Рішення № 139928058, 22.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.09.2026Справа № 910/13849/25

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/13849/25

За позовом Заступника керівника Новгород-Сіверської окружної прокуратури

в інтересах Держави в особі Коропської селищної ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Консультпан»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Комунального підприємства «Благоустрій» Коропської селищної ради

про стягнення 92320,00 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник керівника Новгород-Сіверської окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах Держави в особі Коропської селищної ради (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Консультпан» (попереднє найменування «Торговий дім «Інтерференц Систем») (далі - відповідач) про стягнення 92320,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору закупівлі про закупівлю товару №27 від 14.08.2024 в частині поставки товару, у зв`язку з чим наявні підстави для стягнення основної заборгованості в розмірі 92320,00 грн., при цьому прокурор зауважує, що Коропська селищна рада, яка була обізнана про порушення інтересів держави, не звернулась протягом розумного строку до суду з позовом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/13849/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Комунальне підприємство «Благоустрій» Коропської селищної ради та встановлено учасникам справи строки на подачу заяв по суті спору.

Частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023, який набрав чинності 21.07.2023 та введений в дію 18.10.2023, внесено зміни до ряду статей Господарського процесуального кодексу України.

Так, частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Як вбачається з комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» Товариство з обмеженою відповідальністю «Консультпан» та Комунальне підприємство «Благоустрій» Коропської селищної ради мають зареєстровані Електронні кабінети в підсистемі «Електронний суд» в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.

Частиною 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З урахуванням зазначеного, ухвала Господарського суду міста Києва від 19.11.2025 про відкриття провадження у справі була надіслана відповідачу та третій особі до Електронних кабінетів в підсистемі «Електронний суд» в ЄСІКС.

З наявних в матеріалах справи повідомлень про доставку електронного листа, які отримані з автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» вбачається, що документ в електронному вигляді "ст.176 Ухвала про відкриття провадження у справі (без виклику сторін)" від 19.11.2025 по справі №910/13849/25 (суддя Васильченко Т.В.) було надіслано одержувачам Товариству з обмеженою відповідальністю «Консультпан» та Комунальному підприємству «Благоустрій» Коропської селищної ради в їх електронні кабінети. Документи доставлено до електронних кабінетів: 19.11.2025 о 18:24 год. та 20.11.2025 о 17:45 год. відповідно.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Втім відповідач, у визначений судом строк, не подав ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.

При цьому, ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2025, у відповідності до положень ст. 168 Господарського процесуального кодексу України, третій особі було встановлено строк для подання пояснень щодо позову та/або відзиву протягом 7-ми днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Однак, Комунальне підприємство «Благоустрій» Коропської селищної ради не скористалось своїм правом на подання письмових пояснень щодо заявленого позову, будь-яких заяв чи клопотань до суду не скеровувало.

Приписами ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а третя особа - пояснень щодо позову, відтак останні не скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлені Законом України "Про публічні закупівлі", метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Статтею 1 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що публічна закупівля (далі - закупівля) - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом; тендерна документація - документація щодо умов проведення тендеру, що розробляється та затверджується замовником і оприлюднюється для вільного доступу в електронній системі закупівель; тендерна пропозиція - пропозиція щодо предмета закупівлі або його частини (лота), яку учасник процедури закупівлі подає замовнику відповідно до вимог тендерної документації.

Як встановлено судом, уповноваженою особою на онлайн-платформі Електронної системи публічних закупівель Prozorro 05.08.2024 року було оприлюднено оголошення про проведення відкритих електронних торгів за предметом закупівлі - товари (ДК 021:2015:09130000-9: Нафта і дистиляти).

Відповідно до пункту 18 статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» переможець процедури закупівлі - учасник, тендерна пропозиція якого відповідає всім критеріям та умовам, що визначені у тендерній документації, і визнана найбільш економічно вигідною, та якому замовник повідомив про намір укласти договір про закупівлю, або учасник, якому замовник повідомив про намір укласти договір про закупівлю за результатами застосування переговорної процедури закупівлі.

Частиною 1 статті 33 Закону України «По публічні закупівлі» визначено, що рішення про намір укласти договір про закупівлю приймається замовником у день визначення учасника переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі.

