Рішення № 139928680, 09.09.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/1937/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., за участю секретаря судового засідання Толкунової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства "Агрофірма Гладківське" (код ЄДРПОУ 05388807, 17081, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, с. Гладке, вул. Шевченка, буд. 113)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Надійна логістична компанія" (код ЄДРПОУ 45490547, 65104, м. Одеса, просп. Ярослава Мудрого Князя, буд. 29 кімн. 1)

про стягнення

за участю представників сторін:

позивач: Шмига Ганна

відповідача: не з`явився

Позивач Приватне підприємство "Агрофірма Гладківське" звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Надійна логістична компанія" про стягнення 1123918,87 грн.

Ухвалою суду від 21.05.2026 позовну заяву Приватного підприємства "Агрофірма Гладківське" було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання; вирішено інші процесуальні питання.

03.06.2026 до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 05.06.2026 заяву Приватного підприємства "Агрофірма Гладківське" про вжиття заходів забезпечення позову задоволено; накладено арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Надійна логістична компанія", як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках в фінансових установах та/або банках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову, у межах ціни позову у розмірі 1123918,87 грн., виявлених державним або приватним виконавцем під час виконавчого провадження, за виключенням грошових коштів, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом.

Ухвалою суду від 18.06.2026 відкладено підготовче засідання на 25.06.2026.

Ухвалою суду від 25.06.2026 закрито підготовче провадження у справі №916/1937/26; призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 08.07.2026.

У судовому засіданні 08.07.2026 господарський суд оголосив перерву до 09.09.2026,

У судове засідання 09.09.2026 з`явилась представник позивача, яка підтримала позовні вимоги, просила суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Згідно з ч.1, 2 ст.161 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Частиною 3 ст.161 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами ч.1 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

Водночас, відповідач відзив на позовну заяву не надав, в жодне судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.

При цьому судом враховано, що ухвали господарського суду у цій справі від 21.05.2026, 18.06.2026, 08.07.2026 направлені та доставлені відповідачу до його Електронного кабінету.

Згідно з ч.ч. 4 та 5 ст.6 ГПК України, Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Частиною 7 статті 6 ГПК України передбачено, що особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Відповідно до ч.5 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, в тому числі, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

За наведеного суд констатує, що судом дотримані вимоги процесуального закону щодо належного та своєчасного повідомлення відповідача про розгляд даної справи.

Разом з тим, стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, а також приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений судом, не подав відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні в порядку абз.1 ч.1 ст.219 ГПК України суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України проголосив скорочене рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

в с т а н о в и в:

Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом, 13.11.2025 між Приватним підприємством "Агрофірма Гладківське" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Надійна логістична компанія" (далі - покупець) було укладено договір поставки № 1421/2025-К.

Відповідно до п.1.1. договору, постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити зерно українського походження врожаю 2025 року (далі - товар) на умовах, визначених договором.

Згідно з п.1.2. договору, поставка товару за цим договором здійснюється окремими партіями. Найменування товару, асортимент, клас, ціна за одиницю товару та інша інформація вказується у специфікаціях, які підписуються уповноваженими представниками сторін і становлять невід`ємну частину даного договору.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що постачальник зобов`язується надати в момент передачі товару покупцю належно оформлені документи:

- оригінал видаткових накладних на відпуск товару;

- рахунки постачальника із зазначенням точної кількості та ціни товару та номеру і дати специфікації до договору, згідно якої здійснюється поставка товару;

- оригінали товарно-транспортних накладних;

- податкову накладну, складену в електронній формі, з дотриманням встановлених законом вимог щодо її оформлення і реєстрації;

- завірені копії договорів та заявок на перевезення товару;

- інші документи, вказані у підписаній сторонами специфікації.

Постачальник також зобов`язується надати покупцю належно оформлені документи у наступні строки:

- оригінал видаткових накладних на поставлений товар, оформлений тією ж датою, що і дата поставки товару - протягом 2-х робочих днів з дати поставки;

- податкову накладну, складену в електронній формі, з дотриманням встановлених законом вимог строків щодо її оформлення і реєстрації.

