Рішення № 139928364, 16.09.2026, Горохівський районний суд Волинської області

Справа №155/1026/25

Провадження №2-о/155/20/26

ГОРОХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2026 м. Горохів

Горохівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Яремчук С.М.,

при секретарі судового засідання - Задурській К.М.,

за участю:

заявника - ОСОБА_1 ,

представника заявника - Богоноса І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження в залі суду міста Горохів цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2 , через адвоката Богоноса І.М. звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просила встановити факт перебування неповнолітньої дочки на утриманні її чоловіка ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на день його смерті.

Заява мотивована тим, що 14.10.2023 року вона уклала шлюб із ОСОБА_3 , який усиновив трьох її дітей. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 загинув. Старша дочка - ОСОБА_1 не дала згоди на усиновлення, проте перебування на утриманні її чоловіка. З метою оформлення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» заявником подано звернення до Берестечківської міської ради про видачу довідки про підтвердження факту перебування особи на утриманні, проте листом № 133 від 07.10.2024 р. їй відмовлено у видачі відповідної довідки. Відсутність довідки про підтвердження факту перебування на утриманні перешкоджає в оформленні пенсії, через що виникнула необхідність у встановленні такого факту в судовому порядку.

Ухвалою суду від 08.07.2026 р. з ініціативи суду до участі у справі залучено заінтересовану особу - Управління Пенсійного фонду України у Волинській області.

Заявниця ОСОБА_1 в судовому засіданні заяву підтримала. Повідомила, що є матір`ю п`ятьох неповнолітніх дітей. Батьком наймолодшої дитини є ОСОБА_3 , ще трьох її дітей чоловік усиновив. Посилаючись на необхідність догляду за малолітньою дитиною, через що вона не могла влаштуватися на роботу, стверджувала, що разом з дітьми перебувала на утриманні чоловіка. Батько чотирьох її дітей помер в 2022 році і вона отримувала державну соціальну допомогу по втраті годувальника, а також допомогу на найменшу дитину як на дитину, яка виховується в багатодітній сім`ї. Матеріальна допомога її чоловіка ОСОБА_3 надавалась систематично і була основним джерелом засобів до існування. Розмір її заробітної плати та допомоги на дітей в 2024 році були недостатніми для самостійного забезпечення основних життєвих потреб, зокрема, витрат на проживання, оплату житлово-комунальних послуг.

Представник заявниці адвокат Богонос І.М. підтримав подану заяву в повному обсязі та просив задовольнити.

Заінтересована особа - Управління Пенсійного фонду України у Волинській області заперечило проти встановлення відповідного факту, оскільки неповнолітня ОСОБА_2 не може стати отримувачем пенсії по втраті годувальника за загиблим військовослужбовцем ОСОБА_3 відповідно до вимог статті 31 Закону № 2262-ХІІ, оскільки її батьком у свідоцтві про народження вказаний ОСОБА_4 . Довідка про склад сім`ї № 481 від 14.11.2023 року не є підставою для встановлення факту перебування ОСОБА_2 на утриманні ОСОБА_3 . Зацікавлена особа зазначила, що у даному випадку вбачається спір про право, тому просила залишити заяву без розгляду.

Суд, заслухавши пояснення заявника та його представника, покази свідків, дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх в сукупності, приходить до наступного висновку.

Згідно з копією свідоцтва про народження серії № НОМЕР_1 ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , її матір`ю є ОСОБА_1 , батьком - ОСОБА_4 .

Заявниця ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є батьками ще трьох дітей - ОСОБА_5 ,2011 р.н., ОСОБА_6 ,2012 р.н. та ОСОБА_7 , 2014 р.н..

Рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 02.02.2021 року ОСОБА_4 був позбавлений батьківських прав відносно ОСОБА_2 та трьох інших дітей. Останній помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 .

Надалі, 14 жовтня 2023 року, ОСОБА_1 уклала шлюб із ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , виданим Горохівським ВДРАЦС у Луцькому районі Волинської області ЗМУ МЮ 14.10.2023 року.

Ще до укладення шлюбу - ІНФОРМАЦІЯ_5 , у подружжя народилась дочка - ОСОБА_8 .

Рішенням Горохівського районного суду у справі № 155/604/24 від 29.05.2024 року ОСОБА_3 усиновив трьох дітей дружини - ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . ОСОБА_2 згоди на усиновлення не дала.

Актом обстеження умов проживання від 16.11.2023 року та Довідкою про склад сім`ї від 14.11.2023 року підтверджується факт спільного проживання ОСОБА_3 з ОСОБА_1 та п`ятьма дітьми однією сім`єю у АДРЕСА_1 .

Сім`я має статус багатодітної сім`ї, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено посвідчення серії НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_1 .

