 2003 року) 77,05 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначено чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування базової орендної плати на індекс інфляції за період з базового до першого місяця оренди (пункт 3.1).

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за і попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (пункт 3.2).

Відповідно ж до пункту 3.5 Договору оренди орендна платна, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до держбюджету відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати

Поряд із наведеним, 26.01.2015 року укладено Додаткову угоду № 2 до Договору, якою викладено наступні пункти в новій редакції:

пункт 3.1 «Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 786 зі змінами і складає 25054,66 гривень»;

пункт 3.2 «Орендна плата за базовий місяць оренди (січень 2015 року) складає 2087,89 гривень».

Відповідно до частини 1 та 3 статті 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна.

Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону).

Статтею 2 Закону населення" України "Про індексацію грошових доходів передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті.

Водночас, частиною другою статті 2 цього Закону передбачено, що Кабінет Міністрів України може встановлювати інші об`єкти індексації, що не передбачені частиною першою цієї статті.

З метою реалізації Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" Кабінет Міністрів України постановою № 1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Відповідно до пункту 13 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 № 786 в редакції, що діяла на час укладення договору та внесення додаткових угод до договору, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» в редакції від 10.04.1992 № 2269-ХІІ, що діяв на час укладення договору, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно частини 1 статті 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» в редакції від 10.04.1992 № 2269-ХІІ, що діяв на час укладення договору і додаткових угод однією із істотних умов договору оренди є орендна плата з урахуванням її індексації.

Укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна.

Типові договори оренди державного майна розробляє і затверджує Фонд державного майна України, типові договори оренди майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, затверджують відповідно Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування.

За згодою сторін у договорі оренди можуть бути передбачені й інші умови.

Умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення (приведення у відповідність з цим Законом) законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря.

З наведеного, передбачені статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" істотні умови договору оренди, зокрема орендна плата з урахуванням її індексації, є обов`язковими для суб`єктів права державної власності, майно яких є об`єктом оренди.

У постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, зазначено, що нарахування "інфляційних втрат" за наступний період з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця є обґрунтованим, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.

У даній справі заявлено позовну вимогу про стягнення заборгованості з орендної плати з врахуванням індексу інфляції за період з липня 2023 року по лютий 2026 року включно зазначаємо, що орендна плата з урахуванням індексації на початок розрахункового періоду (на 01.07.2023) складала 5877,05 грн, яку розраховано наступним чином:

За період січень-грудень 2015 року сума орендної плати з урахуванням індексації склала 2992,22 грн (103,10% * 105,30% * 110,80% * 114,00% * 102,20% * 100,40% * 99,00% * 99,20% *102,30% * 98,70% * 102,00% * 100,70% = 143,313% (сукупний індекс інфляції), а саме 2 087,89 грн. (сума орендної плати) * 143,313% (сукупний індекс інфляції) / 100% = 2992,22 грн (сума орендної плати з урахуванням індексації);

2016 році індексація орендної плати не здійснювалася відповідно до вимог Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік», яким було зупинено на 2016 рік дію норми ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» в частині індексації орендної плати.

За період з січня 2017 року по грудень 2019 року сума орендної плати з урахуванням індексації склала 3 885,12 грн (101,10% * 101,00% * 101,80% * 100,90% * 101,30% * 101,60% * 100,20% * 99,90% * 102,00% * 101,20% * 100,90% * 101,00% * 101,50% * 100,90% * 101,10% * 100,80% * 100,00% * 100,00% * 99,30% * 100,00% * 101,90% * 101,70% * 101,40% * 100,80% * 101,00% * 100,50% * 100,90% * 101,00% * 100,70% * 99,50% * 99,40% * 99,70% * 100,70% * 100,70% * 100,10% * 99,80% = 129,841% (сукупний індекс інфляції), а саме 2992,22 грн (сума орендної плати) * 129,841% (сукупний індекс інфляції) / 100% = 3885,12 грн (сума орендної плати з урахуванням індексації).