За приписами частини 4 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

За наслідками визначення відповідача переможцем аукціону (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2024-08-05-003992-a) (протокол розкриття тендерних пропозицій від 09.08.2024), 14.08.2024 року між Комунальним підприємством «Благоустрій» Коропської селищної ради (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерференц систем» (в подальшому перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю «Консультпан» (далі - постачальник)) було укладено договір закупівлі про закупівлю товару №27 (далі - договір) предметом якого за умовами пункту 1.1 є обов`язок постачальника в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити та передати покупцю у власність, а покупця - в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти та оплатити за поставлений товар Бензин А-95 (Євро 5) по талонах та дизельне паливо (Євро 5) по талонах (Код за ЕЗС ДК 021:2015:09130000-9 Нафта і дистиляти), який зазначений у специфікації (додаток 1 до цього договору, що є невід`ємною частиною даного договору), (далі- товар) в обумовлений цим договором термін (строк).

Відповідно до пункту 1.2 договору найменування, кількість, асортимент, номенклатура, одиниця виміру товару, ціна одиниці виміру товару, сума поставленого товару визначається у специфікації, що є додатком 1 до цього договору.

Згідно з пунктами 2.1 та 2.2 договору ціна договору вказується в національній валюті України - гривні. Ціна договору відповідає ціні пропозиції переможця. Загальна вартість договору складається з вартості всіх партій товару, поставлених покупцю за цим договором. Ціна договору визначається відповідно до специфікації товару (додаток №1 до договору) та становить 312275,00 грн (триста дванадцять тисяч двісті сімдесят п`ять гривень 00 копійок), у т.ч. ПДВ (20%) 52045,83 грн). За рахунок коштів місцевого бюджету - 312275,00 грн., за рахунок власних надходжень - 00,00 грн.

Розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем фактично отриманого товару за видатковою накладною на постачання товару. Розрахунок за товар проводиться у безготівковій формі, шляхом перерахунку грошових коштів на банківський рахунок постачальника у національній валюті України. Покупець оплачує товар, поставлений постачальником, на підставі видаткової накладної, яка надана постачальником. Розрахунки за товар здійснюються шляхом оплати поставленого та належним чином прийнятого товару не пізніше 10 календарних днів після надання постачальником покупцеві в установленому порядку видаткової накладної. Датою здійснення розрахунку вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий розрахунок постачальника (п.п. 3.1-3.4 договору).

Пунктами 5.1-5.7, 5.9 договору визначено, що строк (термін) поставки (передачі) товарів: до 26.08.2024 р. Місце (передачі) поставки товарів: сщ. Короп, Чернігівської області, вул. Комунальна, 37. Відпуск пального відбувається цілодобово. Обов`язковою умовою є наявність АЗС учасника на відстані не більше 10 км від місцезнаходження замовника. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами видаткової накладної. Після підписання сторонами видаткової накладної асортимент, ціни та кількість отриманої партії товару не може бути змінено. Зобов`язання постачальника щодо поставки товару вважаються виконаними у повному обсязі з моменту передачі товару у власність покупця на місці поставки та підписання відповідних документів (актів та накладних). Строк дії талону становить не менше шести місяців з моменту їх отримання, але в будь-якому випадку не менше строку дії даного договору.

Відповідно до п. 6.1 договору покупець зобов`язаний, зокрема, оплатити поставлений товар на умовах, визначених цим договором, тоді як постачальник зобов`язаний, зокрема, забезпечити поставку (передачу) товару у строки, встановлені договором (п. 6.3 договору).

За умовами пункту 7.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність у порядку, передбаченому чинним законодавством України та цим договором.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до « 31» грудня 2024 року, а в частині проведення розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (пункт 10.2 договору).