За умовами п.4.1. договору, загальна вартість договору не обмежена та складається із вартості кожної окремої партії товару за всіма специфікаціями до даного договору поставлених постачальником покупцю протягом строку дії договору та у відповідності до його умов.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що ціна за одиницю товару, загальна вартість кожної партії та асортимент товару визначається сторонами у специфікаціях та у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною даного договору. Оплата товару за даним договором здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника на умовах, погоджених у специфікації. Покупець здійснює оплату вартості товару в наступному порядку:

1) 86% - оплата здійснюється на розрахунковий рахунок постачальника на дату відвантаження товару у місці поставки та отримання від постачальника копій документів, зазначених в пункті 2.2 договору;

2) 14% - протягом 10 банківських днів, починаючи від дня наступного за днем отримання покупцем останнього із таких документів:

а) в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних;

б) квитанції про реєстрацію податкової накладної в електронному вигляді;

в) оригіналів документів, зазначених в пункті 2.2 договору.

Згідно з п.8.1. договору, у випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену чинним в Україні законодавством і компенсують створені таким невиконанням збитки.

Відповідно до п.8.4. договору, у випадку несвоєчасної оплати за отриманий товар покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожен день прострочення.

За умовами п.9.8. договору, цей договір складений в двох оригінальних примірниках українською мовою, по одному для кожної сторони, та набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2025 року, але в будь-якому випадку до повного виконання взятих на себе сторонами зобов`язань. Після закінчення строку дії договору, у разі відсутності письмових заяв про його розірвання, цей договір пролонгується на кожен наступний рік на тих самих умовах.

Відповідно до п.9.9. договору, документи, передані факсимільним або електронним зв`язком, мають юридичну силу до заміни їх оригіналами.

Договір підписано між сторонами без будь-яких зауважень, підписи скріплено печатками.

13.11.2025 між Приватним підприємством "Агрофірма Гладківське" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Надійна логістична компанія" було підписано специфікацію № 1.

Умовами п. 1 специфікації №1 передбачені характеристики товару, його кількість та ціна.

Пунктом 2 специфікації №1 визначено, що загальна вартість товару по даній специфікації становить 5099999,76 грн. +/-10%, у тому числі ПДВ 14% - 626315,76 грн.

Згідно з п.3 специфікації №1, загальна кількість товару по даній специфікації становить 600000,00 кг +/- 10%. Місце поставки товару здійснюється за адресою: Чернігівська обл., Чернігівський р-н, с. Гладке. Товар по даній специфікації повинен відповідати якісним показникам.

Згідно з п.4 специфікації №1, товар по даній специфікації повинен бути наданий покупцю не заражений, відповідно до показників якості та в повному обсязі протягом 7-10 днів.

Відповідно до п.5 специфікації №1, оплата товару по даній специфікації здійснюється на таких умовах: 86% - оплата коштів здійснюється на розрахунковий рахунок постачальника в день завантаження товару на транспорт покупця; 14% - протягом 10-ти робочих днів з дати реєстрації податкових накладних, надання підписаних оригіналів видаткових накладних і специфікації.

Специфікацію №1 підписано між сторонами без будь-яких заперечень, підписи скріплені печатками.

На виконання умов договору та специфікації №1 позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 5095579,76 грн., що підтверджується наявними у справі видатковими накладними:

-№58 від 24 листопада 2025 року на суму 3200759,85 грн.;

-№59 від 25 листопада 2025 року на суму 882129,96 грн.;

-№67 від 27 листопада 2025 року на суму 1012689,95 грн.

Дані накладні містять відомості щодо постачальника та покупця, договору, на підставі якого здійснюється поставка, перелік (номенклатуру) товару, його кількість та вартість.

Суд зауважує, що надані позивачем видаткові накладні не містять жодних зауважень чи заперечень з боку покупця щодо якості, кількості або вартості отриманого товару.

24.11.2025 позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату на суму 5099999,76 грн. з ПДВ.

Як стверджує позивач, відповідач свої зобов`язання в частині оплати за поставлений товар виконував неналежним чином, платежі здійснював не у повному обсязі.

На підтвердження обставини здійснення відповідачем часткових оплат за договором та специфікацією №1 позивач до позову долучив такі платіжні інструкції:

- №119 від 24 листопада 2025 року на суму 2758771,80 грн.;

- №123 від 25 листопада 2025 року на суму 782894,70 грн.;

- №132 від 27 листопада 2025 року на суму 888324,52 грн.

