Рішення № 139927804, 16.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.09.2026Справа № 904/1467/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., при секретарі судового засідання Котиші П.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Плац" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергоімпорт" про стягнення 443 008,77 грн., за участю представників: позивача - не з`явився, відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача про стягнення 443 008,77 грн., з яких 260 000,00 грн. заборгованості, 70 381,47 грн. пені, 63 898,00 грн. 28% за користування чужими грошовими коштами та 48 729,30 грн. штрафу за Договором поставки нафтопродуктів № 42/24 від 14.06.2024 року на підставі статей 253, 526, 530, 610-612, 629, 693, 712 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2026 року матеріали справи № 904/1467/26 передано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2026 року, справу № 904/1467/26 передано на розгляд судді - Чебикіній С.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2026 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

07.05.2026 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в якому останній просив в задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.

11.05.2026 року позивачем до суду подано клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

12.05.2026 року позивачем до суду подано відповідь на відзив відповідача, в якій позивач просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2026 року вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та призначено розгляд справи по суті на 24.06.2026 року.

16.06.2026 року відповідачем до суду подано клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.

У судовому засіданні 24.06.2026 року судом оголошено перерву у справі на 15.07.2026 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2026 року викликано представників сторін на 16.09.2026 року у зв`язку з тим, що судове засідання 15.07.2026 року не відбулось.

15.09.2026 року позивачем до суду подано заяву про розгляд справи без участі представника позивача.

У судове засідання 16.09.2026 року представники сторін не з`явилися, про дату час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14.06.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Плац" (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техенергоімпорт" (відповідач, покупець) укладено Договір поставки нафтопродуктів № 42/24 (Договір), відповідно до умов пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується, передати у власність покупця нафтопродукти: дизельне паливо, пічне паливо, паливо судове, паливо для реактивних двигунів, бензини марки А-92, А-95 (товар), а покупець прийняти товар та сплатити за нього, відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до пункту 1.2 Договору товар буде постачатися окремими партіями, протягом строку дії цього договору. Кількість, якість, асортимент та ціна товару погоджується сторонами у видаткових накладних на товар. Наявність підписів уповноважених представників сторін на видаткових накладних свідчить про те, що всі відомості зазначені в них є вірними, погодженими та прийнятими сторонами. За цим Договором, видаткова накладна на товар є для сторін специфікацією у розумінні статті 266 Господарського кодексу України.

Згідно з пунктом 3.2 Договору товар постачається покупцю в кількості та за ціною, визначених у видатковій накладній на умовах: EXW. Конкретна умова постачання визначається в замовленні. При тлумаченні умов постачання за цим Договором мають, силу Офіційні правила тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгівельної палати "Інкотермс", в редакції 2010 року. В разі розбіжності між положеннями цього Договору з "Інкотермс-2010", превалюють положення Договору.

Пунктом 3.6 Договору визначено, що датою поставки товару вважається: при базисі постачання EXW - дата зазначена у видатковій накладній на товар; при базисі постачання СРТ, FСА - дата, зазначена у видатковій накладній на товар або товарно-транспортній накладній на товар.

У відповідності до пункту 3.9 Договору сторони домовилися, що підставою для отримання товару покупцем, уповноваженою особою покупця є доручення, на отримання певної кількості товару. Право власності на товар переходить до покупця з моменту приймання-передачі товару, який відповідає даті поставки товару, передбаченій пунктом 3.6 цього Договору.

Згідно з пунктом 3.10 Договору сторони домовилися, що належним чином оформлена та підписана уповноваженими представниками сторін видаткова накладна на товар є належним підтвердженням отримання товару покупцем.

Пунктом 4.2 Договору визначено, що фактична кількість поставленого покупцю постачальником товару підтверджується комплектом товарно-транспортних документів.

Відповідно до пункту 5.1 Договору оскільки на момент укладення договору сторони не можуть визначити ціну на товар, що буде постачатися протягом строку дії цього договору, ціна на товар, що буде постачатися в рамках окремих партій товару, буде визначатися сторонами у видаткових накладних для кожної партії товару додатково. Загальна ціна нього Договору складається з суми вартостей всього товару поставленого за цим Договором.

Згідно з пунктом 5.3 Договору постачальник має право відвантажити покупцю товар без передплати та складання відповідної додаткової угоди з погодженням нових строків оплати. У такому випадку сторони домовилися, що покупець зобов`язується сплатити за поставлений товар на підставі Договору протягом 3 (трьох) банківських днів з дати поставки товару.

Пунктом 9.1 Договору визначено, що цей Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2024 року, а в частині взаєморозрахунків до їх повного завершення. Закінчення строку дії договору не звільняє винну сторону від відповідальності за його невиконання.

У відповідності до пункту 9.1.1 Договору якщо жодна із сторін не заявила про припинення Договору по закінчення строку дії договору - договір вважається подовженим, ще на один календарний рік на тих самих умовах, кількість таких подовжень за цим договором не обмежується.

Згідно з пунктом 9.17 Договору сторони домовилися, що строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені та штрафних санкцій за цим договором складає три роки. Також при нарахуванні пені за цим договором не застосовуються положення пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Поясненнями позивача, які викладені у позовній заяві, товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів № 00000000830 від 10.07.2025 року, рахунком на оплату № ПЛ0709-0015 від 09.07.2025 року на суму 487 293,00 грн. та видатковою накладною № ПЛ0710-0001 від 10.07.2025 року на суму 487 293,00 грн., яка підписана та скріплена печатками уповноваженими представниками сторін, копії яких міститься в матеріалах справи, підтверджується факт того, що позивачем на виконання умов Договору поставлено відповідачу товар на загальну суму 487 293,00 грн.