Додатком №1 до договору №27 від 14.08.2024 сторонами було підписано специфікацію, умовами якої сторони визначили найменування товару, його кількість, ціну за одиницю без ПДВ, ціну за одиницю з ПДВ та загальну вартість з ПДВ, а саме: бензин А-95 (Євро 5) талон, кількістю 1175 л., ціна за одиницю без ПДВ - 44,17 грн, ціна за одиницю з ПДВ - 53,00 грн, загальною вартістю 62275,00 грн з ПДВ та дизельне пальне (Євро 5) талон, кількістю 5000 л, ціна за одиницю без ПДВ - 41,67 грн, ціна за одиницю з ПДВ - 50,00 грн з ПДВ, загальною вартістю 250000,00 грн з ПДВ; разом: 312275,00 грн з ПДВ.

У подальшому, як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору відповідачем було передано КП «Благоустрій» Коропської селищної ради паливні талони на 1175 літрів бензину А-95 та 5000 літрів дизельного палива загальною вартістю 312275,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією видаткової накладної №1237 від 19.08.2024.

У свою чергу, КП «Благоустрій» Коропської селищної ради виконуючи власні зобов`язання за укладеним договором, сплатило на користь відповідача вартість отриманих паливних талонів на загальну суму 312275,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №38 (внутрішній номер 365527288) від 29.08.2024 на суму 50000,00 грн, №38 (внутрішній номер 369085608) від 18.09.2024 на суму 25000,00 грн, №38 (внутрішній номер 369314040) від 19.09.2024 на суму 30000,00 грн, №38 (внутрішній номер 370170265) від 24.09.2024 на суму 100000,00 грн, №38 (внутрішній номер 371337087) від 26.09.2024 на суму 30000,00 грн та №38 (внутрішній номер 373112098) від 08.10.2024 від 77275,00 грн.

На підставі отриманих талонів КП «Благоустрій» Коропської селищної ради на АЗС відповідача та його партнерів отримано бензину А-95 735 л. на суму 38955,00 грн. та дизельного палива 3620 л. на суму 181000,00 грн., а всього 4355 л. пального на загальну суму 219955,00 грн.

Втім, починаючи з 09.11.2024 та станом на дату подання позову, комунальному підприємству було неодноразово відмовлено в заправці пальним його транспортних засобів за талонами, виданими відповідно до договору, через відсутність палива на АЗС у селищі Короп, у зв`язку з чим КП «Благоустрій» Коропської селищної ради позбавлене можливості отримати оплачений ним обсяг палива на загальну суму 92320,00 грн, згідно з талонами у кількості 22 шт. на бензин А-95 об`ємом 440 літрів та у кількості 69 шт. на дизельне паливо об`ємом 1380 літрів.

Зважаючи на викладені обставини, комунальне підприємство звернулося до відповідача з претензією №87 від 11.09.2025 щодо недопоставки товару за договором №27 від 14.08.2024, в якій просило відповідача поставити недопоставлений обсяг палива у кількості 1820 літрів до 25.09.2025 або у разі неможливості виконання зобов`язання - повернути сплачені кошти у сумі 92320,00 грн у той самий строк.

Втім, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що і стало підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Законом України "Про прокуратуру" визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Зокрема, за змістом статті 1 зазначеного Закону прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною 3 цієї норми прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Офісу Генерального прокурора або обласної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

У разі відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина або представництва інтересів держави у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право: 1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом; 2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.

Аналіз положень частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно різняться.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

«Нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.

«Неналежність захисту» може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 923/129/17, від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 02.10.2018 у справі № 4/166«б», від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18, від 30.01.2019 року у справі №47/66-08, у справі № 923/35/19 від 31.10.2019, у справі № 925/383/18 від 23.07.2020.

Необхідно враховувати і рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді №3-рп/99 від 08.04.1999).

Так, Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорон землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва. Доведення цих підстав здійснюється відповідно до вимог статей 74, 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України шляхом подання належних, допустимих та достатніх доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Зокрема, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Розумність строку звернення визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значущість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18.

Звертаючись із даним позовом до суду, прокурор визначив позивачем Коропську селищну раду, як орган місцевого самоврядування, у розумінні ст. 22 Бюджетного кодексу України, який є головним розпорядником бюджетних коштів (за рахунок яких здійснювалася закупівля товару за договором), що уповноважений на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету та зобов`язаний ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері та у сфері публічних закупівель.