Згідно з копією наказу командира ВЧ НОМЕР_5 від 18.07.2024 р. військовослужбовець водій-радіотелефоніст 2 піхотного відділення 1 піхотного взводу 3 піхотної роти ВЧ НОМЕР_6 солдат ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , загинув в районі населеного пункту Новоандріївка Пологівського району Запорізької області під час виконання бойового завдання у зв`язку з виконанням конституційного обов`язку щодо оборони України. Даний факт підтверджується копією свідоцтва про його смерть 11 червня 2024 року серії НОМЕР_7 .

Довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхілних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 03.07.2024 року № 1521 підтверджується, що з 17.01.2024 року по 17.04.2024 року, з 24.05.2024 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України.

Тобто, смерть ОСОБА_3 пов`язана з захистом Батьківщини.

Звертаючись до суду із заявою про встановлення юридичного факту перебування дочки на утриманні її чоловіка - вітчима дитини, заявник вказує на те, що встановлення такого факту дозволить їй реалізувати право на отримання пенсії для неповнолітньої дитини у зв`язку із втратою годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Орган Пенсійного фонду відмовив ОСОБА_1 в призначенні пенсії в разі втрати годувальника на неповнолітню доньку ОСОБА_2 у зв`язку з непідтвердженням факту родинних відносин із годувальником (рішення № 49 від 26.05.2026 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету його встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;

чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

З таких же критеріїв виходила Велика Палата Верховного Суду в постановах від 10.04.2019 у справі № 320/948/18 та від 11.09.2024 у справі № 201/5972/22.

Предметом розгляду в цій справі є встановлення факту перебування падчерки на утриманні свого вітчима, який загинув при виконанні обов`язків військової служби.

Встановлення цього факту має юридичне значення, так як дозволить останній використати своє право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Щодо позиції Головного управління Пенсійного України у Волинській області про необхідність залишення заяви без розгляду, оскільки у даному випадку вбачається спір про право, суд зазначає про те, що заперечення ГУ ПФУ про наявність у заявника права на отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника не свідчить про існування спору про право, оскільки відмова заінтересованої особи у призначенні пенсії сама по собі це не підтверджує. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 336/1098/24.

Суд виходить з того, що окреме провадження є безспірним, оскільки в ньому не розглядається матеріально-правовий спір, а можуть встановлюватися тільки факти та стани, які мають юридичне значення, а також підтверджуватися наявність чи відсутність неоспорюваних прав. Так, встановлення факту, з приводу якого заявниця звернулась до суду, не пов`язується на даний час з наступним вирішенням спору про право.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 Велика Палата Верховного Суду сформулювала загальний висновок, за змістом якого будь-який факт з метою призначення та виплати одноразової грошової допомоги має розглядатися в порядку цивільного судочинства в окремому провадженні. Також фактично виснувала, що між заявниками та державою в особі відповідного органу військового управління не може бути спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки відповідач не є суб`єктом отримання такої соціальної допомоги.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-XII) пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.

Згідно з ч. 1 ст. 30 Закону №2262-XII право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31 Закону).

Члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування (ч. 1 ст. 31 Закону №2262-XII).

Конституційний Суд України у рішенні від 03 червня 1999 року у справі №1-8/99, провадження №5-рп/99) роз`яснив, що під членом сім`ї військовослужбовця треба розуміти особу, пов`язану кровними (родинними) зв`язками або шлюбними відносинами; постійним проживанням з військовослужбовцем, веденням з ним спільного господарства. До кола членів сім`ї військовослужбовця належать його (її) дружина (чоловік), їх діти і батьки. Діти є членами сім`ї незалежно від того, чи є це діти будь-кого з подружжя, спільні або усиновлені, народжені у шлюбі або позашлюбні.

Отже, членом сім`ї, яка перебуває на утриманні військовослужбовця, є особа, що перебуває на повному утриманні військовослужбовця або одержує від нього допомогу, яка є для неї постійним і основним джерелом засобів до існування. Це особи, що не мають власних доходів, або особи, пенсія, стипендія чи інший сукупний середньомісячний доход яких не перевищує офіційно встановленої межі малозабезпеченості (до законодавчого визначення прожиткового мінімуму).

Крім того, Конституційний суд України у своєму рішенні зазначив, що обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат; спільний бюджет; спільне харчування; купівля майна для спільного користування; участі у витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 31 березня 2020 року у справі №205/4245/17, провадження №61-17628св19.

Таким чином, для встановлення факту перебування особи на утриманні суду необхідно дослідити зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Утримання може бути повним або частковим. Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Часткове утримання означає, що особа мала інші джерела доходів, однак допомога годувальника була постійним і основним джерелом засобів до існування.

Таким чином, предметом доказування у справі є обставини, які підтверджують отримання заявником допомоги, яка надавалась постійно та була основним джерелом засобів до існування.

Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги необхідно з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків за 2024 рік, за період з січня 2024 року по грудень 2024 року ОСОБА_2 доходів не отримувала.

Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків за 2024 рік, за період з січня 2024 року по грудень 2024 року ОСОБА_1 (мама неповнолітньої дитини) отримувала соціальні виплати та у травні, червні, липні та серпні 2024 року отримувала заробітну плату у розмірі 5357,57 грн., 12040,66 грн., 9708,87 грн., 2479, 34 грн.

Тобто, на момент смерті ОСОБА_3 (червень 2024 року) його дружина та мама неповнолітньої дитини ОСОБА_1 у трудових відносинах перебувала лише два місяці (травень-червень 2024 року), до травня 2024 року не працювала та не отримувала жодного доходу, окрім виплат на дітей. Як пояснила в судовому засіданні, займалась вихованням найменшої дитини.

Із довідки про отримання допомоги Управління соціальної та ветеранської політики № 1399/21/2 від 10.09.2026 року вбачається, що з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року ОСОБА_1 призначено допомогу у розмірі 2100 грн. щомісячно на ОСОБА_3 як на дитину, яка виховується у багатодітній сім`ї та державну соціальну допомогу дітям померлого годувальника у розмірі 3541,50 грн. щомісячно (тобто, 3541,50 грн. на чотирьох дітей ОСОБА_1 від першого шлюбу).

Із довідки АТ КБ «Приватбанк» про рух коштів по картковому рахунку ОСОБА_1 вбачається, що впродовж 2023-2024 років ОСОБА_3 постійно надавав грошову допомогу дружині і дітям.

З вказаної виписки встановлено, що 23.05.2024 року ОСОБА_3 переказав заявнику 10050 грн., 07.05.2024 року - 703.52 грн., 03.05. 2024 року - 2010.05 грн., 23.04.2024 року - 5025.13 грн., 18.04.2024 року - 1005.03 грн., 04.04.2024 року - 10050,00 грн, 29.03.2024 року - 10050,00 грн., 22.03.2024 року - 20050,00 грн., 16.03.2024 року - 3015.08 грн., 10.03.2024 року - 10050,00 грн., 03.03.2024 року - 3015,08 грн., 26.02.2024 року- 20050,00 грн.

При ухваленні рішення у справі суд також бере до уваги покази свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , кожен з яких фактично підтвердив перебування ОСОБА_2 на утриманні вітчима, його систематичну матеріальну допомогу падчерці та усій сім`ї ОСОБА_1 .

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на досліджені у справі належні та допустимі докази, суд встановив, що ОСОБА_2 проживала разом з мамою та вітчимом ОСОБА_3 , який помер при виконанні службових обов`язків під час проходження військової служби, на час його смерті. На час смерті вітчима дитина навчалась у школі, її мати отримувала на неї державну соціальну допомогу по втраті годувальника у розмірі 885,37 грн. щомісячно (3541,50: 4). Окрім державної соціальної допомоги ОСОБА_2 не отримувала будь-яких доходів, які були б для неї джерелом до існування. Тобто, у співвідношенні до отриманої ОСОБА_2 державної соціальної допомоги дітям по втраті годувальника, допомога ОСОБА_3 була основним джерелом засобів до існування ОСОБА_2 та надавалась постійно.

Встановлені судом обставини, а саме, те, що мама ОСОБА_2 - ОСОБА_1 отримувала дохід у вигляді щомісячних виплат по втраті годувальника на неповнолітню ОСОБА_2 , за змістом п.8 Постанови Пленуму ВСУ N5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, оскільки суд встановив, враховуючи дані довідок про розмір державної соціальної допомоги, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для неповнолітньої дочки заявниці допомога з боку особи, яка надавала їй утримання, тобто, її вітчима.

Отже, допомога, яка надавалася ОСОБА_3 падчерці, була для неї постійним та основним джерелом доходу, який забезпечував її існування.

Цей факт має юридичне значення. Його встановлення необхідне заявнику для призначення пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

З огляду на викладене, з урахуванням відсутності у заявниці можливості в позасудовому порядку довести факт, за встановленням якого вона звернулась із заявою в порядку окремого провадження, встановивши, що допомога, яка надавалась її чоловіком, була для її дочки хоч і не єдиним, проте, постійним і основним джерелом засобів до існування, суд дійшов висновку про обґрунтованість заяви та наявність підстав для її задоволення.

Враховуючи наведене, суд вважає, що заяву слід задовольнити і встановити факт перебування ОСОБА_2 на утриманні ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до положень ч.7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати за загальним правилом не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 263-265, 273, 315-319, 354-355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області - задовольнити.

Встановити факт перебування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , на утриманні ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час його смерті.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Заявник: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, юридична адреса: місто Луцьк, Київський майдан, 6, Волинська область, код в ЄДРПОУ 13358826.

Повне судове рішення складено 21 вересня 2026 року.

Суддя Горохівського районного суду

Волинської області Яремчук С.М.