Рішення № 139928023, 21.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.09.2026Справа № 910/8026/26

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Морозова С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будова груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт Констракшн"

про стягнення 418 854,41 грн, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будова груп" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт Констракшн" (відповідач) суми заборгованості в розмірі 361 170,93 грн, суми пені в розмірі 29 932,65 грн, суми 3% річних 5 937,06 грн та суми інфляційних втрат в розмірі 21 813,77 грн, які виникли у зв`язку з невиконанням відповідачем умов Договору підряду на виконання робіт №18/10-ПР/22-1-ДГТ від 18.10.2022 року в частині розрахунку за виконані позивачем роботи.

Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2026 відкрито провадження у справі №910/8026/26 та прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

З метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвалу суду від 21.07.2026 року в електронному вигляді було надіслано відповідачу в його електронний кабінет (довідка про доставку електронного листа 21.07.2026 року міститься в матеріалах справи).

Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).

Тобто, з урахуванням викладених норм та дати отримання ухвали суду відповідачем, строк для подачі останнім відзиву на позовну заяву встановлено судом до 05.08.2026 року (включно).

Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач, у встановлений судом строк, не скористався.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву до суду не подав, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

При цьому, 04.08.2026 року від відповідача до суду надійшла заява із запереченнями проти заявлених позивачем витрат на послуги адвоката в розмірі 45 000,00 грн.

07.08.2026 року від позивача до суду надійшли заперечення на заяву відповідача.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.10.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будова Груп» (позивач, підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стандарт Констракшн» (відповідач, генпідрядник) укладено Договір підряду №18/10-ПР/22-1-ДГТ (надалі - Договір), відповідно до п. 2.1 якого підрядник за завданням генпідрядника зобов`язується на свій ризик власними силами і засобами, з використанням власних ресурсів, у відповідності до проектної документації, діючих будівельних норм і правил, та у визначений Договором строк, виконати роботи на об`єкті: «Будівництво житлового комплексу на вул. Дегтярівській, 25-А у Шевченківському районі м. Київа», а генпідрядник зобов`язується надаи підряднику фронт робіт, проектну документацію, прийняти закінчені роботи і оплатити їх вартість у відпоідності до умов Договору.

Сторони дійшли згоди, що загальна договірна ціна (Додаток №1) становить 6 488 249,42 грн, крім того податом на додану вартість 1 297 649,88 грн, разом з ПДВ - 7 785 899,30 грн. (п. 3.1. Договору).

Відповідно до п. 3.3.1. Договору генпідрядник здійснює оплату згідно додатку №3 до цього Договору (план фінансування).

Пунктом 3.3.4. Договору визначено, що оплата фактично виконаних робіт за розрахунковий місяць за вирахуванням сплаченого авансу пропорційно здійснюється генпідрядником протягом 10 банківських днів з моменту підписання обома сторонами акту, довідки Ф№КБ-3 та прийняття генпідрядником за окремим актом виконавчої документації та журналу виконаних робіт за формою №КБ-6.

Строки виконання робіт за цим Договором визначаються в Додатку №2 (графік викнання) (п. 4.1. Договору).

Передача виконаних робіт за Договором здійснюється щомісячно шляхом оформлення та підписання сторонами двосторонніх актів та довідок Ф№КБ-3. (п. 12.1. Договору).

Договір набуває чинності з дати укладення його сторонами та діє до повного виконання стронами прийнятих на себе зобов`язань, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх закінчення. (п. 18.5. Договору).

Додатком №1 до Договору сторони оформили договірну ціну.

Додатком №2 до Договору сторони погодили графік виконання робіт (жовтень-листопад 2022 року).

Додатком №3 до Договору сторони погодили план фінансування (жовтень-грудень 2022 року).

Додаткоим договором №1 від 19.10.2022 року до Договору сторони погодили виконання додаткових робіт: «Інші будівельні роботи. Влаштування цементно-піщаної стяжки (додаткові роботи)», вартість яких разом з ПДВ становить 99 178,08 грн.

Додатковим договором №1 ві 16.05.2024 року до Договору строни п. 2.1. виклали в наступній редакції: «Загальна договірна ціна (Додаток №1) становить 7 906 497,03 грн, крім того податом на додану вартість 1 581 299,41 грн, разом з ПДВ - 9 487 796,44 грн».

До вказаного додаткового договору сторони узголи в новій редакції додатки: №1, яким сторони оформили договірну ціну; №2, яким сторони погодили графік виконання робіт (жовтень-серпень 2024 року); №3, яким сторони погодили план фінансування (2023 рік, квітень-вересень 2024 року).

На виконання умов Договору позивач виконав, а відповідач, без жодних заперечень, прийняв роботи на зальну суму 1 944 827,93 грн, що підтверджується наступними актами приймання виконаних робіт:

- №1 за червень 2023 року від 30.06.2023 на суму 73 057,25 грн;

- №2 за червень 2023 року від 30.06.2023 на суму 51 561,96 грн;

- №3 за липень 2024 року від 31.07.2024 на суму 709 931,50 грн;

- №4 за липень 2025 року від 31.07.2025 на суму 561 169,82 грн;

- №5 за листопада 2025 року від 30.11.2025 на суму 549 107,40 грн.