За період з січня 2020 по грудень 2022 року сума орендної плати з урахуванням індексації склала 5681,46 грн. (Сукупний індекс інфляції] = 100,20% * 99,70% * 100,80% * 100,80% * 100,30% * 100,20% * 99,40% * 99,80% * 100,50% * 101,00% * 101,30% * 100,90% * 101,30% * 101,00% * 101,70% * 100,70% * 101,30% * 100,20% * 100,10% * 99,80% * 101,20% * 100,90% * 100,80% * 100,60% * 101,30% * 101,60% * 104,50% * 103,10% * 102,70% * 103,10% * 100,70% * 101,10% * 101,90% * 102,50% * 100,70% * 100,70% = 146,236% (сукупний індекс інфляції), а саме 3 885,12 грн. (сума орендної плати) * 146,236% (сукупний індекс інфляції) / 100% = 5681,46 грн. (сума орендної плати з урахуванням індексації).

За період з січня 2023 по червень 2023 сума орендної плати з урахуванням індексації склала 5 877,05 грн. [Сукупний індекс інфляції] = 100,80% * 100,70% * 101,50% * 100,20% * 100,50% * 100,80% = 104,580% ), а саме 5681,46 грн (сума орендної плати) * 104,580% (сукупний індекс інфляції) / 100% = 5877,05 грн (сума орендної плати з урахуванням індексації).

Враховуючи наведене, господарський суд доходить до висновку, що ПП "АГА" як Орендарем в порушення приписів статей 525,526,610,629,759,762 ЦК України, статей 193,283,286 ГК України та умов Договору обов`язку з перерахування орендної плати з урахуванням індексації за період з липня 2023 року по лютий 2026 року не виконано, не дивлячись на те, що з урахуванням приписів частини 1 статті 530 ЦК України та умов пункту 3.3 Договору оренди строк виконання щомісячних зобов`язань в загальному розмірі 117264, 84 грн настав (судом перевірено представлений розрахунок заборгованості та встановлено його відповідність методології нарахування та приписам законодавства).

ПП "АГА" доказів, які спростовують позицію Прокурора, не представлено, так само як і не представлено доказів своєчасного та остаточного внесення коштів.

Відтак позовні вимоги Прокуратора про стягнення з ПП "АГА" на користь Сільради 117264, 84 грн основного боргу підлягають задоволенню.

Частиною 3 статті 14 ЦК України встановлено, що виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За частинами 1 та 2 статті 614 ЦК вбачається, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до положень абзацу 1 частини 1 статті 617 ЦК та статті 218 ГК підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язанням несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язанням виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно частини 1 статті 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

В силу частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Приписами статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

В статті 549 ЦК України надано визначення неустойки (штрафу, пені), під якою слід розуміти грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (стаття 1). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3).

Укладаючи Договір сторонами у пункту 3.5 передбачено, що орендна платна, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до держбюджету відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Ознайомившись із представленим Прокурором розрахунком пені із зазначеним періодом нарахування по кожному із прострочених зобов`язань, судом встановлено, що останній виконано у відповідності до методології та приписів чинного законодавства України.

Відтак, вважає наявними правові підстави для стягнення з ПП "АГА" на користь Сільради, окрім 117264, 84 грн основного боргу, 15270,73 грн пені.

Підстави для зміни або розірвання договору, визначені статтею 651 ЦК України і за загальним правилом, викладеним в частині 1 цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Про зміну або розірвання договору в порядку частини 1 статті 651 ЦК України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).

Разом з тим, законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.

Так, за частиною 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Зміна умов договору (чи його розірвання) в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов`язання іншою стороною договору у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 611 ЦК України, тобто способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося.

Іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку (крім істотного його порушення) відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України є випадки, встановлені законом або договором, і настання таких випадків зумовлює право сторони ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац 2 частини 2 статті 651 ЦК України).

З аналізу статті 651 ЦК України вбачається, що йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати зміни договору на підставі частини 2 статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення між шкодою та тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Наведений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/3568/18, від 17.04.2019 у справі № 910/6381/18 та від 14.08.2019 у справі № 910/8819/18.