Окрім того, позивачем до матеріалів справи долучено податкові накладні від 24.11.2025, 25.11.2025, 27.11.2025.

09.12.2025 між Приватним підприємством "Агрофірма Гладківське" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Надійна логістична компанія" було підписано специфікацію № 2.

Умовами п. 1 специфікації №2 передбачені характеристики товару, його кількість та ціна.

Пунктом 2 специфікації №2 визначено, що загальна вартість товару по даній специфікації становить 2474999,28 грн. +/-10%, у тому числі ПДВ 14% - 303947,28 грн.

Згідно з п.3 специфікації №2, загальна кількість товару по даній специфікації становить 300000,00 кг +/- 10%. Місце поставки товару здійснюється за адресою: Чернігівська обл., Чернігівський р-н, с. Гладке. Товар по даній специфікації повинен відповідати якісним показникам.

Згідно з п.4 специфікації №2, товар по даній специфікації повинен бути наданий покупцю не заражений, відповідно до показників якості та в повному обсязі протягом 7-10 днів.

Відповідно до п.5 специфікації №2, оплата товару по даній специфікації здійснюється на умовах: 86% - оплата коштів здійснюється на розрахунковий рахунок постачальника в день завантаження товару на транспорт покупця; 14% - протягом 10-ти робочих днів з дати реєстрації податкових накладних, надання підписаних оригіналів видаткових накладних і специфікації.

Специфікацію підписано між сторонами без будь-яких заперечень, підписи скріплені печатками.

На виконання умов договору та специфікації №2 позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 2314784,33 грн., що підтверджується наявною у справі видатковою накладною №70 від 16 грудня 2025 року.

Дана накладна містить відомості щодо постачальника та покупця, договору, на підставі якого здійснюється поставка, перелік (номенклатуру) товару, його кількість та вартість.

Надана позивачем видаткова накладна не містить жодних зауважень чи заперечень з боку покупця щодо якості, кількості або вартості отриманого товару.

16.12.2025 позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату на суму 2314874,33 грн. з ПДВ.

Як стверджує позивач, відповідач свої зобов`язання в частині оплати за поставлений товар виконував неналежним чином, платежі здійснював не у повному обсязі.

На підтвердження обставини здійснення відповідачем часткових оплат за договором та специфікацією №2 позивач до позову долучив такі платіжні інструкції:

- №72 від 16 грудня 2025 року на суму 1534032,00 грн.;

- №78 від 17 грудня 2025 року на суму 496480,57 грн.

Окрім того, позивачем до матеріалів справи долучено податкову накладну від 16.12.2025.

Позивач наголошує, що наразі заборгованість відповідача перед позивачем становить 949860,50 грн.

Разом з тим, залишок боргу в сумі 949860,50 грн. відповідач перед позивачем не погасив, що і зумовило нарахування 3 % річних, інфляційних втрат та пені на суму боргу і звернення до суду з даним позовом.

Суд вважає за доцільне звернути увагу на таке.

Так, у вступній частині позову позивачем зазначено ціну позову - 1123918,57 грн., проте у прохальній частині позову позивач фактично просить суд стягнути - 949860,50 грн. основного боргу, 46475,88 грн. інфляційних втрат, 116098,23 грн. пені, 11502,26 грн. 3% річних, що загалом становить не 1123918,57 грн., а 1123936,87 грн.

Отже, вказана описка позивача у визначенні ціни позову судом врахована, тут і далі суд розглядає позовні вимоги позивача про стягнення 1123936,87 грн. заборгованості.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, суд дійшов наступних висновків.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст.11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав і обов`язків, та за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За умовами ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом, між сторонами виникли договірні відносини за договором поставки від 13.11.2025 №1421/2025-К, за якими позивач зобов`язувався поставити та передати у власність товар, а відповідач зобов`язувався прийняти та оплатити товар у порядку, визначеному умовами цього договору.

Судом встановлено, що відповідач, в порушення вищевказаних норм законодавства та умов договору, вартість поставленого товару на користь позивача у повному обсязі не сплатив, внаслідок чого станом на час вирішення спору за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем в розмірі 949860,50 грн.