Акти приймання виконаних робіт підписані обома сторонами без зауважень.

Як зазначено в позові, частину суми основного боргу в розмірі 1 583 657,00 грн відповідачем сплачено, що підтверджуєьтся платіжними інстукціями кредитового переказу коштів: №9916 від 10.04.2023 на суму 200 000,00 грн, №10280 від 31.05.2023 на суму 51 561,96 грн, №14166 від 14.11.2024 на суму 509 931,50 грн, №14549 від 17.01.2025 на суму 73 057,25 грн, №14910 від 12.03.2025 на суму 749 106,29 грн.

30.03.2026 року позивачем на адресу відповідача направлено претензію №30.03-26 з вимогою сплатити заборгованість (направлено електронною поштою).

Вимогу №1706/1 від 17.06.2026 про сплату заборгованості, розгорнутий розрахунок та акт звірки взаєморозрахунків позивач направив відповідачу засобами поштового зв`язку 17.06.2026 року (докази містяться в матеріалах справи).

Звертаючись до суду в межах даної справи позивач просить стягнути з відповідача суму основної заборгованості в розмірі 361 170,93 грн, суму пені в розмірі 29 932,65 грн, суму 3% річних в розмірі 5 937,06 грн та суму інфляційних втрат в розмірі 21 813,77 грн.

Відповідач правом на подачу до суду відзиву не скористався.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов`язань та обов`язковим для виконання сторонами.

Аналізуючи умови укладеного між сторонами договору, суд зазначає, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором підряду, до якого, крім положень Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов?язання, застосовуються також положення глави 61 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов?язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов?язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України).

Статтею 844 Цивільного кодексу України встановлено, що ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов?язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.

За приписами ст. 846 Цивільного кодексу України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов?язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов?язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Згідно з ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов?язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Частиною 4 ст. 882 Цивільного кодексу України встановлено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивач виконав підрядні роботи на загальну вартість 1 944 827,93 грн, а відповідач, у свою чергу, прийняв вказані роботи без зауважень та заперечень, що підтверджується підписаними сторонами актами виконаних робіт та довідками про вартість виконаних робіт.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов?язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 3.3.4. Договору оплата фактично виконаних робіт за розрахунковий місяць за вирахуванням сплаченого авансу пропорційно здійснюється генпідрядником протягом 10 банківських днів з моменту підписання обома сторонами акту, довідки Ф№КБ-3 та прийняття генпідрядником за окремим актом виконавчої документації та журналу виконаних робіт за формою №КБ-6.

Отже, враховуючи погоджений в п. 3.3.4. Договору строк оплати, а саме протягом 10 банківських днів з моменту підписання обома сторонами акту і довідки та передачі виконавчої документтації, то строк оплати виконаних робіт за вказаними вище актами настав.

Суд зазначає, що двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. З укладенням такого договору позивач бере на себе обов`язок виконанти роботи і водночас набуває права вимагати їх оплати, а відповідач зі свого боку набуває права вимагати від позивача якісного виконання цих робіт та зобов`язаний здійснити їх оплату.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що роботи позивачем надані, а відповідачем прийняті, проте не оплачені останнім в повному обсязі, відповідач є таким, що не виконав свого обов`язку передбаченого умовами укладеного між сторонами Договору.

З урахуванням проведеної відповідачем часткової оплати на суму 1 583 657,00 грн, неоплаченими залишились виконані позивачем роботи на суму в розмірі 361 170,93 грн.

Отже, враховуючи, що відповідачем не здійснено оплату наданих позивачем послуг в повному обсязі, суд дійшов до висновку, що у встановлений законом, статтею 530 ЦК України та п. 3.3.4. Договору, строк, заборгованість за виконані роботи в розмірі 361 170,93 грн, погашена не була; позивачем належним чином доведена, документально підтверджена і відповідачем не спростована.

Отже, враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується невиконане зобов`язання за Договором, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 361 170,93 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача суму пені в розмірі 29 932,65 грн за період з 11.12.2025 року по 17.06.2026 року.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку по перерахуванню коштів в повному обсязі не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Необхідно зазначити, що такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір передбачено ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

В той же час згідно з нормою ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 14.3. Договору сторони домовились, що у випадку порушення встановлених Договором та додатками до нього строків оплати виконаних робіт, генпідрядник сплачує підряднику, на його вимогу, пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період порушення зобов`язання, від суми простроченої заборгованості, за кожен день прострочення платежу.

Судом перевірено наведений у матеріалах справи розрахунок суми пені та визнано його обґрунтованим, у зв`язку з чим, до стягнення з відповідача підлягає сума пені в розмірі 29 932,65 грн.