Приймаючи до уваги те, що ПП "АГА" як Орендарем порушувались умови укладеного Договору оренди частині своєчасного та остаточного внесення орендної плати упродовж липня 2023 року лютого 2026 року, суд доходить до висновку про допущення ним істотного порушення Договору оренди протягом тривалого часу, що тягне для другої сторони неможливість досягнення цілей договору, а саме отримання Сільрадою визначених умовами Договору коштів, відтак господарський суд вважає наявними правові підстави для розірвання Договору оренди.

Приписи статті 173 ГПК України передбачають, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Приймаючи до уваги те, що господарський суд дійшов до висновку про розірвання Договору оренди, ПП "АГА" підлягає виселенню з нежитлового приміщення будівлі за генпланом № 3 загальною площею 84,48 кв.м, розташованого за адресою: Одеська область, Березівський район, с-ще Буялик, вул. Андрія Дудника, 25, на користь Сільради.

Відповідно до вимог частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частиною першою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами першої-третьою статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

У рішенні від 03.01.2018 Віктор Назаренко проти України (Заява № 18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції справедливого судового розгляду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають справедливого балансу між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (рішення у справі Беер проти Австрії (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17,18, від 06 лютого 2001 року).

Пунктом 2 частини першої статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.13,20,53,73,74,76,86,129,165,232,233,237,238,240,241

Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов керівника Березівської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області до відповідача: Приватного підприємства "АГА", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Фізична особа-підприємець Бобнюк Андрій Михайлович, про стягнення заборгованості з орендної плати, розірвання договору оренди та виселення з нежитлового приміщення задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "АГА" (03035, м. Київ, вул. Мокра, буд. 16, Код ЄДРПОУ 21034351) на користь Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області (67224, Одеська обл., Березівський р-н, с. Великий Буялик, вул. Преображенська, буд. 118, Код ЄДРПОУ 04378416) заборгованість з орендної плати за договором оренди від 31.12.2003 № 7-с/2003/КЕВ з урахуванням індексу інфляції та пені на загальну суму 132535/сто тридцять дві тисячі п`ятсот тридцять п`ять/грн 57коп., у тому числі основного боргу 117264/сто сімдесят одну тисячу двісті шістдесят чотири/грн 84коп., пені у розмірі 15270/п`ятнадцять тисяч двісті сімдесят/грн 73коп.

Розірвати Договір оренди від 31.12.2003 № 7-с/2003/КЕВ нерухомого майна нежитлові приміщення будівлі за генпланом № 3 загальною площею 84,48 кв.м, розташованого за адресою: Одеська область, Березівський район, с-ще Буялик, вул. Андрія Дудника, 25 (колишня адреса: Одеська область. Іванівський район, смт. Петрівка (ст. Буялик), військове містечко № Петрівка-3), який укладений між Одеською квартирно-експлуатаційною частиною району (правонаступником якого є Великобуялицька сільська рада Березівського району Одеської області /67224, Одеська обл., Березівський р-н, с. Великий Буялик, вул. Преображенська, буд. 118, Код ЄДРПОУ 04378416) та Приватним підприємством "АГА" (03035, м. Київ, вул. Мокра, буд. 16, Код ЄДРПОУ 21034351).

Виселити Приватне підприємство "АГА" (03035, м. Київ, вул. Мокра, буд. 16, Код ЄДРПОУ 21034351) з нежитлового приміщення будівлі за генпланом № 3 загальною площею 84,48 кв.м, розташованого за адресою: Одеська область, Березівський район, с-ще Буялик, вул. Андрія Дудника, 25, на користь Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області (67224, Одеська обл., Березівський р-н, с. Великий Буялик, вул. Преображенська, буд. 118, Код ЄДРПОУ 04378416).

Стягнути з Приватного підприємства "АГА" (03035, м. Київ, вул. Мокра, буд. 16, Код ЄДРПОУ 21034351) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Італійська, буд. 3, Код ЄРПОУ 03528552; розрахунковий рахунок № UA 808201720343100002000000564 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 03528552) 7987/сім тисяч дев`ятсот вісімдесят сім/грн 20коп. витрат зі сплати судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Накази видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повний текст складено 21 вересня 2026 р.

Суддя С.Ф. Гут