В свою чергу, в матеріалах справи відсутні докази щодо повернення відповідачем товару після його отримання або заявлення претензій до позивача щодо його якості, а також здійснення відповідачем повної оплати вартості товару, поставленого позивачем.

Враховуючи, що бездіяльність відповідача, яка виражається у несплаті коштів за поставлений товар, суперечить вищевказаним нормам права та договору, а також те, що в установленому порядку відповідач обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення боргу в сумі 949860,50 грн. є обґрунтованим, нормативно та документально доведеним, та підлягає задоволенню.

Окрім основного боргу позивачем заявлено до стягнення з відповідача 46475,88 грн. інфляційних втрат, 11502,26 грн. 3 % річних, 116098,23 грн. пені.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

За приписами ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Верховний Суд неодноразово у своїх постановах звертав увагу на те, що з огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми 3% річних, інфляційних втрат та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

У постанові від 04.06.2019 у справі №916/190/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування.

Суд здійснив перевірку розрахунків заявлених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат і констатує, що їх здійснено арифметично правильно.

Отже, означені вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За приписами ст.16 цього Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Реалізуючи передбачене ст.64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

В даному випадку позивачем обрано вірний спосіб захисту порушеного права, який відповідає тим, що передбачені законодавством, та забезпечить відновлення порушеного права позивача.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд зазначає, що сторони, звертаючись до суду, повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку статті 81 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

Положеннями статті 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, розглянувши спір на підставі наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

У зв`язку із задоволенням позову, витрати по сплаті судового збору за розгляд позову, відповідно до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує наступне.

У відповідності до ч.1 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За змістом пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви встановлюються у таких розмірах: майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; немайнового - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так позивачем заявлено 1 вимогу майнового характеру в загальній сумі 1123936,87 грн., тобто за подання цієї позовної заяви повинно бути сплачено судовий збір у загальному розмірі 16859,05 грн.

В даному випадку позовна заява подана через підсистему Електронний суд, у зв`язку з чим при розрахунку судового збору застосовано понижуючий коефіцієнт 0,8.

З урахуванням вказаного, сума судового збору, що підлягає сплаті за подання позовної заяви, становить 13487,24 грн. (16859,05 х 0,8).

При цьому, при зверненні з позовом до суду через систему Електронний суд позивач сплатив судовий збір в розмірі 13487,02 грн. згідно з платіжною інструкцією від 15.05.2026 №217, замість 13487,24 грн. Таким чином, позивач недоплатив судовий збір в розмірі 0,22 грн.

Суд враховує приписи п. 2.23 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України", якщо факт недоплати судового збору з`ясовано господарським у процесі розгляду прийнятої заяви, суд у залежності від конкретних обставин справи може достягнути належну суму судового збору.

Таким чином, суд вважає за можливе достягнути судовий збір у розмірі 22 коп. з Приватного підприємства "Агрофірма Гладківське" в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Надійна логістична компанія" (код ЄДРПОУ 45490547, 65104, м. Одеса, просп. Ярослава Мудрого Князя, буд. 29 кімн. 1) на користь Приватного підприємства "Агрофірма Гладківське" (код ЄДРПОУ 05388807, 17081, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, с. Гладке, вул. Шевченка, буд. 113) - 949860 (дев`ятсот сорок дев`ять тисяч вісімсот шістдесят) грн. 50 коп. основного боргу, 116098 (сто шістнадцять тисяч дев`яносто вісім) грн. 23 коп. пені, 11502 (одинадцять тисяч п`ятсот дві) грн. 26 коп. 3% річних, 46475 (сорок шість тисяч чотириста сімдесят п`ять) грн. 88 коп. інфляційних втрат, 13487 (тринадцять тисяч чотириста вісімдесят сім) грн. 24 коп. судового збору.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Агрофірма Гладківське" (код ЄДРПОУ 05388807, 17081, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, с. Гладке, вул. Шевченка, буд. 113) в дохід Державного бюджету України - 22 коп. судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

Суддя М.Б. Сулімовська

Згідно з ч. ч.1, 2 ст.241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.

Повне рішення складено і підписано 21 вересня 2026 р.