Згідно з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №910/11847/19, правовий статус розпорядників бюджетних коштів, їх повноваження та відповідальність визначені положеннями Бюджетного кодексу України та підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України № 228 від 28.02.2002, якою затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ (надалі - Порядок).

Відповідно до статті 22 Бюджетного кодексу України за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Пунктом 3 частини 2 статті 22 Бюджетного кодексу України визначено, що головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

Відповідно до пунктів 4, 7 частини 5 статті 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плати використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством; здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі. Розпорядник нижчого рівня - розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього (абзац 3 п. 7 Порядку).

За змістом абзацу 2 п. 43 Порядку розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

При цьому, відповідно до положень п. 6 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів, чим досягається дотримання принципів ефективності та результативності.

Згідно з пунктами 1.1, 1.2 Статуту Комунального підприємства «Благоустрій» Коропської селищної ради, затвердженого рішенням 50 сесії Коропської селищної ради 8 скликання 20.06.2025 №4443 (далі - статут), Комунальне підприємство «Благоустрій» Коропської селищної ради є комунальним підприємством Коропської селищної ради. Засновником підприємства є Коропська селищна рада.

Пунктом 7.1 статуту встановлено, що до виключної компетенції засновника підприємства належать, зокрема, затвердження фінансового плану підприємства, внесення до нього змін та доповнень; розподілу прибутку та здійснення контролю за його виконанням; визначення розміру статутного капіталу підприємства та внесення змін до нього; управління (в межах визначених засновником) майном, що перебуває у господарському віданні підприємства; здійснення координації діяльності підприємства; формування статутного капіталу підприємства.

Майно підприємства перебуває у комунальній власності Коропської територіальної громади і закріплюється за ним на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, підприємство володіє, користується майном для здійснення комерційної господарської діяльності, вчиняючи щодо нього дії, що не суперечать чинному законодавству та цьому статуту. Засновник здійснює контроль за ефективним використанням та збереженням належного йому майна (п. 4.2. Статуту).

Відповідно до п. 4.3 статуту джерелами формування майна підприємства, серед іншого, є грошові та матеріальні внески засновника; капітальні вкладення і дотації з бюджетів.

За приписами ст. 7 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Відповідно до частин 1-2 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

При цьому, орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (ст. 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі» до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать, зокрема, органи державної влади (орган законодавчої, органи виконавчої, судової влади), та правоохоронні органи держави, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, об`єднання територіальних громад.

Як зазначає прокурор, у даному випадку, порушенням інтересів держави є неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Консультпан» зобов`язання за договором щодо поставки товару, закупівля якого проводилась за кошти місцевого бюджету.

Суд зауважує, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п.4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99).

«Інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а неефективність їх використання чи незаконність утримання такому суспільному інтересу не відповідає.

З огляду на викладене, звернення прокурора до суду спрямоване на повернення бюджетних коштів з метою захисту інтересів держави в сфері законодавства про публічні закупівлі. Позивач, як орган місцевого самоврядування та головний розпорядник бюджетних коштів, є органом, уповноваженим у спірних правовідносинах, а відтак прокурором правильно визначено позивача в особі Коропської селищної ради.

При цьому, судом враховано, що звернення прокурора в інтересах осіб, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, має ґрунтуватися на визначенні того, яка саме особа є суб`єктом, що має безпосередній інтерес у захисті державних фінансових ресурсів та належного виконання договірних зобов`язань відповідно до положень Закону України "Про публічні закупівлі". З огляду на це, представництво прокурором інтересів держави може бути обґрунтовано внаслідок звернення, зокрема, в інтересах розпорядника бюджетних коштів, за рахунок яких здійснювалася оплата за оспорюваними правочинами. У такому випадку звернення обґрунтовується тим, що розпорядник коштів має безпосередній контрольний обов`язок щодо цільового та ефективного використання державних або місцевих фінансів, що є предметом відповідного договору. Його функції спрямовані на забезпечення дотримання вимог законодавства при здійсненні закупівель та використанні бюджетних коштів, а тому він може бути позивачем у справах, пов`язаних із їх нецільовим використанням.