Щодо заявленої позовної вимоги про стягнення з відповідача 5 937,06 грн суми 3% річних та 21 813,77 грн суми інфляційних втрат за період з 11.12.2025 року по 26.06.2026 року, то суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України № 11/1-5/73 від 13.02.2009 також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов`язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997, відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні втрати мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін", відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов`язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов`язання, за період з моменту виникнення обов`язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов`язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 910/21564/16 від 10.07.2019.

Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми 3% річних та інфляційних втрат, на предмет арифметичної правильності та відповідності вимогам закону, судом встановлено, що здійснений він вірно, а тому, до стягнення з відповідача підлягає сума 3% річних в розмірі 5 937,06 грн та сума інфляційних втрат в розмірі 21 813,77 грн, у з в`язку з чим, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача суми заборгованості в розмірі 361 170,93 грн, суми пені в розмірі 29 932,65 грн, суми інфляційних втрат в розмірі 21 813,77 грн та суми 3% річних в розмірі 5 937,06 грн.

Щодо вимог позивача про покладення на відповідача понесених ним витрат на оплату послуг адвоката на суму в розмірі 45 000,00 грн, Суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що позов позивача не підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі №914/434/17).

Як вбачається з матеріалів справи, 15.06.2025 року між адвокатським об`єднанням «Юріком» та позивачем (клієнт) було укладено Договір про надання правової (юридичної) допомоги №1506/1, відповідно до якого адвокатське об`єднання зобов`язалось надати клієнту правову допомогу з представлення інтересів клієнта.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат позивачем було подано до суду:

- платіжну інструкцію кредитового переказу №474115317.1 від 19.06.2026 року на суму 45 000,00 грн.

Пунктом 5.1. Договору про надання правової (юридичної) допомоги №1506/1 визначено, що вартість наданих послуг адвокатського об`єднання та порядок його оплати є фіксованим, так за підготовку, направлення позовної заяви до Господарского суду міста Києва щодо стягнення з ТОВ «Стандарт Констракшн» заборгованості згідно договору підряду №18/10-ПР/22-ДГТ на виконання робіт від 18.10.2022, а також супровід в суді першої інстанції становить 45 000,00 грн.

Відповідач подаючи до суду заперечення проти заявленого позивачем розміру на послуги адвоката зазначив, що сума в 45 000,00 грн є абсолютно неспівмірною та непропорційною до предмету спору, виходячи з того, що правова позиція у спорах щодо стягнення заборгованості за договорами підряду є сталою. При цьому, відповідачем зазначено, що дана категорія спорів не потребувала значного обсягу юридичної та технічної роботи і матеріали справи не містять великої кількості документів, на які адвокат витратив би значний час. Відповідач просив суд зменшити розмір вартості послуг адвоката позивача до 22 500,00 грн.

Так, судом встановлено, що п. 5.1. Договору про надання правової (юридичної) допомоги №1506/1 містить перелік послуг, вартість яких складає 45 000,00 грн, а саме:

- підготовка позовної заяви;

- направлення позовної заяви до суду;

- супровід справи у суді першої інстанції.

Відповідно до наявних в справі документів та поданих сторонами доказів, адвокатом позивача, в порядку п. 5.1. Договору про надання правової (юридичної) допомоги №1506/1 здійснено підготовку позовної заяви та направлення позовної заяви до суду.

Втім, «супровід справи у суді першої інстанції», такий як участь у судових засідання, підготовка процесуальних документів (відповіді на відзив) адвокатом позивача не здійснювався.

При цьому, умови Договору не мість визначення поняття супроводу справи у суді та того, які саме послуги включені сторонами до такого супроводу, при тому, що між адвокатом (адвокатським об`єднанням) та позивачем акту виконаних робіт складено не було.

Таким чином, проаналізувавши зазначені вище докази, здійснивши аналіз часу на підготовку матеріалів, юридичну кваліфікацію правовідносин у справі, врахувавши заперечення відповідача, Суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є частково співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, а відтак з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 33 000,00 грн.

Судовий збір, у розмірі 5 026,25 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням передбаченого ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, у зв`язку із поданням до суду позовної заяви в електронній формі, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт Констракшн» (код ЄДРПОУ 41261220, адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 14/1, кімната 511) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будова груп» (код ЄДРПОУ 44659379, місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 18/14) суму заборгованості в розмірі 361 170,93 грн (триста шістдесят одна тисяча сто сімдесят гривень 93 копійки), суму пені в розмірі 29 932,65 грн (двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот тридцять дві гривни 65 копійок), суму 3% річних в розмірі 5 937,06 грн (п`ять тисяч дев`ятст тридцять сім гривень 06 копійок), суму інфляційних втрат в розмірі 21 813,77 грн (двадцять одна тисяча вісімсот трингадцять гривня 77 копійок), суму судового збору в розмірі 5 026,25 грн (п`ять тисяч двадцять шість гривень 25 копійок).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С. МОРОЗОВ