Відповідач частково здійснив оплату за поставлений позивачем товар на суму 227 293,00 грн., у зв`язку з чим заборгованість відповідача за Договором складає 260 000,00 грн.

08.10.2025 року позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій просив невідкладно здійснити оплату заборгованості за поставлений товар, проте вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов`язання з поставки відповідачу товару, а відповідач в повному обсязі не виконав належним чином свої зобов`язання з оплати його вартості у строки визначені Договором та на даний час має перед позивачем заборгованість в розмірі 260 000,00 грн.

Доказів оплати поставленого товару у строк визначений умовами Договору відповідачем суду не надано.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 260 000,00 грн. заборгованості за поставлений товар обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Окрім того, за порушення виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати поставленого товару позивачем нараховано відповідачу та заявлено до стягнення з останнього 63 898,00 грн. 28% за користування чужими грошовими коштами на підставі пункту 6.5 Договору.

Згідно зі статтею 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

При цьому, суд зазначає, що проценти річних, про які йдеться в частині 2 статті 625 Цивільного кодексу України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 Цивільного кодексу України, позаяк стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання і одночасно способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов`язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 Цивільного кодексу України, - це плата за користування чужими коштами.

Підставами для застосування до сторін правовідносин статті 536 Цивільного кодексу України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством. Аналогічну правову позицію наведено в постанові Верховного Суду від 09.07.2020 року по справі № 910/14180/18.

Тобто, законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору (у вигляді сплати відсотків за користування чужими грошовими коштами), так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх (стаття 625 Цивільного кодексу України).

Пунктом 6.5 Договору погоджено між сторонами, що у разі порушення строків оплати за Договором, покупець сплачує постачальнику відсотки за користування чужими грошовими коштами з розрахунку 28% річних, за кожен день прострочки.

Вимога позивача в частині стягнення з відповідача 63 898,00 грн. 28% за користування чужими грошовими коштами підлягає задоволенню за розрахунком позивача, який здійснено у відповідності до умов Договору та вимог закону.

Окрім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 70 381,47 грн. пені та 48 729,30 грн. штрафу за умовами пункту 6.4 Договору.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Пунктом 6.4 Договору визначено, що в разі несплати, або несвоєчасної оплати вартості отриманого товару, покупець сплачує постачальнику пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочки платежу від вартості несплаченого або невчасно сплаченого товару. Та штраф один відсоток вартості неоплаченого/не своєчасно оплаченого товару, а у разі якщо термін прострочки оплати перевищує 15 календарних днів, додатковий штраф у розмірі десять відсотків від вартості неоплаченого/не своєчасно оплаченого товару. Оплата пені не звільняє покупця від виконання прийнятих на себе зобов`язань за цим Договором.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 70 381,47 грн. пені та 48 729,30 грн. штрафу також підлягають задоволенню за розрахунком позивача, який відповідає умовам пункту 6.4 Договору та вимогам закону.

Щодо клопотання відповідача про зменшення заявлених позивачем до стягнення штрафних санкцій до 0,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Суд, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи, які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

В обґрунтування поданого клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій до 0,00 грн. відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України відповідач зазначав, що позивачем не заявлено про стягнення збитків.

Проте, суд зазначає, що відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні статей 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності існування виняткових обставин для можливості застування частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій до 0,00 грн. відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України не підлягає задоволенню.

Інші доводи, на які посилався відповідач у відзиві залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позовних вимог.

Згідно з підпунктом 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена ставка судового збору - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позивач подав позов до суду в електронній формі з вимогою майнового характеру про стягнення 443 008,77 грн., в якому повинно бути сплачено судовий збір у розмірі 5 316,11 грн.

Натомість, на підтвердження сплати судового збору за подання даної позовної заяви позивачем подано платіжну інструкцію № 15004 від 20.03.2026 року на суму 6 645,13 грн.

Таким чином, за наслідками розгляду справи стягненню з відповідача підлягають судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 316,11 грн., відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позов підлягає задоволенню.

Враховуючи, що позивачем внесено суму судового збору в більшому розмірі, ніж передбачено законом, переплата в сумі 1 329,02 грн. може бути йому повернута в порядку статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 86, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергоімпорт" (03110, місто Київ, вулиця Солом`янська, будинок 5; ЄДРПОУ: 39216713) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Плац" (49041, Дніпропетровська область, Дніпровський район, територіальна громада Новоолександрівська, будинок 310; ЄДРПОУ: 37452046) 260 000 (двісті шістдесят тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 70 381 (сімдесят тисяч триста вісімдесят одна) грн. 47 коп. пені, 48 729 (сорок вісім тисяч сімсот двадцять дев`ять) грн. 30 коп. штрафу, 63 898 (шістдесят три тисячі вісімсот дев`яносто вісім) грн. 00 коп. відсотків за користування грошовими коштами та 5 316 (п`ять тисяч триста шістнадцять) грн. 11 коп. судового збору.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.

Повний текст рішення складено 21.09.2026.

Суддя С.О. Чебикіна