Відтак, у спорах, що стосуються законності та ефективності використання бюджетних коштів, інтереси територіальної громади, реалізація яких здійснюється через відповідну раду, можуть бути складовою інтересів держави. За таких умов і за наявності визначених законом підстав прокурор не позбавлений права звернутися до суду в інтересах ради як належного суб`єкта, уповноваженого на захист зазначених інтересів у цій категорії спорів.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.02.2026 у справі №922/1328/24, від 12.03.2025 у справі №924/524/24.

Заступником керівника Новгород-Сіверської окружної прокуратури скеровано до Комунального підприємства «Благоустрій» Коропської селищної ради в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» лист від 29.09.2025 за №53-77-3121вих-25, в якому висловлено прохання щодо інформування прокуратури, зокрема, про те, чи вживалися та/або будуть вживатися КП «Благоустрій» Коропської селищної ради заходи до усунення порушень, у тому числі, шляхом звернення до суду щодо стягнення із ТОВ «Торговий дім «Інтерференц Систем» коштів за непоставлений товар, у випадку невиконання ними своїх договірних зобов`язань, та надання документів, пов`язаних із неналежним виконанням зобов`язань, за договором про закупівлю нафтопродуктів (у разі наявності).

Листом про надання інформації №98 від 08.10.2025 КП «Благоустрій» надало відповідні документи та повідомило, що зверталося до ТОВ «Торговий дім «Інтерференц Систем» з претензією щодо забезпечення поставки товару та передачу недопоставленого залишку товару, яка була залишена без відповіді, водночас до суду з даного приводу не зверталося, та не планує звертатись у зв`язку з відсутністю фінансування на сплату судового збору.

У подальшому прокуратурою було направлено голові Коропської селищної ради В. Куніцину лист від 10.10.2025 за №53-77-3274вих-25, в якому заступник керівника окружної прокуратури просив повідомити чи дійсно фінансування закупівлі пального, з ідентифікатором доступу UA-2024-08-05-03992-а здійснювалося за кошти місцевого бюджету Коропської селищної ради та вказати, чи вживалися та/або будуть вживатися заходи до усунення порушень, у тому числі, шляхом звернення до суду щодо стягнення із ТОВ «Торговий дім «Інтерференц Систем» коштів у сумі 92320,00 грн за непоставлений товар.

У відповідь на лист прокуратури Коропська селищна рада листом від 13.10.2025 за №2148/01-31 повідомила, що фінансування даної закупівлі здійснювалося за рахунок місцевого бюджету їхньої ради, позову до суду щодо стягнення з ТОВ «Торговий дім «Інтерференц Систем» коштів за непоставлений товар не подано та його подання в подальшому не планується.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що при зверненні до суду з вказаним позовом Новгород-Сіверською окружною прокуратурою було дотримано вимоги статті 23 Закону України "Про прокуратуру", у зв`язку з невжиттям компетентним органом жодних заходів, спрямованих на захист інтересів держави у спірних відносинах протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо про порушення інтересів держави. Уповноважений орган не звернувся до суду з позовом, і не повідомив прокурора у листі про намір такого звернення, про ініціювання проведення перевірки, службового розслідування, і цей орган не мав наміру звертатися до суду з позовом, або вживати заходи для усунення порушень інтересів держави, перевірки обставин, які викладені прокурором у листах.

Зазначене у сукупності свідчить про належне підтвердження прокурором підстав для представництва інтересів держави у цій справі в особі Коропської селищної ради в порядку, передбаченому статтями 53, 55 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону "Про прокуратуру".

На виконання частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» Новгород-Сіверська окружна прокуратура листом №53-77-3445вих-25 від 30.10.2025 повідомила Коропську селищну раду про намір звернутися до суду з вказаним позовом в інтересах держави.

З огляду на викладене, враховуючи, що прокурором доведено порушення інтересів держави та нездійснення компетентним органом упродовж тривалого часу самостійного захисту інтересів держави, суд дійшов висновку про доведеність прокурором підстав для захисту інтересів держави у суді.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 Цивільного кодексу України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до приписів статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

За умовами договору предметом поставки фактично є бензин та дизельне пальне, відпуск яких здійснюється на підставі пред`явлених покупцем талонів, що надані постачальником за відповідною видатковою накладною.

Відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281/171/578/155, талон - це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому. Форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери.

За змістом пункту 5.4 договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами видаткової накладної.

Зобов`язання постачальника щодо поставки товару вважаються виконаними у повному обсязі з моменту передачі товару у власність покупця на місці поставки та підписання відповідних документів (актів та накладних) (пункт 4.6 договору).

Отже, талон не підтверджує право власності на придбане пальне, а містить лише інформацію про вид і об`єм нафтопродуктів, попередньо оплачених позивачем. Відтак підписання сторонами видаткової накладної не свідчить про передання постачальником покупцеві товару за договором, а тільки підтверджує факт передачі талонів, які надають право покупцеві на отримання відповідної кількості товару (палива) за договором в майбутньому. Фактичне ж отримання пального відбувається лише на АЗС.

За таких обставин, замовник вважається таким, що фактично отримав товар лише після отоварення талонів на АЗС (отримання відповідних паливно-мастильних матеріалів на підставі цих талонів).

Проте, всупереч умовам укладеного між сторонами договору відповідач у повному обсязі та належним чином не виконав покладеного на нього обов`язку з передачі товару на сплачену замовником суму коштів, заборгувавши таким чином замовнику 92320,00 грн, згідно з невикористаними талонами у кількості 22 шт. на бензин А-95 об`ємом 440 літрів та у кількості 69 шт. на дизельне паливо об`ємом 1380 літрів, доказів зворотного матеріали справи не містять і відповідач під час розгляду даної справи не надав.

Поряд з тим, відповідачем не було надано й доказів на спростування того, що у спірний період замовник був позбавлений можливості здійснити заправку транспорту на АЗС, або докази отоварення замовником спірних талонів.

Частиною 1 статті 670 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

За приписами частини 1 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (частина 2 статті 693 Цивільного кодексу України).

Можливість обрання варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2025 року в справі №910/18530/23.

При цьому, суд зауважує, що у статтях 3, 6, 203, 626, 627 Цивільного кодексу України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Як предмет договору цивільно-правова теорія розуміє необхідні за цим договором дії, що призводять до бажаного для сторін результату, тобто такий результат визначає, про що саме домовилися сторони.

У розумінні положень цивільного законодавства договір спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, тобто виникнення цивільного правовідношення, яке, у свою чергу, може включати певні права та обов`язки, виконання яких призводить до бажаного для сторін результату.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

У частинах 1 і 4 статті 631 цього Кодексу передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/9167/19.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Зважаючи на те, що сума боргу відповідача, яка складає 92320,00 грн перерахована замовником як попередня оплата за товар, отримання якого не забезпечено відповідачем на виконання взятих на себе за договором зобов`язань, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості, а також доказів поставки товару на цю суму, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги прокуратури про стягнення зазначеної суми боргу на користь позивача, який є розпорядником бюджетних коштів, за рахунок яких здійснювалась закупівля недопоставленого товару.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини щодо доведеності та обґрунтованості вимог прокуратури, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 13, 73-80, 129, 233, 236-238, 240, 242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Заступника керівника Новгород-Сіверської окружної прокуратури в інтересах Держави в особі Коропської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Консультпан» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Комунального підприємства «Благоустрій» Коропської селищної ради про стягнення 92320,00 грн задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Консультпан» (03146, м. Київ, вул. Юри Гната, буд. 20; ідентифікаційний код: 45067285) на користь Коропської селищної ради (16200, Чернігівська обл., Новгород-Сіверський р-н, селище Короп, вул. Кибальчича, буд. 1; ідентифікаційний код 04412426) заборгованість у розмірі 92320 (дев`яносто дві тисячі триста двадцять) грн 00 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Консультпан» (03146, м. Київ, вул. Юри Гната, буд. 20; ідентифікаційний код: 45067285) на користь Чернігівської обласної прокуратури (14000, Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Князя Чорного, буд. 9; ідентифікаційний код 02910114) судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

4. Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 22.09.2026.

СуддяТ.В. Васильченко